ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Удар долі (За М. Цвєтаєвою, вільний переспів)

«Мне нравится, что Вы больны не мной,
Мне нравится, что я – больна не Вами…»

Марина Цвєтаєва

Як добре, що не я – коханий твій,
Як добре, що не ти – моя кохана,
Що пристрасті шаленої борвій
Нас не закрутить з вечора до рана.

Що в церкві з нас не створиться сім`я,
Й не буде нам на шлюбнім ложі п`янко.
Я думав, що язичник гордий – я,
А ти лише – нещасна християнка.

Я думав, що язичник – я, не ти,
А християнка – ти, напевно з раю!
Але тобі усі гріхи простив,
А ти мені нічого не прощаєш!

Спасибі, що ненавидиш мене,
І заздриш, обливаючи хулою,
І що в оце моє буття земне
Ти прилетіла фурією злою.

Не міг очам повірити своїм…
(Не вб`ю у серці почуття високе!)
Ти вдарила щосили, наче грім!
Бий ще! Тобі підставив другу щоку!

6-8.08.7520 р. (Від Трипілля) (2012)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 05:44:37
Переглядів сторінки твору 330
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.701 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.701 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2024.04.24 19:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 05:45:21 ]
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-15 10:11:14 ] - відповісти

То щось!!! Справжні почуття вміють перевтілити язичника в християнина і навпаки :))
Як і Ви зуміли цілковито перевтілити відомий вірш!


Отправить
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 10:11:54 ] - відповісти

Добре, Ярославе!
Вірю і розумію.

Тримайся! :)


Отправить
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-15 10:33:37 ] - відповісти
Взагалі жінки мають щадити самолюбство чоловіків, а тут чоловік стримує свою гординю! Похвально!
Вірш напевно адресний, і до когось з авторок ПМ. А то в поершому куплеті пара коханка- до ранку звучало милозвучніше. Звичайно на власну думку.

Отправить
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 12:32:38 ] - відповісти

Така прекрасно-болюча інтерпретація. Щось наболіло Вашому ЛГ)))


Отправить
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 12:42:48 ] - відповісти

О, як сильно і буремно! Гарна поезія!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 12:59:29 ] - відповісти

Сердечно дякую, Олено! Ви дуже гарно вийшли на фото на презентації в Івана Гентоша! Бачив на "Натхненні"!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 13:01:52 ] - відповісти

Ігорю! Величезне спасибі, брате, за розуміння і підтримку!))))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 13:02:36 ] - відповісти

Так, Ви все вірно відчуваєте, Таню, дякую!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 13:13:13 ] - відповісти

Олександре! Дякую щиро, треба іноді і нам, чоловікам, себе гнуздати. Щодо коханка - до ранку - так воно було б, певно, звичніше, але мій ЛГ вважає, що слово "коханка" - це надто низький статус для коханої людини. Вона для нього одна - і дружина, і коханка і весь всесвіт і це слово він пише все великими літерами - КОХАНА! Тому й таке римування з Вашого дозволу. А хто вона - хіба це так важливо?! Хто такий ЛГ Чорногуза (і він сам!), щоб цікавитися цими питаннями?!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 13:14:41 ] - відповісти

Любо! Сердечно дякую! Натхнення зичу!)))


Отправить
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-15 14:15:21 ] - відповісти

Цікаві роздуми - язичник, християнка!

Якби була ЛЮБОВ, все було б гаразд.


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 18:55:01 ] - відповісти

Оце так удар!
Прослідковується трансформація ЛГ з язичника у щирого християнина, адже заповідь він готовий виконати на всі 100! На мою скромну думку справжніми християнами стають саме у випробуваннях. Цим, і не тільки , мені сподобася , Ярославе, ваш переспів.)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 19:39:06 ] - відповісти

Дорога пані Наталю, дякую за відгук! Дозвольте тільки зауважити, що любов є, але нерозділена, може тому вона і надихає. Нема взаємності - зате є вірші і навпаки. А для творчої людини - це навіть краще. Може, у цьому і її гаразд, як Ви кажете.)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 19:55:45 ] - відповісти

Це Володю, ти точно відчув. Щось таки відбувається в душі мого ЛГ - певна трансформація. Але хто шляхетніший - язичник чи християнин - це питання. У Джека Лондона є оповідання "Язичник", там герой-язичник в усьому допомагає другові в житті - ставить "на ноги" його бізнес, обороняє його в бійці і у тяжку жвилину жертвує за друга життям - кидається в пащу акули, заслоняючи його. Але є в язичництві і така риса, як затятість. От незлюбив - і на все життя не прощу. Через цю рису ми не маємо досі незалежності справжньої. Чи завжди це добре в цьому житті, де ми всі помиляємось? І в цьому умінні прощати, мені здається, в певному сенсі - сильна сторона християнства. Хоч всепрощення і потакання гріхам - теж погано, це веде до розпусти і безчестя. І тут на якомусь етапі язичницька затятість набуває позитиву. Але якщо людина помилилася раз, це - не система, то можна їй пробачити, мені здається.
А тут - випробування коханням. Яке з них тяжче - не знаю напевне, але здається, друге не менш тяжке.
Дякую за змістовний відгук.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-23 09:19:23 ]
Сильно, Ярославе! Виявляється, що язичники теж вміють підставляти другу щоку, коли люблять і той хто вдарив — жінка! Цікавезний вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2023-04-26 11:58:38 ]
Так, дорога Таню! Шляхетність притаманна всим кращим представникам обох релігій!)))