ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валентин Бендюг (1954) /
Вірші
пародії
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
пародії
Пародії
Що це?
Ігор Римарук написав:
В гірському вересневому селі
Читав “Сонети темної любові”,
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові...
....................................
Чи це - химера, вигадка міська?
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові,
На скелі ліз, у реченнях блукав,
Блудив, як біс, з прикметниками в мові...
Чи це - поезія така, Римарукова,
Чи це - химера, вигадка міська?
Гра словами
Павло Мовчан, “Голос” написав:
Біля грубки так святково
вип`єш чай і будеш знов
переважувати слово,
що вимірює любов.
.......................
Це звичайне хитрування,
гра словами, і не більш,
у той час, коли кохання
вперто проситься у вірш.
Біля грубки так святково
(це ж тобі не радіатор!)
пережовувати слово,
запашну п`ючи гербату.
І любов тоді, й кохання
вперто просяться у вірші...
Та виходить римування,
гра словами - і не більше.
Годі, Музо, чаю лити, -
вже Пегас гризе за плечі:
лий, голубко, оковиту -
геніальні видам речі!
Поп`єм води
Петро Осадчук, “Гуцульська балада” написав:
Не зволікайте, це не діло,
Надалі відкладать не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок,
Поп`єм води з одної кварти!
........................................
Прийдіть до мене в понеділок,
Коли зоря впаде на трави...
........................................
Приходьте, стукайте у ганок,
Надалі відкладать не варто.
Не згаєм вечір - стрінем ранок,
Поп`єм води з одної кварти.
Якщо напитись закортіло,
То у неділю йти не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок
І принесіть велику кварту!
Не зволікайте, це не діло,
Не сир, щоб відкладать у ворок, -
Прийдіть надвечір в понеділок
Або під ранок у вівторок.
Приходьте, стукайте у ганок, -
Терпіти спрагу більш не варто:
З моїх балад тече, як з крана, -
Поп`єм води з одної кварти.
Сальєрщина
Г.Гарченко, “Моцартіана” написав:
В майбутнє прочинивши двері,
Розгін узявши ого-го,
В натхненні тисячі сальєрі
Шукають Моцарта свого.
Боюсь я виткнутись за двері
Із дому рідного свого:
Не Моцарт я, та злі сальєрі
Ще не второпали того.
Загублять душу душогуби,
Отруять, гади, хоч кого...
Не моцарт я, сальєрі любі!
Я написав лиш: “ого-го” .
* * *
С.Чернілевський написав:
І день іде, і літо йде за літом,
І лінь стоїть, як вірний челядин.
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
І, Боже ж мій, чи я такий один?
Чого, ото спитатись, нуджу світом?
Чому лінивий, як німецький кінь?
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
Чому мені не мовить “татку” син?
Чому ще й досі донечки не маю?
Чого блукаю, як безплотна тінь?..
А голос внутрішній мені гукає:
- Раніш за тебе народилась лінь!
Якщо вже так, то в тому я не винен.
То ж буду вибивать я клином клин:
Знайду собі ліниву “половину”,
Бо ж, мабуть, я на світі не один.
* * *
В.Бровченко, “Довічна заблука” написав:
Двигтить, у джинси обтягнувши попи,
Біжить людей затуркана ріка...
Бував не раз в Америці й Європі,
По штрассе, авеню і стріт блукав.
Запам`яталось: попи, попи, попи...
То ж каку описав я землякам.
Самотня заблука
Забрела я на сайт "Еротика"
Начиталась й насолодилась !
Аж свого я відкрила ротика…
………………………………...
... Все. Пора. Йду вимикатись....
(Л..а)
Забрела я на сайт еротики,
А потім на сайт порнографії:
Розпашілі там губки і ротики, -
Все ворушиться – не фотографії.
Надивилась тієї екзотики,
І так захотілося спати...
Довелося вже вкотре і знов-таки
Самотужки себе покохати.
Я смиренно молилась Всевишньому:
- Чом сама я на всю планету,
Скільки можна отак, по-колишньому? -
Дай Адама мені з Інтернету!!!
Що це?
Ігор Римарук написав:
В гірському вересневому селі
Читав “Сонети темної любові”,
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові...
....................................
Чи це - химера, вигадка міська?
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові,
На скелі ліз, у реченнях блукав,
Блудив, як біс, з прикметниками в мові...
Чи це - поезія така, Римарукова,
Чи це - химера, вигадка міська?
Гра словами
Павло Мовчан, “Голос” написав:
Біля грубки так святково
вип`єш чай і будеш знов
переважувати слово,
що вимірює любов.
.......................
Це звичайне хитрування,
гра словами, і не більш,
у той час, коли кохання
вперто проситься у вірш.
Біля грубки так святково
(це ж тобі не радіатор!)
пережовувати слово,
запашну п`ючи гербату.
І любов тоді, й кохання
вперто просяться у вірші...
Та виходить римування,
гра словами - і не більше.
Годі, Музо, чаю лити, -
вже Пегас гризе за плечі:
лий, голубко, оковиту -
геніальні видам речі!
Поп`єм води
Петро Осадчук, “Гуцульська балада” написав:
Не зволікайте, це не діло,
Надалі відкладать не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок,
Поп`єм води з одної кварти!
........................................
Прийдіть до мене в понеділок,
Коли зоря впаде на трави...
........................................
Приходьте, стукайте у ганок,
Надалі відкладать не варто.
Не згаєм вечір - стрінем ранок,
Поп`єм води з одної кварти.
Якщо напитись закортіло,
То у неділю йти не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок
І принесіть велику кварту!
Не зволікайте, це не діло,
Не сир, щоб відкладать у ворок, -
Прийдіть надвечір в понеділок
Або під ранок у вівторок.
Приходьте, стукайте у ганок, -
Терпіти спрагу більш не варто:
З моїх балад тече, як з крана, -
Поп`єм води з одної кварти.
Сальєрщина
Г.Гарченко, “Моцартіана” написав:
В майбутнє прочинивши двері,
Розгін узявши ого-го,
В натхненні тисячі сальєрі
Шукають Моцарта свого.
Боюсь я виткнутись за двері
Із дому рідного свого:
Не Моцарт я, та злі сальєрі
Ще не второпали того.
Загублять душу душогуби,
Отруять, гади, хоч кого...
Не моцарт я, сальєрі любі!
Я написав лиш: “ого-го” .
* * *
С.Чернілевський написав:
І день іде, і літо йде за літом,
І лінь стоїть, як вірний челядин.
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
І, Боже ж мій, чи я такий один?
Чого, ото спитатись, нуджу світом?
Чому лінивий, як німецький кінь?
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
Чому мені не мовить “татку” син?
Чому ще й досі донечки не маю?
Чого блукаю, як безплотна тінь?..
А голос внутрішній мені гукає:
- Раніш за тебе народилась лінь!
Якщо вже так, то в тому я не винен.
То ж буду вибивать я клином клин:
Знайду собі ліниву “половину”,
Бо ж, мабуть, я на світі не один.
* * *
В.Бровченко, “Довічна заблука” написав:
Двигтить, у джинси обтягнувши попи,
Біжить людей затуркана ріка...
Бував не раз в Америці й Європі,
По штрассе, авеню і стріт блукав.
Запам`яталось: попи, попи, попи...
То ж каку описав я землякам.
Самотня заблука
Забрела я на сайт "Еротика"
Начиталась й насолодилась !
Аж свого я відкрила ротика…
………………………………...
... Все. Пора. Йду вимикатись....
(Л..а)
Забрела я на сайт еротики,
А потім на сайт порнографії:
Розпашілі там губки і ротики, -
Все ворушиться – не фотографії.
Надивилась тієї екзотики,
І так захотілося спати...
Довелося вже вкотре і знов-таки
Самотужки себе покохати.
Я смиренно молилась Всевишньому:
- Чом сама я на всю планету,
Скільки можна отак, по-колишньому? -
Дай Адама мені з Інтернету!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію