ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2018.10.21 23:32
Взяла природа під крило своє
Мою ходу й завзяття молодече.
Тепло останнє днина віддає,
Надходить вечорова холоднеча.

Вже вечір обриси чіткі стира,
Усе сіріє спершу ледь помітно…
Отак приходить сутінок пора,

Василь Кузан
2018.10.21 20:42
Тепло задиратся зо мнв:
То кліпне оком, то ся спряче.
Ги мняч по небу сонце скаче
И нвтв тягнеся сумнв
Октвбер довгый.
Мнягко дощ
Зацяпкує за вшиник студінь…
Челлині яблыка на блюді

Катерина Боброк
2018.10.21 20:11
на східному базарі рим-невільниць
багаті слова шукають спільниць
для ночей разом.
блакитнооких, біловолосих - собі коханих
на сонцеликі в пітьмі батия і чингісхана
вірші-алмази.

торговці придумують їм імена,

Олександр Сушко
2018.10.21 15:10
Я - лагідний мужик, не злобний орк,
Є діточки, супружниця законна.
Люблю природу, цуциків, жінок
І жовпляки зі свіжим самогоном.

Кожух - на плечах, на нозі - кирза,
До хати - рачки, до пивниці - чвалом.
А люди шепчуть, що Петро - босяк,

Іван Потьомкін
2018.10.21 14:56
Мудрець Шар Акба відчув:
Не сьогодні-завтра
Має з’єднатись з батьками.
Став переглядати записи пожертв.
«Тільки сім тисяч динарів!..-
Сплеснув в одчаї руками:
Якже мало беру з собою
В таку далеку путь...

Віктор Кучерук
2018.10.21 00:20
Т. І...

Закохався – і співаю,
І радію, і журюсь, –
І тебе, любов безкраю,
Не віддам уже комусь.
Адже, знаю, будуть інші,
Восени чи навесні, –

Іван Потьомкін
2018.10.20 20:07
Не по мені, як старість зубожілу дурять законами,
Не вартими паперу, на якому пишуть,
Причастями, молебнями й іконами
Кличуть у рай, аби юдоль земну залишить.

Віктор Кучерук
2018.10.20 19:16
Т. І...
Моя зажуро смаглочола,
Моя бентежна таїна, –
Вже літо бабине довкола,
А не у снах, а не у снах.
Вже сонце гріє неохоче
І пахнуть айстрами вітри, –
А ти усе чекати хочеш

Катерина Боброк
2018.10.20 15:21
я знаю що ти скажеш - не кажи
хоч маєш це віддати - не давай
кого любив за тими не тужи
кого кохав забудь не поминай

всели собі у серце трьох царів
прийми у душу смирну самоти
щоб промінь зірки гаряче горів

Олександр Сушко
2018.10.20 14:36
Зайшов на сайт - гримить стражденний стогін,
В Пегаса зляк, ірже з-під закарлюк.
У "генія" ліричнії пологи!
Всі врозтіч. Я ж добряга - підсоблю.

Хвалю завзято горе-рукоблуда
(поет чутливий, критикнеш - каюк!).
А поруч муза глипає на "чудо"

Шон Маклех
2018.10.20 02:49
Лишаємо слід
На килимі жовтого листя
Ми – лилики тьми:
Нескінченно темного Всесвіту:
Слід порожнечі
На візерунках осені:
Там пройшли ми –
Кажани –

Ластівка Польова
2018.10.19 22:17
Тисяча слів під пером,
а от дії – жодної.
Ти мій герой,
ти живий легендарний soldier.

З дому зриваюсь у темінь,
неначе з прив’язі.
Господи правий,

Микола Дудар
2018.10.19 19:03
Привчав себе до твого запаху
Вже й познайомився з ріднею
А ти чомусь все нишком ахала
А я збирав все те і клеїв…
Ти розглядала зацікавлено
Мої сирі на смак полотна
І хай знайомих, рідних бавило
Ти обзивала їх болотом…

Іван Потьомкін
2018.10.19 16:14
Поміж уловом, що приніс рибалка,
Устрицю пацюк набачив
І подумки начебто вже їсть.
«Який з мене наїдок?-
Вгадала намір ненажери бідолаха».
«Розкрийся і вдовольнюся цим!»
Не спало хитруну на думку,
Що бажання жить несе і порятунок:

Вікторія Торон
2018.10.19 11:21
Ця рубінова мова – вино в кришталі,
бархат уст і розбурханий шепіт,
це кружляння замріяне, сонце в гіллі,
листя спогадів звіяний шерхіт.
Це віднайдення рідних могил в бур’янах,
у поклоні покладені квіти,
це оживлення істин, що вмерли в світах,
і

Світлана Майя Залізняк
2018.10.19 10:36
і ніхто не застрахований
від теракту серед зла.
Будь вахтером чи Бетховеном -
днина гостре підвезла.

Біг чимдалі - чи поранених
піднімати і везти?
Друг мій каже одурманено:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Павлюк (1967) / Проза

 PATRICK Short story
Ihor Pavlyuk

The old footbridge above the ocean was too long. Its extreme point commands the view of New York’s highest constructions – Empire State Building, and the Twins, two modern office constructions, regular as the genetic code of the simplest…
March finished licking the salt fruit-drops on the oak, barkless ribs of the footbridge whispering with his gray moustache the starlets rocked by the ocean.
– Strew on this, green starlet, the Monk told the still beautiful woman in almost girlish clothes.
Both of them were kneeling at the end of this road into the element.
– Let’s be like that for a while, she answered. One feels like thinking on while kneeling. I used to know Patrick when he was still a dear small red Irishman in his homeland, who would go fishing with his father, and, most probably, was learning his Irish aphorism: begun – one third done.
A silver casket in the hands of the woman sent several Moonshine reflections into the black tenderness of the space, and, perhaps, time…
– Then he fished, yet not from the poverty, but from the nostalgia for his distant-distant, not, probably, spiritual, nor corporeal but the spinal and brain instinct of the Hunter, the woman said breathing in the oceanic air, as if getting a treatment by salt. – And after one episode, when a big fish, caught by him fell into the sand, and, longing to splash itself on the glands with its tail, disappeared into the Earth’s distance, and he wasn’t able to hold it, and beat it in despair, and was unable to kill it…and didn’t know how to leave it, waiting for ages, until it had died by itself – he stopped fishing. He bought a telescope and gazed at the sky, and became an amateur astronomer. Over there, far away, he was looking for his Fish, his Ocean, O-ce-an…, she, his wife, told the young fair-haired Monk, resembling a Celt, though living in a Slavonic country, – We lived in the vicinity of Cork, on the Atlantic coast, there is such a… Strait of St. George. The grandfathers were fishermen, caught cods and herrings… However, when the underground military organization – the “Civil Army” – was formed, they entered it on plotting together. Participated in the Dublin uprising of 1916. Served prison terms. Escaped. Fought as guerrillas. Were happy when the Right Sinn Fein and the British Government signed the Treaty proclaiming the formation of the Eire dominion, – the Free state of Ireland… Patrick and me were born as free as the waves. Yet when De Valers government came to power again, the parents were faced with the only choice: losing the freedom (they were not afraid of death) or the Mother and. Besides, they also had us, – those who had and who will have a chance. Will have a chance… And they challenged the ocean that has brought them, it has many others, our spiritual and kindred brothers here, to its old shore, where the Myth of freedom lived, where stands over there. The Woman extended her hand in a wing-like manner. Her almost golden statue with a torch that, in case it falls, will burn the ocean, and if it doesn’t, – it will burn the sky and the wind, the wind from home” Patrick was fifteen, and I was eleven. We had a hard and happy life here”.
– And, did he beg to bequeath to burn himself, asked the Monk.
– Yes, he did. And to spread the ashes over the ocean towards the forefather motherland...
It’s fine, it’s romantic to reduce one’s body to ashes. On the one hand, I don’t mind to be... either. But, you see, people learn cloning already. So, it occurs to someone to resurrect you to, nothing will come out of the ashes.
Patrick spoke about it, with irony, but spoke. And you know it even interested his certainly – to get dispelled over the water...
To ultimately pass trough the water, fire, wind, and fall down to the ground, clay irresistibly. That, you know, seems to be the truth.
In life he, Patrick, was like this, – quick-tempered, touchy, though, he possessed the mettle, – won Marathon races, loved flowers, our daughters.
He loved me at first sight… took a Slav from a poor Asiatic country into his team. Not only, – it’s certain – for Irish – autumnal color of the hair
The Sun had scattered into minutest, tiniest pieces – the stars and was getting a lemon night.
Fidget cosmopolitan cars raced about New York, some of them being wonderful, like people nesting in tall and it seemed, rootless palaces of delusions and dreams, with their long having been rendered lifeless religions, bright yet fleeting beauties, plays of cheap words-advertisements .
The soul of the young Monk and the still youngish Women absorbed all that the way fish drinks water, starts drinking in the glass of windows gently framed. A star had almost horizontally dashed through the sky: neither down, not upwards, perhaps, rather, upwards, from the Ocean, where everything organic all that awaited a flight, got out.
– It’s Patrick, said the Woman taking the young Monk by the hand.

Translated by Ivan Teplyy

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-31 17:45:14
Переглядів сторінки твору 3259
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.583
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.08.08 19:36
Автор у цю хвилину відсутній