ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Гундарєв (1955) / Проза

 Коронация
- Так всё-таки можешь сказать, глядя мне в глаза, ты хоть любишь меня?
Елизавета замерла в ожидании ответа, сцепив пальцы. Филипп опустил голову, и белокурая прядь упала на лоб...

Дверь тихонько приоткрылась, и в проёме показалась коротенькая седая чёлка бабушки.

- Егорушка, зайка, прости, пожалуйста...
- Ба, милая, ну дай же досмотреть! - вскричал, чуть не заплакав, полноватый мальчик лет тринадцати с лоснящимися угреватыми щеками.

Бабушка, миниатюрная, в спортивном костюме, сама как мальчик, уже стояла прямо перед ним.

- Егор, сделай, как там у вас говорится, стоп, есть серьёзный разговор.

Внук, картинно подняв пухлую руку, выключил старенький комп.
Свет экрана погас, и стало совсем темно.

Егор уже почти два года жил с бабушкой вдвоём. Его родители по приглашению (вернее, пригласили отца, много лет подающего большие надежды микробиолога, а маму - за компанию в качестве ассистента) работали в Пастеровском институте в Париже.

Бабушка по-прежнему преподавала сольфеджио в музыкальной школе, расположенной прямо под их окнами. По-прежнему - это сказано автоматически, ибо в условиях карантина и ученик Егор, и его бабушка, учительница, практически круглосуточно торчали в трехкомнатной квартире, которую оставил им перед смертью дедушка, ведущий баритон оперного театра, уходя умирать в объятия солистки хора, годящейся ему во внучки. Но бабушка, полюбившая дедушку, учившегося на курс старше в консерватории, любила его до сих пор, считая себя недостойной его партией. У неё над кроватью висела старая афиша, на которой жгучий брюнет с ослепительной улыбкой бренчал на гитаре, подпирая головой большие буквы «Севильский цирюльник»...

- Егор, - бабушка зажгла торшер и присела на краешек кресла.

Он заметил, как непривычно дрогнул её голос, всегда такой уверенный, мажорный, без всяких там бемолей и полутонов.

- Ба, давай не тяни, - он почти сразу после отъезда родаков стал позволять себе такой несколько фамильярно-покровительственный тон. А с кем же ещё, ведь в классе его особо не жаловали, считая толстым тормозом.

- Так вот, - бабушка слегка облизнула пересохшие губы. - У меня на тумбочке лежала книга «Будденброки»...
- И что дальше?
- А дальше то, что в ней были деньги.
- Ба,- голос мальчика взвился фальцетом, - а я-то при чём?!
- А при том - денег там нет.

Егор  почувствовал такую слабость, какую не испытывал ещё никогда в жизни, будто рванули рубильник, и вся жизненная энергия вмиг испарилась.
Он пытался что-то сказать, но губы омертвели, как после укола зубного врача.

- Ба, и сколько там было? - наконец, медленно, почти по слогам, спросил он.
- Там было ровно две тысячи гривен, как раз чтобы нам с тобой дотянуть до конца месяца.

Стало вдруг так тоскливо, так одиноко. Теперь вдруг его осенило прозрение: вот что это такое, когда читаешь у классика - ему было всё всё равно...
Всё всё равно...Всё всё равно...Всё всё равно...
Сердце громыхало, будто вот-вот вырвется из грудной клетки, грохнет об окно и рассыпется на осколки...


Мальчик решительно подкатил на кресле к своей полке и из какой-то фирменной папочки, присланной отцом, вытащил ещё совсем тоненькую пачку денег, которые он собирал на новый мобильный, отсчитал нужную сумму и положил на стол.
Бабушка молча взяла деньги и тихо вышла.

Он снова включил комп.

- Так всё-таки можешь сказать, глядя мне в глаза, ты хоть любишь меня?..

Он всей душой сочувствовал Елизавете. Она теперь была не одна - он был с ней, такой же униженный, оскорблённый. Вместе им было не так одиноко...

Дверь опять приоткрылась. Лицо бабушки было совсем белым, как волосы.
Егор в очередной раз сделал стоп, и одухотворенный лик Елизаветы замер на экране.

- Егорушка, зайка, прости меня, старую дуру, - тонкие губы бабушки дрогнули и искривились в какой-то уродливой улыбке. - Деньги нашлись, слава Богу, я их просто в другую книжку положила, не в Томаса Манна...

Грохот сердца стал постепенно затухать - так серую паутину туч прорезывает первый солнечный лучик. Сквозь этот затихающий бум-бум-бум пробивался слабый бабушкин голос - такой родной, такой спасительный, такой всё разрешающий...

- Вот возьми, пожалуйста, тут с процентами, - она протянула тонкую, как у подростка, руку с новенькими купюрами.

Егор сидел в своем кресле, пристально вглядываясь в полные укора глаза Елизаветы.
Бабушка быстро наклонилась, поцеловала внука в лоснящуюся щеку и стремительно вышла из комнаты.

Мальчик почувствовал, как тёплая волна медленно находит на него, возвращая к жизни.
Он враз ощутил себя сильным, решительным, благородным. Да что там говорить - он и только он сейчас был принцем. Надеждой и опорой её величества!

- Так всё-таки можешь сказать, глядя мне в глаза...

Егор вслушивался в слова молодой королевы,образ которой расплывался от внезапно нахлынувших слёз - то ли обиды за себя, обвиненного в том, что он просто физически никогда не смог бы сделать, и как это не могла не знать бабушка, самый дорогой и сегодня, по сути, единственный у него человек? То ли жалости к кристально чистому и аскетичному в своих притязаниях человеку, вынужденному унизиться и просить прощения у него, бездушного сопляка...То ли слёз сочувствия к Елизавете, которая должна постоянно выяснять отношения накануне коронации.

Автор: Юрий Гундарев
2022 год




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-09-06 18:23:50
Переглядів сторінки твору 267
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.857 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.822 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.730
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2024.04.18 19:29
Автор у цю хвилину відсутній