ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Бернса
Із Роберта Бернса 1
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Бернса 1
ДЖОН ЯЧНЕЄ ЗЕРНО
Зійшлись три східні королі
Й рішили заодно,
Що має згинути в землі
Джон Ячнеє Зерно.
Орати плугом лан взялись –
Й вже під землею він;
А королі три поклялись,
Що жде його там тлін.
Та ось весна – в її теплі
Проснувшись після злив,
Піднявся знов Джон із землі,
Чим трьох всіх розізлив.
Від сонця літнього й роси
Могутнім став і сам:
Вже має вуса, мов списи,
Й грозиться ворогам.
Йде осінь, скоро і жнива –
Знесилів Джон і зблід,
Важка схилилась голова
Й зігнувся, наче дід.
Все менше з кожним днем снаги,
Щоразу більш марнів;
Й не забарились вороги
Явити увесь гнів.
Йому коліна підтяли,
Узявши довгий ніж,
Й на возі в путах повезли,
Мов шельму на правіж.
А потім, кинувши на тік,
Розбили його в прах;
Тоді, ціпи відклавши вбік,
Трясли на всіх вітрах.
У яму налили води,
Бо ще не вгомонивсь,
І Джона кинули туди –
Та й там він не втопивсь.
Щоб неслуха зі світу зжить,
Взяли зомлілого,
Й коли очунював на мить,
Знов штурхали його.
Пекли вогнем, пускали кров;
Завдав же мельник мук
Найбільш – його ще й розмолов
Поміж двох каменюк.
Із серця кров його взяли
Й дали на пробу всім:
Й чим більш і більш її пили –
Тим веселіше їм.
Був Джон сміливець і герой
На заздрість ворогам,
Й хто його крові вип’є, той
Стає хоробрий сам.
Людей він в горі звеселя,
Тамує біль і страх;
Вдову співати заставля,
Хоч сльози на очах.
П’ючи, хвалу:“Ти люб нам, Джон! ” –
Шле кожен чоловік.
З нащадками займай же трон
В Шотландії повік!
МОВ РОЗА ЧЕРВОНА
Кохання моє, мов роза червона,
Яка розцвітає весною;
Кохання моє, мов мелодія,
Що в пісні завжди зі мною.
Як врода твоя, так в серці моїм
Сіяє кохання зоря;
Тебе я кохатиму, любко,
Не висохнуть поки моря.
Не висохнуть поки моря, кохана,
Й не кане пісок в забуття;
Тебе я кохатиму, любко,
Триватиме поки життя.
Прощай же, прощай, кохання моє,
Не станеш лиш спомином ти;
До тебе вернусь я, хай тисячі миль
Прийшлось би для цього пройти.
МОЄ СЕРЦЕ В ГОРАХ
Моє серце в горах, воно там навіки,
Моє серце в горах, де олені дикі,
Де оленів гнав я й косулю шукав,
Моє серце в горах, де б я не блукав.
Прощай, Верховино, й ти, Північ, прощай,
Відради притулок і доблесті край,
Куди б не подався і де б не бродив,
Тебе, Верховино, я вже полюбив.
Прощайте, покриті снігами вершини,
Прощайте, зелені луги і долини,
Прощайте, ліси і гаї гомінливі,
Прощайте, струмки і потоки бурхливі.
Моє серце в горах, воно там навіки,
Моє серце в горах, де олені дикі,
Де оленів гнав я й косулю шукав,
Моє серце в горах, де б я не блукав.
Зійшлись три східні королі
Й рішили заодно,
Що має згинути в землі
Джон Ячнеє Зерно.
Орати плугом лан взялись –
Й вже під землею він;
А королі три поклялись,
Що жде його там тлін.
Та ось весна – в її теплі
Проснувшись після злив,
Піднявся знов Джон із землі,
Чим трьох всіх розізлив.
Від сонця літнього й роси
Могутнім став і сам:
Вже має вуса, мов списи,
Й грозиться ворогам.
Йде осінь, скоро і жнива –
Знесилів Джон і зблід,
Важка схилилась голова
Й зігнувся, наче дід.
Все менше з кожним днем снаги,
Щоразу більш марнів;
Й не забарились вороги
Явити увесь гнів.
Йому коліна підтяли,
Узявши довгий ніж,
Й на возі в путах повезли,
Мов шельму на правіж.
А потім, кинувши на тік,
Розбили його в прах;
Тоді, ціпи відклавши вбік,
Трясли на всіх вітрах.
У яму налили води,
Бо ще не вгомонивсь,
І Джона кинули туди –
Та й там він не втопивсь.
Щоб неслуха зі світу зжить,
Взяли зомлілого,
Й коли очунював на мить,
Знов штурхали його.
Пекли вогнем, пускали кров;
Завдав же мельник мук
Найбільш – його ще й розмолов
Поміж двох каменюк.
Із серця кров його взяли
Й дали на пробу всім:
Й чим більш і більш її пили –
Тим веселіше їм.
Був Джон сміливець і герой
На заздрість ворогам,
Й хто його крові вип’є, той
Стає хоробрий сам.
Людей він в горі звеселя,
Тамує біль і страх;
Вдову співати заставля,
Хоч сльози на очах.
П’ючи, хвалу:“Ти люб нам, Джон! ” –
Шле кожен чоловік.
З нащадками займай же трон
В Шотландії повік!
МОВ РОЗА ЧЕРВОНА
Кохання моє, мов роза червона,
Яка розцвітає весною;
Кохання моє, мов мелодія,
Що в пісні завжди зі мною.
Як врода твоя, так в серці моїм
Сіяє кохання зоря;
Тебе я кохатиму, любко,
Не висохнуть поки моря.
Не висохнуть поки моря, кохана,
Й не кане пісок в забуття;
Тебе я кохатиму, любко,
Триватиме поки життя.
Прощай же, прощай, кохання моє,
Не станеш лиш спомином ти;
До тебе вернусь я, хай тисячі миль
Прийшлось би для цього пройти.
МОЄ СЕРЦЕ В ГОРАХ
Моє серце в горах, воно там навіки,
Моє серце в горах, де олені дикі,
Де оленів гнав я й косулю шукав,
Моє серце в горах, де б я не блукав.
Прощай, Верховино, й ти, Північ, прощай,
Відради притулок і доблесті край,
Куди б не подався і де б не бродив,
Тебе, Верховино, я вже полюбив.
Прощайте, покриті снігами вершини,
Прощайте, зелені луги і долини,
Прощайте, ліси і гаї гомінливі,
Прощайте, струмки і потоки бурхливі.
Моє серце в горах, воно там навіки,
Моє серце в горах, де олені дикі,
Де оленів гнав я й косулю шукав,
Моє серце в горах, де б я не блукав.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію