ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Варвара Черезова (1987) / Вірші

 Зимова ремісія.
Просто зимова ремісія плавить мозок
Просто весна не прийде і чекати годі.
Сніг у колоді блискучій як завше – козир.
Всі урочисто-сумні, сміх тепер не в моді.

Бачиш ці дні, наче голови на жердинах.
Я видаюся тремтінням. Бо не залізна.
Нас так учили. По трупах іти, по спинах.
Нам це пробачать? Навряд. Але надто пізно.

Пізно вертатись назад і шукати винних.
Ха! Посилаю під десять чортів прощення.
Нас так навчили. Дозволили йти по спинах.
Ми ще зелені повірили тому вченню.

Ми ще зелені. В утробі неначе в трунах.
Так з молоком годувальниць ми ссали втому.
Так ми вивчали латину, санскрит і руни.
Краще би вчилися жити бо все зникоме.

Світ догорав і рукописи теж горіли.
Ми не пробачені світом упали в прірву.
Більше нічого не хочу. Хіба що сили.
Ні? То принаймні минуле із серця вирви.




Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Анатолій Ткачук 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-09 21:06:47
Переглядів сторінки твору 3158
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.121 / 5.75  (5.006 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.04.20 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Дорошенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-10 09:40:46 ]
Варвара ваш вірш.... та втім як і вся ваша творчість на високому рівні. а суток і біль, зазавичай супутники поета з ними краще пишеться, хоч ми в тому не винні така наша доля - відчувати глибше


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 13:41:16 ]
Нічого, помилки то пусте)))
Дякую, Михасю за увагу, а надто за розуміння.
З теплом, Варя))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Дорошенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-10 09:41:46 ]
перепрошую за помилки писав перед нарадою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 10:47:49 ]
Варюнь, звідки стільки песимізиу в твоїй ліргероїні? Чи вона готується до операції "місія невоконувана"?
Найкращим бачиться рядок "Краще би вчилися жити бо все зникоме".
ПиСи. А, ще. Весна - прийде! Власне, вона вже прийшла :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 13:42:40 ]
А х.з., Чорі. Не знаю :'( Може то відсутність шоколаду чорного? Думаю, що скоро все минеться))
З теплом, Варця)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 13:51:42 ]
Слухай сюди, мала. Кажу рецепт. Береш такий пузирьочок: мильні бульбашки називаються, починаєш їх пускати. У вухи - джаз, на очі - окуляри з жовтим склом, у чашці - чорна кава. Цукру, кориці або перцю - за смаком :)
Цьму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 14:00:53 ]
Йомайо, Чорі, не повіриш але вчора з донькою таке робили))) Тік от жовті окуляри були на ній)) І джаааааз був)) Позитив від Ніни Сімоне і Фітжеральд. Кава без цукру чорна, цукру не люблю в каві і чаї... От... + цукерки з коньяком))))
Цьму!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-10 18:03:41 ]
Варцю, як майже дуже злобний критик, навіть тобі, зара напишу...
Кхе...
От якби в тебе не простежувався власний стиль і власне (досить цікаве) поетичне мислення і не писав би цього, а так... читай... ;оР
Це не твій вірш (вірніше, звісно, не твій стиль і мислення). Це - копія іншої авторки (мушу визнати - дужжжже якісна).
Згоден, всі ми (і я ніяким чином не вийняток) вчимося один у одного і іноді з"являється спокуса написати дуже подібно до того, як це вже зробив автор, який стає "зразком" чи "зразковим" для тебе. Але...
Все ж, по можливості, краще шукати власну індивідуальність, хоча серед такої кількості авторів це зробити і не легко...
Але - потрібно!
З незмінною повагою.
:о)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 09:19:07 ]
Ня!
Серже, що цікаве, я вважаю цей вірш суто своїмю Саме же бачиш - тема то моя))) Підсвідоме наслідування звісно може бути, але все ж таки якщо воно і є то лише підсвідоме. Бо ніколи не не прагла бути чиєюсь хоч і якісною, але копією. Отаке))) До реееееечі, вчора писала невеличкий нарис, а потім прочитала твій комент))) Читай.
«Не сотвори себе идола».
Мудра фраза, чи не так? Але дуже часто ми плутаємо поняття «ідол» та «ідеал». Сальвадор Далі частенько любив казати: «Не бійтеся ідеалу, Вам його не досягти». Так, можливо. Нам не досягти ідеалу поки ми так думаємо, поки ми не впевнені, поки лишаємося осторонь (самих себе), поки плутаємо ідеал з ідолом.
Ідеал, тільки якщо він суб’єктивний та особистісний є рушійною силою самовдосконалення. Лише потрібно визначатися. Я наведу кілька прикладів:

1) Я хочу співати як Тарія, я хочу бути відомою як вона. Слід розуміти, що людина з таким бажанням певним чином відмовляється від певної частини себе, вона перестає бути справжньою і в якийсь момент вона перестає бути, бо така людина хоче бути схожою на когось, отже стає кимось. Хай не повністю, хай підсвідомо і лише у своїй уяві, але вона перестає бути справжньою.
2) Я хочу стати хорошою вокалісткою. Оце саме воно! Це і є рушій, це і є крок до самовдосконалення. Людина прагне навчитися співати, при цьому може навіть рівнятися на когось в якості вчителя, але не прагне бути копією, чи якщо хочете дешевою підробкою чийогось таланту. В даному випадку людина рівняється на себе, хоче досягти ідеалу. Суб’єктивного. Особистого. Тобто стати настільки хорошою, на скільки дозволяють її фізичні, моральні та інші якості. Тобто співати так, щоб подобатися собі. А це чи не найголовніше.
Я наводжу приклади саме з області мистецтва, тому що воно хоч і менш відчутний (в плані матеріальному) але найбільш показовий, наочний приклад.

Те ж саме стосується поезії. Молоді автори так часто хочуть писати, як, скажімо, корифеї сучасної поезії. В результаті ми отримуємо багато якісної поезії (технічно-якісної), але вона вся дуже одноманітна, там багато штампів, багато запозичень, багато штучності. І потім молодому поету практично не світить напрацювати свій власний авторський стиль. Він так і залишається другим Жаданом, Андруховичем, Блоком, Ахматовою замість того, щоб бути першим САМИМСОБОЮ.

Постає питання, а чи не легше тоді зовсім відмовитися від ідеалів і жити простим життям, не ризикувати, не помилятися. У кожного свій вибір і свій шлях. Але як вже писалося вище – ідеал це рушій самовдосконалення. Таке собі світло в кінці тунелю (не всього життя, а лише якогось певного починання), а як відомо – не маючи орієнтиру дуже легко збитися з шляху, заблукати у манівцях. Ми щодня отримуємо просто безліч інформації, велика частина якої несе пропагандистське або повчальне навантаження. Нам постійно щось пропонують (не завжди навіть хочуть чогось взамін) нас чогось вчать, не питаючи чи потрібно нам те вчення, нам нав’язують чужі ідеали, принципи. І дехто починає сумніватися. А чи правильно я зробив, почавши кар’єру музиканта, а чи ту музику я слухаю. Адже всі навколо роблять не так. Дуже важко в такі моменти не дати своїй вірі, а головне принципам похитнутися. Саме тоді нам і потрібне оце відчуття прагнення, цього маяка в кінці, щоб не збитися зі СВОГО шляху. Завжди потрібно мати можливість порівнювати, але в такому випадку на противагу чиємусь навіюванню потрібно пред’явити власний твердий принцип, власне прагнення. Тоді принаймні знаєш чого ти прагнеш, знаєш як цього досягти і вже точно не проміняєш свій особистий ідеал, свою ідею на чужу пустушку, навіть якщо обмін на перший погляд дуже навіть вигідний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 12:21:37 ]
Варюнь, цікаві роздуми. Є лише два моменти:
1) "Не сотвори себе кумира" (а не идола). Ідол - це більш фетишове (як на мене), тому більш безперспективне.
2) Не згодна з тезою про те, що "І потім молодому поету практично не світить напрацювати свій власний авторський стиль." Згадай і юного Пушкіна, і юного Лермонтова з його наслідуваннями тому ж Байрону. І нічо так - напрацювали потім "власний стиль". Мабуть, справа таки не в самому наслідуванні, а в силі власного авторського таланту і світогляді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-11 20:32:55 ]
Добротний твір.
Запропонував би трішки переробити рядок:
"Так з молоком годувальниць ми ссали втому" - мова про "ми ссали" ...
А так, гуд.