ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
17:27
Біжу до себе крізь туман...
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
2024.03.28
17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 8
МОЖЛИВОСТІ БЕЗМЕЖНІ
Тому, що робить режисура,
Позаздрила б і цензура.
СПЕЦИФІКА МИСТЕЦТВ
Є мистецтва, на інші настільки не схожі,
Що вагітніють лиш на прокрустовім ложі.
НЕ ТІ ВЖЕ ОДІССЕЇ
Не захоплюйтесь так чудесами:
Одіссеї ці вже з компасами!
ПРО ПЛЯМИ НА КАРТІ
На картах зникли вже плями білі,
Зате криваві проступили.
ПРО ЕПОХИ
Живем в епоху Anno Domini,
А хотілось би в Anno Homini.
ТВЕРДІСТЬ ЛЮДИНИ
Така буває твердість в людини,
Що тупиться й ніж гільйотини.
ЧЕСТОЛЮБСТВО
Збивалися в натовп роки потроху.
Цікавились: “Чи утворюєм вже епоху?”
ПРО ЛЕГКОВІРНИХ
Легковірні –
То ж і амбіції в них надмірні.
ПРО ГРОМИ
Соромно громам при родах:
Гинуть у громовідводах.
ПРО ПАРШИВУ ВІВЦЮ
Кожній отарі була б до лиця
Своя паршива вівця.
ПОТАЄМНЕ БАЖАННЯ
Бредем сліпцями в тьмі із білим посохом в руці,
Й так хочеться врізать ним комусь по башці.
ЗБІГ У ЧАСІ
Збіглись у часі – кошмарне раз мав видіння –
Демографічний вибух та інтелекту падіння.
СЛОВА І ЦИФРИ
Ну що слова з їх потаємних значень шифрами?
Вони лиш те, що сховане за цифрами!
ГІРКІ ПЛОДИ ТРІУМФУ
Буває, що й арка для тріумфального входу
Стає ярмом на шиї народу.
ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ?
Історія, як глибше копнути,
Це сукупність подій, яких могло б не бути.
НЕ ПОТАЛАНИЛО
Не народились під щасливою зіркою,
Бо лежим вже на ній в лобі з діркою.
ВАЖКО СУДИТЬ
Написав: “Поголів’я баранів зростає.”
Оптиміст? Песиміст? – Хто його знає.
НАЙСУТТЄВІШЕ ПИТАННЯ
Закінчується Всесвіт живоплотом
Чи колючим дротом?
ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ
Гроші не пахнуть,
Але швидко чахнуть.
НЕ ЗАПІЗНІТЬСЯ
Показуйте язика, мої любі,
Ще до того, як стиснете зуби.
З ТОЧКИ ЗОРУ КРОТІВ
І сказали кроти навесні, як все розквітло:
“Люди темні – їм потрібне світло!”
НЕСПРОМОЖНІСТЬ
Люди вже й крила дістали –
Та все одно ангелами не стали.
НЕ ДОВІРЯЙСЯ СЕРЦЮ
Не довіряйся серцю в любові:
Воно жадає твоєї крові.
ЯКИЙ ТОЛК?
Тобі належить світ у всій своїй красі!
А толку що? Його ж не продаси!
ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДЬ
Що таке вічність? – запитання класу.
Відповідь: Одиниця вимірювання часу!
ПРИЗЕМЛЕННЯ
Знизив рівень польотів на Пегасі
І опинився на Парнасі.
ПРО АРХЕОЛОГІЮ
Археологія потроху
Створює епоху.
МИСТЕЦТВО ВИМАГАЄ
Мистецтво вимагає від митців не зборів,
А творів.
ПОБАЖАННЯ
Якби ще й про справедливість дбали,
Захищаючи ідеали!
У КОЖНОГО СВОЯ МАНЕРА
За душу хапають паскуди,
А благородні – за груди.
ПСИХОГІГІЄНА
Психічна гігієна?
І це, коли в душах геєна?!
ЩО ПІДІЙШЛО Б ОПТИМІСТУ?
Грім із ясного неба –
Ось яку смерть оптимісту треба!
ПОЄДНАННЯ НЕПОЄДНУВАНОГО
Позіхає публіка в клубі,
Скалячи зуби.
ДО СЛАВИ Й СЛОВА НЕБАЙДУЖІ
Від слави чергової порції
Слова міняють пропорції.
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ
Раціоналізація: фіміам,
Що служить, як димова завіса, нам.
НЕВІДАННЯ
“Пробач їм, бо не відають, що говорять,”–
Це про акторів.
ДВА РІЗНІ СТИЛІ
Сила аргументів і аргументи сили –
Це два різні стилі.
ПРО РЕПЕРТУАР
Репертуар свій розширювать треба.
На себе.
ДОСЯГНЕННЯ ГЛИБИНИ
Не досягай глибини падінням,
А благоговінням.
МИТЦЯМ
Платні за милування світом не бери,
А платять нехай за коментарі.
ПРО ГЛИБОКІ ДУМКИ
Думки мають глибшими стати,
Ніж рука влади може дістати.
ПРО СВОБОДУ МИСТЕЦТВА
Достойна жалю та країна,
Де мистецтво стає на коліна.
Тому, що робить режисура,
Позаздрила б і цензура.
СПЕЦИФІКА МИСТЕЦТВ
Є мистецтва, на інші настільки не схожі,
Що вагітніють лиш на прокрустовім ложі.
НЕ ТІ ВЖЕ ОДІССЕЇ
Не захоплюйтесь так чудесами:
Одіссеї ці вже з компасами!
ПРО ПЛЯМИ НА КАРТІ
На картах зникли вже плями білі,
Зате криваві проступили.
ПРО ЕПОХИ
Живем в епоху Anno Domini,
А хотілось би в Anno Homini.
ТВЕРДІСТЬ ЛЮДИНИ
Така буває твердість в людини,
Що тупиться й ніж гільйотини.
ЧЕСТОЛЮБСТВО
Збивалися в натовп роки потроху.
Цікавились: “Чи утворюєм вже епоху?”
ПРО ЛЕГКОВІРНИХ
Легковірні –
То ж і амбіції в них надмірні.
ПРО ГРОМИ
Соромно громам при родах:
Гинуть у громовідводах.
ПРО ПАРШИВУ ВІВЦЮ
Кожній отарі була б до лиця
Своя паршива вівця.
ПОТАЄМНЕ БАЖАННЯ
Бредем сліпцями в тьмі із білим посохом в руці,
Й так хочеться врізать ним комусь по башці.
ЗБІГ У ЧАСІ
Збіглись у часі – кошмарне раз мав видіння –
Демографічний вибух та інтелекту падіння.
СЛОВА І ЦИФРИ
Ну що слова з їх потаємних значень шифрами?
Вони лиш те, що сховане за цифрами!
ГІРКІ ПЛОДИ ТРІУМФУ
Буває, що й арка для тріумфального входу
Стає ярмом на шиї народу.
ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ?
Історія, як глибше копнути,
Це сукупність подій, яких могло б не бути.
НЕ ПОТАЛАНИЛО
Не народились під щасливою зіркою,
Бо лежим вже на ній в лобі з діркою.
ВАЖКО СУДИТЬ
Написав: “Поголів’я баранів зростає.”
Оптиміст? Песиміст? – Хто його знає.
НАЙСУТТЄВІШЕ ПИТАННЯ
Закінчується Всесвіт живоплотом
Чи колючим дротом?
ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ
Гроші не пахнуть,
Але швидко чахнуть.
НЕ ЗАПІЗНІТЬСЯ
Показуйте язика, мої любі,
Ще до того, як стиснете зуби.
З ТОЧКИ ЗОРУ КРОТІВ
І сказали кроти навесні, як все розквітло:
“Люди темні – їм потрібне світло!”
НЕСПРОМОЖНІСТЬ
Люди вже й крила дістали –
Та все одно ангелами не стали.
НЕ ДОВІРЯЙСЯ СЕРЦЮ
Не довіряйся серцю в любові:
Воно жадає твоєї крові.
ЯКИЙ ТОЛК?
Тобі належить світ у всій своїй красі!
А толку що? Його ж не продаси!
ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДЬ
Що таке вічність? – запитання класу.
Відповідь: Одиниця вимірювання часу!
ПРИЗЕМЛЕННЯ
Знизив рівень польотів на Пегасі
І опинився на Парнасі.
ПРО АРХЕОЛОГІЮ
Археологія потроху
Створює епоху.
МИСТЕЦТВО ВИМАГАЄ
Мистецтво вимагає від митців не зборів,
А творів.
ПОБАЖАННЯ
Якби ще й про справедливість дбали,
Захищаючи ідеали!
У КОЖНОГО СВОЯ МАНЕРА
За душу хапають паскуди,
А благородні – за груди.
ПСИХОГІГІЄНА
Психічна гігієна?
І це, коли в душах геєна?!
ЩО ПІДІЙШЛО Б ОПТИМІСТУ?
Грім із ясного неба –
Ось яку смерть оптимісту треба!
ПОЄДНАННЯ НЕПОЄДНУВАНОГО
Позіхає публіка в клубі,
Скалячи зуби.
ДО СЛАВИ Й СЛОВА НЕБАЙДУЖІ
Від слави чергової порції
Слова міняють пропорції.
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ
Раціоналізація: фіміам,
Що служить, як димова завіса, нам.
НЕВІДАННЯ
“Пробач їм, бо не відають, що говорять,”–
Це про акторів.
ДВА РІЗНІ СТИЛІ
Сила аргументів і аргументи сили –
Це два різні стилі.
ПРО РЕПЕРТУАР
Репертуар свій розширювать треба.
На себе.
ДОСЯГНЕННЯ ГЛИБИНИ
Не досягай глибини падінням,
А благоговінням.
МИТЦЯМ
Платні за милування світом не бери,
А платять нехай за коментарі.
ПРО ГЛИБОКІ ДУМКИ
Думки мають глибшими стати,
Ніж рука влади може дістати.
ПРО СВОБОДУ МИСТЕЦТВА
Достойна жалю та країна,
Де мистецтво стає на коліна.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 9"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 7"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 7"
Про публікацію