ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.11.18 16:31
Дерев’яна каблучка – запорука дерева.
Ми обручені, чи що?

Яким треба бути майстром,
аби вирубати з мертвого дерева
собі запоруку!
Якою треба бути необрученою,
аби піти у заручини

Олександр Сушко
2019.11.18 12:30
Вирвано, витолочено печаль
І забуттям переорано пам'ять.
Чом же я знов уві сні кричав,
Наче кацапи ізнову палять?

Різали тризуб на серці ножем
І цвяхували до свОлоку длані.
Я не в окопах п'ять років уже,

Іван Потьомкін
2019.11.18 12:17
Не похиляйся над собою,
Не дай розлитися журбі.
Всевишнім подароване тобі,
Не все в нові світи полине за тобою:
Сумлінно ноосфера ще стоїть на чатах:
Аби земне на Землю повертати.
І як у вічність відліта душа,
Борги твої бере хлопчина чи дівча.

Тамара Шкіндер
2019.11.18 11:51
Докупи день збирає вечір сизий,
Спалахуючи блиском ліхтарів.
Підкинув місяць у багаття хмизу
І засіяв півкругом угорі.

Квапливо поспішає перехожий.
Зітхають порожнечею двори.
Відмежувавшись поза огорожу,

Юрій Сидорів
2019.11.18 09:35
Морозяних начерків дублі
Лягають на вікна скляні.
І форми жіночі округлі
Приходять у згадках мені.

Як тільки замріяно гляну,
Зміняється видих на вдих:
Я бачу - і тільки Уляну...

Ярослав Чорногуз
2019.11.18 07:47
Ти ледь пішла, і я вже сам не свій –
Чому прощання? Чом ідеш туди ти?
І туги найчорнішої сувій
Всього мене зумів таки сповити.

Байдужий світ навколо занімів,
І течія несе у інше русло –
В обійми до холодної зими,

Микола Соболь
2019.11.18 05:18
Він відчував красу на дотик,
Любив рельєф її волосся,
Леліяв ніжно кожен подих,
Тепло, яке від губ лилося…
І дарував коханій квіти,
У ресторані кращі блюда…
Як за таких не порадіти?
Коли кохають сильно люди.

Віктор Кучерук
2019.11.18 04:56
Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –
Мов у втіху обернулось
Те, що розпачом було.
Бо холонув, як статуя,
Й никнув гордо, мов печать,
А тепер – тебе цілую
Так, що губ не роз’єднать.

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – по вінця наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди і довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим і стаєш незапрошеним гостем
сонних дерев, що у воду ввійшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні творива

Олександр Сушко
2019.11.17 10:38
Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,

Тетяна Левицька
2019.11.17 09:13
Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарію словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -

Микола Соболь
2019.11.17 06:55
Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Не в змозі проголосувати,
Бо хто вони? – брехливий збрід.
Коли біда прийшла до хати –
Благословляла сина мати:
«Збирайсь, дитино, у похід.
Чуєш? На сході б’ють гармати,

Олена Побийголод
2019.11.16 21:47
Володимир Висоцький. «Аліса»

Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
Не випірну більше, якщо знов пірну!
Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
та сили залишать - й піду я до дну!

І хто розбереться, де скоїлась хиба:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Владимир Лесник
2019.10.31

Анатолій Філософ
2019.10.03

Дмитро Заєць
2019.08.06

Олекса Палій
2019.06.14

Євген Чорний
2019.04.01

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Інша поезія

 * Навіяне Білим *
Образ твору  
(Ремікс, Сонце_Місяць vs. Ні_Но)


навіяне
білим . .
білим по білому
бі . .
. . лим

схилися до мене,
схилися до мене,
торкнися до мене,
торкнися . .

у зиму . .

по білому
білим немає
бо . .

береги, де ми . .
пороги, де ми


є . .
навіяне
білим
i . .

сніг . .

вже нема


снігсніг . .

*

скоро . .

білим по білому
білим

повірю . .
зречуся у риму
& криги
у риму
ллють стеляться
лють
i
білим
по
білому

білим . .
повірю . .
зречуся

ні . .

*

торкнися до мене,
торкнися . .


          білим . .

*

С*
*ні

       г*

***

          ом..
*

*
 ни . .
                               ні..

* **
***  ***

*

нас вже

          немає..

скоро . .

* ни . .

                                                                                ні..

*

б . .

*

 ** ****       **    *


* *      *

*



 **

*

 **  **  *

* **



*

 ** ****       **   *


* *      *

*




С*




 


 
_______________________________
Art © Jorge Azri



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-30 14:38:25
Переглядів сторінки твору 3897
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.11.18 09:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2008-12-30 21:04:05 ]
***
На білому полі −
літери,
на білому полі −
біль,
і світло багать
обвітрене,
і щастя схоже
на хміль.

І сходи −
ще не оплакані,
і світ,
як серцебиття.
На білому полі −
знаковім
чиєсь промина
життя.

На білому полі −
літери
посіяні,
щоб родить…
Сонячно…
Холодно…
Вітряно.
Та знову −
хочеться жить…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-01-06 19:30:58 ]
по вечорах.. це особливий вимір
коли біле тло невідомого розірване на безліч клаптиків-
у світі шуму, пилу, попелу, солі, сліз, цибулі, ґудзиків, крихт, образ, інтриг, підробок, банальнощів & веселощів, кухонь і баняків, струн і молотків і клапанів, луни і виблисків, губ скривавлених руж, посмішок вічно неситого Еросу, брязкаючих летючих майбутніх драконів і нагрітих щипців і т.п. тощо etc. etc..-
частинки чорні і частинки білі змішано у вирі-
холод і порожнеча сперечаються за кожен дрібний шматок землі або неба-
і хто ми під цими містеріями світла і несвітла, пітьми і непітьми-
і де скінчиться мій сон, чи де почнеться сон про мене, чи завершиться моє нескінченне мною-

все кружляє & кружляє & кружляє & кружляє &

десь

**** ** * ** ***** ** ** ****** ***
* **** ** ******** ** * всюди
***** *** ******* ** **** ******** **** **** ***
********** ****** ******** ** ****** **
********

С*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-06 19:41:10 ]
Прочиталося скоромовкою та з те-еплою усмішкою :)

А цікаво, якщо взяти до уваги темпи глобального потепління, то чи побачать мої внуки хоч раз на життя справжній український сніг? Певно, хіба що в морозильній камері :(

Теперішня зима- на жаль, виняток. Щасливий виняток...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-01-06 19:43:39 ]
нічого, не журіться Ганно.. бо гріх журитися і бідкатися. Живіть живим і будьте життям- тай усе

:-)

Веселих Свят