ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
АЛІСА В НЕБЕЗПЕЦІ (V)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АЛІСА В НЕБЕЗПЕЦІ (V)
Двоє равликів, які читали Алісине оголошення , написане на рожевому листочку записничка виявились не початківцями. Один з них був дуже привітним, симпатичним і милим. Він звався ОК. Отже, Привітавши Алісу словами АЛІСА -ХОРОША. СЛАВНА АЛІСА! равлик ОК виявив неабияку хоробрість.
ТАК міг сказати лише справжній сміливець, який не боявся ані обстрілів вишневими кісточками, ані ведмедів, ані тьоті, якою весь час марила равлик Маша.
Тож Аліса, почувши ці прості і милі слова, була просто на сьомому небі від щастя. Вона ледь стрималася, щоб не розцілувати хороброго і доброго равлика. Але своєчасно зупинилася. Адже, вона ще погано знала звичаї і правила поведінки цієї країни.
- може поцілунків у них тут взагалі не існує, і равлики, що прийшли до неї в гості можуть неправильно розцінити її вчинок - подумала Аліса і утрималась від поцілунку. Вона стримано, але дуже тепло і ввічливо подякувала ОК.
Другий равлик був також симпатичний, хоча вигляд у нього був дуже незвичайний. Аліса, яка звикла до подорожей, ніде не бачила такого блакитно - фіолетового одягу, який світився немов ліхтарик. Це м’яке сяйво надавало равлику таємничості та урочистої серйозності. Равлик у променистому одязі звався РеМ і по всьому видно був непростим і не рядовим равликом з мушлі. Здається, він був ОХОРОНЦЕМ… РеМ протягнув Алісі щось на зразок телеграми і зник.
- прочитаю потім, подумала дівчинка, і завела розмову з равликом ОК.
- З Маніфестом гарно- схвально сказав він.
- Так, але я хочу написати його не сама, а разом з іншими - сказала Аліса.
ОК побажав їй успіхів, і помчав до рухливої доріжки, де на нього чекало багато справ з новими валізками.
Аліса ледве встигла присісти на свій пеньок, як раптом сорока принесла на хвості новини Країни Пташиних Мрій.
Новини виявились невтішними для Аліси. Равлик Червоні губи збирала загін, що мав здійснити розбійницький напад на Алісину мушлю. В загін мали увійти:
а) Вовк,
б) семеро Козенят;
в) нетрхної крутості хом’яки-характерники;
г) Пташина хвороба;
д) «абіділ»;
є)ТРАКТАТИ.
е) клон
Це було досить несподіване повідомлення. Звичайно, воно стурбувало дівчинку. Більше того, налякало її. Якщо сказати чесно, Аліса давно вже не боялася ні Вовків, ні Козенят, ні, навіть Пташиної хвороби… Але чотири істоти не не жарт стурбували її. Це ТРАКТАТИ, клон, «абіділ» і , звичайно ж нетрхної крутості хом’ячки…
- це не жарт, подумала дівчинка, треба тікати доки не пізно з цієї жахливої країни…
Саме в цю мить Аліса згадала про телеграму , яку їй вручив променисто - фіолетовий равлик РеМ.
Розгорнувши її, Аліса прочитала: ЛЮБА АЛІСО,НЕ ПІДДАВАЙТЕСЬ ЕМОЦІЯМ, ВОНИ Ж БО МОЖУТЬ БУТИ ХИБНИМИ!
- Я врятована! Радісно скрикнула дівчинка. Тепер вона мала чарівний ОХОРОННИЙ папірець, який мав захистити її від усіх нападників….
ТАК міг сказати лише справжній сміливець, який не боявся ані обстрілів вишневими кісточками, ані ведмедів, ані тьоті, якою весь час марила равлик Маша.
Тож Аліса, почувши ці прості і милі слова, була просто на сьомому небі від щастя. Вона ледь стрималася, щоб не розцілувати хороброго і доброго равлика. Але своєчасно зупинилася. Адже, вона ще погано знала звичаї і правила поведінки цієї країни.
- може поцілунків у них тут взагалі не існує, і равлики, що прийшли до неї в гості можуть неправильно розцінити її вчинок - подумала Аліса і утрималась від поцілунку. Вона стримано, але дуже тепло і ввічливо подякувала ОК.
Другий равлик був також симпатичний, хоча вигляд у нього був дуже незвичайний. Аліса, яка звикла до подорожей, ніде не бачила такого блакитно - фіолетового одягу, який світився немов ліхтарик. Це м’яке сяйво надавало равлику таємничості та урочистої серйозності. Равлик у променистому одязі звався РеМ і по всьому видно був непростим і не рядовим равликом з мушлі. Здається, він був ОХОРОНЦЕМ… РеМ протягнув Алісі щось на зразок телеграми і зник.
- прочитаю потім, подумала дівчинка, і завела розмову з равликом ОК.
- З Маніфестом гарно- схвально сказав він.
- Так, але я хочу написати його не сама, а разом з іншими - сказала Аліса.
ОК побажав їй успіхів, і помчав до рухливої доріжки, де на нього чекало багато справ з новими валізками.
Аліса ледве встигла присісти на свій пеньок, як раптом сорока принесла на хвості новини Країни Пташиних Мрій.
Новини виявились невтішними для Аліси. Равлик Червоні губи збирала загін, що мав здійснити розбійницький напад на Алісину мушлю. В загін мали увійти:
а) Вовк,
б) семеро Козенят;
в) нетрхної крутості хом’яки-характерники;
г) Пташина хвороба;
д) «абіділ»;
є)ТРАКТАТИ.
е) клон
Це було досить несподіване повідомлення. Звичайно, воно стурбувало дівчинку. Більше того, налякало її. Якщо сказати чесно, Аліса давно вже не боялася ні Вовків, ні Козенят, ні, навіть Пташиної хвороби… Але чотири істоти не не жарт стурбували її. Це ТРАКТАТИ, клон, «абіділ» і , звичайно ж нетрхної крутості хом’ячки…
- це не жарт, подумала дівчинка, треба тікати доки не пізно з цієї жахливої країни…
Саме в цю мить Аліса згадала про телеграму , яку їй вручив променисто - фіолетовий равлик РеМ.
Розгорнувши її, Аліса прочитала: ЛЮБА АЛІСО,НЕ ПІДДАВАЙТЕСЬ ЕМОЦІЯМ, ВОНИ Ж БО МОЖУТЬ БУТИ ХИБНИМИ!
- Я врятована! Радісно скрикнула дівчинка. Тепер вона мала чарівний ОХОРОННИЙ папірець, який мав захистити її від усіх нападників….
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію