ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Роберта Сауті
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Сауті
ВОДОСПАД ЛОДОР
"Розкажи, як вода
Пада вниз у Лодорі!" --
Мій син запитав
Про це якось днями;
І щоб я розповів
Неодмінно віршами.
І одразу ж за ним
Вже дочка набрида
Із своїм домаганням --
Все тим же, одним,
Що і в брата, проханням:
Розказать, як вода
Пада вниз у Лодорі
З її ревом, як в морі;
Й постало щоб зримо
В моєму повторі.
То ж повідав їм в риму --
Мав їх цілі гори --
Собі для наснаги,
А їм для розваги,
Як натхнення був злет, --
Бо я люблячий батько,
Й до того ж поет!
З малого струмка,
Що з озер витіка
Й джерелець прозорих
В горах неозорих,
По звивах і схилах,
Крізь нетрі пробившись,
Потічки вбирає --
Й тоді завмирає,
Озерцем розлившись;
А потім, проснувшись
Й задуми позбувшись,
Біжить крізь комиш
Все швидше й вільніш
По лузі й долині
На сонці і в тіні:
Під лісом -- грайливо,
Де скелі -- свавільно;
Тихо й бурхливо,
Швидко й повільно;
Тут в блиску ясніє,
А там спохмурніє;
То в мливі і в ліні,
То в гніві і в піні,
Аж поки, всю міць
Свою виявить рада,
Сягає тих місць,
Де стрімко вниз пада.
Й коли у громаду
Пірна водоспаду,
Реве так вона,
Немов йде війна
Й гармат чуть навкруг канонаду;
Зметнувшись, стенає
Й униз поринає
В падінні й здійманні,
В польоті й гойданні,
В стрибку й обертанні;
Бунтує й метляє,
Хвилює й вихляє,
Вібрує й кружляє
Вдень, ввечері, вранці
У вічному танці;
В цім буйстві напору
Блаженство для зору,
Чаруючи, дивуючи
Слух ревом в гігантській горлянці.
Шпурляє і жбурляє,
Стрясає й колисає,
Метає і вертає,
Впокорює й прискорює,
Напружує і звужує,
Дзюркоче і вуркоче,
Нуртує і фліртує,
Пугукає й вигукує,
Зливається й звивається,
Гуркоче і гогоче,
Несеться і трясеться,
Скрадається й кидається,
Ятриться й бадьориться,
Штовхається й сахається,
Вилискує і зблискує,
Зворушує й оглушує,
І міниться і піниться,
І мутиться і крутиться,
Збігає і плигає,
Танцює і гарцює,
Вигулькує і булькає,
Натужиться і пружиться,
Втікає й нарікає;
Вирує і парує,
Струмує і шумує,
Тьмяніє й туманіє,
Здригається й змагається,
Снується і сміється,
Іскриться і вихриться;
Буркоче й булькоче й белькоче,
Термосить і зносить й голосить,
Долає й волає й горлає,
Дзвенить й бубонить й гомонить,
Збігає й мигає й благає,
Прямує й штурмує й гальмує,
Говорить і спорить і вторить,
Сюрчить і ричить й деренчить,
П'яніє й навісніє й шаленіє,
І гупає і хлюпає і тупає,
І дзенькає і бренькає і тенькає;
Бурмоче й тріпоче й клекоче й лопоче,
Летить і мигтить й торохтить й мерехтить,
Скрегоче й рокоче й цюркоче й регоче,
Скрипить і кипить і рипить і хрипить,
Туркоче й теркоче й тріскоче й цокоче,
Шугукає й грюкає й стукає й улюлюкає,
Ширяє і грає й напирає й завмирає,
Бубнить і гугнить і бринить й жебонить,
Шумить і гримить і струмить і димить,
Бряжчить і журчить і бурчить, й знову мчить, --
І так, не кінчаючись, лиш вічно міняючись,
В постійному русі все нижче спускаючись,
В злобі й непокорі, як при штормі на морі, --
Так вода з ревом падає вниз у Лодорі.
ГУСЮ
Чи в західних лугах ти годувавсь,
Чи в лісі перевальцем брів по глиці,
Чи на болоті між осок скрадавсь,
Чи захист мав між фермерської птиці
Від цигана-злодія й від лисиці;
Й чи крючкотвор-правник твоїм пером
Нестиме бідним і малим погром,
Чи ним поет закоханий дівиці
В сонеті виливатиме жалі;
Й чи буде брать крило твоє щоднини
Служниця для змітання павутини, --
Не знаю. Але тут лиш, на столі,
Де і портвейн, і з овочів приправа,
Заслужена й тебе чекає слава.
"Розкажи, як вода
Пада вниз у Лодорі!" --
Мій син запитав
Про це якось днями;
І щоб я розповів
Неодмінно віршами.
І одразу ж за ним
Вже дочка набрида
Із своїм домаганням --
Все тим же, одним,
Що і в брата, проханням:
Розказать, як вода
Пада вниз у Лодорі
З її ревом, як в морі;
Й постало щоб зримо
В моєму повторі.
То ж повідав їм в риму --
Мав їх цілі гори --
Собі для наснаги,
А їм для розваги,
Як натхнення був злет, --
Бо я люблячий батько,
Й до того ж поет!
З малого струмка,
Що з озер витіка
Й джерелець прозорих
В горах неозорих,
По звивах і схилах,
Крізь нетрі пробившись,
Потічки вбирає --
Й тоді завмирає,
Озерцем розлившись;
А потім, проснувшись
Й задуми позбувшись,
Біжить крізь комиш
Все швидше й вільніш
По лузі й долині
На сонці і в тіні:
Під лісом -- грайливо,
Де скелі -- свавільно;
Тихо й бурхливо,
Швидко й повільно;
Тут в блиску ясніє,
А там спохмурніє;
То в мливі і в ліні,
То в гніві і в піні,
Аж поки, всю міць
Свою виявить рада,
Сягає тих місць,
Де стрімко вниз пада.
Й коли у громаду
Пірна водоспаду,
Реве так вона,
Немов йде війна
Й гармат чуть навкруг канонаду;
Зметнувшись, стенає
Й униз поринає
В падінні й здійманні,
В польоті й гойданні,
В стрибку й обертанні;
Бунтує й метляє,
Хвилює й вихляє,
Вібрує й кружляє
Вдень, ввечері, вранці
У вічному танці;
В цім буйстві напору
Блаженство для зору,
Чаруючи, дивуючи
Слух ревом в гігантській горлянці.
Шпурляє і жбурляє,
Стрясає й колисає,
Метає і вертає,
Впокорює й прискорює,
Напружує і звужує,
Дзюркоче і вуркоче,
Нуртує і фліртує,
Пугукає й вигукує,
Зливається й звивається,
Гуркоче і гогоче,
Несеться і трясеться,
Скрадається й кидається,
Ятриться й бадьориться,
Штовхається й сахається,
Вилискує і зблискує,
Зворушує й оглушує,
І міниться і піниться,
І мутиться і крутиться,
Збігає і плигає,
Танцює і гарцює,
Вигулькує і булькає,
Натужиться і пружиться,
Втікає й нарікає;
Вирує і парує,
Струмує і шумує,
Тьмяніє й туманіє,
Здригається й змагається,
Снується і сміється,
Іскриться і вихриться;
Буркоче й булькоче й белькоче,
Термосить і зносить й голосить,
Долає й волає й горлає,
Дзвенить й бубонить й гомонить,
Збігає й мигає й благає,
Прямує й штурмує й гальмує,
Говорить і спорить і вторить,
Сюрчить і ричить й деренчить,
П'яніє й навісніє й шаленіє,
І гупає і хлюпає і тупає,
І дзенькає і бренькає і тенькає;
Бурмоче й тріпоче й клекоче й лопоче,
Летить і мигтить й торохтить й мерехтить,
Скрегоче й рокоче й цюркоче й регоче,
Скрипить і кипить і рипить і хрипить,
Туркоче й теркоче й тріскоче й цокоче,
Шугукає й грюкає й стукає й улюлюкає,
Ширяє і грає й напирає й завмирає,
Бубнить і гугнить і бринить й жебонить,
Шумить і гримить і струмить і димить,
Бряжчить і журчить і бурчить, й знову мчить, --
І так, не кінчаючись, лиш вічно міняючись,
В постійному русі все нижче спускаючись,
В злобі й непокорі, як при штормі на морі, --
Так вода з ревом падає вниз у Лодорі.
ГУСЮ
Чи в західних лугах ти годувавсь,
Чи в лісі перевальцем брів по глиці,
Чи на болоті між осок скрадавсь,
Чи захист мав між фермерської птиці
Від цигана-злодія й від лисиці;
Й чи крючкотвор-правник твоїм пером
Нестиме бідним і малим погром,
Чи ним поет закоханий дівиці
В сонеті виливатиме жалі;
Й чи буде брать крило твоє щоднини
Служниця для змітання павутини, --
Не знаю. Але тут лиш, на столі,
Де і портвейн, і з овочів приправа,
Заслужена й тебе чекає слава.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію