ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Блюзове
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
* * *
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Воскресіння весни
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
***
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Житіє моє
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
Ісая
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Смичкове
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
* * *
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
Уламки зими (вінок сонетів)
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
***
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Смерть Юрія Долгорукого в Києві 15 травня 1157 року
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
На марші до Марсу
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлія Гордійчук (1977) / Вірші

 ***
Ти прийшов і пішов, залишивши на ранок по собі
Биті зорі в калюжах і тихий розпачливий щем,
Покалічені сни – рештки дивних світів і дилем,
Пересидівши грози, немов в материнській утробі,
Що в далекій реальності били в обличчя дощем...
Але ж був! Коло мене, не так щоб зі мною напевно,
Відпочинок – три кави – гіркі, як самотність, на смак,
Крихкий захист від болю буденних щоденних атак...
І пішов, заклопотано, ніби ходою – даремно! –
намагався спрямити в окличний питальний мій знак...
Вже без сенсу кидати у спину каміння чи станси,
Ти відірвешся вмить, помінявши паролі і очі...
Я впізнала тебе. Чи ж пізнала?... Кому - тут? - пророчить?!...
В мене, крім запитань, тільки котик кумедний зостався,
Що колись – мимохідь – тицьнув в руки тендітні...Заточить
Сіра ніч срібний місяць самотністю дива, і лезо
Пройде м’яко крізь серце, без фальшу й кривавості дір:
Ти проходив – повз мене, так сходить лавина із гір,
Ось пройшов і пішов, бо так треба... Кому ж це так треба?!...
Риторчність і відчай... І вічночужий дизертир...




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-02-05 17:44:53
Переглядів сторінки твору 4549
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.581 / 5.5  (4.591 / 5.24)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.525 / 5.2)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.689
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.11.05 18:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-02-05 17:54:11 ]
Юль, чогось мені тут довжина рядка видається завеликою...А чи можна її скоротити, типу так:

Ти прийшов і пішов, залишивши на ранок по собі
Биті зорі в калюжах і тиші розпачливий щем,
І уламки скалічених важко світів і дилем...
А сюди ти приходив, щоб, як в материнській утробі,
Пересидіти грози, що били по тобі дощем... - ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-02-05 18:00:27 ]
Юль, я ж не з тумаками... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гордійчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-05 18:03:22 ]
Ні, звичайно. :))
Але внутрішньо я готуюсь до них, ріднесеньких...:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-05 18:09:27 ]
Файно Юльцьо,
Роблю таку ж заувагу, котру і сам часто отримую:
Мелодійність вірша затирається надлишковою концентрацією "ш"иплячих...
Декілька технічних зауваг:
Наголоси:
"твоЇх світів" - "твоЇх" ???
"на ранок по собІ" - "собІ" ???
"била по тобІ дощем" - "тобІ" ???
Звертання:
"дизертире"

З теплом,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гордійчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-05 18:18:00 ]
Юрку, дякую!
Стосовно шипіння і сичання - подумаю, потрібно щось виправляти. :(
Щодо "тобІ" - "собІ", це вада, але на жаль, поки мені хтось туди пальцем не тицьне, я не помічу, бо так думаю:((
Дякую ще раз, завтра новий день - може встане все на місця.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-05 18:29:29 ]
Та я на ті самі граблі стаю - як колеги не підкажуть - то сліпий. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гордійчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-06 11:48:04 ]
Дещо переробила, Вандо, дякую за підказки. :)Тепер ніби вирівнявся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-02-06 12:00:36 ]
О, тепер інша справа - "лягає" на вухо :)

Кілька моментів:
"Пересидівши грози, немоВ В Материнській утробі," - тут треба змінити, бо збіг приголосних

"Відпочинок – три кави – гіркі, як самотність(,) на смак,"

"В мене(,) крім запитань(,) тільки котик кумедний зостався,"

"Сіра ніч срібний місяць самотністю дива(,) і лезо
Пройде м’яко крізь серце..."

Ще "надірвані діри" і "щоденні буденні атаки" - по-моєму тавтологія, як "масло масляне"..



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-02-06 12:04:49 ]
Ай, яка краса, Юльцю! Дуже гарно))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гордійчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-06 12:10:11 ]
О, коми-коми-коми!!! Зараз поверну їх назад.
Зі збігом доведеться наразі змиритись, доки не поміняю цей вираз взагалі - він мене гнітить (заодно і це "сОбі" забереться). А з маслом... Надірвані були вжиті у сенсі "рвані", але їх замінити легко, "щоденність буття" - річ не зовсім тавтологічна, хотілось би це залишити. Тре подумати... А взагалі, як казав хтось з великих (я завжди на них посилаюсь, як не пам'ятаю автора): "економіка должна бить економной, масло маслянним, а іскусство - іскусствєнним"!!