ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2022.10.06 19:28
«Патріотів», що пускать густо люблять сопель
Путін якось ввів в екстаз, як таке сказав:
«Херсонес – ето же что? Ето Сєвастополь».
От цікаво – саме що на увазі мав?
Думаю, що не секрет – Херсонес той поряд.
Можна вийти та пройтись там серед руїн.
Гл

Юрко Бужанин
2022.10.06 16:27
Ми – полігон для їхніх технологій,
Ми алілуємо чужинським зайдам,
Наш компас збився десь на півдорозі,
Своїх Богів могил тепер не знайдем.

У наших мізках медіа – клоака,
Приборкать грантом модно наше Слово,
З книгарень Гаррі Поттер - вурдалака

Сергій Губерначук
2022.10.06 13:03
«Запорожець за Дунаєм» «Щастя народу мого…» Вільям Шекспір став великим попри те, що сюжети своїх п’єс запозичував у інших авторів як відомих, так і невідомих. Поет втілював у свою творчість усе, що торкнулось його серця. Оперу «Запорожець за Дунаєм»

Домінік Арфіст
2022.10.06 11:55
сестро-музико моя,
я ходу пружиню…
наша мова – нічия –
ми – сніги вершинні…
Ваш хлопчачий говірок
за межею слова –
ідемо ми крок у крок –
моря післямова…

Микола Соболь
2022.10.06 11:10
Приречений на муки жити вічно
він і донині гріх тяжкий несе
хоч бганками пронизане лице,
хіба важливо в травні чи у січні,
чи сніг, чи дощ стікає, як сльоза
гуляє вітер, чи гримить гроза…
у цьому, певно, наша вся трагічність
нести свою біду за крає

Тетяна Левицька
2022.10.06 08:59
Якщо буду гратись з тобою в мовчанку,
Ти перший порушиш мовчання.
І поміж розлук, від зорі до світанку,
Розквітне взаємне кохання.

А раптом, байдуже я в очі погляну,
Тебе перестану жаліти.
Гречаного меду наллєш в порцеляну,

Віктор Кучерук
2022.10.06 05:29
Повно шереху та свисту
За причиненим вікном, –
Обриває вітер листя
Й підмітає заразом.
Тільки вихриться шершаве
Й так яскраво мерехтить
Перед зором зліва й справа,
Мов спалахує щомить.

Микола Соболь
2022.10.06 04:56
Ой, не чіпайте кам’яних бабів!
Не знає скіфський меч врагу пощади.
Ти чуєш ніч, а в ночі вітру спів,
який зове у степ мокшу вмирати…
Заради чого лиш скажи мені
ви пробудили духів наших предків?
Згорить Москва в пекельному вогні,
в оселі ж наші прил

Ігор Шоха
2022.10.05 22:37
Виконую задачі дідусеві.
Закрию хату... і сезон... і сад,
і очі... на чаруючий наряд
цієї осені... прощаюся, напевне.
Останню шану віддаю деревам,
надія є, що вернуся назад.
Уміємо на долю нарікати,
неначе є ще інші варіанти,

Ігор Герасименко
2022.10.05 18:09
За вікном каштани обсипались,
вже з руки злетів останній палець.
Не двірник – митець печаль змете
в товариство листя не смутне.

Симпатичне молоде насіння –
карооке, гіркоїстівне –
зношені емоції здійме

Сергій Губерначук
2022.10.05 10:08
Біля віконця, що дихало миртою
з дня, світло-білого дня.
Ваше чоло під священною митрою
тільки й угледіла я.

Ви пропливли упродовж, коридорами,
крила й хоруґви несли.
І понад слід Ваш молитвами скорими

Віктор Кучерук
2022.10.05 06:14
Швидкоплинні, безупинні
Дні біжать, минають, йдуть, –
Залишається незмінно
Проминання віку суть.
Вчора посмішка дитинна,
Нині – смуток на лиці, –
Затихає шумовиння
Дивовижних бубонців.

Микола Соболь
2022.10.05 06:09
Зима все вибілить. А душі?
Зчорнілі душі, мабуть, ні.
Вони і досі на війні.
Тому, напевно, небайдужі
до лихоліть і до страждань
єдине маючи з бажань –
напитися земної стужі
й летіти десь за небокрай.

Володимир Бойко
2022.10.04 23:41
путін лаштується в рай? –
Цур, душогубе запеклий.
Краще собі пошукай
Місця теплішого в пеклі.

Щоб веселіше було,
Аби душа не хандрила,
Може, прихопиш, пуйло,

Віктор Кучерук
2022.10.04 05:57
Ми всі чекаємо світання,
Ми всі чекаємо на день
В яскраво-сонячнім убранні
І без розривів аніде.
Ростуть на краще сподівання,
Мов чиста синь межи хмарин, –
Ми всі чекаємо світання
І тільки радісних новин.

Микола Соболь
2022.10.04 05:53
Коли душі захочеться співати,
нехай співає, що їй тій душі.
Вона знайшла у тілі свої ґрати
і сльози їй, немов комусь дощі.
Нехай співає, не переч, не треба,
поринь і ти до світлих перемін.
Настане час злетіти їй у небо,
як заячить про те церковний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Самослав Желіба
2022.05.01

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Проза

 Мануель де Фалья. Про музику та музикантів. Розділ ІІІ.

Переклад і примітки – Василь Білоцерківський

Наша музика [1]

Кажуть, що декотрі побожні пани з Мадрида мають намір відкрити підписку, аби запропонувати берлінському кесарю відлити статую Мартіна Лютера з золота [2]. В інші часи цю новину сприйняли б як плід уяви божевільного, але нині вона не настільки дивна і безглузда, як може видатися на перший погляд. Ми були присутні при подіях більш незвичайних, пов’язаних зі світовою катастрофою, від якої залежала доля кожної людини. І якщо так буває у справах величезної ваги, то чи можна дивуватися, коли в маленькому світі нашого мистецтва проявляється певна безглуздість і дріб’язковість?..
Говорю так тому, що на сучасному етапі іспанської музичної творчості відбувається варте уваги й цікаве явище. Тепер, як ніколи, іспанські композитори виказують якнайглибшу національну самосвідомість, і, попри це, саме тепер частина критиків звинувачує їх у зраді цій самій засаді. Однак існують речі, більш гідні увічнення. Річ у тім, що взірці, шанувати котрі як непорушні закликають нас ці звинувачі, є, за дуже рідкісними винятками, продуктами наслідування іноземного, найвиразнішого наслідування з того, що можна побачити в усій історії європейського мистецтва. Мається на увазі (чи, ліпше сказати, маю на увазі) наша так звана велика сарсуела, яка являє собою не щось інше, а кальку (це може довести кожен, хто виконає вельми невелику роботу) італійської опери, модної в ту добу, коли сарсуела з’явилася на світ [3]. Певно мірою природно, що так виходило: оскільки драматичні сюжети, використовувані в комічних операх і сарсуелах, переважно являли собою прості адаптації чужоземних творів, то їм неминуче бракувало національного характеру.
Барб’єрі [4], бажаючи надати нашій музиці національного характеру, відмежувався од таких метод, а його «Хліб і бики» та «Маленький цирульник із Лавап’єса» [5] – уславлені докази цих благородних прагнень. Проте у згаданих творах, що вирізняються правдивим національним характером, музично-виражальні засоби, які використовував композитор, рідко опиняються поза звичними італійськими впливами.
Належало, аби трохи пізніше Феліпе Педрель [6] показав нам у своїх творах, які повинні бути національні виражальні прийоми, що випливають безпосередньо з нашої народної музики. Саме тоді декотрі люди доброї волі усвідомили вкорінену традиційну помилку і вирішили йти широкою й блискучою дорогою, яку відкрив нам уславлений композитор.
Можливо, хтось вирішить: намагаюся дискредитувати все, що створювали в той музичний період, який я оповідав раніше? Якщо так думають, то прошу відкинути цю оману. Я не лише не мав таких намірів, але належу до числа людей, котрі завжди висловлювали свій захват багатьма творами жанру, іменованого сарсуелою – великою чи малою, жанру, який стільки часу стимулював нашу музичну активність. Багато з цих творів залишаться у гроні славних досягнень іспанського мистецтва, а їхні мелодійні чари важко буде перевершити нашим сучасним і майбутнім композиторам. Але звідси до заяви, що приправа (назвімо її так), якою приперчують ці твори, суто національна, лежить ціла прірва.
Ясно, що пісні, засновані на мажорному чи мінорному ладах (наприклад, хота і сегідилья), цілковито зберігають національний характер у цих творах.
Але… але ж не лише сегідильї й хоти містять наші народні скарби, чи не так? Окрім того, хто зможе переконати нас у тому, що ритми чотісу [7], вальсу або мазурки, якими наповнені ці твори, є іспанськими?
Годі. Не люблю займатися критикою, і нехай мені буде дозволено зауважити, що в усьому, сказаному раніше, я нічого не збирався осуджувати, а просто констатував факти.
Тепер поговорімо про народну пісню.
Чи правда, що однією з метод надання нашій музиці національного характеру є, як гадають декотрі, точне використання записів народних пісень у вигляді мелодійного матеріалу? Загалом не можу з цим погодитися, але в окремих випадках уважаю цю методу незамінною. Скромно гадаю, що в народній пісні велике значення має дух, а не літера. Ритм, лад і мелодичні інтервали, які визначають її вигини й каденції, становлять головне в цих піснях, і народ сам дає доказ цьому, нескінченно варіюючи мелодичні лінії своїх наспівів.
Навіть більше скажу: ритмічний і гармонічний елемент народної пісні має таке саме значення, як і власне пісня. Отже, потрібно черпати натхнення безпосередньо в народу, а хто не розуміє цього, той досягне у своїй творчості лише більш або менш майстерної пародії.
Дозволю собі порадити тим, хто компонує музику в строго національному стилі, уважно слухати те, що можемо назвати народними оркестрами (у моїй країні це гітари, палільйос [8] і бубни); тільки в них вони знайдуть оту жадану національну традицію, якої неможливо побачити ні в чому іншому.
Однак бачу, що я ще не відповів на люб’язну пропозицію «Música» висловити свою думку щодо нашого сучасного симфонічного мистецтва.
Ось вона кількома словами. Думаю, ми перебуваємо на початку блискучого розквіту цього важкого жанру. Наш незабутній Ісаак Альбеніс [9] казав, що протягом небагатьох років Іспанія посяде видатне становище в європейській музичній творчості. Великий і благородний митець виклав свою думку в загальних рисах, а я насмілюся уточнити її, сказавши, що симфонічна музика, за моїм судженням, стане найрозкішнішою квіткою в нашому вінку.
Оскільки я вже згадав Альбеніса, хочу вшанувати його пам’ять, представивши його як приклад вірної й безкорисливої дружби щодо стількох із нас, котрі працювали над формуванням нового іспанського мистецтва. Ось вона – традиція, яку треба створити й утвердити!.. Нехай кожен має власну думку, адже саме в цьому полягає свобода мистецтва, але заразом поважайте тих, хто дотримується протилежних вам поглядів.
Щиро і чесно, як того вимагає чуття найвідданішої дружби, мушу висловити жаль про деякі випадки, на біду, занадто часті. У цьому самому часопису, який зробив мені честь, попросивши моєї співпраці, я надибав статтю, яку підписав мій колега Д. Хуліо Ґомес [10]. Відкинувши всіляку делікатність, у манері, гідній глибокого жалю, він нападає на одного композитора, який має високий престиж і надзвичайні заслуги, діяльність якого беззастережно заслуговує на пошану і повагу. Кажу про маестро Конрадо дель Кампо [11]. Називаю імена тому, що завжди любив говорити ясно, а отже – чесно.
Сподіваюся, сам пан Ґомес, чий недавній успіх приніс мені задоволення, перший погодиться зі мною, перечитавши свою статтю, написану в мить засліплення, простиму, як і будь-яка людська помилка. Якщо це буде так, то, як друг і артист, отримаю достеменне задоволення, бо належу до числа тих, хто гадає, що в мистецтві є щось вище за оплески публіки, хоча вони – одна з найбільш приємних і законних компенсацій, які ми, котрі цілком добровільно і з сердечним запалом працюємо в мистецтві, можемо бажати.



[1] Першодрук: часопис «Música» (Мадрид, 1917, №2, червень).
[2] Оскільки в Іспанії здавна неподільно панує і має високий авторитет Католицька Церква, означена ідея матеріально підтримати виготовлення статуї засновникові Протестантизму мала вигляд зовсім нереалістичний.
[3] Сарсуела – іспанський музично-драматичний жанр, у якому поєднано вокальні номери, розмовні діалоги й танці. Перші сарсуела з’явилися в XVII ст. Їхня музика великою мірою ґрунтувалася на народних піснях і танцях. Виникло два різновиди цього жанру: велика («ґранде») і мала («чіка») сарсуела. У ХІХ ст., після доби занепаду, пов’язаного з пануванням італійської опери в Іспанії, сарсуела відродилася і стала жанром, у якому почали активно працювати композитори-професіонали. Сам Фалья о першій порі своєї творчої діяльності створив шість сарсуел.
[4] Франсіско-Асенхо Барб’єрі (1823–1894) – іспанський композитор і музикознавець. Засновник національного музичного театру. Автор понад 70-ти сарсуел.
[5] Визначні сарсуели Барб’єрі, написані, відповідно, у 1864 і 1874 роках.
[6] Див. коментар 2 до статті «Передмова до „Стислої музичної енциклопедії” Хоакіна Турини».
[7] Чотіс – парний бальний танець (імовірно – богемського походження), близький до мазурки, але повільніший.
[8] Палільйос – іспанський народний музичний інструмент: дерев’яні палички, якими б’ють одна об одну.
[9] Ісаак-Мануель-Франсіско Альбеніс-і-Паскваль (1860–1909) – іспанський композитор і піаніст-віртуоз. Учень Ф. Ліста, Ф. Ґеварта і Ф. Педреля. Провідний музичний діяч доби національного відродження. Автор переважно фортепіанних творів (понад 300), багато з яких ґрунтовано на народних мотивах («Іспанська сюїта», «Іберія», «Каталонія» тощо).
[10] Хуліо Ґомес-Ґарсія (1886–1973) – іспанський композитор. Автор багатьох симфонічних творів, кількох опер та сарсуел. Тривалий час очолював бібліотеку Мадридської консерваторії.
[11] Конрадо дель Кампо-і-Сабалета (1878–1953) – іспанський композитор, диригент і скрипаль. Знаний своїми симфонічними творами («Ґранада», «Мадридська сюїта», «Кастильська поема» тощо). Написав також 7 опер і кільканадцять сарсуел (зокрема у співавторстві).



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2022-07-29 07:37:52
Переглядів сторінки твору 54
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2022.09.26 05:31
Автор у цю хвилину відсутній