ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-

Віктор Кучерук
2024.04.18 05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить

Леся Горова
2024.04.17 07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.

Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 Ця осіння любов ...
Образ твору Ця осіння любов – як під листям захована міна.
Над могилками гнізд зоренята кружляють, кричать.
Та ніяка душа мені тіло твоє не замінить.
Твоє тіло, що світиться тінню вогню і меча.

Ти прийшла мені так – наче пісня лягає на пісню.
Від вогню золотого ростуть груденята свічі.
Ми сп’яніли від себе – і стали первинно-первісні.
Динозаври кругом.
Видно Місяць – немов уночі.

Нас вовки і дерева навчили ставати собою.
А комп’ютери ми заступили іконами трав.
Віддавалася ти із такою святою журбою,
Що обличчя такого щасливого я ще не знав.

Потім вмерли удвох...
А воскреснем – як стане весняно.
Над могилками гнізд затріпоче метелик нічний.
Наші діти – пісні, наші внуки – ці зорі рум’яні...

Та ніякий політ не замінить вже нам глибини.





Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Магадара Світозар 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-02-15 09:24:50
Переглядів сторінки твору 7048
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.411 / 5.88  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 5.301 / 6  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2023.09.11 21:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 09:48:11 ]
Романтично-еротично-поетично :)) Журливо-радісно. Щемливо-тепло. (це відчуття окремо взятого читача :))
Але динозаври мені щось перебивають смак, виникають якісь "крокодильські" асоціації, хоч я розумію, що це просто підкріплення до образу "первинно-первісні".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Рибар (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 10:04:52 ]
Таку глибину здатна відчути тільки осінь. Гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-15 10:07:46 ]
Пульсуючі рядки (навіть не еротичні, а споконвічні), так первісно і по-справжньому, наче це не вірш, а молитва чи заклинання, після яких Любов оживає, встає і йде між людей...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 10:08:11 ]
А хто, окрім тебе, Ігоре, міг сказати ЦЕ і ТАК? Чесно, глибинно. "Та ніякий політ не замінить вже нам глибини." Вітаю вас обох. І не віртуально.
"Могилки гнізд" - справді цікаво, хоч і сумно трохи. Що первинне?
Ага, суттєве зауваження (критик суворо насуплює брови) - твоя любов, сонце моє, ще далеко не осіння, літо, літо у розпалі! Градус почуття який!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 10:16:42 ]
Ех! Дорогі Ви мої хорроші! - хочеться сказати словами класика...
Дякую, рідна Лесю, за комплімант не лише поетично-жіночий, але й жіночо-поетичний... :) Градус іще тьху-тьху... "Весна. підіймається навіть ртуть! тісно навіть літати" - написав сам про себе недавно.

...От би мене мій учень Андрій Наюк похвалив! Йому я також вірю! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-15 10:35:34 ]
Я - Ваша поетична юність, Ігоре. І вірші мої тому такі суголосні із Вашими ранніми, що дехто їх вважає Вашими. :) Мені це приємно... Як і те, що Ви мене героєм свого роману "Мезозой" зробили і в наступному ("Буг") описуєте...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-02-15 10:49:15 ]
Мушу збитися на банальність, але вірш пречудовий. Пане Ігоре, хіба можна завжди писати на такому рівні, треба іноді і слабинку дати. Бо панегірики вже скоро обриднуть :)Андрію, привіт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-15 11:15:05 ]
Ой, Оленко, привіт-привіт!
Я такий радий, що Ти не забула і про мене, захопившись віршами мого вчителя - Ігоря Павлюка!

Оце нам би лише трави весняної дочекатися! Запросимо ще Еліну Форманюк (вона ромашки любить! :)) - і гайда на луги під Стиром: гадати, гадати, гадати... писати, писати, писати... жити, жити, жити... :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-02-15 11:17:50 ]
Ну-ну, а хіба ви вчора не гадали:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-15 11:27:29 ]
Я то гадав на крові... призахідного Сонця! але ж не з Елінкою!.. З Еліною на якихось волинських кафейних екібанах Ігор Павлюк гадав (телепатував, тьху... телефонував мені), запросивши до компанії ще й молодого поета Романа Романюка. Ох ті вже поети!.. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Еліна Форманюк (Л.П./М.К.) [ 2009-02-15 11:51:32 ]
Волошки, а не ромашки. І що то за пам"ять така у Вас дівоча...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 12:03:26 ]
Ех, Сємьон Семьонич! Вибачте, Еліно... Просто для мене, лісового волинського хлопця, волошки - це ті ж ромашки, тільки голубі, прости Господи...
Але підемо в луги, то там дасться знати... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 10:55:30 ]
Поезія, Андрію, як ми розуміємо, завжди бере "матеріал" із юності, із нестерпно молодих колоьорів, запахів, звуків... Вчителем, чесно, кажучи, себе ще не вважаю. Хоча це право кожного поета вчитися у своїх попередників. Я сам учився (та й учуся) у Єсєніна, Байрона, Лєрмонтова, Плужника, Шевченка, Олійника, Вінграновського, Ліни Костенко, Христа (прости Господи)... Я б не хотів їх наслідувати, копіювати. Хочу їх продовжувати. Тому як поета тішать, але як людину по-космічному смутять мої рейтинги і тут, на "Майстернях": адже моє імя читачі поставили уже з тими, кого фізично нема, але хто безсмертний: Бродський, Олена Теліга, ті ж Вінграновський, Плужник... У мене, звичайно, достатньо самоіронії і здорового глузду, щоби по-дитячому радіти і по-дитячому сумувати над такими не іграшковими іграми із вічністю!.. Тому так хочеться, як давні китайські поети, придумати собі нове імя - і все почати спочатку!.. Надіюся, Андрію, Ти мене розумієш, як і всі справжні Митці...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 11:21:45 ]
Ігоре, від отих рейтингів ніц си з тобою не стане, ти здоровий розумом чоловік і зоря на чолі тобі не засвітиться й не засліпить (якщо досі не засвітилася). По-космічному - всі ми там будемо. А час розбереться, кого залишити, а хто цікавий лише трьом дівчаткам на поетичних сайтах.
Твоєю рукою водить послане з Господньої ласки обдарування - і на те немає ради, ти із цим нічого вдіяти не можеш. Втім, можеш - пропити, прогуляти Божий дар, як чимало знаних нами. А це - гріх. Тому терпи. І пиши. Люблю кожне твоє слово!
А гратися з Андрієм - кому, як не Поетові? Грайся й надалі. Чому ні? І прости тим, кому це дошкуляє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2009-02-15 11:47:23 ]
Ігоре, чудовий ліричний вірш. Але дозвольте хотіти від Вас більшого. ;)
"Від вогню золотого ростуть груденята свічі."
"Видно Місяць – немов уночі."
Мене трішки бентежать ці два рядки. Слово свіча малює картинку темені, а в результаті виходить, що це не вночі.
Комп"ютери і динозаври занадто чужинські для такої лірики.
"Та ніякий політ не замінить вже нам глибини." - гарний рядок, якби не "вже нам". :(
Тільки не ображайтеся, Ігоре. А інші - не кидайтеся на мене відразу з образами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 11:50:31 ]
Як не прислухатися до слова мудрої красивої творчої Жінки! Адже й біля Христа (вважаю його одним з найбожественніших Поетів) у Його найважчі часи (у час тріумфу завжди велелюдно!..) зосталися лише три Жінки... Всі і все ж Його зрадило! :( Потім (як це завжди у небесно-земній історії) кинулися цілувати сліди й ті, що розпинали (ці навіть найзапопадливіше). Отож, дякую як простий волинський хлопець, доля якого навчила молитися віршами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 11:56:50 ]
"Як не прислухатися до слова мудрої красивої творчої Жінки! Адже й біля Христа (вважаю його одним з найбожественніших Поетів) у Його найважчі часи (у час тріумфу завжди велелюдно!..) зосталися лише три Жінки... Всі і все ж Його зрадило! :( Потім (як це завжди у небесно-земній історії) кинулися цілувати сліди й ті, що розпинали (ці навіть найзапопадливіше). Отож, дякую як простий волинський хлопець, доля якого навчила молитися віршами". ЦЕ Я - ДО ЛЕСІ РОМАНЧУК.

А Магадарі також дякую за увагу і не маю нічого проти зауважень.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іванна Черник (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-15 15:50:13 ]
Ігоре, як бачу, у ваших віршах стільки любові глибинної... Якщо ж Ви всю її, за законами природи, перепускаєте крізь власну душу, то чи не болить вам так само часто і глибинно? Вірш справді зачіпає за живе, і... як не дивно, надихає...:))))))))