Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 23:00:57 ] - відповісти

Ти забрів у дивні хащі,
Тут зненацька - стогін щастя...
Хтось промовить "він - гульвіса",
Ти ж лишень - любитель лісу!



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-19 23:08:06 ] - відповісти

О так, Наталочко, і величі природи.


Отправить
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 23:11:44 ] - відповісти

вау!)))))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-19 23:23:43 ] - відповісти

Мяу!)))))) Раптова весна у природі і березнево занявчали коти!


Отправить
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 23:30:30 ]

коти тут ні до чого - у мене просто не вистачає слів: у 3-х рядках стільки інформації!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 00:37:47 ] - відповісти

Просто коти теж кажуть "Вау!", коли березень, і вони викликають коханих кішечок, щоб глянути у їхні очі.


Отправить
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 23:12:48 ] - відповісти

Не піду у цей ліс ніколи.
Де лежать динаміту тони.
Спопелюся - від перевтоми.


Отправить
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 23:17:32 ] - відповісти

приємно споелитися від приємного.)))))))))))


Отправить
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 23:22:27 ]

Якщо віртуально, Оксанко, то так.
А реально.. Ну ніяк...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-19 23:25:43 ] - відповісти

Не всім же, Василю. Не йдіть, справді, краще упірніть у озеро її очей. Дякую за відвідини.


Отправить
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 23:27:57 ]

А мені здається, що віртуально нецікаво. а от реально...


Отправить
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 23:35:37 ]

І Ви, Ярославе, прийміть подяку за добру пораду,

бо без закоханий очей
впадає плоть у хлів страстей.

А Оксана цього розуміти, здається, не хоче...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-19 23:44:51 ] - відповісти

Спасибі за пораду, Василю. Ви - дуже серйозний, і занадто Світлий. Чи не час трохи затемнитися для гармонії? І як щодо почуття гумору?


Отправить
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 23:55:56 ]

Це у Софійчиному "негативі" я такий світлий (тільки звідти). А нутро моє справжнє темно-маслясте. Даруйте, пане Ярославе, коли щось зайве бовкнув, всі ми не без гріха. А гумор він ніколи не зайвий і його не буває забагато. Щасти Вам на Вашій ниві творчості (навіть, коли вона і трипільська).


Отправить
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-01-19 23:23:27 ] - відповісти

на міну, кажеш?

Ті міни бувають міні,
ті міни бувають максі...
Запали аби не гасли:))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-19 23:34:15 ] - відповісти

Максимально підніми міні,
Жбурни міну з міномета -
І буде - максимум щастя.

Цьом, тільки у щічку, а не під міні. :)))


Отправить
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-01-19 23:35:22 ]

Та я й не ношу міні, тільки максі, і повне максі))))


Отправить
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-19 23:28:18 ] - відповісти

Ярославе, любите натуральність?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-19 23:36:18 ] - відповісти

О Юлю, це все мій ЛГ. А я що люблю - сам не знаю. Треба спробувати щоб полюбити.


Отправить
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 23:39:58 ] - відповісти

про очі я нічого не говорила. і я теж вважаю їх першим показником кохання, але не пристрасті.

Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-01-20 00:00:21 ] - відповісти

Оксано, ставлю "відмінно".
Бо очі людини, то відблиск її душі.

Спекотно тут у вас. Втечу у затінок свого улюбленого сайту, ато ще справді ненароком споселюся.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 00:12:21 ]

Нічого, нічого, Василю. Поети - люди емоційні, їх нерідко зриває, як міни. Випийте прохолоджувального, а я охолоджу міномет.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-19 23:48:23 ] - відповісти

Софіє, носи що хочеш і як хочеш, і на здоров"я, аби тобі було добре! )))


Отправить
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-01-19 23:55:30 ] - відповісти

))))))
Та ну, так нецікаво))))
А інтригу тримати?)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 00:10:08 ] - відповісти

Ви з Василем почали мене так соромити, що я аж "замінів" од мін. Мій міномет ледь не підмінили. Зачекай одну мінетку, я його трохи підрихтую.


Отправить
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-20 00:21:27 ] - відповісти

я блукав у твоєму місті
і мене переїхав тролейбус -
25-й - ти зашарілась


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 00:28:48 ] - відповісти

Фігляр Шико пробував чорно фіглярувати
І отримав фігу під ніс -
"Не дождьотесь"!


Отправить
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-20 00:41:29 ] - відповісти

як людина цнотлива, "ліси" і "міни" не можу сприйняти кхм.. еротично. ЛГ у її лісі наступив на міну. Міну ставила Вона. Почувши звук вибуху - від щастя теж вибухнула.Мабуть, дуже насолив їй ЛГ.
У Вас чорніше)


Отправить
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 00:44:25 ]

та ні, вона власниця лісу, мабуть, мажорна тьотя. а міну міг поставити будь-хто ;)) Може, суперник ЛГ?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 01:04:12 ]

Цнотливі люди не "вбивають" ЛГ. У моєму вибухові щастя - вибух емоцій живої людини, яка залишилася жива. А Ви переїхали ЛГ трамваєм "цнотливо". У Вас просто бракує уяви, друже чи черговий клоне Миколи Кума, або ж просто заповзялися дістати, але робити цього не вмієте. Фігляр має бути гнучкішим, а не тупо-прямолінійним.


Отправить
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-20 01:12:15 ]

в даному випадку, виступаю в ролі лікаря - подібне лікую подібним)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 08:45:53 ]

Я бачу, як Ви лікуєте. Доводите до "летального" закінчення. Тільки, боюсь, не вийде у Вас.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 01:09:01 ] - відповісти

Юлю, ліс - це частина тіла жінки, де схована міна.
І коли на неї уміло натиснеш, жінка стогне-вибухає від щастя.


Отправить
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-20 01:11:49 ] - відповісти

Вже і так Ярослав натякає, що міна - це точка G? і отак, а ви, фігляре, все зі своїм 25-м тролейбусом ))

Ярославе, вибачте, звісно, але до японської еротичної поезіїї не дотягує - багато вибухівки (


Отправить
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-01-20 02:20:00 ] - відповісти

Схоже, Ярославе, Микола Кум ввижжається Вам у кожному зустрічному. Чим він так насолив, що Ви і фігляра Шико, і мене, під один капелюх занесли. Прийдеться вже відкрити Вам карти, що під тим "Світлим" приховується.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 08:53:29 ] - відповісти

Я воюю під відкритим забралом, Василю, на відміну від Вас. А тут клонів і тіней багато літає. Тому і нагадує дана ситуація, як в японському карате - "бій з тінню". Якщо розкриєтеся, це буде Вам честь, що Ви - мужчина, а не той, хто стріляє із-за рогу.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 08:50:28 ] - відповісти

Все розсипаєте зміїні укуси, так звана Мріє. Але Ви мене не переконали, даруйте.
Думаю, що брак уяви є і у Вас.


Отправить
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-20 11:34:31 ] - відповісти

Якщо Ви. пане Ярославе, "зміїними укусами" називаєте критику, то більше її на ваших сторінках від мене не буде, не переймайтеся, жартуйте і далі.
Успіхів.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 22:05:03 ]

Ви знаєте, пані Мріє, аби хоч в одному з Ваших коментарів стосовно мене я знайшов позитив, хоч один до десяти негативних, окрім, тепер бачу, лицемірних спроб примирення, то ніколи б не називав би Вас так, як назвав. А оскільки є наявним суцільний негатив, то це, даруйте, не критика, а тенденційне свідоме цькування.
Подумайте над моїми словами.


Отправить
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-20 22:11:33 ]

Ярославе, не пам"ятаю, щоб я писала Вам таку кількість коментарів. Та Бог з ним. Моє примирення було нелицемірним, а от ваше ставлення до всього, що я скажу, неадекватне. Тому більше не буду створювати для вас незручностей своєю присутністю.
Бувайте.

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-20 11:24:38 ] - відповісти
Затаскало Чорногуза в ліс де міни ще з війни,
А йому й там горя мало, еротичні бачить сни.
Він по мінах тих блукає, ніби поміж дощ Кравчук.
І кущі для когось раєм стали, чути дивний звук... ;-))

Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-20 11:36:48 ] - відповісти
Як пише пан Гентош, пане Ярославе, сприйміть за жарт. Хоч я сьогодні нашим Майстерням нехотячи на нагнітку встала, але настрій для жартів ще зостався. ( Нагнітка - мозоль).;-)))

Отправить
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-20 11:47:18 ] - відповісти

:)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 22:09:19 ] - відповісти

Вже сприйняв.


Отправить
Геніально Неперевершено (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-20 15:48:59 ] - відповісти

Тут ми можемо спостерігати зразок високомайстерного віршування, глибини думки та багатства образів. Автор - наче спітнілий еквілібрист, балансує на мовних конструкціях; наче розпашілий від щастя жонглер, перекидається словами і образами.

Не погоджуємося з попередніми насмішливими коментаторами і просимо звернути увагу на непомічені, майстерні деталі:

наприклад, який талановитий перший рядок, адже його можна прочитати і як "Яблука в твоєму лісі";

а вслухайтеся у звукопись - "ізненацькана ступивна"...

Особливо нам до вподоби останній рядок - адже і справді, звук вибуху дуже схожий на стогін, чи не так?

Неприхований еротизм вірша будить в читачах низькі, але такі природні інстинкти.

Даний текст з чистою совістю можна занести в скарбницю воістину неперевершеної поезії.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 00:13:17 ] - відповісти

Це - делікатна критика через похвалу. Можливо за цим Ніком криється і Редакція Майстерень. Скажу, що не претендую на геніальність і неперевершеність.
Це - всього лише першу спроба у стилі хокку (як вірно помітив Алексій, тут не дотримано навіть ритмічної схеми 5-7-5), я не думав про це при написанні. Мене приваблював лаконізм вислову цього жанру і філософічність. Я спробував дати
свою образну картину через еротику, і вважаю, що
певні художні досягнення тут є. Не хочу сам себе хвалити. Таке моє внутрішнє відчуття.
Стосовно того, як можна прочитати, трактувати мій перший рядок. Вважаю це навіть справді компліментом, бо яблука в лісі збагачують еротичний ряд заданих образів. Стосовно трактування другого рядка - як на мене це, даруйте, "притягнуто" за вуха. Стосовно третього -
вважаю, що вибух таки схожий на стогін. Я був мимовільним свідком такого вибуху стогону на природі, мене ледь не спаралізувало, я навіть пошкодував, що не спричинив чи не зазнав сам такого вибуху. Його творили двоє незнайомих молодих людей. Може це і слугувало поштовхом при
написанні.
Стосовно того, що вірш будить низькі почуття, безумовно погоджуюсь. Але чи завжди треба будити
тільки високі почуття? Крім того, факт вибуху, можна трактувати, як вибух щастя, як те, що хтось комусь дарує радість через секс. Ось Вам, будь ласка, і позитив.
Заносити до скарбниці досягнень цей вірш не збираюсь, розумію, що це витончена іронія. Може прийде час, він опиниться і на смітнику історії літератури, але поки що, як предмет певної і цікавої дискусії, я його збережу.
Дякую за увагу.


Отправить
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 14:16:46 ]

О, ні, Ярославе, це дошкульні менади під тим в'їдливим ніком. :(


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 22:48:28 ] - відповісти

Ну ось і зараз Ви наліпили на мене ярлик "неадекватного" читай "божевільного" ж певно. Кожна людина - неповторна, і якщо не вміщається в чиїсь рамки, то це ще не означає, що вона така. На відміну від Вашого ставлення до мене, вважаю Вас талановитою творчою особистістю, неповторною (а не неадекватною), просто ми, певно, в чомусь протилежні, може навіть несумісні, тому і така реакція. Ви ж постійно жалите
в незахищені місця так тонко і викручено. От і виник образ Змії замість Мрії. Образ Мрії Поета як на мене - зовсім неадекватний. Він не викликає
захоплення чимсь недосяжно-прекрасним, а даруйте, навпаки. Але це моя суб"єктивна думка, з нею можна і не погоджуватись.


Отправить
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-20 23:43:01 ] - відповісти

Ярославе, те, що ви не відчуваєте різницю між моїми словами "все, що я кажу, ви сприймаєте неадекватно" і тим, як це транслюєте ви, говорить про те, що ви налаштовані на образу. і тільки.
Пробачте мені те, що я не є зразком вашої мрії. У вас буде інша, недосяжно-прекрасна. Не сумуйте.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 00:29:45 ]

Не стільки обрАзу, скільки несприйняття. Так енергетика мого єства реагує на енергетику Вашого, яке передається через слово. Не можуть іти в парі сухувато-прагматичний класицизм і емоційно-імпульсивний романтизм. Вони взаємовідштовхують, хоч, можливо, взаємодоповнюють одне одного.
Я не сумую, просто вважаю, що Мрія Поета - має бути для всіх, і повинна не сама себе так називати, а це мають робити інші поети, замріяні, і закохані в неї.
Тому не треба вибачатися, я чи не вперше відчуваю за ним енергетику лагідності. Може, попустить колись. Дай Боже.



Отправить
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 14:30:58 ] - відповісти

Дорогі Ярославе і Мрія Поета, на жаль, адміністрація ПМ повинна попросити вас не спілкуватися взагалі, і навіть не дихати пристрасно один на одного! :)(:

Ви настільки різні, наскільки і (емоційно) схожі, і тому порозуміння не настане ніколи, бо воно мало би бути абсолютним, або ж ніяким.

Тому адміністрація буде змушена редагувати будь-які ваші коменти, що додаватимуть хмизу у полум'я...

Очі не бачать - серце не болить! Найкраще - не помічайте один-одного, і яблук, з дерев ваших, навіть якщо ті під самі ноги підкочуються... :)

Утім, якщо говорити найсерйознішим чином, то нема сенсу втрачати час на ПМ, чи будь-де на коментування, якщо таке коментування не працює на нас, тих, що навчаються поезії. У першу чергу, навіть в коментарях, ми повинні працювати над своїм стилем! І той, хто цього у нас не робить НІКОЛИ ніким для поезії не стане. Можливо це лише моя суб'єктивна думка, але прошу зауважити, що наш час тут БЕЗЦІННИЙ, і немає потреби втрачати його намарно...


Отправить
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 15:47:37 ]

Дорога Редакціє, чутки про нашу схожість сильно перебільшені. Але ціную вашу дипломатичність... )


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 22:45:43 ]

Дякую, дорога редакціє, за Вашу мудрість. Перекажіть, будь ласка Мрії Поета, я співав їй пеани, а вона у відповідь завдала мені болю... Ця "шляхетність" невиліковна... А втім досить дискусій, хай буде так, як Ви сказали.


Отправить
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-20 23:06:00 ] - відповісти

Разве хокку (хайку) имеет количество слогов не равное 5-7-5?
Лес и "мины" у меня чего-то ассоциируются совсем не с эротикой, начиная со времен лагерных сборов.
Но это я так. Делюсь мыслью в надежде на то, что я ошибаюсь. Мне легче смириться с мыслью об ошибке, нежели с мыслью о том, что я кому-то приношу не самые благостные ощущения.

Удач-дач-дач.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 00:39:42 ] - відповісти

Стосовно кількості складів Ви маєте рацію, Олексію. Я не думав про це, коли писав, хоч і знав. А схаменувся вже коли надрукував. Це - перша спроба всього-навсього, так що учіть мене, може в цьому жанрі у Вас досвіду більше.
Стосовно лісу і мін, і асоціацій. У кожного вони - свої, свій життєвий досвід. Якщо Ви не бродили жіночим лісом і не намацували там мін, то спробуйте. Ви ж молодий і привабливий. Повірте,
буде що згадати. І Ви тоді мене зрозумієте.
Ви - добра людина, Олексію, я ціную Ваше добре ставлення до мене. Просто мій літературний "борзометр" постійно зашкалює, і тому такі твори пишуться і така реакція на них активна.
Дякую за підказку, якщо будуть ще хокку, обов"язково виправлюсь.
Бажаю натхнення і всього найкращого.


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 23:23:16 ] - відповісти

Вітаю, Ярославе!В реальному житті справжній сапер помиляється тільки раз... Як добре, що в описаних тобою лісах можна (і треба) блукати безконечно по тих мінних полях, і навіть краще частіше наступати на міни! І не бути ( ні, краще бути) оглушеним цими вибухами! Дотепно, влучно, вдало! Клас!


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 23:27:43 ] - відповісти

Вітаю, Ярославе!В реальному житті справжній сапер помиляється тільки раз... Як добре, що в описаних тобою лісах можна (і треба) блукати безконечно по тих мінних полях, і навіть краще частіше наступати на міни! І не бути ( ні, краще бути) оглушеним цими вибухами! Дотепно, влучно, вдало! Клас!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 00:46:46 ] - відповісти

Спасибі, Іване. Твій відгук, як бальзам на рану. Бачиш, ти як колега-гуморист чи не єдиний вловив підсвідому іронію у вірші. Свого часу я наслухався пародійних хокку Юрка Позаяка нашого київського типу
З-під снігу дика
Квітка вилізла
І матом гне.
І це - ще квіточки для того рівня цинізму. Може, це і вплинуло і написання на підсвідомому рівні.
Хоча прочитав ще більше і гарних - Такубоку і навіть нашого Корнієнка, просто блискучі.
Спасибі, ти дав моїм читачам зворотній, світлий бік медалі вірша.


Отправить
Віктор Мельник (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 10:11:18 ] - відповісти

Гарний вірш. От лиш мовне чуття щось... не хоче погоджуватись. Ярославе, а ти стовідсотково впевнений, що в даному контексті момент несподіванки має передаватися саме словом "зненацька"?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 23:03:16 ] - відповісти

Мій ЛГ шукав цю міну, як істину насолоди і раптово набрів на неї. Тільки синонім "раптово" видається мені геть банальним. Несподівано - дуже протокольне слово... Нічого ліпшого поки не бачу... Моментів несподіванки навіть два -
момент, коли наступив, і коли стався вибух. Це був момент істини. А він приходить до нас зненацька, як правило.

Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 14:32:51 ] - відповісти

Бачте, Ярославе, пишуть Вам і пишуть. А я завджи кажу, що в міні-тексті все має бути ідеально, бо ж кожне слово на виду - і легше "вчепитися".


Отправить
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 14:37:04 ] - відповісти
Юлечко, а чи потрібно так "вчіплятися"?

Надмірно правлячи інших, ми забуваємо про найголовніше - про себе... :(

Отправить
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 14:40:08 ]

Маю переконання, що чим більше до поета чіплятимуться - тим швидше поет навчиться "шукати цензора в собі".

(Я не Ярослава маю на увазі, а взагалі.)


Отправить
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 15:25:37 ]

Можна по різному чіплятися, - підніжку і на галявинку, соковиту, наприклад...
Можна шукати і взаємну користь, але якщо йдеться, наприклад, про любов, то в жодному випадку не йдеться про стосунки - а власне, про здатність повноцінних відчуттів у можливого носія любові.
Отже, і в такому випадку , взаємностей, оптимально працювати над власними здатностями, навіть в коментарях...

Мені здається, що ваші, Юліє, коментарі, прикрасила би тонка образна гра, але без іронії (бо це надто просте рішення), із щирим (але не напролом) намаганням, наприклад, дати, знайти рішення для побачених протиріч, спробувавши свої сили на, відкритому іншими, полі.
Зрештою, кожна може сказати "ні", а ось перетворити "ні" в примарне "так", що роздвигає обрії - ось ціль творча, чи ні?


Отправить
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 15:57:25 ]

Не люблю "прикрашати" свої коментарі підтекстами, я схильна до чіткості, логіки, конкретики - мабуть, вам важко це зрозуміти, бо серед творчих людей таке рідко зустрічається, але обіцяю подумати над пропозицією відмови від іронії.


Отправить
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 17:43:58 ] - відповісти

Боюсь, що ви мене, Юлечко, не зовсім точно зрозуміли - йдеться про інше, про необхідність щоразу працювати не над кимсь, а над собою.
А задля цього потрібно відходити від банального рівня розвитку нинішньої науки, і в тому числі, нинішніх досягнень у "чіткості, логіці, конкретиці".
Грубо кажучи, не можна особливо чогось такого, незнаного, знайти там, де все вже відомо. А творчість - це якраз і вихід на обрії (невпорядковані)? Отже, метод "чіткості, логіки, конкретики" направлений назад, а не вперед.
Навіщо приносити ним шкоду? :(


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 23:20:35 ] - відповісти

Дивна річ, Юлю, роблять зауваги мені такі поважні люди, я намагаюсь чесно щось поредагувати і не можу. Мені здається, що у відгуках майже порівну симпатій і антипатій. Може у цій рівновазі білого і чорного і є ідеал, бо ж пишуть у наших язичницьких легендах про сотворення світу, що не зазнаємо ми зла без добра і білого без чорного. А може - у тому, що вірш багатьох не залишив байдужими.




Отправить
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 14:40:40 ] - відповісти
А щодо цих рядків Ярослава Чорногуза, то найдоцільніше, як на мене, розкривати їхній потенціал у віршованій формі - ці ж рядки можна трактувати усіма можливими і не можливими способами, від них можна дійти і до Софокла, і до нашого нинішнього президента, будь куди.
Тож найцікавіше - це вибраний нами рух, чи варто втрачати час на порожнє стояння...

Отправить
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 18:06:43 ]

http://obkom.net.ua/articles/2011-01/21.1613.shtml - це маєш на увазі?)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 23:41:43 ] - відповісти

Дякую за прозорий натяк. Можливо в майбутньому рух цей зміниться і поверне у звичне русло. Але чомусь впевнений - така "затемнена" література, якщо вона образна і без лайок, теж має право на існування.
Дякую за відвідини і коригування взаємин.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 23:37:58 ] - відповісти

Юлю, дякую за посилання. Реготав од душі, а з другого боку засмутився. І смикнуло ж мене писати
хокку в період відвідин президентом Японії.
Це вже коментатори можуть прив"язати його до чого завгодно, хоч ні про що подібне не думав, коли писав. А найменше - про політику.


Отправить
Олександр Зубрій (Л.П./М.К.) [ 2011-01-22 09:17:50 ] - відповісти
Доброго дня, Ярославе!
:-)
Перечитав коментарі. Ух!..
А я просто уявив картину написаного. І натисну кнопку.:-)
З повагою...

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-22 21:28:14 ] - відповісти

Вітаю, Сашо, дякую за підтримку! Ти натиснув кнопку, мов наступив на міну щастя...


Отправить
Олександр Зубрій (Л.П./М.К.) [ 2011-01-24 10:07:14 ]
Доброго ранку!
:-)
1. Сприйняв вірш, як підказку. ;-)
2. Перечитав коментарі. 5 сторінок! Наснаги тобі, друже, у цьому виснажливому листуванні. Бачиш, слава покладає на тебе обов'язки відповідати прихильникам та критикам.
:-)
З повагою...

Отправить
Олександр Трубкін (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 12:06:09 ] - відповісти

А якщо так:
Ліс блукає у твоєму Я
Міна щастя зненацька
І стогін вибухнув — ти наступив
?
Не "підколую", я ще гірший ...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-22 21:32:20 ] - відповісти

Дякую за співтворчість, Олександре! І за відвідини.
Можете не виправдовуватись. Добра енергетика відчувається одразу. Всі ми - не без гріха, і Чорногуз - він білий птах, але з чорною ознакою.
А ще краще: І стогін вибухнув - ти попав...
Бажаю успіхів на "ПМ".


Отправить
Олександр Трубкін (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 21:51:01 ]

Дякую! за розуміння, з повагою Олександр.


Отправить
Олександр Трубкін (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 12:06:52 ] - відповісти

З повагою, Шрек:)


Отправить
Віктор Мельник (М.К./М.К.) [ 2011-01-22 13:50:53 ] - відповісти

Ні, Славку, обдумав я ще раз - і не згоджуюся. У моєму розумінні слово "зненацька" стосується якраз діючого суб*єкта і різкої зміни його поведінки: зненацька налетів вітер; чоловік, який сидів, зненацька схопився і закричав - тощо. А тут несподіванка не в поведінці ЛГ, а у відношенні довколишніх реалій до нього - раптом вибухнула міна, несподівано, неоічкувано. Пошукай ще. Можливо, якесь порівняння увиразнить картину. Дружньо - В.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-22 21:55:01 ] - відповісти

За твоєю логікою, Вікторе, тоді треба зробити так приблизно:
Я блукав у твоєму лісі
І наступив на міну
Зненацька ти вибухнула стогоном щастя
або
Ти несподівано вибухнула стогоном щастя
Тоді вся напруга перших двох рядків практично втрачається, а вся вибухова сила припадає на третій рядок. Чи не занадто? Ти мені скажи, хіба можна наступити на міну не зненацька, не раптово, не неочікувано?
Слово "зненацька" можна віднести і до несвідомих порухів тіла. Може, ти заганяєш це слово у якусь задану тобою схему, а воно має ширше значення?! Ти ж сам пишеш: "У моєму розумінні..." А у моєму, даруй, не зовсім.
Теж цілком дружньо Я.

Віктор Мельник (М.К./М.К.) [ 2011-01-22 23:24:11 ]

:) Ну, вибухнула не так уже й несподівано (чи зненацька). Я думаю, що такий стогін щастя десь наперед очікується, інакше в той ЛІС не варто ходити. :) Але це так, мимохідь. А що стосується суті, то рішення, ясна річ, за тобою. Я спершу інтуїтивно відчув дисонанс, а потім зрозумів, у чому він, і це відлилось у точне обгрунтування і формулювання. Я знаю, як трепетно автори ставляться до своїх діток, і нічого тобі не пропоную, жодного варіанту, просто застеріг. Врешті - ну чому ж мені хвилюватись, під віршем стоятиме твоє ім*я, а не моє. :)) Але хотілось би, щоб і до тебе менше доскіпувались. Але спробуй все-таки спитати ще когось третього, людину з тонким мовним чуттям. Обіймаю! В.


Отправить
Олександр Трубкін (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 15:32:40 ] - відповісти

Ліс символ "твоєї" темної-непрохідної-шукаючої сторони, а далі по змісту (І стогін вибухнув - ти наступив) Символ: ("І") не випадково, квапливо ... , його стримує "І", відчутно вагання. А горизот від подальшого, ще "ширшає". Ще раз вибачте, що втрутився в коментарі з повагою Олександр.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-22 22:02:57 ] - відповісти

Шановний Олександре, напишіть свій вірш-відлуння і поставте до нього епіграфом рядки з мого. І буде читачам інше - саме Ваше бачення цього. А читачі дадуть йому свою оцінку. Адже подивіться - якщо Ви читали всі попередні коментарі - скільки вже є коментованих версій і тлумачень прочитаного. Кожен автор - неповторний і бачить по-своєму, а я бачу саме так. Мені дуже важливо, що колеги небайдужі до моєї творчості.
Дякую і Вам ще раз за небайдужість і бажання допомогти.


Отправить
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-22 23:02:40 ] - відповісти

А насправді в природі стільки таких звуків, які схожі на "вибухи", згадані у вірші: і замерзлий лід, що тріщить на річці, відбивається дивною луною і несподіваний крик чайки.
Повезло і міні, і ЛГ!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-22 23:09:37 ] - відповісти

Справді, дорога Тамарочко, а комусь цього не хочеться помічати. Радий відвідинам, давно тебе не бачив, не читав.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-23 22:01:31 ] - відповісти

Спитаю, звісно, але ти знаєш, така там закваска загусла, що легше нове хокку написати.
Обіймаю навзаєм.