ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Містерман Ірина /
Публіцистика
Занепад духовності.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Занепад духовності.
www.ukrart.lviv.ua (Опубліковано на сайті “Поетичні майстерні”)
Занепад духовності.
Директором школи став східняк Карпенко, і дисципліна в школі дуже знизилася. Учням дозволялося майже все. Математику почав викладати вчитель Букида.
Один з учнів був найкращим математиком в школі, але з приходом нового вчителя, у нього нічого не виходило з цим предметом. І він став посереднім учнем. В класі завжди було шумно, ніхто вчителів не слухав. Та й вони не могли зарадити тому, що сталося, бо не мали права карат учнів. Все це дало дуже погані наслідки: учні перестали шанобливо ставитися до старших, до вчителів; кудись зникла культура поведінки на вулицях і громадських місцях. На її місце появилися нахабство, лайка, бездуховність.
Поширилася думка, що Бога немає, то й боятися не треба і можна робити, що хотіти.
Хлопчик, який любив математику, добре розумів, як потрібно себе вести. Але, наслідуючи товаришів, робив так, як вони. Йому назавжди запам’ятався такий випадок, що трапився на уроці математики, коли до класу після дзвінка зайшов вчитель Букида. В класі був страшенний гамір, крик, ніхто не звертав на вчителя уваги. Той закликав їх до порядку, але нічого не допомагало. Учні “розперезались”, втратили контроль над собою. Тоді Букида схопив за вухо одного учня. Цим він хотів його вгамувати. Учень, довго не думаючи, звільнив своє вухо від учителевої руки, обернувся і вдарив його в обличчя. Букида захитався, а потім впав на підлогу. В класі запанувала тиша. Ніхто не сподівався, що так станеться. Учитель підвівся і мовчки вийшов з класу.
До учня, який був причетний до цього інциденту, підійшов його однокласник Ганік, який, як і директор, був східняком. Він почав намовляти його йти до директора і поскаржитися на вчителя Букиду, ніби-то він б’є учнів. Весь клас його підтримав. Але винуватець відмовився від цього. Тоді Ганін і його друг самі пішли до директора і поскаржилися на вчителя математики, якого ніхто в класі не любив. Прийшов директор і перед всім класом звинуватив учителя у всьому, що сталося. Всі сприймали його виступ із задоволенням і радістю. А вчитель Букида промовчав, не боронився. Через деякий час його звільнили. Хлопчик, якому запам’ятався цей випадок, бачив цю несправедливість, але промовчав, як і всі. Напевно, все життя з гіркотою в душі, він буде жаліти, що не виступив на захист учителя, не підтримав його, не зупинив учнів над само розправою. Адже конфлікт, який виник між учителем і учнями, стався саме через низький рівень дисципліни в школі. А саме вона є основною запорукою одержання міцних знань. Коли в класі панує дисципліна, легше сприймати навчальний матеріал, запам’ятовувати ті знання, що дає нам учитель, легше працювати на уроці.
І зараз можна спостерігати в школах такі явища. Учні люблять того вчителя, який поблажливо ставиться до них, дозволяє їм все, що вони хочуть. І недолюблюють вчителів, які вимогливі, самі закохані у свій предмет і передають свої знання дітям, вимагаючи від них засвоєння цих знань посильною працею.
І як прикро слухати, коли учень сперечається з вчителем за оцінку, грубо відповідає йому, ігнорує його слова. На щастя, в нашій школі немає таких випадків, що стався з вчителем Букидою.
А якби так і сталося, то я б, незважаючи на думку товаришів, стала б на захист вчителя. Адже вчитель – це сіяч доброго, розумного, вічного. І в Святому Письмі говориться про те, щоб люди слухали і поважали своїх учителів, були чесними і справедливими. Якщо ми будемо чесно працювати – то будемо потрібні для людського роду. Якщо будемо слухати – то причинимося до ладу, спокою і порядку в родині і суспільстві.
Занепад духовності.
Директором школи став східняк Карпенко, і дисципліна в школі дуже знизилася. Учням дозволялося майже все. Математику почав викладати вчитель Букида.
Один з учнів був найкращим математиком в школі, але з приходом нового вчителя, у нього нічого не виходило з цим предметом. І він став посереднім учнем. В класі завжди було шумно, ніхто вчителів не слухав. Та й вони не могли зарадити тому, що сталося, бо не мали права карат учнів. Все це дало дуже погані наслідки: учні перестали шанобливо ставитися до старших, до вчителів; кудись зникла культура поведінки на вулицях і громадських місцях. На її місце появилися нахабство, лайка, бездуховність.
Поширилася думка, що Бога немає, то й боятися не треба і можна робити, що хотіти.
Хлопчик, який любив математику, добре розумів, як потрібно себе вести. Але, наслідуючи товаришів, робив так, як вони. Йому назавжди запам’ятався такий випадок, що трапився на уроці математики, коли до класу після дзвінка зайшов вчитель Букида. В класі був страшенний гамір, крик, ніхто не звертав на вчителя уваги. Той закликав їх до порядку, але нічого не допомагало. Учні “розперезались”, втратили контроль над собою. Тоді Букида схопив за вухо одного учня. Цим він хотів його вгамувати. Учень, довго не думаючи, звільнив своє вухо від учителевої руки, обернувся і вдарив його в обличчя. Букида захитався, а потім впав на підлогу. В класі запанувала тиша. Ніхто не сподівався, що так станеться. Учитель підвівся і мовчки вийшов з класу.
До учня, який був причетний до цього інциденту, підійшов його однокласник Ганік, який, як і директор, був східняком. Він почав намовляти його йти до директора і поскаржитися на вчителя Букиду, ніби-то він б’є учнів. Весь клас його підтримав. Але винуватець відмовився від цього. Тоді Ганін і його друг самі пішли до директора і поскаржилися на вчителя математики, якого ніхто в класі не любив. Прийшов директор і перед всім класом звинуватив учителя у всьому, що сталося. Всі сприймали його виступ із задоволенням і радістю. А вчитель Букида промовчав, не боронився. Через деякий час його звільнили. Хлопчик, якому запам’ятався цей випадок, бачив цю несправедливість, але промовчав, як і всі. Напевно, все життя з гіркотою в душі, він буде жаліти, що не виступив на захист учителя, не підтримав його, не зупинив учнів над само розправою. Адже конфлікт, який виник між учителем і учнями, стався саме через низький рівень дисципліни в школі. А саме вона є основною запорукою одержання міцних знань. Коли в класі панує дисципліна, легше сприймати навчальний матеріал, запам’ятовувати ті знання, що дає нам учитель, легше працювати на уроці.
І зараз можна спостерігати в школах такі явища. Учні люблять того вчителя, який поблажливо ставиться до них, дозволяє їм все, що вони хочуть. І недолюблюють вчителів, які вимогливі, самі закохані у свій предмет і передають свої знання дітям, вимагаючи від них засвоєння цих знань посильною працею.
І як прикро слухати, коли учень сперечається з вчителем за оцінку, грубо відповідає йому, ігнорує його слова. На щастя, в нашій школі немає таких випадків, що стався з вчителем Букидою.
А якби так і сталося, то я б, незважаючи на думку товаришів, стала б на захист вчителя. Адже вчитель – це сіяч доброго, розумного, вічного. І в Святому Письмі говориться про те, щоб люди слухали і поважали своїх учителів, були чесними і справедливими. Якщо ми будемо чесно працювати – то будемо потрібні для людського роду. Якщо будемо слухати – то причинимося до ладу, спокою і порядку в родині і суспільстві.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію