ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.12.13 06:41
Погостюю у грудня, почаюю з зимою,
Подивлюся на білі, пухнасті сніги
На дерева укриті легкою габою,
На Дніпра посивілі за ніч береги.
І Стожарів палає незгасаюча ватра,
І здається ніколи не бути біді.
Не відвернеш від себе ні сьогодні, ні завтра
Ко

Н Кап
2019.12.13 00:21
Пастуше, всі твої баранчики
розбіглись небом - хто куди...
Палає місто помаранчево,
фата-морганить без води:
чорти в розетки пхають пальчики...
Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
Пливуть трамваї крізь меди...

Іван Потьомкін
2019.12.12 21:24
Що «літо північне – карикатура південних зим ».
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Коли дощем з відра заллє тебе по самі вуха,
Аж до кісток прониже вітрюгами невмолимо злими.
Та гідне подиву тобі, напевне, буде,
Негоду цю благословенням Божим

Тамара Шкіндер
2019.12.12 20:56
Багатострунна сніжна вертикаль.
Небесних арф лунають дивні гами.
В зимовім храмі схований Грааль
Дивує таємницею віками.

Снігами снить безмірна далина.
Малює знак рукою абсолюту.
До двох сердець торкнулася зима.

Ольга Якубенко
2019.12.12 13:59
Бачиш, брате, як повниться світлом душа,
Сокровенне вплітаючи в вірш,
В небо думка злітає несмілим пташам,
І щемить в глибині все частіш?..

Онде місяць над стріхою спішно зійшов,
Сяє ясно зірок водограй...
Не зміряй своїм розумом Божу любов —

Сергій Губерначук
2019.12.12 13:30
Нащо мені твої слова?
Зараз німіє все.
Вуста я закрию тобі поцілунком.
Мовчи…

Чужіє, чужіє усе своє.
А ти от моя, нова…
В очах твоїх я нічого не бачу.

Галина Сливка
2019.12.12 12:51
Та адамашка, підбита вітром,
Що землю й небо твої з'єднала,
На шрамах серця сльозину витре,
Сповиє світлом, де болі - жалом.
Проб'ється зіллям і спозаранку
Росою вкриє забуті мислі.
Запахне щастям бузок на ганку,
Дощем проллються бажання стислі

Шон Маклех
2019.12.12 11:05
Я крайнощі краю, як ріжуть хліб,
Що лежить на дерев’яному столі буття
І кажу волохатим хвостатим людям:
Не сідайте на гілку, яка росте
З гнилого дерева вашої «реальності»,
Тоді не треба буде її пиляти
Залізними зубами вічності.
Я слухаю хмари – слу

Ігор Деркач
2019.12.12 09:46
ІЩось і було, а нація не знає, –
що то воно у Франції було?
У злодія на голові палає,
а виглядає, наче еНеЛО.

І наче упилася наркотою
Московія великого Пуйла.
Ні спокою немає, ні покою.

Любов Бенедишин
2019.12.12 09:42
Виправдань крайнощі.
Розпуки обнулення.
Течії радості.
У спогад занурення…

2.
Хвилі зневіри.
Тривоги маневри.

Н Кап
2019.12.12 08:21
Містом блукають трамваї - залізні ведмеді,
сонце підсолений сипле до ніг арахіс.
День прилипає асфальтом - розтопленим медом,
запахом кави - із присмаком стріляних гільз.

Місто пульсує-плюсує-фасує новини:
спека, гарячі путівки, прем'єра, футбол.

Микола Соболь
2019.12.12 07:33
Позиція влади – зректись України,
Зломити огидний народний хребет.
Ну, що? Попоїли: стабільності, зміни…
Потрапив хохол до московських тенет.

Не шкода йому побратимів убитих –
Самі винуваті. За волю пішли.
Могли б одірвати частину корита

Тамара Шкіндер
2019.12.11 22:20
Сніг перебілює барви осінні.
Паморозь сріблить зело.
Бризне на трави коштовним камінням...
Ніби тепла й не було...

Ні йти, ні - бігти, увімкнено гальма.
Мертвий сезон – на поріг.
Пустка відлунює дзвоном печальним

Галина Сливка
2019.12.11 21:18
У осердях негоди і хуг,
На розхрестях туги і завії
Щемом нив не засію під плуг.
Хай приймається зерня надії.

Що живе, те лишає ясу.
Я її не ховаю між ребер:
Звикла дневі віддати красу,

Галина Кучеренко
2019.12.11 20:36
За позування сплачена ціна
В той самий день - три наших пацана
Убиті!
Не останні….
Високий Cаміт у Нормандії
На хліб мастив поразку всій команді…
Сюжети…
Незнані….

Ігор Федів
2019.12.11 20:15
Балакали і волали,
Не переконали.
Образою годували,
Губи надували,
У істериці кипіли,
Ноги тупотіли,
А питаю: « Що ділили?» -
Двоє оніміли...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василина Іванина / Вірші

 ,,,//...//...
Із циклу «Буяння квітів над моєю долею »
…………………………..
Сад ботанічний – любов моя довга і давня.
В морі турбот, суєти – чарівний острівок.
Врешті, у кожного, мабуть, знайдеться гавань,
Щоб перебути негоду – душі і думок.
Розчарування, буває, приходить зарано,
Хмара образи, бува, закрива цілий світ.
… Рани сердечні гоїли весною шафрани,
Біль недовіри мені тамував білоцвіт,
Листям лимонника сльози розлуки втирала*,
Срібним жасмином стрічала зрадливу любов…
Сад ботанічний в житті моїм важив немало,
Стільки ж було тут зітхань, і звірянь, й молитов…
Гіркість розлуки ховала у жовті жоржини,
Сіру байдужість палила у полум’ї канн.
Всі оці клумби, алеї, гаї і стежини
Вдячно, розчулено, ніжно мій погляд торкав.
Тут, наче в храмі, думки очищаються – й відчай
Зможеш здолати, розплутавши вузол проблем.
Сад ботанічний – любов моя рання і вічна,
Адже в любові усі ми безсмертні стаєм.
… Сонячний промінь заплутавсь в зеленому листі.
Що він з космічних глибин нам усім промовля?
Що він віщує цій нашій маленькій колисці,
Саду оцьому з іменням тривожним – Земля?..

………………………
* «втирати» (діал.)– витирати




Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Михайло Буряк 5 Майстер-клас / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-25 16:43:55
Переглядів сторінки твору 3111
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.628 / 5.38  (4.884 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 4.692 / 5.5  (4.814 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2019.11.27 20:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-25 17:00:14 ]
Дуже сумний вірш, Василино!
Вчувається біль від розлуки з садом, тобто з Божим світом ("Сад ботанічний в житті моїм важив немало")...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-01-25 17:44:22 ]
Анцю, дяку, що прочитали! В основі твору – і справді враження від спілкування з природою, коли я мусила жити в місті, я кожну вільну хвилину тікала в ботсад, як у храм.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-25 17:48:23 ]
А й справді: ботсад у творі то наближається, то віддаляється від Вас...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Короташ (М.К./М.К.) [ 2009-01-25 19:27:05 ]
Дякую за вірш, - бувало, я ховався "в Ботанічному" від самого себе=))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-01-25 19:43:48 ]
Прошу дуже :) Не цурайтеся Ботанічного, він вартий нашої любові :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Короташ (М.К./М.К.) [ 2009-02-03 09:53:18 ]
Сади завжди варті нашої любові...

Не зле про це розбовів Борхес у "Саду, де розходяться стежини"=))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-01-25 20:00:47 ]
Бронзова скульптура в саду
Я присутність її відчував, але вчасно спинявся,
я вимріював те, як зустрінуся з нею - без слів
підійду, поцілую, і зникну навіки, та стався
цей трафунок - до неї дійшов я і... забронзовів. :((((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-01-25 23:31:33 ]
А ти все ще стоїш там, на парковій дальній алеї...
СтуденО і самотньо тепер тобі, адже зима.
Ну а та, що коханкою бути хотіла твоєю,
все чекає, видав. Та даремно. Ти тут. НавхтемА.:((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Ляснюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 10:47:24 ]
Потішили, Василинко. І сумно, і гарно. У Вас завше такі світлі вірші, у Вас, напевно, багато світла у душі. Дякую за нього і за Ваші вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-01-29 21:30:23 ]
Олю,Ви теж тішите мене своїми творами :) І як добре, що є люди, які розуміють одне одного.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-26 11:22:06 ]
Гарно-прегарно, Василинко! :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-01-29 21:31:09 ]
Дякую-предякую, Вандо :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 13:21:07 ]
Василино, певно незважаючи на свою молодість тобі вже довелося багато пережити. Це я не тільки з цього вірша, про це твоя поезія говорить. Може неправда, може це вимисел ліричної героїні? Хотілося б...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-01-31 13:37:11 ]
Дорогий ОК! Ох і не хочеться Тебе засмучувати :))) На жаль, на молодість я вже мушу не зважати, бо вона мене покинула:(( Що стосується ЛГ і автора, то скажемо так: автор старається дистанціюватися від ЛГ, але герметичної відокремленості не виходить. Прочитавши недавно комент К. М. про те, що нема справедливості, бо: 1), 2) і т. д., я зрозуміла, що на сьогодні, виходячи із його критеріїв, я досить щаслива людина :) Гріх гнівити Бога, треба радіти, що ти не є тягарем для інших, а навпаки, потрібен комусь. Скажу чесно, це в мене тепер такі погляди, раніше я все не так оцінювала. Отже,в житті треба уболівати за те, що ти можеш змінити, і не гризти себе тим, що не в твоїй волі... Щось багато і сумбурно, вибачай.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 17:36:15 ]
Бажаю життєрадісного розплутування проблемних вузлів
та безсмертного перебування в любові.
Єдине (імхове) зауваження - "бува", "закрива" - але це не так вже суттєво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-01-29 21:34:57 ]
Ого, які вагомі побажання :( піддаються виконанню лише частково :)
Така форма дієслів не властива закарпатській говірці аж ніяк; у школі я думала, що це так слід "по-культурному" говорити, нахапалась із книг і вд приїжджих учителів. Але в універі вчили, що це допустимий варіант дієслів літературної мови :( Але краще було би без них тут, це правда.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-01-27 03:02:16 ]
"привіт- привіт!" -
усміхнувся промінчик
в саді ботанічнім
де жевріє легкість
яку не впіймати за звичкою
причаїлася по-над серцем
м'яко уквітчаним
промінчик- сад ботанічний
космічний & твій
привітними ввічливо вічними
квітковими очима

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-01-29 23:53:57 ]
промінчик слова
зігріє
кожну пелюсточку

квітки ніжності,
подарованої
сузір’ям
любові