ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Борисівна Маршалова /
Вірші
Казочка про маленького Човника
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казочка про маленького Човника
1.
Хлюпотить стрімка водичка,
В’ється, ллється річка Стрічка.
Веселенька та гарненька,
Ще, як небо, голубенька.
Ось біжить та річка Стрічка.
Бачить, Човник край водички.
На піску собі дрімає,
Попід сонцем загоряє.
- Човнику, - питає річка,
Чом дрімаєш край водички?
Чом не плаваєш, рідненький?
Човник каже: Я маленький.
Ще не плавав я ніколи.
Не пройшов цієї школи.
Та й боюся я водички,
Бо стрімка ти річка, Стрічко.
- І хоча стрімка я річка, -
Каже Човнику та Стрічка. –
Та човни - то мої друзі,
Величенькі і недуже.
Простягай своє весельце,
Попливеш, немов по скельцю,
Повз барвисті береги,
Повз ліси, гаї, сади...
2.
Човник, дітки, хоч дрімає,
Втім весельце простягає.
І побігли отже річка,
З нею Човник невеличкий.
Сонце в небі синім сяє,
Пташка весело співає.
Гілочками ліс шумить,
В полі колос шепотить.
Човника все забавляє,
Він уже й не уявляє,
Як міг жити без водички,
Без тієї річки Стрічки.
3.
Та аж раптом чує він:
- Човнику, тобі уклін!
Колосків ось назбирав,
Та вже трішечки й пристав.
До містка ще йти далеко.
А для тебе, бачу, легко
Річку Стрічку перетнути,
Того берега сягнути.
На тім боці моя хатка.
Бачить Човник – Мишенятко.
- Що ж, стрибай хутчіш до мене!
Підсоблю тобі, я певен, -
Каже Човник Мишенятку.
Ген видніється вже й хатка...
4.
Підпливають. Чують: Може,
Човник й Білці допоможе?
Назбирала я горішків,
Утомилася втім трішки.
Та ще треба завітати
Ховраха ось привітати.
Бо цієї, знаю, днини
Він святкує іменини.
- Не журися, тітко Білко,
Довезу тебе я швидко, -
Човник їй відповідає.
П’ять хвилин лише спливає,
І ось Білку зустрічають
У Ховраха, пригощають…
5.
А наш Човник пливе далі
Повз лісок, квітучі трави,
Повз хати, сади, городи.
Раптом чує. - Цей добродій
Неодмінно допоможе.
Човне, підпливи, як можеш! –
Хтось до Човника гукає.
Бачить Човник, так то Заєць
Із Зайчихою стоїть.
Та йому оце кричить.
Біля Зайця - Зайченятко,
Вередливе немовлятко.
Підпливає до них Човник.
Каже Заєць: Кошик повний
Моркви ми от назбирали,
Дім далеко, але з нами
Це маленьке зайченятко,
Все жаліється на лапки.
Цілий день собі стрибало,
От і силоньки не стало.
Самостійно йти не хоче.
Не повернемось й до ночі
Ми додому. Бо в лісок
Шлях веде через місток.
- Не хвилюйся так, сіренький.
Човен, бачиш, я швиденький.
Тож, усю твою родину
Переправлю за хвилину.
Зайця Човник заспокоїв.
Й слово стримав. А навколо
Літо барвами рясніє,
Річка Стрічка голубіє.
Бабки жваво скрізь літають,
На ніс Човнику сідають...
6.
Але, що це? Дядько Заєць,
Звів угору раптом палець.
Бачить Човник – Пташенятко!
Долетіло голуб’ятко
До середини аж річки,
Та втомилось невеличке.
Крильцями усе тріпоче,
І от-от у воду вскочить.
Вже не стало сил летіти,
Десь на гілці відпочити.
Човник швидко підпливає,
Та весельце підставляє.
Пташенятко тут зраділо,
На весельце, звісно, сіло.
Закурликало від щастя,
Що минуло те нещастя,
Що вернеться до матусі,
Бо ота сидить у тузі.
Вдячна Човнику Пташина,
Врятував бо її сина.
Звірі Човника вітають,
Дійсним другом величають.
Дружбу вірну пропонують,
Всім, що мають, тим частують...
Ось і сонечко сідає.
День ясненький догоряє.
Час додому повертати,
Там до ранку спочивати.
Човник друзям обіцяє,
Що до них знов завітає,
У хазяйстві підсобити,
Діток плавати навчити...
7.
Темно-синю відкриває
нічка парасольку.
Золотавий місяць сяє
в небі замість сонця.
Сни чарівні скрізь кружляють,
Зірочки вогнями грають.
Лісових малят матусі
У колисочках гойдають...
Спить і Човник край водички.
Не дрімає тільки Стрічка.
Струни хвиль перебирає,
Колискову всім співає:
- Віченька стуляй.
Люлі-бай...
Хлюпотить стрімка водичка,
В’ється, ллється річка Стрічка.
Веселенька та гарненька,
Ще, як небо, голубенька.
Ось біжить та річка Стрічка.
Бачить, Човник край водички.
На піску собі дрімає,
Попід сонцем загоряє.
- Човнику, - питає річка,
Чом дрімаєш край водички?
Чом не плаваєш, рідненький?
Човник каже: Я маленький.
Ще не плавав я ніколи.
Не пройшов цієї школи.
Та й боюся я водички,
Бо стрімка ти річка, Стрічко.
- І хоча стрімка я річка, -
Каже Човнику та Стрічка. –
Та човни - то мої друзі,
Величенькі і недуже.
Простягай своє весельце,
Попливеш, немов по скельцю,
Повз барвисті береги,
Повз ліси, гаї, сади...
2.
Човник, дітки, хоч дрімає,
Втім весельце простягає.
І побігли отже річка,
З нею Човник невеличкий.
Сонце в небі синім сяє,
Пташка весело співає.
Гілочками ліс шумить,
В полі колос шепотить.
Човника все забавляє,
Він уже й не уявляє,
Як міг жити без водички,
Без тієї річки Стрічки.
3.
Та аж раптом чує він:
- Човнику, тобі уклін!
Колосків ось назбирав,
Та вже трішечки й пристав.
До містка ще йти далеко.
А для тебе, бачу, легко
Річку Стрічку перетнути,
Того берега сягнути.
На тім боці моя хатка.
Бачить Човник – Мишенятко.
- Що ж, стрибай хутчіш до мене!
Підсоблю тобі, я певен, -
Каже Човник Мишенятку.
Ген видніється вже й хатка...
4.
Підпливають. Чують: Може,
Човник й Білці допоможе?
Назбирала я горішків,
Утомилася втім трішки.
Та ще треба завітати
Ховраха ось привітати.
Бо цієї, знаю, днини
Він святкує іменини.
- Не журися, тітко Білко,
Довезу тебе я швидко, -
Човник їй відповідає.
П’ять хвилин лише спливає,
І ось Білку зустрічають
У Ховраха, пригощають…
5.
А наш Човник пливе далі
Повз лісок, квітучі трави,
Повз хати, сади, городи.
Раптом чує. - Цей добродій
Неодмінно допоможе.
Човне, підпливи, як можеш! –
Хтось до Човника гукає.
Бачить Човник, так то Заєць
Із Зайчихою стоїть.
Та йому оце кричить.
Біля Зайця - Зайченятко,
Вередливе немовлятко.
Підпливає до них Човник.
Каже Заєць: Кошик повний
Моркви ми от назбирали,
Дім далеко, але з нами
Це маленьке зайченятко,
Все жаліється на лапки.
Цілий день собі стрибало,
От і силоньки не стало.
Самостійно йти не хоче.
Не повернемось й до ночі
Ми додому. Бо в лісок
Шлях веде через місток.
- Не хвилюйся так, сіренький.
Човен, бачиш, я швиденький.
Тож, усю твою родину
Переправлю за хвилину.
Зайця Човник заспокоїв.
Й слово стримав. А навколо
Літо барвами рясніє,
Річка Стрічка голубіє.
Бабки жваво скрізь літають,
На ніс Човнику сідають...
6.
Але, що це? Дядько Заєць,
Звів угору раптом палець.
Бачить Човник – Пташенятко!
Долетіло голуб’ятко
До середини аж річки,
Та втомилось невеличке.
Крильцями усе тріпоче,
І от-от у воду вскочить.
Вже не стало сил летіти,
Десь на гілці відпочити.
Човник швидко підпливає,
Та весельце підставляє.
Пташенятко тут зраділо,
На весельце, звісно, сіло.
Закурликало від щастя,
Що минуло те нещастя,
Що вернеться до матусі,
Бо ота сидить у тузі.
Вдячна Човнику Пташина,
Врятував бо її сина.
Звірі Човника вітають,
Дійсним другом величають.
Дружбу вірну пропонують,
Всім, що мають, тим частують...
Ось і сонечко сідає.
День ясненький догоряє.
Час додому повертати,
Там до ранку спочивати.
Човник друзям обіцяє,
Що до них знов завітає,
У хазяйстві підсобити,
Діток плавати навчити...
7.
Темно-синю відкриває
нічка парасольку.
Золотавий місяць сяє
в небі замість сонця.
Сни чарівні скрізь кружляють,
Зірочки вогнями грають.
Лісових малят матусі
У колисочках гойдають...
Спить і Човник край водички.
Не дрімає тільки Стрічка.
Струни хвиль перебирає,
Колискову всім співає:
- Віченька стуляй.
Люлі-бай...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію