ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
***
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Жінка на міському балконі
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
До миру
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Ціна вибору
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю...
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Коли в душі палає
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Песиголовець*
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Я Велес (1959) / Вірші

 ШАТКУЮ КАПУСТУ
Капустини січу, наче відчай шматую на друззя,
Мов минуле – на клапті болючих зневір і образ.
Заяскріло карміном на дальньому-дальньому прузі,
Повернись, моє сонце, до мене іще хоч би раз.
Я шаткую капусту затято, надсадно, надривно,
Геть на гамуз січу, аж на зрізах сочиться в мені...
Жилкуваті листки, котрі стьожками ляжуть безживно, –
То мої, гріховодника, всує розтринькані дні.
Капустини січу, наче дні переводжу нінащо,
Розпатловую миті – куйовджу лапату листву.
Засвіти, моє сонце, мене зрозумієш найкраще,
Засвіти, засвіти, я в надії й чеканні живу.
Капустини січу, наче відчай шматую на друззя,
Мов минуле – на клапті болючих зневір і образ.
Заяскріло карміном на дальньому-дальньому прузі,
Повернись, моє сонце, до мене іще хоч би раз.





Найвища оцінка Ярослав Нечуйвітер 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-11-11 15:15:57
Переглядів сторінки твору 6729
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.803 / 5.39  (4.900 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 4.659 / 5.25  (4.864 / 5.51)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2009.06.29 13:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-11-12 10:43:09 ]
Сподобався мені той віршик якимсь внутрішнім надривом і водночас ноткою смутку.
Певні місця можна було б і доопрацювати, як от ЛИСТВУ, але вірш загалом вартісний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-11-12 14:13:34 ]
Вразив мене, Велесе, Ваш вірш, такі образи, такі емоції, імпонує мені те як Ви пишете.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-12 16:43:22 ]
Багата мова, Пане Велес. Ґратулюю.
Я би можливо подумав над словом "розтринькані", якось воно
на мою думку випадає із мозаїки тексту...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Я Велес (М.К./М.К.) [ 2007-11-12 19:22:50 ]
Листву словник укр. мови не відкидає. Щодо розтринькані варто подумати. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-29 11:03:18 ]
я б замінила " хай на зрізах сочиться в мені" на
"аж на зрізах сочиться в мені"
а то замість підсилення напруги виходить анекдотична фраза мазохіста: "ну мучай мене, мучай!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-30 14:50:00 ]
а якже щодо Ріднї Віри?
чекаю вас у гості 6грудня.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Я Велес (М.К./М.К.) [ 2007-12-03 21:30:08 ]
Янко, не заперечую проти будь-яких публікацій, хоча я формально не належу до РУН-віри. Мені близьке все, пов'язане з минувшиною, в т.ч. із минувшиною різних народів

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Забава (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-03 21:41:00 ]
взагалі то на Україні кілька напрямів рідновірського руху. це не обов"язково Рун - віра.
Загляньте сюди, може для вашого світогляду знайдете щось цікаве http://svit-forum.programmerlive.com/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-03 21:50:08 ]
Звичайно, що мати поняття про історію та звичаї - це слушна справа, але необхідно пам`ятати, що ми христіанська нація і поклонятися ідолам було би помилковою та згубною ідеєю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-12-03 22:12:45 ]
Я Велесе, приємно що наші інтереси щодо минувшини схожі. Я навіть дозволив собі декілька підозрілих епосів написати. Чистовики ще не виставив в Інтернеті, а деякі чернетки ще висять.
Ось, якщо вам буде цікаво - адреса
http://maysterni.com/publication.php?id=8923

Утім, Юрій, правий, думаю, що людство не даремно перейшло, наприклад до християнства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-04 16:50:07 ]
нажаль не до теми, але "християнською нацією" ми стали не так і давно.
наприклад Катерина 2 видавала укази примусово вінчати селян з України в церкві.
Уявляєте, наскільки ми були "християнами", що з Петербургу потрібно було слідкувати, чи ходять люди до церкви.
Церкви на Україні будували переважно великі землевласники, які під приводом поширення християнства заодно поширювали і закріпачення селян та козаків - церква добре захищала рабство, що було наруку панам.

Тож "християнською нацією" ми фактично стали після перебудови, коли масово почала відроджуватися "духовність" і ходити до церкви стало модно.
Зверніться до народних звичаїв та вірувань, там легко розпізнати нашу, хоч і покалічену за віки рідну віру.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Я Велес (М.К./М.К.) [ 2007-12-05 21:48:16 ]
Ого яка серйозна розмова зав'язалася. Я в релігієзнавстві і народознавстві не новачок, міг би доповнити і Ваші, Янко, аргументи. Але суперечки на тему "чия віра краща" безплідні. Он мусульмани за те тільки, що вчителька запропонувала дітям вибрати ім'я для плюшевого ведмедика (а вони нічого іншого не згадали, як тільки ім'я пророка), вимагали засудити до смертної кари... Я - християнин. Це не тема для дискусій. Разом з тим я проти будь-якого фундаменталізму, тим паче фанатизму

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-05 21:58:56 ]
я не про краще, я про рідне і наше.
Чужа мамка може і краща, та свою не кожен проміняє.
я православна, тільки від правди не відвертаюся


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-05 22:26:02 ]
Шановні друзі, а як щодо синтезу? Моя мама зажинає нивку: перший снопик - на Коляду. При цьому вона хреститься і шепоче "Отче наш" і ще щось примовляє. Коляду вносять до хати перед Різдвом і ставлять на покуті. Нивка дожата: Вяжеться Борода (Дідова борода), не можна торкатися голими руками, через фартух чи інший одяг; під Бородою серпом ореться, туди вилущується зерно з колосків Бороди, кладеться окрайчик (лубочок)хліба (не памятаю чи солоний). При цьому також читається молитва. Прочитайте мою новелу "Небезпечна бритва" (у етюдах). Там описано вигнаня ляку чортополохом. Запевняю, дуже ефективний метод. І так у всьому, що стосується синтезу традиційних вірувань і християнства. Може - це вихід і майбутнє?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-05 23:15:43 ]
Капуста мені сподобалася. Сам процес - теж. Але справді спотикаєшся на рідковживаній листві, на чомусь занадто ботанічному. Може відгукнетеся на мої роздуми щодо синтезу?