ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віва ЛаВіта (1983) / Вірші

 Не долюбил, не дострадал...
Не долюбил, не дострадал,
И не успел ты вынуть жало,
А жизнь так быстро пробежала –
Пора давать прощальный бал.

Хоть сплетен стай не собирал,
Но сомневался во мне смело,
Всегда хотелось мое тело,
Но от себя ты убегал.

И вот, сейчас, средь пустоты
И темноты людских насмешек,
Тебе хотелось нежно-нежно
Меня обнять, и быть на «ТЫ»

Но опоздал… Окончен бал.
И ты застыл, а я - как прежде
Дарю тебе любовь и нежность,
И окуну в свои мечты...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-08-06 12:49:58
Переглядів сторінки твору 4527
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.823 / 5.5  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.731
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.01.19 21:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-06 15:10:08 ]
Прощальный уж в разгаре бал.
Сомневался смело? -сомнительно здесь!
Всегда хотел моё ты тело,
Чего ж ты, милый, убегал?
Посленняя строка со временем не в ладу.
Да и со смыслом. Подумай! С наилучшими!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 09:31:49 ]
Толя, как всегда приятно, и исправления Ваши ценю.

Но, вот ниже есть комментарий, может все оставить, как есть, оглядываясь на описание ситуации?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 11:12:32 ]
Вита, я прочел это стихо так:
***
Не долюбил, не дострадал,
А жизнь бросала била жала,
А жизнь так быстро пробежала,
В разгаре уж прощальный бал.

Ты сплетен злых не собирал,
Смотрел влюбленно и несмело,
Всегда хотел мое ты тело,
Но улыбнусь... ты убегал.

3 катрен твой вцелом.

И опоздал... Окончен бал.
Другой был смел, настойчив, нежен,
А ты... смешен и безнадежен.
Чего же ты так долго ждал?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 14:04:46 ]
Толю, Ви неперевершено обіграли ситуацію.
Співавторство? ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 17:58:49 ]
Вита, ситуация до боли знакома. Прочти мужскую версию, пожалуйста!http://www.stihi.ru/poems/2008/02/18/2647.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-08 09:33:36 ]
Анатолий, не буду комментировать, захватило дух и все...умерла)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гуменюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-06 18:30:09 ]
Приєднуюся до Анатолія, вірш цікавий, але завершується нелогічно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 09:32:43 ]
Маріє, спасибі величезне за Вашу думку з приводу.
Моє Вам шанування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Елвіна Дивна (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-06 23:08:55 ]
Как же нелогично! Все понятно... драма.. Он сомневался, она его любила, там-там-там, разлука, он за ней скучает, наконец-то решил, что любит, и она тоже любит, но вместе с ним быть не может. :) Ромео и Джульетта стиль :) Я так понимаю этот стих. Но хорошая поправка насчет "милый, убегал", хотя теряется оттенок. Удачи!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 09:30:03 ]
Елвина, ты поняла и описала то, что я подразумевала)).
Да, ситуация из жизни - есть двое молодых людей, они друг другу вроде бы и нравятся, но никто не делает первый шаг.
Логично, если б Он набрался храбрости и начал проявлять внимание к героине, но... у него на первое время (или не на первое...) уже есть девушка, которую он знает, с которой есть отношения...Зачем все начинать с ноля?
Вот так и получается - Она горит, а он - присматривается.
Но любой костер не может гореть вечно, для этого надо его поддерживать.
Вот и Она перегорает, успокаивается...и принимает все, как есть)))

А Он через года находит повод сожалеть о том, что небыло, не получилось...но пора давать прощальный бал.

Вот, не знаю, вводить исправления насчет:
"Всегда хотел моё ты тело,
Чего ж ты, милый, убегал?", или оставить?..

С уважением, Вита



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 14:44:04 ]
Ти знаєш, Жиччя, тутошні рядки твої деякі і помовчати можуть заставити.
Та і з Анатолієм у вас дует нічого так собі вийшов.
На рахунок виправлень - мужики не "убегают". "Убегают" тільки жінки скупі і зависні. Вони потім стають злобними.
А ти дівчина..., я хотів сказати ти правильна дівчина, хороша.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 15:16:36 ]
Сашо, мерсі за компліман, проте і я не можу ось так вічно шукати і не ламатись))

Маю надію, що ви не з категорії жінконенависників))

А за увагу СПАСИБІ .
Щиро, Віта.