ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
Пірр - цар епірський
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пірр - цар епірський
Пірр – цар епірський з почтом зі своїм
Якось в задумі по дорозі їхав.
Поїздка ця – від справ державних втіха,
Від роздумів про греків і про Рим.
Кінь йшов спокійно, піднімав пилюку,
Вона легким здіймалась вітерцем,
Трава пожухла слалась килимцем
І спека аж приглушувала звуки.
Аж раптом кінь царевий захропів,
Спинився, лячно прядучи вухами.
Мечі миттєво стиснуті руками:
Хто думи царські перебити смів?
Попереду в траві біля дороги
Сидів великий чорний-чорний пес.
Він зуби шкірив, аж тремтів увесь,
Наблизитися не даючи змоги.
І мрець лежав у нього біля ніг,
Уже дні три, як його було вбито
Та й досі пес продовжував служити
І мертве тіло від чужих беріг.
Здивований, цар наказав собаку
Нагодувати, поховать мерця
І не жалів ласкавого слівця
Для істинного друга і служаки.
Сам зліз з коня, ласкаво говорив,
Протягуючи кусники смачненькі.
І пес, на диво, підпустив близенько,
Мов наміри хороші зрозумів.
Той пес до Пірра дуже прив’язався.
Добро собаки вміють пам’ятать,
Ходив слідом, на захист ладний стать.
Старий господар, певно,забувався.
Але якось цар військо оглядав.
В строю юнці безвусі й ветерани,
Слід перемог і слід поразок – рани
І кожного цар на імення знав.
Ідуть вони, карбують крок походом,
А Пірр стоїть і біля нього пес
Сидить спокійно. В нього інтерес,
Аби ніхто господарю не шкодив.
І раптом пес від чогось загарчав,
Шерсть стала дибки. Він схопивсь на ноги
І з гавкотом рвонувся на дорогу,
На двох солдатів кидатись почав.
Змішався стрій, що крокував так чітко,
Солдати вмить вхопились за мечі,
А пес усе кидається й гарчить,
Лиша від пазурів на тілі мітки.
Рвонеться, пошматує і убік.
І на царя прохально поглядає,
Немов важливе щось повідомляє.
Пірр був-таки розумний чоловік,
Вмить зрозумів: собака не забула
І вбивць свого господаря знайшла.
Розмова з ними потім довела,
Що це вони ті вбивці, справді були.
Їх покарали, підлих зарізяк.
Та довго іще люди дивувались,
На відданість таку не сподівались
Й серед людей, не те,що у собак.
Якось в задумі по дорозі їхав.
Поїздка ця – від справ державних втіха,
Від роздумів про греків і про Рим.
Кінь йшов спокійно, піднімав пилюку,
Вона легким здіймалась вітерцем,
Трава пожухла слалась килимцем
І спека аж приглушувала звуки.
Аж раптом кінь царевий захропів,
Спинився, лячно прядучи вухами.
Мечі миттєво стиснуті руками:
Хто думи царські перебити смів?
Попереду в траві біля дороги
Сидів великий чорний-чорний пес.
Він зуби шкірив, аж тремтів увесь,
Наблизитися не даючи змоги.
І мрець лежав у нього біля ніг,
Уже дні три, як його було вбито
Та й досі пес продовжував служити
І мертве тіло від чужих беріг.
Здивований, цар наказав собаку
Нагодувати, поховать мерця
І не жалів ласкавого слівця
Для істинного друга і служаки.
Сам зліз з коня, ласкаво говорив,
Протягуючи кусники смачненькі.
І пес, на диво, підпустив близенько,
Мов наміри хороші зрозумів.
Той пес до Пірра дуже прив’язався.
Добро собаки вміють пам’ятать,
Ходив слідом, на захист ладний стать.
Старий господар, певно,забувався.
Але якось цар військо оглядав.
В строю юнці безвусі й ветерани,
Слід перемог і слід поразок – рани
І кожного цар на імення знав.
Ідуть вони, карбують крок походом,
А Пірр стоїть і біля нього пес
Сидить спокійно. В нього інтерес,
Аби ніхто господарю не шкодив.
І раптом пес від чогось загарчав,
Шерсть стала дибки. Він схопивсь на ноги
І з гавкотом рвонувся на дорогу,
На двох солдатів кидатись почав.
Змішався стрій, що крокував так чітко,
Солдати вмить вхопились за мечі,
А пес усе кидається й гарчить,
Лиша від пазурів на тілі мітки.
Рвонеться, пошматує і убік.
І на царя прохально поглядає,
Немов важливе щось повідомляє.
Пірр був-таки розумний чоловік,
Вмить зрозумів: собака не забула
І вбивць свого господаря знайшла.
Розмова з ними потім довела,
Що це вони ті вбивці, справді були.
Їх покарали, підлих зарізяк.
Та довго іще люди дивувались,
На відданість таку не сподівались
Й серед людей, не те,що у собак.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію