ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Роса (1964) /
Проза
Повернення
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Повернення
Плохо, плохо, плохо-
Мир сузился до пустоты.
Плохо, плохо, плохо
От безнадёжной суеты.
Плохо, плохо, плохо-
Затерялась жизни суть.
Плохо, плохо, плохо…
Прекратить бы как-нибудь.
Пустка… Яка ж пустка там , де повинно бути серце… Така, мабуть, була до створення світу… Зникнути б, розчинитися в повітрі, як вранішній туман… Може й правда… зникнути.. . А чому я називаю це „зникнути“, я ж маю на увазі „вмерти“?.. А діти? Як же вони житимуть, знаючи, що я залишила їх за власним бажанням? А мама? Не можна вмирати раніше за неї… Пустка… таке враження, що якби хтось спробував до мене доторкнутись, то рука пройшла б крізь мене, як крізь повітря . Але ж вони не знають, що мене не існує, вони хочуть, щоб усе було, як завжди. Вони ж живі, вони мають право цього хотіти… Треба зібратися, треба робити вигляд, наче я теж жива… Рухатись по звичному колу… Вони ж не винні, що мене більше немає…
…Боляче… Чому так боляче, мене ж не існує… Вони хочуть, щоб я посміхнулась… Вони чекають на мою посмішку… Як же боляче… Ніколи не думала, що мертва душа може так боліти… Я посміхнусь… зараз… вони ж чекають…
…Дощ… ні, злива… Цікаво, чи я щось відчую, як вийду під ту зливу…хочу… вийти… Нічого не сталось, я просто мокра… Як же вона співає, ця злива… Чому я плачу, я ж не хочу плакати… Злива…нічого більше немає, тільки злива … я хочу бігти назустріч краплям, як добре, що є вітер… Ніч, це добре, що зараз ніч… ніхто не бачить, як я мокра вештаюсь темними вулицями. Треба йти додому, діти сплять…
…Ранок… у небі за вікном ні хмаринки… Чому він ходить, ввібравши голову в плечі? І очі… десь я такі вже бачила… в дзеркалі… Ні! Він же не витримає, він не повинен відчувати такого болю… Я зараз, я зможу, я все зможу:
- Доброго ранку, любий! Як же я тебе кохаю…
Чист, и свеж, и умыт ветерок
Вдруг подует в лицо:„Мир широк,
Своё сердце скорей распахни,
Мрак с души, будто пыль, отряхни.
Даже ночью, взгляни, ведь светло.
Всё плохое прошло. Всё прошло…“
Мир сузился до пустоты.
Плохо, плохо, плохо
От безнадёжной суеты.
Плохо, плохо, плохо-
Затерялась жизни суть.
Плохо, плохо, плохо…
Прекратить бы как-нибудь.
Пустка… Яка ж пустка там , де повинно бути серце… Така, мабуть, була до створення світу… Зникнути б, розчинитися в повітрі, як вранішній туман… Може й правда… зникнути.. . А чому я називаю це „зникнути“, я ж маю на увазі „вмерти“?.. А діти? Як же вони житимуть, знаючи, що я залишила їх за власним бажанням? А мама? Не можна вмирати раніше за неї… Пустка… таке враження, що якби хтось спробував до мене доторкнутись, то рука пройшла б крізь мене, як крізь повітря . Але ж вони не знають, що мене не існує, вони хочуть, щоб усе було, як завжди. Вони ж живі, вони мають право цього хотіти… Треба зібратися, треба робити вигляд, наче я теж жива… Рухатись по звичному колу… Вони ж не винні, що мене більше немає…
…Боляче… Чому так боляче, мене ж не існує… Вони хочуть, щоб я посміхнулась… Вони чекають на мою посмішку… Як же боляче… Ніколи не думала, що мертва душа може так боліти… Я посміхнусь… зараз… вони ж чекають…
…Дощ… ні, злива… Цікаво, чи я щось відчую, як вийду під ту зливу…хочу… вийти… Нічого не сталось, я просто мокра… Як же вона співає, ця злива… Чому я плачу, я ж не хочу плакати… Злива…нічого більше немає, тільки злива … я хочу бігти назустріч краплям, як добре, що є вітер… Ніч, це добре, що зараз ніч… ніхто не бачить, як я мокра вештаюсь темними вулицями. Треба йти додому, діти сплять…
…Ранок… у небі за вікном ні хмаринки… Чому він ходить, ввібравши голову в плечі? І очі… десь я такі вже бачила… в дзеркалі… Ні! Він же не витримає, він не повинен відчувати такого болю… Я зараз, я зможу, я все зможу:
- Доброго ранку, любий! Як же я тебе кохаю…
Чист, и свеж, и умыт ветерок
Вдруг подует в лицо:„Мир широк,
Своё сердце скорей распахни,
Мрак с души, будто пыль, отряхни.
Даже ночью, взгляни, ведь светло.
Всё плохое прошло. Всё прошло…“
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію