ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче, булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Фрашки 11
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Фрашки 11
ПРО ГІГАНТІВ
Гігант в нашім світі жить не зможе.
“Як! – здивувавсь пінчер. – І ти, доже?”
ПОРОЮ
Порою не бачить маестро,
Що давно вже нема оркестру.
НЕПІДРОБНІСТЬ
Одне лиш непідробне в снах –
Страх.
ЛОГІКА
Всі промахи наші й помилки
Себе возвеличують тільки.
ВІДПОВІДНІСТЬ
Чим твоя посада нижче,
Тим миска підвішена вище.
ВСУПЕРЕЧ ГЕНЕТИЦІ
Щоб породить Казанову, щодня
Треба жінка. І не одна!
НЕВЕЗІННЯ
Ловляться рибки й біля його хижі,
Та, на жаль, вже не свіжі.
ПРО ВІДКЛИК
Волаючого серед пустелі
Скоріш почують, ніж біля оселі.
* * *
Вгадать твої думки, небоже,
З богів, і то не кожний зможе.
ПРО СЛАВУ ОДНОГО ПИСЬМЕННИКА
Ми ковтали його, книжка за книжкою, –
Й ось мучимось зараз відрижкою.
ПРОГРЕС
А нині, пославши Христа на муки,
Пілат вмивав би водою руки?
ПРО ФУНДАМЕНТИ
Фундамент кладучи, не знаєш до пори,
Які замайорять на башті прапори.
НІ НА КРОК БЕЗ ВКАЗІВОК
“Ви ще живі чи віддали вже Богу душу?”
Не знаю – ждать директиви мушу.
ЇМ БИ ЗНЯТЬ НІМБИ
І в святого головні болі
Від перебування в ореолі.
ПРО СЕРЦЕ
“...Великого серця був чоловік!” –
Почув я, милуючись краєвидом.
Хто це? Поглянув у той бік:
Розмовляли людоїд з людоїдом.
ІДЕАЛЬНЕ ПОДРУЖЖЯ
Дружина, мов та лань – лиш глянь на стрункі її ноги!
Чоловік же, мов той олень – он які розкішні роги!
ПРО ЛЮДЕЙ
Зазнаєм поразки чи звитягу здобудем,
Здійматись нам вверх чи котитись згори –
Ми або в таборі переможців будем,
Або там, де в них концтабори.
ЦІННІСТЬ СЛІВ
Тоді оціним слів звучання,
Як буде у ціні мовчання.
ПРО ОЧІ
Якби він не підняв повік,
Вважав би я, що чоловік.
ПРО САМОРОЗКРИТТЯ
Не розкрився бутон у рози
Із-за власних колючок загрози.
Гігант в нашім світі жить не зможе.
“Як! – здивувавсь пінчер. – І ти, доже?”
ПОРОЮ
Порою не бачить маестро,
Що давно вже нема оркестру.
НЕПІДРОБНІСТЬ
Одне лиш непідробне в снах –
Страх.
ЛОГІКА
Всі промахи наші й помилки
Себе возвеличують тільки.
ВІДПОВІДНІСТЬ
Чим твоя посада нижче,
Тим миска підвішена вище.
ВСУПЕРЕЧ ГЕНЕТИЦІ
Щоб породить Казанову, щодня
Треба жінка. І не одна!
НЕВЕЗІННЯ
Ловляться рибки й біля його хижі,
Та, на жаль, вже не свіжі.
ПРО ВІДКЛИК
Волаючого серед пустелі
Скоріш почують, ніж біля оселі.
* * *
Вгадать твої думки, небоже,
З богів, і то не кожний зможе.
ПРО СЛАВУ ОДНОГО ПИСЬМЕННИКА
Ми ковтали його, книжка за книжкою, –
Й ось мучимось зараз відрижкою.
ПРОГРЕС
А нині, пославши Христа на муки,
Пілат вмивав би водою руки?
ПРО ФУНДАМЕНТИ
Фундамент кладучи, не знаєш до пори,
Які замайорять на башті прапори.
НІ НА КРОК БЕЗ ВКАЗІВОК
“Ви ще живі чи віддали вже Богу душу?”
Не знаю – ждать директиви мушу.
ЇМ БИ ЗНЯТЬ НІМБИ
І в святого головні болі
Від перебування в ореолі.
ПРО СЕРЦЕ
“...Великого серця був чоловік!” –
Почув я, милуючись краєвидом.
Хто це? Поглянув у той бік:
Розмовляли людоїд з людоїдом.
ІДЕАЛЬНЕ ПОДРУЖЖЯ
Дружина, мов та лань – лиш глянь на стрункі її ноги!
Чоловік же, мов той олень – он які розкішні роги!
ПРО ЛЮДЕЙ
Зазнаєм поразки чи звитягу здобудем,
Здійматись нам вверх чи котитись згори –
Ми або в таборі переможців будем,
Або там, де в них концтабори.
ЦІННІСТЬ СЛІВ
Тоді оціним слів звучання,
Як буде у ціні мовчання.
ПРО ОЧІ
Якби він не підняв повік,
Вважав би я, що чоловік.
ПРО САМОРОЗКРИТТЯ
Не розкрився бутон у рози
Із-за власних колючок загрози.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію