ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
2024.03.29
14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
2024.03.29
14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
2024.03.29
14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
2024.03.29
14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
2024.03.29
14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
2024.03.29
14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
2024.03.29
14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
2024.03.29
14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
2024.03.29
14:24
Stop telling people
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
2024.03.29
14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
2024.03.29
14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
2024.03.29
14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
2024.03.29
14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
2024.03.29
14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
2024.03.29
14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Журналіст Чесний (1941) /
Публіцистика
Юніан. Міністр культури Василь Вовкун
Контекст : Якби ми побили вікна у мерії...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Юніан. Міністр культури Василь Вовкун
[03.04.2008] Оксана Климончук
Міністр культури Вовкун: Якби ми побили вікна у мерії, то книгарні не позакривали б!
Він - режисер, у послужному списку якого більше 250 постановок: від моноспектаклів аж до церемонії інавгурації Президента України. У 2007-ому він, людина Ющенка, погодився працювати в уряді Тимошенко. Він вважає собе достатньо амбітним, щоб зруйнувати той стереотип, що митець не може бути ефективним управлінцем.
Міністр культури і туризму України Василь Вовкун відповів на запитання УНІАН.
ВІДНОВЛЮВАТИ КНИГАРНІ - ЦЕ НЕ РОБОТА МІНІСТРА КУЛЬТУРИ
Пане міністре, чи є у Вас власне визначення, що таке культура по-українськи?
(Сміється). Якщо ти знаєш традиції свого роду, свого народу, то ти культурна людина. Та, гадаю, не лише цим потрібно обмежуватися, бо наступає момент пізнання європейської та світової культур.
Григорій Сковорода писав: «Пізнай самого себе і ти пізнаєш світ». А потім уже слід іти далі – пізнавати культуру інших народів.
На Хрещатику закрили практично всі книгарні, які існували тут десятиліття…
Я на це можу сказати ось що: з нами поводяться так, як ми заслуговуємо. Якщо таке відбулося на Хрещатику, то, вочевидь, ми маємо справу з аморальною владою. І якщо ми цю аморальність сприймаємо як належне, то маємо те, що маємо.
Якби ми були агресивні й національно згуртовані, то цього не допустили б. Плач і скрегіт зубів з приводу закриття книгарень мені геть незрозумілий. А де ж об’єднані зусилля – от, наприклад, прийти й побити вікна у мерії?! Тоді цей ганебний процес зупинився б.
Тобто Ви ніяк не сприятимете їхньому відновленню?
Це не робота міністра культури. Міністр культури може висловити свою громадянську й мистецьку позицію. Звичайно, це жахливо і неприйнятно. Бо у країнах, де ставляться до культури не за принципом залишковості, мають бути книгарні, в яких можна знайти будь-яку літературу – від дитячих казок до академічних видань. Виходить, у нас немає культури, бо немає бажання заснувати книгарню, а є лише бажання руйнувати.
Мій чоловік грає на піаніно, він ніде не може знайти нот…
Нот взагалі немає. Міністерство культури намагається цю ситуацію вирішити через Спілку композиторів, аби хоч якось їх можна там було б тиражувати і продавати.
Наші мистецькі спілки в мене асоціюються з якоюсь пройденою епохою, з чимось радянським… Яка зараз їхня функція?
Ви правильно висловилися. Спілки сьогодні задовольняють інтереси людей похилого віку, молодь туди вже не йде. Сьогодні спілки втратили той формат, який вони мали вчора. Вони потребують реорганізації – гадаю, їх слід було б перетворити у профспілкові організації, які захищали б своїх членів, спілчанське майно і виходили на міжнародне спілкування.
Я займався цим у Спілці театральних діячів, коли був першим заступником голови Спілки. Ми створили асоціації майже всіх театральних майстерень: акторську, режисерську, бутафорів, композиторів, драматургів, тобто всього того, без чого театр не може існувати. І на якомусь етапі це не прийняли. Я тільки можу здогадуватися, чому так сталося. Бо нова форма диктує рух далі. А наші спілки хочуть законсервуватися.
Спілки часто існують для задоволення потреб їхніх голів.
На сьогодні Спілка кінематографістів готова розпочати цей рух. Борис Савченко зацікавлений у створенні гільдій, бо вони не тільки виконуватимуть захисну функцію, а й не допускатимуть конкурентів на нашу територію.
УКРАЇНА МАЄ ДОСТАТНЬО СВОЇХ ПІКАССО
Якось один авторитетний політолог сказав, що один Віктор Пінчук робить більше, ніж усе Міністерство культури…
Це перебільшення. Віктор Пінчук робить добрі справи, та це не означає, що він замінив собою Міністерство культури.
Кажуть, якби, наприклад, олігарх Ігор Коломойський придбав для України хоча б одного Пікассо, то його за це можна звільнити від податків…
Ми достатньо маємо своїх Пікассо, і від податків ні Коломойського, ні будь-кого іншого звільняти не треба.
Ми, українці, завжди чекаємо, аби якийсь Мойсей прийшов і здивував нас. Гадаю, у кожній країні є свій Мойсей.
Хто на сьогодні найбільший український меценат?
Мені важко сказати, хто і скільки виділяє коштів на культуру, та знаю, що Президент змушує це всіх робити.
Чи збираєтеся Ви заохочувати українських олігархів до меценатства?
Це будуть індивідуальні підходи, бо кожен з них – людина амбітна і не можна сказати: «Роби так, а не інакше». Наприклад, один хоче, аби його прізвище називали, інший – ні.
Чому в Україні модніше співати російською, ніж українською?
По-перше, це комплекс меншовартості. Знаєте, коли людина приїжджає у місто продавати цибулю, то починає говорити російською, бо гадає, що здаватиметься сучасною та культурною. І ще й думає собі, як це здорово виглядає! Але насправді це смішно.
Ті лакеї, що користуються на сцені цією мовою, думають, що вони охоплюють ширші глядацькі маси і що завтра стануть більш популярними. Але це самообман, це комплекс меншовартості.
Нещодавно Сашко Пономарьов мені просто у відчаї казав, як довго він чекає зміни ситуації у мовній політиці: чекав до Помаранчевої революції, чекав після Помаранчевої революції. Мовляв, співає тільки українською, а що за це має? Якийсь там Віталик Козловський, що заспівав російською, має більше ротацій та концертів, ніж він…
Сашкові спасибі за його мистецьку і громадянську позицію. Але я не думаю, що він за цю позицію нічого не отримав. Він є народним артистом України, шанованою людиною, і йому популярності не позичати.
А щодо дешевої музики… Уже й Поплавський співає російською, аби подобатися! Ну і що? Від цього зміниться його творчість чи я краще до нього ставитимуся?
Вам не подобається творчість Михайла Михайловича?
Я її не сприймаю і не можу сприймати, бо там її нема!
Цього року на Берлінському кінофестивалі наші фільми не брали участі, проте українська делегація на чолі з дружиною Президента організувала пишний прийом. Чесно кажучи, якось не дуже зрозуміло: кіна нема, а прийом є…
Я теж там був, і Анджей Вайда (польський кінорежисер. – Авт.) наш прийом відвідав…
У Берліні наш десант дав знати одне – що Україна цікавиться кіно, що завтра Україна може бути серйозним виробником кіно і нас цікавлять кінофестивалі. Ми туди приїхали не просто подивитися фільми, а й поспілкуватися — наприклад, із директором Каннського кінофестивалю, з головою Світової асоціації продюсерів. До речі, ці продюсери проведуть нараду з нашими продюсерами під час чергового кінофесту «Молодість». Можливо, після цього нашим продюсерам почнуть більше довіряти наші бізнесмени і вкладатимуть гроші в українське кіно.
У Берліні всі зрозуміли, що кіно для українців дуже важливе.
До речі, нас усі підтримали в тому, що фільми дублюватимуться виключно українською мовою.
Я Вас теж підтримую... Часто ведуться дискусії, чи є в Україні кіно взагалі…
Є! Було, є і буде!
Звичайно, ми не можемо зараз продукувати таку кількість фільмів, як, наприклад, Росія. Але ми маємо амбітну молодь, яка здобуває премії з мультиплікації, документалістики. Можливо, наше кіно мало присутнє в ефірному просторі, та це інша справа. Можна побудувати кінополітику і на ретро, і на поетичному кіно, і на сучасному…
Якось я у 2000-му році проводив Дні України в Німеччині, і в одному з престижних кінозалів показали ретроспективу Довженка… Туди прийшли студенти, вони сиділи й щось конспектували. І я собі подумав: от покажи українським студентам кінофільми Довженка. Та вони в житті нічого не запишуть!
І цим ми відрізняємося від Заходу. Ми всеїдні, хочемо, аби нас завжди чимось дивували, та не розуміємо, що потрібно копати глибоко. А мистецтво – це не клоунада.
Тепер мені скажіть, скільки попередників Ющенка так займалися культурою, як він зараз?!
Ми маємо погану рису: дуже швидко забуваємо все. А хочемо все одразу.
ПРЕЗИДЕНТ ЗАДАЄ ТАКІ ЗАПИТАННЯ, НА ЯКІ Я НЕ МОЖУ ВІДПОВІСТИ
Ви якось казали, що Віктор Ющенко телефонує до Вас кожного дня і ставить незручні запитання…
Так, він до мене часто телефонує. Сьогодні, наприклад, зателефонував і запитав: «Яка площа усіх музеїв Києва?». А я до цього запитання був не готовий. Або: «Який художник на яку тему малює?»…
Либонь, міністрові треба знати відповіді на запитання, але бувають такі, що я не можу дати на них відповідь.
Що зараз найдужче турбує нашого Президента в галузі культури?
Гадаю, турбує незахищеність національного простору України – культурна спадщина, мова.
У 2009 році Україна хоче відзначати річницю Полтавської битви. А що влада зробила для того, аби українці та росіяни дізналися, хто такий Іван Мазепа?
Недавно вийшов указ Президента і, гадаю, ця тема зараз набиратиме обертів.
Президент мав розмову з московським патріархом про те, аби зняти анафему з Мазепи. А це дуже важливе питання.
За президентським указом, в Україні має відбутися низка різноманітних заходів.
Наприклад, запланована шведсько-українська виставка, де буде присутній образ Мазепи.
У гетьманській столиці, Батурині, спорудять пам’ятник Мазепі. Ім’я «Мазепа» ще й досі викликає страх у полтавців, бо росіяни нас весь час називали «мазепинцями» і навіть імені його не можна було згадувати.
А ми людей ознайомимо з мазепинським барокко, розкажемо, скільки він побудував церков… Гадаю, це дасть результати.
Я АМБІТНИЙ І ДОВЕДУ...
Якось Дмитро Павличко сказав, що потрібно відокремити «той туризм» від культури… І підбиваючи підсумки ста днів уряду, Ви говорили про культуру, а про туризм наче забули…
Справді, туризм я не відразу усвідомив. Але поїздивши Україною, зрозумів, як він переплітається з культурою.
Поєднання культури й туризму в одному міністерстві – це не ноу-хау України. Немає сенсу відокремлювати туризм від культури, і Євро-2012 у цьому плані нас дуже єднає.
Ваші попередники були добрими акторами та співаками, але міністри з них, зазвичай, виходили кепські …
Я амбітний і доведу, що режисер відрізняється від звичайного митця. Режисер планує теоретично, а мусить виконати це на сцені реально. Від концепції я завжди йду до втілення. Гадаю, так буде і в моїй теперішній роботі.
Минулого року Вас висунули на здобуття Шевченківської премії. Ви відмовилися. Чому?
Як кажуть, коли Бог дав щось одне, то від іншого потрібно відмовлятися. Не можна мати все одразу.
Я дуже довго зберігав мовчання, коли став міністром… Перше своє інтерв’ю пообіцяв «Україні молодій», і вони мені поставили одне запитання «А як творчість?». Я над ним довго думав і написав: «Творчістю не можна займатися у суєті. Я її зрадив». Поставив три крапки і на цьому закінчив інтерв’ю. Потім взяв чистий листок і написав, аби мене зняли зі списку перетендентів на Шевченківську премію.
Творчістю зараз не займаюся, то й відмовився.
Гадаю, кожна людина в житті повинна бути чесна з собою.
Тобто Ви поставили хрест на своїй творчості?
Хрест я на творчості ще не поставив. Я просто прислухався до себе і вважаю: якщо не займаюся творчістю, то й не повинен отримувати творчих премій.
Ви щось колекціонуєте?
Так. Я маю широкі зацікавлення — від сучасного образотворчого мистецтва, наївного живопису та кераміки до ікони. Мене дуже цікавлять гуцульські ікони або ікони на склі. Також люблю збирати народний одяг.
Яку постановку зробили б Ви з огляду на сьогоднішню політичну обстановку?
Мабуть, потрібно звернутися до Франкового «Лиса Микити»...
Розмовляла Оксана Климончук
постiйна адреса статтi:
http://culture.unian.net/ukr/detail/186350
Міністр культури Вовкун: Якби ми побили вікна у мерії, то книгарні не позакривали б!
Він - режисер, у послужному списку якого більше 250 постановок: від моноспектаклів аж до церемонії інавгурації Президента України. У 2007-ому він, людина Ющенка, погодився працювати в уряді Тимошенко. Він вважає собе достатньо амбітним, щоб зруйнувати той стереотип, що митець не може бути ефективним управлінцем.
Міністр культури і туризму України Василь Вовкун відповів на запитання УНІАН.
ВІДНОВЛЮВАТИ КНИГАРНІ - ЦЕ НЕ РОБОТА МІНІСТРА КУЛЬТУРИ
Пане міністре, чи є у Вас власне визначення, що таке культура по-українськи?
(Сміється). Якщо ти знаєш традиції свого роду, свого народу, то ти культурна людина. Та, гадаю, не лише цим потрібно обмежуватися, бо наступає момент пізнання європейської та світової культур.
Григорій Сковорода писав: «Пізнай самого себе і ти пізнаєш світ». А потім уже слід іти далі – пізнавати культуру інших народів.
На Хрещатику закрили практично всі книгарні, які існували тут десятиліття…
Я на це можу сказати ось що: з нами поводяться так, як ми заслуговуємо. Якщо таке відбулося на Хрещатику, то, вочевидь, ми маємо справу з аморальною владою. І якщо ми цю аморальність сприймаємо як належне, то маємо те, що маємо.
Якби ми були агресивні й національно згуртовані, то цього не допустили б. Плач і скрегіт зубів з приводу закриття книгарень мені геть незрозумілий. А де ж об’єднані зусилля – от, наприклад, прийти й побити вікна у мерії?! Тоді цей ганебний процес зупинився б.
Тобто Ви ніяк не сприятимете їхньому відновленню?
Це не робота міністра культури. Міністр культури може висловити свою громадянську й мистецьку позицію. Звичайно, це жахливо і неприйнятно. Бо у країнах, де ставляться до культури не за принципом залишковості, мають бути книгарні, в яких можна знайти будь-яку літературу – від дитячих казок до академічних видань. Виходить, у нас немає культури, бо немає бажання заснувати книгарню, а є лише бажання руйнувати.
Мій чоловік грає на піаніно, він ніде не може знайти нот…
Нот взагалі немає. Міністерство культури намагається цю ситуацію вирішити через Спілку композиторів, аби хоч якось їх можна там було б тиражувати і продавати.
Наші мистецькі спілки в мене асоціюються з якоюсь пройденою епохою, з чимось радянським… Яка зараз їхня функція?
Ви правильно висловилися. Спілки сьогодні задовольняють інтереси людей похилого віку, молодь туди вже не йде. Сьогодні спілки втратили той формат, який вони мали вчора. Вони потребують реорганізації – гадаю, їх слід було б перетворити у профспілкові організації, які захищали б своїх членів, спілчанське майно і виходили на міжнародне спілкування.
Я займався цим у Спілці театральних діячів, коли був першим заступником голови Спілки. Ми створили асоціації майже всіх театральних майстерень: акторську, режисерську, бутафорів, композиторів, драматургів, тобто всього того, без чого театр не може існувати. І на якомусь етапі це не прийняли. Я тільки можу здогадуватися, чому так сталося. Бо нова форма диктує рух далі. А наші спілки хочуть законсервуватися.
Спілки часто існують для задоволення потреб їхніх голів.
На сьогодні Спілка кінематографістів готова розпочати цей рух. Борис Савченко зацікавлений у створенні гільдій, бо вони не тільки виконуватимуть захисну функцію, а й не допускатимуть конкурентів на нашу територію.
УКРАЇНА МАЄ ДОСТАТНЬО СВОЇХ ПІКАССО
Якось один авторитетний політолог сказав, що один Віктор Пінчук робить більше, ніж усе Міністерство культури…
Це перебільшення. Віктор Пінчук робить добрі справи, та це не означає, що він замінив собою Міністерство культури.
Кажуть, якби, наприклад, олігарх Ігор Коломойський придбав для України хоча б одного Пікассо, то його за це можна звільнити від податків…
Ми достатньо маємо своїх Пікассо, і від податків ні Коломойського, ні будь-кого іншого звільняти не треба.
Ми, українці, завжди чекаємо, аби якийсь Мойсей прийшов і здивував нас. Гадаю, у кожній країні є свій Мойсей.
Хто на сьогодні найбільший український меценат?
Мені важко сказати, хто і скільки виділяє коштів на культуру, та знаю, що Президент змушує це всіх робити.
Чи збираєтеся Ви заохочувати українських олігархів до меценатства?
Це будуть індивідуальні підходи, бо кожен з них – людина амбітна і не можна сказати: «Роби так, а не інакше». Наприклад, один хоче, аби його прізвище називали, інший – ні.
Чому в Україні модніше співати російською, ніж українською?
По-перше, це комплекс меншовартості. Знаєте, коли людина приїжджає у місто продавати цибулю, то починає говорити російською, бо гадає, що здаватиметься сучасною та культурною. І ще й думає собі, як це здорово виглядає! Але насправді це смішно.
Ті лакеї, що користуються на сцені цією мовою, думають, що вони охоплюють ширші глядацькі маси і що завтра стануть більш популярними. Але це самообман, це комплекс меншовартості.
Нещодавно Сашко Пономарьов мені просто у відчаї казав, як довго він чекає зміни ситуації у мовній політиці: чекав до Помаранчевої революції, чекав після Помаранчевої революції. Мовляв, співає тільки українською, а що за це має? Якийсь там Віталик Козловський, що заспівав російською, має більше ротацій та концертів, ніж він…
Сашкові спасибі за його мистецьку і громадянську позицію. Але я не думаю, що він за цю позицію нічого не отримав. Він є народним артистом України, шанованою людиною, і йому популярності не позичати.
А щодо дешевої музики… Уже й Поплавський співає російською, аби подобатися! Ну і що? Від цього зміниться його творчість чи я краще до нього ставитимуся?
Вам не подобається творчість Михайла Михайловича?
Я її не сприймаю і не можу сприймати, бо там її нема!
Цього року на Берлінському кінофестивалі наші фільми не брали участі, проте українська делегація на чолі з дружиною Президента організувала пишний прийом. Чесно кажучи, якось не дуже зрозуміло: кіна нема, а прийом є…
Я теж там був, і Анджей Вайда (польський кінорежисер. – Авт.) наш прийом відвідав…
У Берліні наш десант дав знати одне – що Україна цікавиться кіно, що завтра Україна може бути серйозним виробником кіно і нас цікавлять кінофестивалі. Ми туди приїхали не просто подивитися фільми, а й поспілкуватися — наприклад, із директором Каннського кінофестивалю, з головою Світової асоціації продюсерів. До речі, ці продюсери проведуть нараду з нашими продюсерами під час чергового кінофесту «Молодість». Можливо, після цього нашим продюсерам почнуть більше довіряти наші бізнесмени і вкладатимуть гроші в українське кіно.
У Берліні всі зрозуміли, що кіно для українців дуже важливе.
До речі, нас усі підтримали в тому, що фільми дублюватимуться виключно українською мовою.
Я Вас теж підтримую... Часто ведуться дискусії, чи є в Україні кіно взагалі…
Є! Було, є і буде!
Звичайно, ми не можемо зараз продукувати таку кількість фільмів, як, наприклад, Росія. Але ми маємо амбітну молодь, яка здобуває премії з мультиплікації, документалістики. Можливо, наше кіно мало присутнє в ефірному просторі, та це інша справа. Можна побудувати кінополітику і на ретро, і на поетичному кіно, і на сучасному…
Якось я у 2000-му році проводив Дні України в Німеччині, і в одному з престижних кінозалів показали ретроспективу Довженка… Туди прийшли студенти, вони сиділи й щось конспектували. І я собі подумав: от покажи українським студентам кінофільми Довженка. Та вони в житті нічого не запишуть!
І цим ми відрізняємося від Заходу. Ми всеїдні, хочемо, аби нас завжди чимось дивували, та не розуміємо, що потрібно копати глибоко. А мистецтво – це не клоунада.
Тепер мені скажіть, скільки попередників Ющенка так займалися культурою, як він зараз?!
Ми маємо погану рису: дуже швидко забуваємо все. А хочемо все одразу.
ПРЕЗИДЕНТ ЗАДАЄ ТАКІ ЗАПИТАННЯ, НА ЯКІ Я НЕ МОЖУ ВІДПОВІСТИ
Ви якось казали, що Віктор Ющенко телефонує до Вас кожного дня і ставить незручні запитання…
Так, він до мене часто телефонує. Сьогодні, наприклад, зателефонував і запитав: «Яка площа усіх музеїв Києва?». А я до цього запитання був не готовий. Або: «Який художник на яку тему малює?»…
Либонь, міністрові треба знати відповіді на запитання, але бувають такі, що я не можу дати на них відповідь.
Що зараз найдужче турбує нашого Президента в галузі культури?
Гадаю, турбує незахищеність національного простору України – культурна спадщина, мова.
У 2009 році Україна хоче відзначати річницю Полтавської битви. А що влада зробила для того, аби українці та росіяни дізналися, хто такий Іван Мазепа?
Недавно вийшов указ Президента і, гадаю, ця тема зараз набиратиме обертів.
Президент мав розмову з московським патріархом про те, аби зняти анафему з Мазепи. А це дуже важливе питання.
За президентським указом, в Україні має відбутися низка різноманітних заходів.
Наприклад, запланована шведсько-українська виставка, де буде присутній образ Мазепи.
У гетьманській столиці, Батурині, спорудять пам’ятник Мазепі. Ім’я «Мазепа» ще й досі викликає страх у полтавців, бо росіяни нас весь час називали «мазепинцями» і навіть імені його не можна було згадувати.
А ми людей ознайомимо з мазепинським барокко, розкажемо, скільки він побудував церков… Гадаю, це дасть результати.
Я АМБІТНИЙ І ДОВЕДУ...
Якось Дмитро Павличко сказав, що потрібно відокремити «той туризм» від культури… І підбиваючи підсумки ста днів уряду, Ви говорили про культуру, а про туризм наче забули…
Справді, туризм я не відразу усвідомив. Але поїздивши Україною, зрозумів, як він переплітається з культурою.
Поєднання культури й туризму в одному міністерстві – це не ноу-хау України. Немає сенсу відокремлювати туризм від культури, і Євро-2012 у цьому плані нас дуже єднає.
Ваші попередники були добрими акторами та співаками, але міністри з них, зазвичай, виходили кепські …
Я амбітний і доведу, що режисер відрізняється від звичайного митця. Режисер планує теоретично, а мусить виконати це на сцені реально. Від концепції я завжди йду до втілення. Гадаю, так буде і в моїй теперішній роботі.
Минулого року Вас висунули на здобуття Шевченківської премії. Ви відмовилися. Чому?
Як кажуть, коли Бог дав щось одне, то від іншого потрібно відмовлятися. Не можна мати все одразу.
Я дуже довго зберігав мовчання, коли став міністром… Перше своє інтерв’ю пообіцяв «Україні молодій», і вони мені поставили одне запитання «А як творчість?». Я над ним довго думав і написав: «Творчістю не можна займатися у суєті. Я її зрадив». Поставив три крапки і на цьому закінчив інтерв’ю. Потім взяв чистий листок і написав, аби мене зняли зі списку перетендентів на Шевченківську премію.
Творчістю зараз не займаюся, то й відмовився.
Гадаю, кожна людина в житті повинна бути чесна з собою.
Тобто Ви поставили хрест на своїй творчості?
Хрест я на творчості ще не поставив. Я просто прислухався до себе і вважаю: якщо не займаюся творчістю, то й не повинен отримувати творчих премій.
Ви щось колекціонуєте?
Так. Я маю широкі зацікавлення — від сучасного образотворчого мистецтва, наївного живопису та кераміки до ікони. Мене дуже цікавлять гуцульські ікони або ікони на склі. Також люблю збирати народний одяг.
Яку постановку зробили б Ви з огляду на сьогоднішню політичну обстановку?
Мабуть, потрібно звернутися до Франкового «Лиса Микити»...
Розмовляла Оксана Климончук
постiйна адреса статтi:
http://culture.unian.net/ukr/detail/186350
Контекст : Якби ми побили вікна у мерії...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ю.Латиніна. Грузія. Безжальна модель ліберальної держави"
• Перейти на сторінку •
"Борис Соколов. Геноцид или нет?"
• Перейти на сторінку •
"Борис Соколов. Геноцид или нет?"
Про публікацію