ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
2024.04.16
05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Борисівна Маршалова /
Проза
Як мишеня Пікс своє Щастя побачило
Сиділо якось мишеня Пікс осіннім вечором у своїй нірці та сумувало.
І так бідному було сумно, що навіть м'яке світло від воскового недогарка не могло просвітлити його похмурих думок.
- І кому я такий потрібний? Нікому! Сусід Кріт у сусідньому лісі гостює. Сусід Їжак днями й ночами до зими готується. Зайча хутро для білої шубки шукає. А тут ще і Дід Сновід, той, що книгарнею гарних снів відає, з новим сном затримується. Усі мене забули. Усі мене покинули. Що не кажи, а щастя немає.
З вічок мишеняти потекли сльози.
Надворі було темно, а у комині протяжно гудів осінній вітер: У-у-у!
- А що, якщо це не вітер?! – надумало раптом мишеня. – А що, коли це сірий Вовк за кимсь женеться? І комусь потрібна моя допомога...
Пікс підбіг до дверей та прислухався.
У двері хтось постукав.
- Хто там? – тихенько запитало мишеня.
- Це я, - відповів тонесенький голосок.
Відчинивши двері, Пікс побачив мишеня, котре, як дві краплі води, було схоже на самого Пікса.
- Ти хто? – запитав Пікс, із неприхованим здивуванням дивлячись на гостя.
- Я - твоє Щастя! – відповів гість-близнюк.
- Моє Щастя?! – перепитав Пікс, вщипнувши себе якомога міцніше, ніби бажав прокинутися.
- Так, твоє Щастя, - пролунало у відповідь.
- Тоді заходь, - зніяковіло запросив гостя Пікс. – А я саме про тебе згадував.
- Знаю, - відповіло Щастя.
- Невже? – збентежився Пікс.
- Так, адже я поруч сиділо. Але ти мене чомусь навіть бачити не хтів. Усе повторював, що мене немає, – продовжувало Щастя. - А я завжди з тобою. Навіть тоді, коли ти мене не бачиш. Ідеш лісом, а я – поруч. Лягаєш спати, і я з тобою. І тільки тоді, коли ти говориш, що мене немає, я можу заблукати. І тоді буває дуже важко знайти потрібну дорогу.
Так було і сьогодні. Коли ти сказав, що мене немає, я раптом опинився у темному дрімучому лісі. Холодно, моторошно. Жодної живої душі поруч, лише вітер гуде.
Отож, блукаю я лісом, блукаю... І раптом чую: Стій, шилохвосте! Попалося! Тепер не втечеш! На вечерю будеш!
Дивлюся, а це сірий Вовк. Він мене за тебе прийняв. Тут я вже і не пам'ятаю, як побігло. Лапок під собою не чую. Хижий от-от мене схопить, зубами клацає. Усе, думаю, не втекти мені від Вовка! А тут раптом бачу, віконце в нірці світиться.
Я як припущу, та й шмигнув у кущі, не добігаючи нірки. А розбійнику здалося, що я в нірку забігло. Потупцював він біля нірки, потинявся... На місяць поскиглив. Та й пішов собі геть.
А я тоді до тебе постукалося.
- Так… І дісталося тобі за мене, - співчутливо промовив Пікс - Не виріши я, що тебе немає, не довелося б тобі вночі лісом блукати, та від Вовка тікати.
Вибач мені, будь ласка! Тепер я напевно знаю, що ти є, і завжди поруч. А щоб тебе побачити, цього треба тільки захотіти.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як мишеня Пікс своє Щастя побачило
Сиділо якось мишеня Пікс осіннім вечором у своїй нірці та сумувало.
І так бідному було сумно, що навіть м'яке світло від воскового недогарка не могло просвітлити його похмурих думок.
- І кому я такий потрібний? Нікому! Сусід Кріт у сусідньому лісі гостює. Сусід Їжак днями й ночами до зими готується. Зайча хутро для білої шубки шукає. А тут ще і Дід Сновід, той, що книгарнею гарних снів відає, з новим сном затримується. Усі мене забули. Усі мене покинули. Що не кажи, а щастя немає.
З вічок мишеняти потекли сльози.
Надворі було темно, а у комині протяжно гудів осінній вітер: У-у-у!
- А що, якщо це не вітер?! – надумало раптом мишеня. – А що, коли це сірий Вовк за кимсь женеться? І комусь потрібна моя допомога...
Пікс підбіг до дверей та прислухався.
У двері хтось постукав.
- Хто там? – тихенько запитало мишеня.
- Це я, - відповів тонесенький голосок.
Відчинивши двері, Пікс побачив мишеня, котре, як дві краплі води, було схоже на самого Пікса.
- Ти хто? – запитав Пікс, із неприхованим здивуванням дивлячись на гостя.
- Я - твоє Щастя! – відповів гість-близнюк.
- Моє Щастя?! – перепитав Пікс, вщипнувши себе якомога міцніше, ніби бажав прокинутися.
- Так, твоє Щастя, - пролунало у відповідь.
- Тоді заходь, - зніяковіло запросив гостя Пікс. – А я саме про тебе згадував.
- Знаю, - відповіло Щастя.
- Невже? – збентежився Пікс.
- Так, адже я поруч сиділо. Але ти мене чомусь навіть бачити не хтів. Усе повторював, що мене немає, – продовжувало Щастя. - А я завжди з тобою. Навіть тоді, коли ти мене не бачиш. Ідеш лісом, а я – поруч. Лягаєш спати, і я з тобою. І тільки тоді, коли ти говориш, що мене немає, я можу заблукати. І тоді буває дуже важко знайти потрібну дорогу.
Так було і сьогодні. Коли ти сказав, що мене немає, я раптом опинився у темному дрімучому лісі. Холодно, моторошно. Жодної живої душі поруч, лише вітер гуде.
Отож, блукаю я лісом, блукаю... І раптом чую: Стій, шилохвосте! Попалося! Тепер не втечеш! На вечерю будеш!
Дивлюся, а це сірий Вовк. Він мене за тебе прийняв. Тут я вже і не пам'ятаю, як побігло. Лапок під собою не чую. Хижий от-от мене схопить, зубами клацає. Усе, думаю, не втекти мені від Вовка! А тут раптом бачу, віконце в нірці світиться.
Я як припущу, та й шмигнув у кущі, не добігаючи нірки. А розбійнику здалося, що я в нірку забігло. Потупцював він біля нірки, потинявся... На місяць поскиглив. Та й пішов собі геть.
А я тоді до тебе постукалося.
- Так… І дісталося тобі за мене, - співчутливо промовив Пікс - Не виріши я, що тебе немає, не довелося б тобі вночі лісом блукати, та від Вовка тікати.
Вибач мені, будь ласка! Тепер я напевно знаю, що ти є, і завжди поруч. А щоб тебе побачити, цього треба тільки захотіти.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Дванадцять мiсяцiв - вiршики для малят"
• Перейти на сторінку •
"Казка про білого метелика для малят"
• Перейти на сторінку •
"Казка про білого метелика для малят"
Про публікацію