ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Огдена Неша
Із Огдена Неша
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Огдена Неша
ПРИСОРОМЛЕНИЙ ДІДУСЬ
Дитина знає це і без школи,
Що “Пізніше!” означає “Ніколи!”
СЛОН
Слони кумедніші биків,
Бо в них хвости з обох боків
Й на шкірі зморшки більш глибокі,
Й загнуті зуби в різні боки.
Його вважаєш за потвору? –
На носорога глянуть впору!
АКВАРІУМ
Одні риби плямисті,
Інші риби картаті;
Звірі усі шерстисті,
Риби ж усі – лускаті.
В одних риб круглі груди,
А в інших риб – квадратні;
Й не бояться вони простуди,
Й тонуть у воді нездатні.
Й для риб-чоловіків, ніж рибалки,
Страшніші риби-матрони,
Бо те, що для нас русалки,
Для них – потворні горгони.
СКАМ’ЯНІЛОСТІ
Вночі в музеї з бога милості
Раз бал давали скам’янілості.
Тут музики не чули гості,
Лиш торохтіли їхні кості,
Коли в мазурці або в польці
Кружляли заври-добровольці;
А птеродактилі примарні
Співали гімни незугарні.
Й серед всіх мастодонтських тостів
Чувсь писк найменшого із гостів:
“В цім світі щастя не здобуть –
То ж краще вимерлому буть.”
ПІТОН
Має пітон, як стверджував знавець,
На тілі 310 пар кілець;
Й це правда: в цьому маю запоруку –
Життя своє віддав він за науку:
Боживсь мені, перш ніж помер, і клявсь,
Що полічив їх, як перетравлявсь.
ЗЕМЛЕРИЙКА
Чув, що найменший із ссавців –
Це землерийка – від знавців.
Й це все – встрявать не хочу в бійку –
Що знаю й знав про землерийку.
САМОТНІЙ МИСЛИВЕЦЬ
Самотній мисливець
Не в пурпурі й шиншилі:
Вдягсь в темне з ніг до голови,
Й на чорній, як ніч, кобилі;
Й бубнить монотонно одне лиш
Зранку й до вечора влітку:
“Зловлю, як знайду,
Лисицю руду
Й запроторю її в клітку.”
Самотній мисливець,
Й пси не зронять ні звуку,
Й ріжок їх блукань не озвучить,
Й копит не долине стуку:
Бо й псам вдалось – а їх сотня –
Намір його збагнути:
Не дуть у дуду,
А лисицю руду
Зловить і в клітку замкнути.
Й здолавши лисячі плутні,
Його приведуть до нори,
Хай ранок лиш все це займе,
Або й рік, чи два, чи й три.
Й мисливець не вдовольниться,
Добувши лишень одну:
“Ще й іншу знайду
Лисицю руду
Й у клітку її замкну.”
ЛАСТІВКА
Так низько, ластівко, літаєш;
Чи ти мене ще пам’ятаєш?
Це ж ти була торік весною,
Поставши враз переді мною
Пташам, так пам’ятним і нині,
Тим неопереним в каміні.
Згадай того, хто прихистив
Й на волю потім відпустив;
І як був сповнений журбою,
Що не взяла тоді з собою.
ЖИРАФ
Не смійтесь, діти – це не шафа –
Як розглядаєте жирафа:
Із звіра кпитись так негоже,
Як відповісти вам не може.
Й хоч шиї в мене й вас короткі,
Але сильніші маєм глотки;
А в нього за трубу довш буде,
Та з неї й нотки не добуде;
Й не із-за браку в горлі змазки:
Голосові відсутні зв’язки.
Нелегко й для його дружини –
Долать в житті такі вершини!
ЛЕВ
Лев – король для звіра й птиці
Й ще – чоловік він для левиці.
Йому всі кажуть: “Ваша честь!” –
Хоч не рятує їх ця лесть.
Хотів би хтось чуть його рев
В степу чи в хащі між дерев;
А я вважаю: там, де він,
Хай буде хтось мені взамін.
Дитина знає це і без школи,
Що “Пізніше!” означає “Ніколи!”
СЛОН
Слони кумедніші биків,
Бо в них хвости з обох боків
Й на шкірі зморшки більш глибокі,
Й загнуті зуби в різні боки.
Його вважаєш за потвору? –
На носорога глянуть впору!
АКВАРІУМ
Одні риби плямисті,
Інші риби картаті;
Звірі усі шерстисті,
Риби ж усі – лускаті.
В одних риб круглі груди,
А в інших риб – квадратні;
Й не бояться вони простуди,
Й тонуть у воді нездатні.
Й для риб-чоловіків, ніж рибалки,
Страшніші риби-матрони,
Бо те, що для нас русалки,
Для них – потворні горгони.
СКАМ’ЯНІЛОСТІ
Вночі в музеї з бога милості
Раз бал давали скам’янілості.
Тут музики не чули гості,
Лиш торохтіли їхні кості,
Коли в мазурці або в польці
Кружляли заври-добровольці;
А птеродактилі примарні
Співали гімни незугарні.
Й серед всіх мастодонтських тостів
Чувсь писк найменшого із гостів:
“В цім світі щастя не здобуть –
То ж краще вимерлому буть.”
ПІТОН
Має пітон, як стверджував знавець,
На тілі 310 пар кілець;
Й це правда: в цьому маю запоруку –
Життя своє віддав він за науку:
Боживсь мені, перш ніж помер, і клявсь,
Що полічив їх, як перетравлявсь.
ЗЕМЛЕРИЙКА
Чув, що найменший із ссавців –
Це землерийка – від знавців.
Й це все – встрявать не хочу в бійку –
Що знаю й знав про землерийку.
САМОТНІЙ МИСЛИВЕЦЬ
Самотній мисливець
Не в пурпурі й шиншилі:
Вдягсь в темне з ніг до голови,
Й на чорній, як ніч, кобилі;
Й бубнить монотонно одне лиш
Зранку й до вечора влітку:
“Зловлю, як знайду,
Лисицю руду
Й запроторю її в клітку.”
Самотній мисливець,
Й пси не зронять ні звуку,
Й ріжок їх блукань не озвучить,
Й копит не долине стуку:
Бо й псам вдалось – а їх сотня –
Намір його збагнути:
Не дуть у дуду,
А лисицю руду
Зловить і в клітку замкнути.
Й здолавши лисячі плутні,
Його приведуть до нори,
Хай ранок лиш все це займе,
Або й рік, чи два, чи й три.
Й мисливець не вдовольниться,
Добувши лишень одну:
“Ще й іншу знайду
Лисицю руду
Й у клітку її замкну.”
ЛАСТІВКА
Так низько, ластівко, літаєш;
Чи ти мене ще пам’ятаєш?
Це ж ти була торік весною,
Поставши враз переді мною
Пташам, так пам’ятним і нині,
Тим неопереним в каміні.
Згадай того, хто прихистив
Й на волю потім відпустив;
І як був сповнений журбою,
Що не взяла тоді з собою.
ЖИРАФ
Не смійтесь, діти – це не шафа –
Як розглядаєте жирафа:
Із звіра кпитись так негоже,
Як відповісти вам не може.
Й хоч шиї в мене й вас короткі,
Але сильніші маєм глотки;
А в нього за трубу довш буде,
Та з неї й нотки не добуде;
Й не із-за браку в горлі змазки:
Голосові відсутні зв’язки.
Нелегко й для його дружини –
Долать в житті такі вершини!
ЛЕВ
Лев – король для звіра й птиці
Й ще – чоловік він для левиці.
Йому всі кажуть: “Ваша честь!” –
Хоч не рятує їх ця лесть.
Хотів би хтось чуть його рев
В степу чи в хащі між дерев;
А я вважаю: там, де він,
Хай буде хтось мені взамін.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію