ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
2024.04.16
05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Кравченко (1985) /
Проза
Сильфи
І так старався композитор, що прийшлося йти до відьми та просити в неї допомоги. Композитор звернувся до відьми сказавши, що в нього є мрія одна. Вона спитала, яка мрія? Він промовив: «я хочу бути схожим на свого товариша». Відьма спитала, що ви маєте на увазі? Він сказав, що мій товариш краще за мене у всьому. Відьма допомогла йому, промовив: «тобі треба піти в далекі гори. Ітимеш 7 днів та сім ночей поки не дойдешь до самої високої гори». Композитор спитав чому так ви кажете?А нова відповіла: «у тебе є мрія, я тобі сказала, що зробити, а ти, як знаєш и дала йому чарівний шарф». Спитавши навіщо мені чарівний шарф, а вона промовила, так треба. Бо ходит міф:
«Високо - високо на вершині гори в хмарах живуть Сильфи.
Сільфи діляться на світлих і темних. Світ світлих сильф – легкі створіння неймовірної краси. Вони чарівно танцюють, дарують поцілунки, проте, як повітря мінливі, норовливі і непостійні. Вони подвбні на людей, але, на відміну від людей безмертні, до того ж володіють магією.
Живуть сильфи неймовірно довго, майже вічно і ніколи не старіють - завжди виглядають молодими та напрочуд привабливими.
А світ темних сильф розташовуються під землею.
В надрах землі ховаються карлики — темні сильфи — вправні ковалі, володарі незліченних скарбів.
Вважалося, що сильфи можуть набувати людського вигляду в зменшеному вигляді, щоправда, на дуже короткий час. До людей вони зазвичай ставляться з інтересом і нерідко беруть їх у своє суспільство. Казали, що деяким пощастило навіть пожити деякий час серед цих істот. Самі сильфи теж іноді спускаються на землю.
Їхній роботі ми зобов'язані появою і слабкого подиху, і найпотужніших ураганів. Сильфам стародавні приписували роботу з моделювання сніжинок та збирання хмар. Останнє вони робили за допомогою духів води – ундін, які постачали вологу.
Деяким сильфам доводиться часто займатися проблемами людей, полегшуючи їхній біль і страждання. Вони також відіграють роль тимчасових ангелів-хранителів. Згідно з давніми віруваннями, кожній людині передбачена певна сильфа.
Сильфи хороші помічники в охороні будинку та власності. Їхня енергія може бути такою сильною, що грабіжники побояться навіть з'явитися поблизу. Є у сильфів і найважливіше призначення. Справа в тому, що людині, що володіє астральним зором, земна атмосфера може здаватися наповненою згусками криваво-коричневого туману. Ці астральні згустки є нічим іншим, як скупчення негативної енергії, випромінюваної у простір свідомістю більшості представників людства.
Низький духовний рівень людей, їх жадібність, заздрість, ненависть один до одного наповнюють астральні та ефірні шари планети задушливим коричневим газом, надмірні скупчення якого порушують рівновагу природних стихій та провокують різні катаклізми – землетруси, повені, урагани тощо.
Невтомна праця стихій рятує планету та людство від багатьох невідомих нам небезпек.».
І додала тобі треба натрапити на світлу Сільфу. Композитор злякався та пішов від відьми при цьому подумавши, то тільки міф. Що це за відьма така? Що це за допомога така?.
Трохи згодом, коли товариши дуже сильно посварилися в театрі та директор сказав: йди та перероби все, що ти написав та зіграв. Час трохи пройде будуть тебе слухати люди та радіти за тебе та за твій талант. Тільки трохи попрацюй над собою, в тебе добре виходить, а треба краще, якщо хочеш з нами бути». Він ще більше розвалився та пішов до гори взявши собою чарівний шарф та нотний зошит з олівцем за порадою відьми. Пройшовши декілька кілометрів під кінець дня згадав пісню:
« Я піду в далекі гори
На широкі полонини,
І попрошу вітру зворів,
Аби він не спав до днини.» та почав записувати ноти під ці строки.
На третій день люди кудись тікали, він спитав одну жінку: ти куди? А вона йому тікай звідси там торнадо. А він не повіри та каже: я закохався в тебе. Виходь за мене, а вона мовчки побігла.
Він пішов далі та за декілька шагів він побачив торнадо і бігти було нікуди, бо рідко хто втікав від Торнадо.
Торнадо його захопило в свої сіті він там літав довго, поки Торнадо не вкинуло його на землю. Все що він взяв собою розліталося по різних місцях. Так він без пам’яті лежав ще 3 дні, аж десь рано зранку на сьомий день він проснувся, не повіривши своїм очам побачив гарну фею вона літала біля нього та потім його поцілувала та зникла.
Трохи згодом він повернувся до театру та з ним коїлися дивні дива. Композитор пішов виступати зігравши мелодію та заспівавши текст пісні. Люди мовчки слухали його та через 1 хвилину, коли він закінчив йому обладнували стоячі та кричали браво. Навіть директор подякував йому, промовивши: можеш, коли хочеш.
Після концерту люди підійшли до директора і сказали, що у вас талановитий композитор, хай ще щось нам зіграє. Директор так радів та побіг просити композитора зіграти та заспівати щось ще, бо люди просять. Композитор не відмовився. Всі були раді та задоволені.
Побачивши це його товариш теж за нього зрадів, сказавши: «нарешті ти повернувся». Товариши затоваришували та обмінювалися різними ідеями.
А коли промайнув деякий час, то товариш почав ревнувати, чому це він став краще за нього, подумавши про себе: «дивно все це».
Композитор так радів, що його люблять глядачі та хочуть його слухати, тай не дарма він пішов до гори. Та він згадав про кохану, яка тікала від Торнадо. Трохи згодом він зустрів її та запропонував вийти за нього заміж тай вона була не проти. Та перед весіллям знову до Композитора прийшла його фея, яка зачарувала його та мрія його здійснилася. На ранок віт так захопився всім що відбувалося з ним та навіть забув про власне весілля пішов за мрією покоряти гори. Та цією ніччю фея зникла назавжди, але він так все це повірив, що не міг жити без феї.
Йшли місяці всі були захоплені подіями і при цьому він чекав свою фею, коли вона прийде.
Через декілька днів фея прийшла, а він взяв чарівний шарф та накрив її цим чарівним шарфом. Миттєво померла її фея і всі мрії були нездійсненними. Тобто розбилися всі його мрії. Убитим горем композитор вже ніколи не зможе бути знаменитим.
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сильфи
Казка - притча
Наталія
Дуже давно жили два музиканта. Вони постійно змагалися між собою, хто з них кращий, а коли вони по одному і не завжди виходили на сцену і грали нову композицію та один із них запрошував один одного послухати нову створену композицію сварилися після виступу, бо одного з них директор театру хвалив та всі люди були захоплені, бо слухали музичний твір з задоволенням, неначе вся сцена з глядачами була підкорена, а у іншого композитора виходило, але гірше.І так старався композитор, що прийшлося йти до відьми та просити в неї допомоги. Композитор звернувся до відьми сказавши, що в нього є мрія одна. Вона спитала, яка мрія? Він промовив: «я хочу бути схожим на свого товариша». Відьма спитала, що ви маєте на увазі? Він сказав, що мій товариш краще за мене у всьому. Відьма допомогла йому, промовив: «тобі треба піти в далекі гори. Ітимеш 7 днів та сім ночей поки не дойдешь до самої високої гори». Композитор спитав чому так ви кажете?А нова відповіла: «у тебе є мрія, я тобі сказала, що зробити, а ти, як знаєш и дала йому чарівний шарф». Спитавши навіщо мені чарівний шарф, а вона промовила, так треба. Бо ходит міф:
«Високо - високо на вершині гори в хмарах живуть Сильфи.
Сільфи діляться на світлих і темних. Світ світлих сильф – легкі створіння неймовірної краси. Вони чарівно танцюють, дарують поцілунки, проте, як повітря мінливі, норовливі і непостійні. Вони подвбні на людей, але, на відміну від людей безмертні, до того ж володіють магією.
Живуть сильфи неймовірно довго, майже вічно і ніколи не старіють - завжди виглядають молодими та напрочуд привабливими.
А світ темних сильф розташовуються під землею.
В надрах землі ховаються карлики — темні сильфи — вправні ковалі, володарі незліченних скарбів.
Вважалося, що сильфи можуть набувати людського вигляду в зменшеному вигляді, щоправда, на дуже короткий час. До людей вони зазвичай ставляться з інтересом і нерідко беруть їх у своє суспільство. Казали, що деяким пощастило навіть пожити деякий час серед цих істот. Самі сильфи теж іноді спускаються на землю.
Їхній роботі ми зобов'язані появою і слабкого подиху, і найпотужніших ураганів. Сильфам стародавні приписували роботу з моделювання сніжинок та збирання хмар. Останнє вони робили за допомогою духів води – ундін, які постачали вологу.
Деяким сильфам доводиться часто займатися проблемами людей, полегшуючи їхній біль і страждання. Вони також відіграють роль тимчасових ангелів-хранителів. Згідно з давніми віруваннями, кожній людині передбачена певна сильфа.
Сильфи хороші помічники в охороні будинку та власності. Їхня енергія може бути такою сильною, що грабіжники побояться навіть з'явитися поблизу. Є у сильфів і найважливіше призначення. Справа в тому, що людині, що володіє астральним зором, земна атмосфера може здаватися наповненою згусками криваво-коричневого туману. Ці астральні згустки є нічим іншим, як скупчення негативної енергії, випромінюваної у простір свідомістю більшості представників людства.
Низький духовний рівень людей, їх жадібність, заздрість, ненависть один до одного наповнюють астральні та ефірні шари планети задушливим коричневим газом, надмірні скупчення якого порушують рівновагу природних стихій та провокують різні катаклізми – землетруси, повені, урагани тощо.
Невтомна праця стихій рятує планету та людство від багатьох невідомих нам небезпек.».
І додала тобі треба натрапити на світлу Сільфу. Композитор злякався та пішов від відьми при цьому подумавши, то тільки міф. Що це за відьма така? Що це за допомога така?.
Трохи згодом, коли товариши дуже сильно посварилися в театрі та директор сказав: йди та перероби все, що ти написав та зіграв. Час трохи пройде будуть тебе слухати люди та радіти за тебе та за твій талант. Тільки трохи попрацюй над собою, в тебе добре виходить, а треба краще, якщо хочеш з нами бути». Він ще більше розвалився та пішов до гори взявши собою чарівний шарф та нотний зошит з олівцем за порадою відьми. Пройшовши декілька кілометрів під кінець дня згадав пісню:
« Я піду в далекі гори
На широкі полонини,
І попрошу вітру зворів,
Аби він не спав до днини.» та почав записувати ноти під ці строки.
На третій день люди кудись тікали, він спитав одну жінку: ти куди? А вона йому тікай звідси там торнадо. А він не повіри та каже: я закохався в тебе. Виходь за мене, а вона мовчки побігла.
Він пішов далі та за декілька шагів він побачив торнадо і бігти було нікуди, бо рідко хто втікав від Торнадо.
Торнадо його захопило в свої сіті він там літав довго, поки Торнадо не вкинуло його на землю. Все що він взяв собою розліталося по різних місцях. Так він без пам’яті лежав ще 3 дні, аж десь рано зранку на сьомий день він проснувся, не повіривши своїм очам побачив гарну фею вона літала біля нього та потім його поцілувала та зникла.
Трохи згодом він повернувся до театру та з ним коїлися дивні дива. Композитор пішов виступати зігравши мелодію та заспівавши текст пісні. Люди мовчки слухали його та через 1 хвилину, коли він закінчив йому обладнували стоячі та кричали браво. Навіть директор подякував йому, промовивши: можеш, коли хочеш.
Після концерту люди підійшли до директора і сказали, що у вас талановитий композитор, хай ще щось нам зіграє. Директор так радів та побіг просити композитора зіграти та заспівати щось ще, бо люди просять. Композитор не відмовився. Всі були раді та задоволені.
Побачивши це його товариш теж за нього зрадів, сказавши: «нарешті ти повернувся». Товариши затоваришували та обмінювалися різними ідеями.
А коли промайнув деякий час, то товариш почав ревнувати, чому це він став краще за нього, подумавши про себе: «дивно все це».
Композитор так радів, що його люблять глядачі та хочуть його слухати, тай не дарма він пішов до гори. Та він згадав про кохану, яка тікала від Торнадо. Трохи згодом він зустрів її та запропонував вийти за нього заміж тай вона була не проти. Та перед весіллям знову до Композитора прийшла його фея, яка зачарувала його та мрія його здійснилася. На ранок віт так захопився всім що відбувалося з ним та навіть забув про власне весілля пішов за мрією покоряти гори. Та цією ніччю фея зникла назавжди, але він так все це повірив, що не міг жити без феї.
Йшли місяці всі були захоплені подіями і при цьому він чекав свою фею, коли вона прийде.
Через декілька днів фея прийшла, а він взяв чарівний шарф та накрив її цим чарівним шарфом. Миттєво померла її фея і всі мрії були нездійсненними. Тобто розбилися всі його мрії. Убитим горем композитор вже ніколи не зможе бути знаменитим.
Використання літератури:
Валевський А. Казки Кремезних гір. Казка 3. Зачарований ельф/казка для дітей, 2020
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію