ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Новини):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Новини):
2018.01.02
2017.03.14
2016.03.25
2015.04.08
2014.03.11
2014.03.10
2013.10.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Новини (Поезія)
У Львові помер письменник Ярослав Павлюк
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
У Львові помер письменник Ярослав Павлюк
Ось щойно нам сповістили, що у Львові 2 грудня помер Ярослав Павлюк (11.03.1955-02.12.2008).
Автор книг "Фільмар", "Гладіатор", "Ракурс", "Нічний імператор"...
Вічна пам"ять! Пом"яніть, хто його знав...
Останнє інтерв'ю
«Мене дуже насторожує сучасний стан української та загалом світової літератури, яка перетворюється на модний шоу-бізнес, у якому кожен намагається щось написати, видати, а згодом розрекламувати і продати», - з цих слів розпочав свій літературний вечір у кав’ярні «Кабінет» львівський прозаїк Ярослав Павлюк.
Згодом розмова перетекла у русло розповідей про творчість, історичну основу творів та спорт, який становить невід’ємну частину життя письменника.
Ярослав Павлюк цікавий не лише своїми творами, а й біографією. Він єдиний письменник, який в минулому професійно займався легкою атлетикою - спринтом. «Я вийшов на рівень олімпійської збірної, мене запрошували поїхати тренуватися у Москву, але я відмовився, - розповів прозаїк. - Там потрібно було жерти хімію, а це дуже небезпечно для організму. І правильно зробив - зараз багато моїх друзів-спортсменів працюють на аптеку”. Маючи дві вищі освіти - автоматизовані системи управління та журналістику (заочно) – Павлюк визначальною для себе вважає технічну. «Завдяки АСУ я маю системне мислення і широкий кругозір. Для вироблення мого літературного стилю вони дали набагато більше, ніж навчання на журналістиці», - зауважив він. Його книги – професійні й ґрунтовні розвідки у філософії, осмислення історичної та теперішньої ситуації.
Автор восьми книжок, серед яких є дитяча казка «Будиночок, у якому ніхто не спав», найбільш захоплено розповідав про свій історичний роман «Нічний імператор». “Почав писати його, бо мене зачепило, що з Олексія Розумовського, брата останнього гетьмана України Кирила Розумовського та коханця російської цариці Єлизавети І, українські та російські історики зробили лакея, пияка і підлабузника, - зізнався Ярослав Павлюк. - А я побачив зовсім іншого чоловіка - із широким філософським поглядом на життя та самодостойною поведінкою». Літературний вечір на якийсь час перетворився на урок історії.
Літературний есей Ярослава Павлюка «Подвійне задзеркалля» присвячений Тарасові Шевченку та Миколі Гоголю. «Не розумію чому до них таке різне ставлення, - обурювався прозаїк. – Нехай кожен сприймає Шевченка по-своєму, але робити з нього ікону – ганьба. На нього моляться, але його ж не знають і не читають. Шевченка треба об’єктивно сприймати – не занижувати і не звеличувати, а любити».
Автор книг "Фільмар", "Гладіатор", "Ракурс", "Нічний імператор"...
Вічна пам"ять! Пом"яніть, хто його знав...
Останнє інтерв'ю
Ярослав ПАВЛЮК: «Література перетворюється на шоу-бізнес»
Оксана Зьобро. "Високий Замок" 01.12.2008 №226(3875)«Мене дуже насторожує сучасний стан української та загалом світової літератури, яка перетворюється на модний шоу-бізнес, у якому кожен намагається щось написати, видати, а згодом розрекламувати і продати», - з цих слів розпочав свій літературний вечір у кав’ярні «Кабінет» львівський прозаїк Ярослав Павлюк.
Згодом розмова перетекла у русло розповідей про творчість, історичну основу творів та спорт, який становить невід’ємну частину життя письменника.
Ярослав Павлюк цікавий не лише своїми творами, а й біографією. Він єдиний письменник, який в минулому професійно займався легкою атлетикою - спринтом. «Я вийшов на рівень олімпійської збірної, мене запрошували поїхати тренуватися у Москву, але я відмовився, - розповів прозаїк. - Там потрібно було жерти хімію, а це дуже небезпечно для організму. І правильно зробив - зараз багато моїх друзів-спортсменів працюють на аптеку”. Маючи дві вищі освіти - автоматизовані системи управління та журналістику (заочно) – Павлюк визначальною для себе вважає технічну. «Завдяки АСУ я маю системне мислення і широкий кругозір. Для вироблення мого літературного стилю вони дали набагато більше, ніж навчання на журналістиці», - зауважив він. Його книги – професійні й ґрунтовні розвідки у філософії, осмислення історичної та теперішньої ситуації.
Автор восьми книжок, серед яких є дитяча казка «Будиночок, у якому ніхто не спав», найбільш захоплено розповідав про свій історичний роман «Нічний імператор». “Почав писати його, бо мене зачепило, що з Олексія Розумовського, брата останнього гетьмана України Кирила Розумовського та коханця російської цариці Єлизавети І, українські та російські історики зробили лакея, пияка і підлабузника, - зізнався Ярослав Павлюк. - А я побачив зовсім іншого чоловіка - із широким філософським поглядом на життя та самодостойною поведінкою». Літературний вечір на якийсь час перетворився на урок історії.
Літературний есей Ярослава Павлюка «Подвійне задзеркалля» присвячений Тарасові Шевченку та Миколі Гоголю. «Не розумію чому до них таке різне ставлення, - обурювався прозаїк. – Нехай кожен сприймає Шевченка по-своєму, але робити з нього ікону – ганьба. На нього моляться, але його ж не знають і не читають. Шевченка треба об’єктивно сприймати – не занижувати і не звеличувати, а любити».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Затверджено новий склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка"
• Перейти на сторінку •
"Журнал «Дніпро» оголошує конкурс прозових творів"
• Перейти на сторінку •
"Журнал «Дніпро» оголошує конкурс прозових творів"
Про публікацію