ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
уся наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
уся наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Волтера Релі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Волтера Релі
ПРОЩАННЯ ІЗ ДВОРОМ
Всі радості мої, мов сон, минули,
Життєві втіхи випиті до дна,
Любов і сподівання обманули --
Скорбота залишається одна.
Шляхом кружним один бреду поволі,
У сутінки довкілля порина;
Удач не жду вже з рук сліпої долі --
Скорбота залишається одна.
Нема здоров'я й сил уже так мало,
Жду смерті я -- десь поблизу вона;
Весна відквітла й літо відбуяло --
Скорбота залишається одна.
До старості й зими із нею йти,
Бо сам чи й доберусь вже до мети.
* * *
Самітником у краї необжитім
Дні сумнівів я хочу провести
Серед скорбот, що смутком оповиті,
Де лиш любов мене мгла б знайти.
Журба й тривога там за їжу будуть,
Питво замінять сльози із очей;
Вогонь, що з свого серця я добуду,
Світитиме у темряві ночей.
Прикриють тіло відчай із зітханням,
Мій посох -- із надій, що не збулись;
Жаль пізній з невтамованим бажанням,
З'єднавшись, мені б ложем простяглись.
Й хай розпач стане на краю безодні
Й Смерть впустить, як Любов і Доля згодні.
* * *
В цих стінах плоть не ниє, хоч і в ранах,
Що завдали їй заздрощі і зло;
Мій дух же підневільний у кайданах
Прикований до того, що було,
Й лице бліде журби лиш бачить він.
Була раніш тюрма мені, як воля,
Й осель нових їй не шукав взамін;
Та йшли роки, озлобилась недоля,
Змінили варту, стіл скромнішим став;
Й там, де колись в краси сіянні квітла
Любов, -- тепер нема вже ні тих страв,
Ні тої втіхи, ні тепла, ні світла.
Відчаю засув на дверях тюрми;
Волаю стінам, та вони -- німі.
СЕР ВОЛТЕР РЕЛІ -- СИНУ
Три речі є -- буяють на просторі,
Допоки доля разом не звела;
Бо коли день застане їх у зборі,
Як стрінуться -- вже не уникнуть зла.
О, це -- діброва, поросль, шалапут:
Дерева -- щоб ряд шибениць звести,
В коноплях -- джгут для зашморгу і пут,
А розбишака й вітрогон -- це ти.
Запам'ятай: як порізно, то квітнуть
Діброва й поросль, в іграх баламут;
Та варто їм зустрітись -- дошки скрипнуть,
Вірьовки скрут, й бешкетнику -- капут.
Надіймось же й молімось повсякчас,
Щоб зустріч їхня обминала нас.
СЕР ВОЛТЕР РЕЛІ -- КОРОЛЕВІ
Я почуття до рік рівняти звик:
Мілкі -- шумливі й мовчазні -- глибокі;
Як пристасті розв'язують язик --
То дно мілке все ж мають їх потоки.
Ті, що багатство демонструють в слові,
Проявлять свою бідність у любові.
Всі радості мої, мов сон, минули,
Життєві втіхи випиті до дна,
Любов і сподівання обманули --
Скорбота залишається одна.
Шляхом кружним один бреду поволі,
У сутінки довкілля порина;
Удач не жду вже з рук сліпої долі --
Скорбота залишається одна.
Нема здоров'я й сил уже так мало,
Жду смерті я -- десь поблизу вона;
Весна відквітла й літо відбуяло --
Скорбота залишається одна.
До старості й зими із нею йти,
Бо сам чи й доберусь вже до мети.
* * *
Самітником у краї необжитім
Дні сумнівів я хочу провести
Серед скорбот, що смутком оповиті,
Де лиш любов мене мгла б знайти.
Журба й тривога там за їжу будуть,
Питво замінять сльози із очей;
Вогонь, що з свого серця я добуду,
Світитиме у темряві ночей.
Прикриють тіло відчай із зітханням,
Мій посох -- із надій, що не збулись;
Жаль пізній з невтамованим бажанням,
З'єднавшись, мені б ложем простяглись.
Й хай розпач стане на краю безодні
Й Смерть впустить, як Любов і Доля згодні.
* * *
В цих стінах плоть не ниє, хоч і в ранах,
Що завдали їй заздрощі і зло;
Мій дух же підневільний у кайданах
Прикований до того, що було,
Й лице бліде журби лиш бачить він.
Була раніш тюрма мені, як воля,
Й осель нових їй не шукав взамін;
Та йшли роки, озлобилась недоля,
Змінили варту, стіл скромнішим став;
Й там, де колись в краси сіянні квітла
Любов, -- тепер нема вже ні тих страв,
Ні тої втіхи, ні тепла, ні світла.
Відчаю засув на дверях тюрми;
Волаю стінам, та вони -- німі.
СЕР ВОЛТЕР РЕЛІ -- СИНУ
Три речі є -- буяють на просторі,
Допоки доля разом не звела;
Бо коли день застане їх у зборі,
Як стрінуться -- вже не уникнуть зла.
О, це -- діброва, поросль, шалапут:
Дерева -- щоб ряд шибениць звести,
В коноплях -- джгут для зашморгу і пут,
А розбишака й вітрогон -- це ти.
Запам'ятай: як порізно, то квітнуть
Діброва й поросль, в іграх баламут;
Та варто їм зустрітись -- дошки скрипнуть,
Вірьовки скрут, й бешкетнику -- капут.
Надіймось же й молімось повсякчас,
Щоб зустріч їхня обминала нас.
СЕР ВОЛТЕР РЕЛІ -- КОРОЛЕВІ
Я почуття до рік рівняти звик:
Мілкі -- шумливі й мовчазні -- глибокі;
Як пристасті розв'язують язик --
То дно мілке все ж мають їх потоки.
Ті, що багатство демонструють в слові,
Проявлять свою бідність у любові.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію