ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Бернса
Із Роберта Бернса 8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Бернса 8
НА КАПІТАНА ФРЕНСІСА ГРОУЗА
Дізнавшись, що Гроуз уже не жилець,
Був посланий з пекла за ним чорт-гонець.
Коли ж він, прибувши, побачив це тіло,
Що, ліжко прогнувши, стогнало й скрипіло,
То скрикнув з відчаю: “Вернутись я мушу
Ні з чим, бо не в силах піднять таку тушу.”
ПРИШПИЛЕНЕ ДО ЕКІПАЖУ
ПАНІ УОЛТЕР РІДЕЛЬ
Мов хазяйки язик, деренчати ти звик,
Як стрілою мчиш в дальні краї;
Та злетиш під укіс, якщо осі коліс
Ненадійні, як серце її.
* * *
Якби такі, як Джінні Скотт,
Були всі скотти, друзі,–
Англійці, стрівши цей оплот,
Втекли б, як боягузи.
ЕПІТАФІЯ СІЛЬСЬКОМУ ВОЛОЦЮЗІ
Його оплачте й ви, мужі,–
Вас від нудьги звільняв,–
Через дружин з ним не чужі,–
Він вас їм заміняв.
Й ви, школярі, на цей моріг
Ступайте не шумливо,–
Той, хто під ним у землю ліг,
Був батько ваш, можливо.
ЕПІТАФІЯ ВЧИТЕЛЮ ЛАТИНІ
Схилившись у поклонах низьких
Тебе оплакуєм: амінь!
Безгрішно жив ти по-англійськи,–
Хай бог пробачить і латинь.
* * *
Ти, може, й не знав ще цього:
Вже Смерть прикінчила і Джонні.
Лежить тут лиш тіло його,–
Душі не було в його лоні.
ЕПІТАФІЯ ПИВОВАРУ
Скінчилась твоя місія земна,
Й порожні всі твої барила,
А як тріщали від пива й вина,–
Моралі були за мірила.
ЕПІТАФІЯ П’ЯНИЦІ
Тут Джонні лежить Бузувір,
Що жив безгріховно, повір,–
Релігія ж його особлива;
Якщо вже хочете знати
Й собі за приклад мати,
Ось оповідь вам правдива:
Міцний ель був за омивання,
Хмільне пиво – за покаяння,
Барабан – за знамення боже;
Здіймав ущерть кубок повний
В душі екстаз молитовний,–
Вино і спастись їй поможе.
* * *
Тут Джон навік заснув. Якби
Він в пеклі опинився,–
Його там, Сатано, зроби
Наглядачем – він цим гордився б.
* * *
Потрапивши до пекла, той, що любив чини,
Дав знать, що претендує на корону Сатани.
“Е, ні,– сказав Люцифер,– тут не такі дурні:
Ще й розум треба мати, а не гріхи одні.”
ХУДОЖНИКУ
Як хочеш, дружню дам пораду:
Тобі живописати треба
Із пекла бісівську тріаду,
А не ангельську трійцю з неба.
Чужі тобі ангелів лики
І їх осяйні фігури,
А от портрет пекла владики
Писатимеш прямо з натури.
ЕПІТАФІЯ РОБЕРТУ ЕЙКЕНУ
“Спинись тут і вшануй його!”– я всім
Велів би перед іменем твоїм.
Хто знав тебе, мене в цім не осудить,
Бо й смерть гаряче серце не остудить.
ЕПІТАФІЯ ВІЛЬЯМУ НІКОЛУ
Дасть його мозок – черви, знайте –
Поживу не одному,
І тільки серце не чіпайте –
Одна отрута в ньому.
* * *
Хоч і в могилі вже, та цього стерва
Не захотіли їсти навіть черви.
“Мов камінь його плоть,”– одні говорять,
“Й отруйне в нього серце,”– інші вторять.
ПОКИДАЮЧИ ВЕРХОВИНУ
Якби з життя йти було треба,
Й нагода б така ще була,–
Нічого б не просив більш у неба,
Тільки, щоб Верховина жила.
* * *
Джеймс Грейсі, він багато важить,
Хоч путнє щось не встиг зробити.
Будь проклят кожен, хто зневажить
Його вагу і габарити!
Дізнавшись, що Гроуз уже не жилець,
Був посланий з пекла за ним чорт-гонець.
Коли ж він, прибувши, побачив це тіло,
Що, ліжко прогнувши, стогнало й скрипіло,
То скрикнув з відчаю: “Вернутись я мушу
Ні з чим, бо не в силах піднять таку тушу.”
ПРИШПИЛЕНЕ ДО ЕКІПАЖУ
ПАНІ УОЛТЕР РІДЕЛЬ
Мов хазяйки язик, деренчати ти звик,
Як стрілою мчиш в дальні краї;
Та злетиш під укіс, якщо осі коліс
Ненадійні, як серце її.
* * *
Якби такі, як Джінні Скотт,
Були всі скотти, друзі,–
Англійці, стрівши цей оплот,
Втекли б, як боягузи.
ЕПІТАФІЯ СІЛЬСЬКОМУ ВОЛОЦЮЗІ
Його оплачте й ви, мужі,–
Вас від нудьги звільняв,–
Через дружин з ним не чужі,–
Він вас їм заміняв.
Й ви, школярі, на цей моріг
Ступайте не шумливо,–
Той, хто під ним у землю ліг,
Був батько ваш, можливо.
ЕПІТАФІЯ ВЧИТЕЛЮ ЛАТИНІ
Схилившись у поклонах низьких
Тебе оплакуєм: амінь!
Безгрішно жив ти по-англійськи,–
Хай бог пробачить і латинь.
* * *
Ти, може, й не знав ще цього:
Вже Смерть прикінчила і Джонні.
Лежить тут лиш тіло його,–
Душі не було в його лоні.
ЕПІТАФІЯ ПИВОВАРУ
Скінчилась твоя місія земна,
Й порожні всі твої барила,
А як тріщали від пива й вина,–
Моралі були за мірила.
ЕПІТАФІЯ П’ЯНИЦІ
Тут Джонні лежить Бузувір,
Що жив безгріховно, повір,–
Релігія ж його особлива;
Якщо вже хочете знати
Й собі за приклад мати,
Ось оповідь вам правдива:
Міцний ель був за омивання,
Хмільне пиво – за покаяння,
Барабан – за знамення боже;
Здіймав ущерть кубок повний
В душі екстаз молитовний,–
Вино і спастись їй поможе.
* * *
Тут Джон навік заснув. Якби
Він в пеклі опинився,–
Його там, Сатано, зроби
Наглядачем – він цим гордився б.
* * *
Потрапивши до пекла, той, що любив чини,
Дав знать, що претендує на корону Сатани.
“Е, ні,– сказав Люцифер,– тут не такі дурні:
Ще й розум треба мати, а не гріхи одні.”
ХУДОЖНИКУ
Як хочеш, дружню дам пораду:
Тобі живописати треба
Із пекла бісівську тріаду,
А не ангельську трійцю з неба.
Чужі тобі ангелів лики
І їх осяйні фігури,
А от портрет пекла владики
Писатимеш прямо з натури.
ЕПІТАФІЯ РОБЕРТУ ЕЙКЕНУ
“Спинись тут і вшануй його!”– я всім
Велів би перед іменем твоїм.
Хто знав тебе, мене в цім не осудить,
Бо й смерть гаряче серце не остудить.
ЕПІТАФІЯ ВІЛЬЯМУ НІКОЛУ
Дасть його мозок – черви, знайте –
Поживу не одному,
І тільки серце не чіпайте –
Одна отрута в ньому.
* * *
Хоч і в могилі вже, та цього стерва
Не захотіли їсти навіть черви.
“Мов камінь його плоть,”– одні говорять,
“Й отруйне в нього серце,”– інші вторять.
ПОКИДАЮЧИ ВЕРХОВИНУ
Якби з життя йти було треба,
Й нагода б така ще була,–
Нічого б не просив більш у неба,
Тільки, щоб Верховина жила.
* * *
Джеймс Грейсі, він багато важить,
Хоч путнє щось не встиг зробити.
Будь проклят кожен, хто зневажить
Його вагу і габарити!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію