ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.01.23 06:54
Одшуміла зелена діброва,
Залп гарматний покрови зірвав.
У траншеї землиця бордова,
Покотилась моя голова.

А від тулуба - шмаття криваве,
Не впізнають ні батько, ні син.
У кармін Україну обарвив

Віктор Кучерук
2019.01.23 05:28
Усе так само, мов колись,
І так буденно, як учора, –
Ми звично й вдячно обнялись,
Адже обом – любов на користь.
У тебе є своя сім’я
І я родину власну маю,
Але кохання течія
Уперто грішників єднає.

Маркіяна Рай
2019.01.22 23:58
Ми - одинокі орієнтири
На мапах долі щоденних стрічних.
Ми - точки, втрачені на предвічних
Обривах думки і зламах волі.
Ми - перехрестя, мости і схили,
Комусь - вершини, комусь - підніжжя.
Ми водночас і засів і збіжжя,
Дощі живильні й фатальні зл

Богдан Манюк
2019.01.22 21:45
Масенко прокинувся пізно. До опівночі зчитував з обрію щось потаємне, що залягло б йому на серці небуденним відчуттям, а потім соталося нитками думок. Так налаштовував себе на творчий порив наступного, вихідного дня, коли тема нового його оповідання, як л

Ігор Деркач
2019.01.22 20:46
У будь-якому явищі – у спорті,
поезії, релігії, таки,
не можна виключати ані чорта,
ані благої Божої руки.

Але диявол поламає роги,
а нація вертає до основ.
Надійні віхи нашої дороги

Володимир Бойко
2019.01.22 17:03
Хай горе і печаль, мов свічечка, згоряють.
Останнєє прости, останнє прощавай...
О, друже мій, не плач, ніхто не помирає...
І не вони, – а ми від них ідемо вдаль.

Хай Бог передвістив дочасно нам розлуку,
Але коли упав ти, вибитий з сідла,
Вони і пі

Тетяна Левицька
2019.01.22 13:44
Не суди і  судимим не будеш,
крок від святості і до облуди!
Від любові - до зради людської,
що прощенням довіку  не згоїш.
Крок від радощі, смути, надії
до сльози лицемірства на віях.
Від гріха, каяття і розпуки,
до звитяги, піднесення духу.

Вікторія Торон
2019.01.22 09:37
Без жару пристрасті, із тихим розумінням
я напишу тобі чи віддано промовчу,
і слово вдумливе не гратиме промінням
і не звучатиме вагомо і пророче.

Його я з досвіду сплітатиму поволі
(така освіченість дається не одразу),
щоб вистеляло завитки тво

Віктор Кучерук
2019.01.22 07:24
Минає день без болю втрат –
Ані поранених, ні вбитих, –
Хоча ворожий автомат
Волає голосом неситим.
Не заспокоїться ніяк,
Розширене від жару, дуло,
Що позабуде крові смак
І не знайдуть нас потім кулі.

Олександр Сушко
2019.01.22 06:10
Спермотоксикоз - тяжка хвороба,
Нумо, озирніться навкруги!
Бачите,- страждалець супить лоба,
Прагне ласки молодих богинь.

Хоче мавку стиглу обійняти,
Трохи поносити на руках.
Парубок у силі! Гей, дівчата!

Сонце Місяць
2019.01.22 02:19
На околиці периферійного міста Д., на теренах малогабаритної квартири скраю останнього поверху панельного будинку, на стереотипному залізному ліжку із пружинною сіткою, пересічний ґендер И. снить або, вірніше, марить, начеб його переслідують (монстри), як

Галина Михайлик
2019.01.21 21:42
В ієрархії його цінностей
їй – порцелянове місце,
почесна першість
у визначеній регламентованості,
дозовані літери, звуки, видива,
пошанівок і дистанція.

О так! Корона!

Олексій Кацай
2019.01.21 19:23
Дивочний берег без води й прибою,
без водоростей, мушель, суходолу,
біля якого хвилі хилитають
грузьку математичну порожнечу,
що прилипає до бортів і тіла
з імлою та фракталами галактик.
Там, серед них, – моя. З якої випав
броньований артилерійс

Петро Скоропис
2019.01.21 17:34
Троє пані з в’язанням, їх теревені
в холу фотелях за муки хресні;
пансіон «Аккадеміа» зі усім
білим світом пливе у Різдво розбухлим
в телевізіях; вилитий клерк з гросбухом
обертає колесо вкіл осі.

II

Вікторія Лимарівна
2019.01.21 17:02
Сніжний ранок, сніжна днина:
Всі дерева білі-білі.
До зимової вітрини
Долучилися намети
Та й змінили силуети.
У обіймах заметілі,
Наче зовсім заніміли
Кущики, паркани, хатки,

Маркіяна Рай
2019.01.21 14:20
А в січні вишні такі морозні
На груди білі, на плахту снігу...
Хрипить з простуди, або ж від бігу,
І просто все, як ніколи в році.

Ми - мерзлі ягоди придорожні,
Комусь - під ноги, комусь - в долоні.
Ніхто не знає, в якому лоні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Костянтин Головко
2018.09.05

Томаш Кучерук
2018.06.04

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Сергій Булат
2017.09.17

Роман Сливка
2017.06.14

Ірина Вовк
2017.06.10

Гористеп Іван Кирчей
2017.04.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Пухонська (1988) / Поеми

 Полинові голоси
Я чекала цей сніг,
Як спасіння своє
І страту,
Йому певно мільйони чи, може, мільярди літ.
Виростають з землі все нові і нові Пілати,
Щоб на древніх хрестах розпинати по черзі світ.
Не людей,
Бо вони воскресати уже не вміють,
Як Христос воскресав,
Як поезія,
Чи пісні.
Заблудилась сльоза на дерев безкінечних віях,
І над хмарами зорям свої небеса тісні.
Ми читаєм по них чиїсь давньолегендні долі,
Може, нам пощастить доспівати їх до кінця,
Щоб злетіти в безодню, п’яніючи від неволі,
Не чекаючи прощення Сина, а чи Отця...

I.
А давай навчимося летіти безкрило разом.
Та це ж зовсім не важко.
Вмирає, як пісня день...
І тепер вже не боляче,
Боляче було зразу...
Тепер вже б від себе вертатися до людей...
Отак виживаєм засмучено і високо...
Ні, ми не воскресаєм, без воскресу легше все ж.
Вмивається даль березово-вічним соком
І час витікає крізь пальці у вічність теж.
Ми вже не живі, але ж ми іще не мертві,
Згвалтована совість під ноги впаде, як тінь,
Тоді, коли сонце стоятиме ще попереду,
І питиме небо мій білий крилатий кінь.
Давай навчимося...
Давай навчимося разом...
Рокам не до жартів...
Життя їм – полинна мить.
А біль що у грудях – то справді якась зараза...
І так високосно самотність чиясь щемить...

Моя сумота розбавляється із печаллю...
Я п’ю не вино а глибокої ночі кров
В очах висихає Дніпро розіп'ятий даллю
Аж до безкінечності древніх своїх основ...
Ми плакати все ж не навчилися.
Певно воно не варто
Розмінювать душі на мідний банальний гріш.
Я програла себе не тобі, а судьбі у карти
Так, мабуть, буде краще...
Так, певно, буде простіш...

II.
Я ж просив свою осінь чекати моєї страти
На гірких роздоріжжях
Під музику теплих сліз.
Ти мене відпустила у небо чуже літати
Тихим шелестом ночі під шепіт сумних беріз.
Я голгофу шукав, не тебе
Не тебе, не долю.
Я у неї не вірю я вірю лише у мить.
Ти шукала вини, я шукав лиш вина і волі...
А мені наша осінь тобою чогось болить.
Я ростив свою душу неначе сніги останні,
Щоб вона розтопилася легко і без сліду...
Шляхом древньо-чумацьким мені моя пісня стане
Але я ще до себе...
Від себе до себе йду.
Не ставай моїм богом я в нього також не вірю...
Бачиш свічка горить в твоїм храмі... чи не горить.
Я люблю тільки осінь
Вона мені сіро-сіро
І якось безкінечно у небо моє летить...
Листопадово струни впадуть у пожовклі трави,
Щоби хтось замість нас доспівав нас отут колись,
Ми стаємо людьми,
І тепер то не наша справа,
Що над містом здіймається храм журавлем увись, –
Той що ми будували словами своїми, снами...
Ти писала у віршах, а я у твоїх очах...
Я розвіявся димом у космосі між світами,
Щоби стати для когось своїм у чужих світах.

Я просив свою осінь чекати моєї страти,
А вона стала снігом і впала тобі до ніг.
Ти навчила мене не любити, а лиш літати,
Але я не схотів... ні, я просто, мабуть, не зміг.


III.
Я ж любила цей сніг до кінця до кінця, до смерті...
І шукала у ньому свій справжній житейський сенс..
Ні, я зовсім не правильна, я просто трошки вперта,
Просто вмію мовчати глибоко мовчать про все.
Наше місто стає первородно-нетлінно білим,
Коли нас вже нема ні сьогодні, ні завтра ні...
На долоні землі тихо води гіркі сивіли
І сміялося небо в печалі своїй сумній.
Сигаретою місяць погаснув якось під ранок
У густих до нудоти тенетах осінніх хмар.
Ти мені певно Долею, а може Богом даний
Був
Щоб спалити останній отой вівтар,
Який я називала
Чи серцем а чи душею.

Залишається місто...
Над містом останій дим...
Я була до кінця...
Я була до кінця твоєю...
Біль залишився, як результат, як син,
Ненароджений нами, а тільки осіннім парком...
Я стаю своїм небом і падаю в Лети плин.
Хтось на Шляху Чумацькім співає, щойно на старті...
А десь там, на землі, виростає із нас полин...


IV.
Легко падає сніг, ніби карта ляга на долю,
Коли сива ворожка розгадує, власне, нас.
Я із крана нап’юся прісного, як вечір, болю,
А за вікнами небо п’є твій, чи не твій Пегас.
Засинають над містом мої стоголосі луни,
Як Наближення...
Зближення....
Виживу.
Виживу?
Ох!..
Тільки вени глибокі...
І рвуться під снігом струни,
Як високопечальна, напружена мить на двох.

Я сьогодні полин цілував,
Як твоє волосся...

Так гіркаво і кавово терпне у чашці день.
Хтось за нас недомолиться,
недопроклониться
Досі,
Відчуваючи нервами душі моїх пісень.
Нам пороблено зорями не на любов –
На тишу,
Гострі, гострі, як бритва, останні чиїсь слова,
Що поріжуть струну,
А чи серце поріжуть.
Вище
Піднімається вічно-нестримна, космічна сумна трава.
Ти мені не свята,
Я розхлюпав тебе у Лету,
І ніхто не згадає ні імені, ні...
А все ж
Хтось спитає колись так самотньо і каїнно: де ти?
Коли ти полином і вином у мені зростеш.

...Я просив свою осінь...
Та що там було просити...
Затремтіло усе від зимових сумних сивин.
Ти із болем своїм до безсмертя нарешті квити,
А із нього за тебе зростає, як вечір, син...

Мої вени тугі, але память безмежно гостра,
Кров’ю пише мій час, як Єсєнін, останню мить.
Я таки повертаюсь до тебе,
Чи йду у гості...,
Коли місто нарешті, як древні могили, спить.
Чуєш пісня моя лебедино мовчить над світом.
Сніг комусь первородно розкаже про все без слів.
Ти навчила мене не любити –
А лиш горіти,
Я сьогодні до тебе останньої догорів.



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Варвара Черезова 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ванда Нова 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-05 23:41:15
Переглядів сторінки твору 13319
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.127 / 5.58  (4.920 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.149 / 5.63  (4.900 / 5.49)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми СУЧАСНЕ
Автор востаннє на сайті 2015.02.11 01:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2009-01-18 10:04:35 ]
Оксано, чудова річ, в настрої, із поетичними знахідками, а головне - між строчками бачаться живі характери двох людей, котрі не змогли жити разом, а й не можуть один без одного. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Пухонська (М.К./М.К.) [ 2009-01-18 19:57:55 ]
Отак-то воно, пане Михайле... І вам дякую, за те, що побачили і зрозуміли... ПОЕЗІЮ. :)))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-01-18 20:19:03 ]
Ви не скромна, але мені до біса сподобався цей вірш))) Єдине лише: уникайте скорочених форм, дієслів, збігу приголосних і поставте кілька ком, їх там не вистачає. Гарний вірш.
З теплом, Варя;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 20:31:28 ]
Оксано, тут я вирішила гарно взятися за авторів із самооцінкою "6" і за Вас- у тому числі. Тому- ось Вам знову моя скромна критика та скромні компліменти (хвалю серцем, а критикую- розумом)...

Сподобалося. що Ви вжили слово "вОскрес"- воно наше, автентичне, про це Олена Курило наголошувала ще тоді, як НАШЕ було табуйоване.

"І час витікає крізь пальці у вічність теж."- глибокий образ, Оксано! чомусь уявився пісок, котрий ліргероїня все пропускає і пропускає крізь пальці, а поряд- розбитий пісочний годинник (або- піску багато, тоді вчувається алюзія на "Оранжлав")...

"Я сьогодні полин цілував, Як твоє волосся..."- ДУЖЕ сильно!!! І правда то, правда...

"Хтось спитає колись так самотньо і каїнно: де ти?"- теж надзвичайно сильний образ! Що поробиш, людям властиво вбивати словом і зумисне, і мимоволі...

"А із нього за тебе зростає, як вечір, син..."- теж гарний образ. Ідеться про наближення старості?

"Заблудилася"- може, ліпше "заблукала"? Бо- по-перше, русизм, а по-друге, оце "заблудилаСЬСЛьоза"- не читається.

"Тепер вже б від себе вертатися до людей"- "Вже тепер би від себе вертатися до людей"?

"мертві-попереду"- надто приблизна рима, але менше з тим...

"день-пісень"...

"розіп'ятий"- пропустили Ви апостроф...

"гострий, як бритва" - знову?

"нудодоти"- мо" "нудоти?"

"Давай навчимося...Давай навчимося разом..."- слово "давай" у цьому значенні- ненормативне в українській мові. "Навчімося разом...Навчімося, врешті, разом..."?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-18 20:47:30 ]
"час витікає крізь пальці у вічність" - штамп, як і "сльози дерев" (кажу це, бо сама далеко не "безгрішна" у застосуванні штампів). Але розумію, що від цього треба відмовлятися. Тим паче, якщо автор має таку високу самооцінку.

І - питання, Оксано. Чому кров"ю, як Єсенін?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 20:52:25 ]
І ще одне: його монологи у Вас вийшли чомусь значно сильнішими художньо, ніж монологи її. Дуже часто ритм нупростоніякнехоче слухатися Вашої ліргероїні. Може, це так справді треба?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Пухонська (М.К./М.К.) [ 2009-01-20 14:18:00 ]
Спасибі Вам, Варваро, Ганно, Чорнява Жінко за увагу до моєї "не скромної" персони.... І за... щирі слова. Панно Ганно, щодо ритму моєї героїні - то це ритм голосу серця, "яке вже не б'ється", тому він і неслухняний... Чорнява Жінко, хіба ж Ви не знаєте, що передсмертну сою записку-вірш Єсенін написав кров'ю??? Гріх про таке не відати Поету.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-20 16:21:37 ]
Мила Поетессссса! Ви, мабуть, переплутали героїв. Поменше читайте пліток. А взагалі - побільше читайте :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-20 16:45:59 ]
Оксано, даруйте, а з якого це часу рівень поета вимірюється його знанням літератури та біографій поетів, нехай і Великих Поетів? :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Пухонська (М.К./М.К.) [ 2009-01-20 22:24:17 ]
Не знаю, що Ви називаєте плітками, та читаю я достатньо, щоби знати, хто такий Єсенін... :)))))))))))))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-20 22:56:18 ]
Навіть не сумніваюсь. Але вся справа в контекстах, чи не так? Якщо ви маєте на увазі вірш Єсеніна "До свиданья, друг мой, до свиданья", то його з великим припущенням можна назвати "передсмертною запискою", бо написаний він був зранку і переданий Володимиру Ерліху. А кров"ю - бо поет не зміг знайти чорнил, і зробив собі надріз вище ліктя. Такі от справи...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-20 14:21:20 ]
Я так і думала! Ну...щодо голосу серця. :)))

Оксано, я на рік молодша від Вас, називайте мене просто "Ганно" і звертайтеся на "ти" :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Пухонська (М.К./М.К.) [ 2009-01-20 14:22:54 ]
Ну тоді добре!!! На Твій вік у Тебе не погане відчуття Слова... Молодець, так тримати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-20 14:27:31 ]
Та я просто за фахом філолог, тому мені цікаво критикувати інших :) питання "чи маю я на це право?" дуже часто виникало в мене в голові, але врешті- дало мені спокій :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-20 16:54:07 ]
Високопечальний твір, Оксанко, і гарний. Справді експресивно, але, як на мене, забагато штампів та узагальнень "ні про що", часом милозвучність губиться. І багато юнацького максималізму, що з одного боку - досить позитивно :-)
Вітаю Вас як дипломантку "Гранослова-2008"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Пухонська (М.К./М.К.) [ 2009-01-20 22:22:31 ]
Дякую, Вандо!!!!!!!! Від штампів, спробую полікуватися, якщо справді ними хворію.:))))) а щодо "рівня Поета", то мені здається, якщо це справжній поет, то про ніякі рівні не може йти мова, а щодо знання літератури і біографій ВЕЛИКИХ, то, як на мене, формуючись, як літературна особистість, і набираючись власного досвіду, мусиш ознайомитись із досвідом інших... Чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-20 22:33:19 ]
Оксанко, я все одно не розумію мега-значення знання біографій Великих для формування майстерності автора :-) Їх творів - так, а біографії вже не з розділу "мусиш", хоча вони, звісно, цікаві.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-25 23:36:18 ]
"..що поріжуть струну..а чи серце поріжуть.."
Я дуже недостатньо знаю Мову Єсеніна ,аби сказати так.. як відчуваю... Пробач, Оксано, мій
делитантський експромт..
О,та Волшебная Струна
Была чиста, была нежна,
И слыша её дивный звук
Орфей ронял гитару с рук.

Увы.!Князь ночи подмигнул
И..кто-то умыкнут Струну..
И Чёрную как ночь змею
На гриф гитары натянул..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-26 09:04:31 ]
..перечитав сьогодні ще раз.. Гарно, що маєте високу самооцінку.. Час для огранки цього самоцвітного каменя у Вас ще буде. Красиво йдете, Царице Амазонок! Часто блукаєте в пралісах де гієни, гадюки(...) водяться...
Не забувайте біля меча і нагайку мати...
Схиляюся до чарівних ніг.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-26 10:10:33 ]
Вау! А звідки ви знаєте, що у авторки чарівні ноги? Ви знайомі чи це образне домислення? (просто цікаво) ;)
І напевно обережніше схиляйтесь перед Амазонками, адже , як мінімум, можете отримати рекомендованою нагайкою по спині або навіть мечиком по шиї, солодкоголосий ви наш .... ;))))))
Авторко, не ображайтесь, що ми тут - не зовсім про поезію.
А твір реально сильний безліччю цікавих образів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-26 11:23:44 ]
.. Ображаєте жінок, Шановний! Кожна жінка має чарівні ноги... це ми , чоловіки, буваємо п’яними, неуважними, сліпими...
..я не зрозумів..,такий серйозний автор як Ви хоче сказати, що Оксана Пухонська не талановита авторка?
Я не знайомий особисто з Оксаною. Але мені імпонує її поетичний талант і та горда постава, яку Вона тримає. Хоч малюй - українська амазонка ...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-26 13:38:08 ]
1. Я ображаю?... :о))
"А твір реально сильний безліччю цікавих образів..."
2. Хто вам сказав, що я - "серйозний автор"? ;о))
3. Де я сказав, що Оксана не талановита авторка? Якщо до вас досі не дійшло, у мене нападки скоріше на вас і подібних, які талановитість автора оцінюють в першу чергу через "фізичну привабливість", а вже потім - через творчість. Хоча у Оксани Пухонської все гаразд і з першим і з другим.
4. Якщо для вас ознаками ставлення до жіночої статі є "сленг", тоді я мушу визнати, що ви "перекохали" дуже багатьох авторок ПМу ;о))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-26 12:19:42 ]
...ти за мною " спостерігаю", Сонце... Досі на відстані зіниць чи так..?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-26 13:43:02 ]
Люди добрі, та не сваріться Ви, ради Бога!
Боляче дивитися...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-26 15:42:04 ]
Шановні колеги, перепрошую, але найбільш напружені коментарі, які свідчать про те, що ми всі емоційні і живі, адміністрація видалила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-26 17:54:21 ]
..Видаливши суть ,Ви прикрили своїм плечем поведінку окремих своїх редакторів...Але.. у такому разі Ви не безстороння особа... Чи може у Вас вже викручені руки?
Відповідати не варто.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-02-26 22:44:36 ]
Помічаю за собою, що з роками у мене все менше стає терпіння дочитувати до кінця великі поетичні твори(не про цю поему йдеться, а взагалі). Чи то я ледачію, чи то старію,чи байдужію?...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Пухонська (М.К./М.К.) [ 2009-02-27 12:56:46 ]
Ну і ну!!!! Цікава дискусія,хлопці, аж страшно втручатися...:))) Спасибі Вам за компліменти... І про вірші, і про ноги... Ех!!! Моя амазонська сутність аж засоромилась.:))) цікаво було б поспілкуватися з Вами вживу. Пишімо!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-27 17:09:48 ]
А що можна писати , Оксано? Такої цензури як на ПМ не помічалося навіть за часів Блаженної Пам.яті Єжова... Тут видаляється кожне слово чи думка неугодна Зверхникові, який сидить за плечима Головного редактора. Візьміть хронометра і спробуйте побачити, як швидко зникне з білого тла цей запис..
Нашу суперечку Ви так і не збагнули бо... всі сліди були миттєво затерті Цензуро. Там не йшлося про Ваші ноги.. Зграю зачепило, що Ви ( в даному випадку українка) можете показати такі результати.. Чолом!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-27 18:05:36 ]
Та ні, Мандрівнику, "цензура" видаляє тільки елементи бойового гопака, або ж отруйні стріли між "супротивниками". Не більше того. Хто є хто - не має значення.
Нам усі потрібні живими і здоровими, у тому числі й для того, аби не лише оспівувати жіночі ніжки, але і йти цією славною дорогою і трішки далі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-27 18:07:11 ]
А щодо зграї, то ви, Мандрівнику, дарма тут так про своїх співрозмовників -
на молодь таких звинувачень просто так, мимохіть, не потрібно кидати, бо справа ця серйозна, та й молоді властиво триматись групками, хоча я вважаю, що оптимальний стан авторського існування це самотність - та й зграю, певно, формує тільки спільне хижацьке минуле (сучасне?). :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Пухонська (М.К./М.К.) [ 2009-02-27 21:08:28 ]
Шановна Редакціє, цікаво б мені було прочитати видалені коментарі.:))))))) Хлопці, та заспокойтеся Ви з цензурою тою, іноді справді треба...:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-01 17:33:41 ]
Колеги, адміністрація намагається вирішити ситуацію людяно, з повагою і турботою про всіх. Наш ворог - це ми самі, коли втрачаємо почуття міри.
Та й ще зла адміністрація видалятиме й надалі всі "злі" коментарі.

Що стосується видалених на вашій сторінці коментарів, то вони, Оксано, мали прийти на вашу мейл адресу, як власниці сторінки.
Хоча, вам таке читати ні до чого.

Отже, "Отче наш" і жити далі. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-01 19:10:27 ]
Дії Редакції підтримую на 100%.
Особисті претензії краще вирішувати тет-а-тет.
Наснаги всім на творчій ниві (і, напевно, вибачення перед господаркою сторінки за позатворчу "бадягу").

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Майборода (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-26 20:42:33 ]
Дуже схоже на стиль Ігоря Павлюка. Шукайте власного, Оксанко....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-27 19:26:47 ]
Шановна пані Ольго, дуже мені підозрілі ці ваші слова - чи не Наталією Пасічник зараз вони сказані? Та й надто вже в її стилі.
Якщо так, то пропоную вам припинити такі діяння, і, зрозуміло, надалі утримуватись і від схожих безапеляційних "настанов".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-27 18:52:58 ]
а мені видається чужою така манера апеляції до вселюдських істин - ви ніби оминаєте досвід вісімдесятників і дев"яностників і йдете тією ж дорогою, замість того, щоби вибудувати свій шлях.