ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Саша Серга (1989) /
Проза
/
Короткі осторії
Люди, як будинки
А бувають люди, як покинуті будинки. Ти чомусь прямуєш пустелею між скелями, і там натрапляєш на одинокий будинок. На виселках, ізольований від людей, запущений. Витіснений в куток, під скелю, що над ним низько нависає. Ти підходиш і бачиш, що перший поверх темний, вікна давно забиті старими сірими дошками і зсередини віє холодом. Вдяється побачити скрізь щілини, що там порожньо і разом залишки речей розкиданих в кутках, залишки меблів розбитих, подерті і брудні, колись білі, стіни.
Піднімаєш очі і зауважуєш, що з другого поверху, через терасу, до якої натоптана стрімка стежка знизу наверх, просвічується якесь світло, що грає тихо стара грамофонова мелодія. Чомусь саме вона. І чуєш голоси. Розумієш, що там хтось живе, і від цього стає моторошно.
Але ти ще цього не розумієш. Ти в пустелі, а тут люди, хочеться зайти, прихиститись.
Колись я такий будинок бачила. Я хотіла зайти, але мій супутник (ще досі не знаю, хто то був) мене затримав і першим піднявся по стежці на терасу, та заглянув всередину. Довго дивився, завмерши. А потім тихим придушеним голосом, навіть не обертаючись до мене, сказав – «Тікай, поки можеш.»
І я в жаху прокинулась з цього сну.
*
Буває, що так люди втрачають свої простори, коли загнані і вигнані своїми демонами в закуток своєї душі. А її решта стає не придатна для життя ні для самої людини, ні для гостя, ні для будь-кого іншого.
Що робити з такими будинками? Минати просто повз. Не варто заходити, тому що не знаєш, що на тебе може вискочити, зловити, впасти на тебе, чи звалитись. Хоч і господар не мусить бажати тобі зла.
Розумієш, що той, хто там живе, хто б він не був, що це він мусить там спершу навести порядок, перш, ніж когось запросити. Вигнати і знищити всіх, хто робить там вічний безлад і деструкцію будинку.
Йти далі, особливо, коли будинок тебе зовсім не кличе.
(2021)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Люди, як будинки
Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.
2-е Тимофiю 1:7
Бувають будинки, як люди. Йдеш по вулиці і розглядаєшся. І ось твою увагу привертає будинок. Ти зупиняєшся, дивишся на нього. Розпізнаєш ознаки якоїсь занедбаності романтичної. Трава висока не покошена, яблуні високі, старі, віконниці трохи порипані. Але то все так вабить. Заходиш в двір, відчуваєш спокій, мир і затишок, хоч там ніхто не живе давно. Хочеться там оселитись, тому що відчуваєш, що трішки реновації, і цей дім стане казкою, чудовим світлим простором, що він тебе хоче і вітає тебе. Що його власне не можна замінити, збудувати наново, бо він унікальний. Ти хочеш там залишитись, що потерпіти трохи тих незручностей – варте того.А бувають люди, як покинуті будинки. Ти чомусь прямуєш пустелею між скелями, і там натрапляєш на одинокий будинок. На виселках, ізольований від людей, запущений. Витіснений в куток, під скелю, що над ним низько нависає. Ти підходиш і бачиш, що перший поверх темний, вікна давно забиті старими сірими дошками і зсередини віє холодом. Вдяється побачити скрізь щілини, що там порожньо і разом залишки речей розкиданих в кутках, залишки меблів розбитих, подерті і брудні, колись білі, стіни.
Піднімаєш очі і зауважуєш, що з другого поверху, через терасу, до якої натоптана стрімка стежка знизу наверх, просвічується якесь світло, що грає тихо стара грамофонова мелодія. Чомусь саме вона. І чуєш голоси. Розумієш, що там хтось живе, і від цього стає моторошно.
Але ти ще цього не розумієш. Ти в пустелі, а тут люди, хочеться зайти, прихиститись.
Колись я такий будинок бачила. Я хотіла зайти, але мій супутник (ще досі не знаю, хто то був) мене затримав і першим піднявся по стежці на терасу, та заглянув всередину. Довго дивився, завмерши. А потім тихим придушеним голосом, навіть не обертаючись до мене, сказав – «Тікай, поки можеш.»
І я в жаху прокинулась з цього сну.
*
Буває, що так люди втрачають свої простори, коли загнані і вигнані своїми демонами в закуток своєї душі. А її решта стає не придатна для життя ні для самої людини, ні для гостя, ні для будь-кого іншого.
Що робити з такими будинками? Минати просто повз. Не варто заходити, тому що не знаєш, що на тебе може вискочити, зловити, впасти на тебе, чи звалитись. Хоч і господар не мусить бажати тобі зла.
Розумієш, що той, хто там живе, хто б він не був, що це він мусить там спершу навести порядок, перш, ніж когось запросити. Вигнати і знищити всіх, хто робить там вічний безлад і деструкцію будинку.
Йти далі, особливо, коли будинок тебе зовсім не кличе.
(2021)
Замальовка.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію