ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Юркодар - 102
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Вероніка
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
***
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Вже скоро
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
З дитинства
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Мінус краса
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
***
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 ПОСТРІЗДВЯНА МЕДИТАЦІЯ
Образ твору Глинобитна печаль.
І безлюддя нестерпна потреба…
Сиві крила зими.
Розмагнічений голос води.
Серцем вивчений світ.
Запах меду, що кличе до неба,
І багато-багато чого,
Що ще кличе туди.

Нерви й жили тугі
У томаті гарячої крові.
Сиві крила зими…
Неприкаяне синє вино.
Слід сльози на вині,
Побажаннячко "бути здоровим"…
І небесних полів
Немолочене срібне зерно.

Горизонту коса,
Що бунтарськи надрізує жили,
І велика космічна,
Задавнена втома душі,
У якій ми нічого нового
Також не відкрили.
Тільки й того, що кожен
До виходу-входу спішив.

На дорозі Туди
То горілка, то слава, то гроші…
То кохання терпке й нетутешнє,
Як білий граніт.

І апостол Петро
Самотинно стоїть на сторожі
Того світу,
Що зрікся він тричі.
Тому і стоїть…

Темно-темно Йому,
Немов у стволі автомата.

Лиш веселий сніжок
На квітчасті торти опада.

Глинобитна печаль.
Розмальована півником хата…

І велика, як тайна,
Мальована слізьми вода.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-01-12 22:08:31
Переглядів сторінки твору 6636
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.503 / 6  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2023.09.11 21:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-12 22:20:50 ]
"Глинобитна печаль", "Розмагнічений голос води", "Темно-темно Йому, Немов у стволі автомата" - нові, густі, потужні образи і порівння!!! Ну, що я можу сказати - відразу (навіть, якби не підписувались) - видно руку майстра.

Дозвольте запропонувати у кінцівці:

І велика, як тайна,
Мальована слізьми вода - мені особисто відчувається, якби замість слова "мальована" - "наплакана"? (але не сприйміть дані слова як...)
З повагою!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-12 23:07:53 ]
Ні, краще таки "мальована".

І справді: хіба не стане все людство в мільйони разів щасливішим, якщо зрозуміє, що горе, котре сприймається яко наука- гартує нас і лишає на воді-пам"яті тільки прекрасні візерунки?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 23:13:20 ]
Ой, Ганю! Дякую за розуміння і співвідчуття ще раз!
У Вас, бачу, інше фото на сайті.
І на обох Ви така ж чарівна, як і Ваша лірика! :)

Удачі Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-12 23:19:05 ]
:))) Знаю, що я чарівна :) Але моїй ліриці до мене ще далеченько...

Світла Вам! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 23:37:32 ]
І Вам світла... такого, Аню, як... інтимне дихання квітневих вишень! О.
Впевнений, що Ви особа гармонійна! :)

Отож, добраніч...
Нехай Вам присняться голі... їжачатка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 22:33:13 ]
Доки Костик ще не розбив чоло від восторгів, хочу встигнути задати два питання Вам, Ігоре :)

1) хто стоїть - світ чи Петро, який зрікся його тричі? І чому, вдасне, "тому"?
2) "Темно-темно Йому, Немов у стволі автомата" - покоробило трішки. Згадався гарний анекдот про Пєтьку і Чапая зі зрівняннм "темно, як у..." (може, чули?)
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 23:09:09 ]
А щоби Ви здорові були, Костянтине і Чорнява Жінко!
Потішили старого. :)

Вам, Костю, тисну руку із взаємною повагою, а Вам, представнице кращої половини людства - Чорнява Жінко... цілую... за ніжну увагу до моєї скромної творчості.

Змінювати щось чи пояснювати наразі мені лінь...
Та й неприродне це діло поезію (музику, написану словами) пояснювати. Що ж до анекдотів, Чорнява Жінко, які я люблю і вмію :) розповідати, то давайте при нагоді на каві... Про "темно, як..." - це, до речі в анекдоті про Ржевського. Темно і вишнево - як між тими устоньками, що на Вашому образі... :) Але у "стволі автомата", чесно скажу Вам як колишній курсант військового училища, темно по-іншому... :)
Отож, натхнення Вам, Муз і Муз-чин, шановні побратими!

Ігор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 23:18:19 ]
Хто ж анекдоти на каві розповідає? Чи то високоградусна кава? :) А Ваш поручик порівняно з ВасильІваничем - просто тургенівська баришня :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 23:32:48 ]
Ой, Чорнява Жінко, бачу Вам треба майстер-клас дати із західноукраїнського етикету! :) Пояснюю (це не вірш - тому можна пояснити:): "кава" по-львівськи - це не лише напій, а цілий комплекс ритуалів, включаючи навіть... каву в ліжко при бажанні. Це не менш поетично, як, скажімо, чайна церемонія...
Анекдотичні ж персонажі хай самі розбираються між собою: вони ж безсмертні... А ми з Вами... :)
Все. Добраніч. Скоро північ. Лягаймо спати. Спокійної. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-13 10:13:03 ]
Ігоре, чому у Вас стільки туги? Невже вся українська поезія минулого і сучасного просякнута тугою. Тільки Еней Котляревського щось робить... Це просто питання від читача, а не коментар. Щиро.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 10:39:35 ]
Чому туги багато, запитуєте?.. Від бідності, від бідності, Олександре... :)

Хоча тему Ви підняли, як модно ниньки казати, знакову.
Пропоную подискутувати про тугу і "цирк на дроті" у "Майстернях".
Є про що поговорити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2009-01-13 11:04:53 ]
Хоча з жінками не варто сперечатись, але абсолютно незгодний з Чорнявою Жінкою :) Може тому, що мені більше білявки подобаються? :)))))
Але якщо серйозно, то мене особисто чи не найбільше зачепили саме рядки «Темно-темно Йому, / Немов у стволі автомату». Вже потім прочитав комент ЧЖ і подумав: її теж зачепило. Щоправда, трохи з іншого боку. З жіночого. Бо (як мені здається) жінки інстинктивно бояться зброї :)
Адже річ в тому, що, як на мене, увесь цей вірш – медитація кулі. Ще непорушної кулі в стволі зброї. Яка ще не вирішила («І безлюддя нестерпна потреба…») чи створена вона для нападу («Горизонту коса, / Що бунтарські надрізує жили…»), а чи для захисту («Мальована слізьми вода…»).
А самий апостол Петро і є та сама куля в незграбному автоматі, що зробив вже три осічки :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 11:53:42 ]
Класний у Вас, Олексію, коментар-інтерпретація мого вірша. І про кулю мені сподобалося. Ось що робить із ними заклята підсвідомість, прасвідомість...
Снайпер снайпера завжди зрозуміє! :)
Ігор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 12:27:42 ]
От що б автор робив без читачів :) Хто б ще пояснив йому, що він насправді мав на увазі, коли писав і створював образи :) Зізнайтеся, Ігорю, хіба Ви думали про кулю?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 12:32:56 ]
Про щось кулясте справжній чоловік, який любить зброю і жінок, справжня Чорнява Жінко, завжди думає-мріє... Чого гріха таїти?.. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 13:15:14 ]
"Кулясте" - це щось таке маленьке і швидке? Я думала, що справжній поліський вовк має хист до чогось більш могутнього :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 13:42:13 ]
Все могутнє він уже давно має! Та подивіться ж уважніше! - невже воно все таке маленьке і швидке?.. А я то надіявся! :)Про кулю мисливську, яка, до речі, хоч і важить всього девять грам, але могутня, як сама Смерть, поліський вовк не мріє, природно, хоча й не тремтить перед нею...
Колись візьму Вас, Чорнява Жнко, на полювання, то Ви й смішні запитання перестанете ставити... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-13 13:51:02 ]
Ви краще інших знаєте, бідність - не розпуста. Якщо РМ не проти, то давайте подискутуєм. В мене правда не завжди є можливість доступу до нету, у Вас певно теж. Я не спеціаліст в галузі літератури чи мистецтва взагалі, так собі, але те що прочитав і з чого зробив висновки поки вистачає. Ви як нормальний мужик не станете в голову пускати якісь думки несусвітні. Туга про бідність всерівно, що думка про несправедливість в житті і побудова насильним методом ідеального суспільства. Хоч Ви зразу сказали, що погнало Колумба в океан.