Варунь, мені твоя муза да душі, присилай її до мене кілька разів на місяць, хай з моєю бавляться. у тебе ж дівчинка-муза? ооот, а у мене хлопчик-муз. думаю вони знайдуть кілька спільних тем;)
І ще:
1. молитися і знову(,)
2. було б класно, аби ти трохи акцентувала вірш паузами. Якось за таким прикладом:

Не вірити, молитися...
і знову,
Чекаючи бодай якогось слова,
Читати молитовник при свічі,
Коли на мене гостряться мечі
Мого ж безсилля
і чужих невдач,
Твого „люблю” і не твого „пробач”...

Чекати зливу, потім – снігопад.
Збирати в жмені роси, зорепад...
Писати довгі і сумні листи,
Любити небо.
____________Соняхом цвісти...

ти вже вибач за втручання, а паузи такі - бо так мені лягає при читанні.
З любов"ю,
Ніка.

Варцю, вірш гарний... щодо пауз - погоджуюся з Нікою, воно наче само проситься, хоча, Вам, звісно, видніше :)
Дякую за насолоду читати гарну поезію, успіхів!

Хороший твір, настільки органічний, що майже невагомий, коли його чмтаєш :) Щодо пауз-акцентів згідна з Нікою, не завадили б...А ще мені подобається інфінітивна форма дієслова - вона особливим чином знеособлює дії ліричної героїні і дає читачеві побути на її місці...Правда, Іван Гонта нещодавно у коменті до мого вірша назвав її "повчальною", але аж ніяк не можу з цим погодитися :) Варцю, файна робота.

Єдина заувага - рима "снігопад-зорепад" - обидві від одного слова "палдати", трохи невдало...

Так притаманно жіночо і лірично... Затишно у вірші, ніби у рукавичці, куди поки не дійшли і не попросилися пригрітися чоловічі серця. :)

не читав (не встиг) першого варіянту, але цей файний, тільки треба, згідно поради Wанди N., преробити останній куплєт. і збільшити перелік природніх див на одно - скажімо, вітер. бо коли явищ всього два, то всередині самих себе вони несуть протистояння, а коли три - то це вже "гармонійний" перелік. та й вітер - то дуже ємко і круто:)) а замість снігопаду підставити зорепад (бо в поєднанні зі снігопадом викликають питання роси, а з зорепадом роси дружать), а нижче написати "невпопад" - воно пасує до довгих листів... ф-ф-фу! аж упрів!
і в кінці буде приблизно так:

Чекати вітер, зливу, зорепад.
Збирати в жмені роси.
Невпопад
Писати довгі і сумні листи,
Любити небо.
Соняхом цвісти.

вибачайте за втручання, можна нічого й не міняти - аутор завжди правий (yt pdf;f.xb ys yf oj!)

Сподобалася кінцівка вірша. Варваро, ти прогресуєш. Може тому, що відцуралася "Лесиного кадубу"?! А що як "об мене гостряться мечі"?

Добрий вірш, Варю!
І добре, що так багато коментарів!
Та чи не заглушили вони Вас саму?
Говорю так, а сама туди ж - у коментаторську.
Так от мені видалось, що вірш незавершений. Хочеться якогось посилення, чи що... Мо' ще подумати над ним?
Дякую за насолоду гарним стилем і взагалі...

Упевнена, будь-які авторські зміни у відповідь на критику (навіть від тих, до кого автор дослухається) краще робити після паузи і дуже обережно, аби не порушити свій (перший) настрій і ритм вірша! Успіхів! І без поспіху!
Дякую за довіру, Варьо!

Я мала на увазі перелічення))
А невпопад... Ну тра ж всяке пробувати)))

авторці треба запостити самий перший варіант і нікого не слухати: я ж казав - так легко не здавайся:) і взагалі - треба радити принципово інашкше: наприклад, ось там і там, як мені (їй, йому, їм) видає, не тойво. а автор сам вирішить що міняти і яким чином) і чи міняти взагалі!!!

ґи, заплутали бідну Варварцю:)))

Ай ну Вас!;)
НАй буде поки так як є,а там - дастся знати;)