ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Жінка на міському балконі
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
До миру
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Ціна вибору
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю...
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Коли в душі палає
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Песиголовець*
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Чайки
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Марсіанське кохання
Вже сивіє потроху мій волос,
Тихо час робить діло своє,
Я тебе поцілую у голос,
Марсіанське кохання моє.

Я тужу за тобою у пущі,
Шлю сигнали на ніжний радар,
Дотик голосом теплий - цілющий,
Це - кохання солодкий нектар.

І хмелію од того предива,
Що мене огортає всього.
І такий я стаю знов щасливий,
Мов цілунку напився твого.

Мов од душу щемливого слова
Змив недобре усе назавжди,
Дотик голосу, дотик любові,
І я знов - молодий, молодий!!!

23.10.7518 р. (Від Трипілля) (2010)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2021-09-04 01:46:18
Переглядів сторінки твору 355
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2024.04.15 16:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-04 01:47:00 ]
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 08:27:04 ] - відповісти

І Ти знов молодий!

Ярославе, тепер не тільки я чекаю тебе в Умані з бандурою.
об 11:15 у тебе зустріч з філологами в педунівері, а в о 15:00 з бандуристами в музучилищі.
Про книжки я вже сказала і там і там, і в оголошенні напишу ще!


ЧЕКАЮ!!!!!


Отправить
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-25 08:57:42 ] - відповісти

Мне тоже верится в то, что я буду вечно молодым.
Если, конечно, не состарюсь.
Рифмы первой строфы дышат молодостью, я сказал бы, не столько своею, как поэтической. Достаточно вслушаться.
Современностью отзывается вторая. Радар...
Глубочайшей лиричности полны последующие.
Спасибон и удач-дач-дач в процессе вечного омоложения.


Отправить
Лариса Іллюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-25 10:51:05 ] - відповісти

Дуже гарно, вкрай наповнене любов"ю...І справді, "Мов од душу щемливого слова
Змив недобре усе назавжди..." Тільки, здається, описка оБ душу?..


Отправить
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2010-10-25 11:15:31 ] - відповісти

А мене пробило на пародію: "Марсіансько-венеріанське кохання" :). Прошу прийняти з гумором, пане Ярославе: http://maysterni.com/publication.php?id=53538
З повагою,
Валерій.


Отправить
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2010-10-25 11:28:29 ] - відповісти

Перейменував на "Міжпланетне кохання")


Отправить
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-27 16:08:21 ]

Точно є, пане Валерію. ЩО ж це таке з Землею коїться, що всіх потягнуло в космос. Чи не за Льонею, бува? Часом астероїд який нам не загрожує на додачу до виборів?


Отправить
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2010-10-28 08:24:03 ] - відповісти

Календар майя закінчується 2012 роком.))) Якщо проскочим, то у 2029 р. Земля може зустрітися з астероїдом Апофіс (НАСА вже готує космічну експедицію, аби змінити небезпечну для Землі орбіту цього астероїда, заодно розробляються зорельоти, які в змозі досягти схожих на Землю планет інших зоряних систем - такі собі сучасні ковчеги...)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 16:48:04 ] - відповісти

Софіє, дуже вдячний, готуюся, хоч пальці починають тремтіти, коли ти сказала про музучилище. Ну та нічого, щось та вийде з того. Тільки б дали Боги погоду сонячну - поблудити з Софією у Софіївці.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 16:54:34 ] - відповісти

Дорогий Алексію, і Вам бажаю натхнення й омолодження, а також щоб Ви дописалися до такого, щоб Вам Лариса 1-ша поставила пам"ятник "Алексию Третьему - Лариса Первая за наичудеснейшие стихотворения во славу женщин!" Як колись Петру Первому - Екатерина Вторая за те, що "Россию поднял на дыбы".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:01:23 ] - відповісти

Пані царице, Ларисо І, сердечно дякую, що завітали. Спасибі за коментар і сердечну увагу, бажаю натхнення і успішного дебюту на "Майстернях".
За описку не турбуйтесь, там усе правильно, навіть з пародій на вірш видно, що таки "од душу".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:04:50 ] - відповісти

Ну, Валерію й Василю, я чекав, що заголовок приверне увагу, але щоб і пародії посипалися, як з рогу достатку... Це, як каже наша дорога Пелагея, воопше...
Вже прийняв з гумором, дякую, детальніше - на Вашій сторінці.


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:23:04 ] - відповісти

Гарно, Ярославе! Лірично і "технічно" водночас.
Весело вийшло. І ніжно - навіть радар (локатор) ніжний. Весело


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:36:21 ] - відповісти

Дякую, дорогий Іване. Уже дві пародії на цей вірш написали, Ви не бажаєте, часом, бути третім у товаристві панів В.Кузана та В.Хмельницького?


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:43:15 ] - відповісти

Чесно кажучи - не планував, дякую. Третім мене Баба (Нібаба)в ступу запрошувала, але Рудокоса якось в коментах сказала, що різниці, чи перший, чи сьомий - немає ніякої... Не знаю, можливо. Дякую за пропозицію


Отправить
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-10-25 22:12:44 ] - відповісти

ааааааа!!!!!!!
Іване!!! Ти ж тоді був першим!!!!
П.С. І хто ти після цього??? )))))
я стільки всього понаписувала, а слоганом стало оце... (


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 23:38:15 ]

Вибач, Рудокоса, недогледів! Я думав, що ти вже тут прокоментувала,і юж... Першим!!!! ааааа!!!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:48:29 ] - відповісти

Гарний жарт від Нібаби, а Рудокоса трохи ревнує, може... Я не нав"язую, просто трохи пожартував. Як нема бажання, то й навіщо себе силувати?! Все має бути в радість. Так що ще раз дякую за відвідини. Натхнення!


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 23:40:03 ] - відповісти

Та чого ж силувати, Ярославе! Якраз в радість! Натхнення навзаєм!


Отправить
Баба Нібаба (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-26 00:38:19 ] - відповісти

Ех, Вільний Прорабе, забирають Вас пародисти у вічне рабство :( (плаче-голосить)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-26 00:49:06 ] - відповісти

Вільний Прорабе - (вдуматись тільки!) Ви без геніальних висловів не можете.
А, це Ви типа, ревнуєте до пародистів (от збоченка!). Не плачте, бабуню, летимо на Марс.
Под крылом Черногуза о чем-то поет
Метла у Нибабы пурги!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-04 01:47:49 ]
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-27 16:10:31 ] - відповісти

І ви туди ж, на Марс, пане Ярославе. Я щойно звідти, нема там поки що любові. Краще її тут пошукати.


Отправить
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-27 16:15:48 ]

У вас марсіанка така, така... Аж мені сподобалася. Мабуть, вони знають якийсь секрет, щоб волосся не сивіло і целюліт не з"являвся. А в нас - плануєш "золотистий каштан", а виходить "вороняче крило".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-27 17:50:20 ] - відповісти

Треба таки розлумачити народу, чого це в мене марсіанське кохання. Ще в школі я чув такий анекдот, що марсіани розмножуються шляхом дотику руки до плеча.
І ми, хлопці, з півроку "обсмоктували" цю тему з дівчатами. Клали їм руку на плече і казали: "Привіт, я марсіанин". Так приємно було уявляти, що за допомогою руки ти "замарсіанив" півшколи гарних дівчат. От я і згадав цей анекдот, єдине моє поетичне ноу-хау, що поміняв дотик до плеча на дотик голосом. Так, здається, ще ніжніше.
Дякую, що завітали, пані Галино. Марсіанці буде приємно прочитати Ваш відгук. І мені теж.
Якщо у Вашої ЛГ дзвінкий і приємний тембр голосу, а її коханий має музичне вухо і сприймає його космічні вібрації, вважайте, що у них - марсіанське кохання.