ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Перехожий (1963) /
Публіцистика
Якби Микола Гоголь встали
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Якби Микола Гоголь встали
Бідний Бортко! Ну, не вийшло в нього переплюнути Єжи Гофмана. Та з огляду на усі закиди на адресу російської екранізації, уявляю: що сотворили б з «Тараса» наші митці – «шароварники»?
Від другого тому «Мертвих душ» Миколу Васильовича відірвало деренчання мобільного.
- Гоголь? – владно спитав на тому кінці незнайомий чоловічий голос.
- Да, это я.
- Хе-хе-хе! Ось вас мені і треба, шановний, як вас там по-батькові! – вибухнув радістю динамік, - Ну, що, дорогенький ви мій, біжить у супер за могоричем! Та не жолобтесь: дві пляшки «Хеннесі» в самий раз буде! Ой і погуляємо ми з вами, ой і погуляємо!!!
- Простите, сударь, с кем имею честь?
- Та ви що?! – обурився невідомий. – Шкурою треба відчувати, коли вам сам Зачепинога телефонує. Невже не чули? Нічого, щє почуєте! Про мене щє весь світ почує і здригнеться від заздрощів!!!
- Прошу прощения, сударь. Чем, собственно говоря, могу быть полезен?
- Полезен, не те слівце! Чого б я ото гроші зі свого мобільного на вас переводив. Добре, ближче до справи. Ви російського «Тараса Бульбу» дивилися? Ясно, не бачили. Ну, воно і добре - фігня кіношка. Отож, наша Національна рада з питань всього-усього на державному рівні вирішила: будемо знімати власний український, патріотичний «наш ответ Чемберлену»… тобто Бортку і усім москалям. Кризи не лякайтеся - гроші з бюджету нашкребуть. Усім вистачить: і нацраді, і мені на квартирку, і вам на гонорар, ще й акторам дещо залишиться. Але наші патрони там «на горі» цілком слушно вимагають переробити сюжет. Та не лякайтеся ви, не суттєво: трохи відріжемо, трішки добавимо – і буде такий екшен трилеру, що Голівуд розплачеться. Ото ж, діставайте папірця та пишіть, бо після могоричу в мене усе геніальне з голови повилітає.
Микола Васильович розгублено мовчали.
- По-перше, - пішов в атаку загадковий Зачепи нога. – Чого це у вас усі від козаків до жидів недержавною мовою розмовляють. Ви батенька определитесь, чей ви видатний письменник: наш, чи російський? І давайте там определяйтесь швиденько, бо хто не з нами – той що? Зрозуміли. Геть усе перекласти державною і щоб ніякої там «русской земли». Занотували? Пройдемося по сюжету.
Одразу ж кажу: початок млявий. Тому обійдемося без вашого «а поворотись-ка синку». Чого там цікавого може бути на хуторі в Тараса: сіно, кури, свіні? Зекономимо гроші і час глядача – викреслюйте. Почнемо з подорожі на Січ. Зеленіючим степом їдуть три козаки – це старий Тарас Бульба, бонусом за гарне навчання в бурсі, влаштував своїм хлопцям екскурсію на Хортицю. Ідуть вони собі, пісень співають, горілочкою потроху частуються. Тарасу и Остапу хороше. А от Андрій смутний, та все згадує оту сексапільну кралю з якою здибався у Києві.
- Ляшку…
- За неї ми потім поговоримо. Доречи, в мене тільки-но каламбурчик нарисувався. «Запорожець ляшку ухопив за ляж…»… Гм… Не будемо відволікатись. Приїхали наші хлопці на Січ: пьють - гуляють, з самопалів самопалять. Нехай брати обов’язково по хороводять бойового гопака. Кола три… не менше. Але хороводять так, щоб сам Брюс Лі нервно курив в сторонке. Потанцювали і тут – бац!!! Треба в похід збиратися на цих, як його…
- Ляхів…
- Які до біса ляхи, Микола ви мій, Батьковичу?! Що ви ото понавидумували, містифікатор ви наш? Ляхи – поляки. Поляки де живуть? У Польщі! А ця країна наш стратегічний партнер. Ви хочете щоб там образилися, завалили МЗС нотами, а нашим заробітчанам дулю піднесли. Політкоректніше треба. Ніяких ляхів. Хай чешуть турків під Стамбул бити… Хоча, стривайте, Туреччина може образитися – на курорти не пустить. От дідько, куди ж ваших хуліганів з шаблюками загнати?!
- В Америку.
- А це ідея!!! Проте, далеку ва-то все ж таки. О-о-о!!! Придумав, нехай пхаються до Персії (такої країни вже нема, то ж ніхто не образиться).
- В Персию?
- Туди саме. А далі все майже по вашому сюжету. Налетіли вони месниками. У день персів ріжуть, а вночі марять персами прекрасних персіянок. А більш за всіх наш Андрій, бо під час невдалого штурму гарему якогось-там падішаха випадково побачив ту саму кралю, за якою у Києві валандався.
- В Киеве? Персиянку?
- Ну й що з того? Може вона, та персіянка персиками на Бесарабському торгувала? Це не головне. Головне що? Мовчите. Тут головне еротики по більше. Красивої, відвертої, що в усіх глядачів – ух!!! Ну, цього меду ми й без вас добавимо. В Німеччині такі кіномитці в цій темі працюють. Ми вже одного з тамтешніх режисерів запросили – буде власноруч сцени у ліжку ставити. А ви тим часом, зоставте нам живого Андрія.
- Что?
- Не вбивайте, кажу прямим текстом. Що це за дурня: наш славний запорожець, оборонець віри через якусь дівку товаришів зраджує! Не порядок батенька. Хай собі кохає ту персіянку, але у вільний від основної роботи час. Зробимо так: Андрій розривається між бойовищем та гаремом. Остапу це не до вподоби. Хлопці, звісна річ, чубляться. Та коли козаки беруть нарешті те кляте місто, Андрій сам за косу притягує ту дівку і на очах брата відрубує їй голову. Ця сцена в нас символізуватиме апогей братньої любові та жертовності. А дівка – навіщо вона йому взагалі потрібно. Не везти ж її з собою? На Січ з таким крамом все одно не пустять. На чому я зупинився? А-а-а, відрубає голову, брати слізно обнімаються, клянуться у вірності один одному та Україні. Потім забирають трофеї і під козацький марш рушають додому. Все! Далі титри і подяка спонсорам! Ну, як вам? Геніально?!
- Прошу прощения, а как же Тарас Бульба?
Динамік зітхнув наче потомлений Сизіф.
- Пане Гоголю, буду з вами відвертий. Отой ваш Тарас, мені як кістка в горлі. Навіщо взагалі було виписувати цього персонажа? Не ображайтеся, але вашому Бульбі не вистачає переконливості. Він нам увесь геніальний задум псує. Доречи, що це прізвищє – Бульба? Він у вас білорус, чи що? Добре, перекладемо нашою мовою. Що вийде? Тарас Бараболя, Тарас Картопля! Ні, все вже вирішено й затверджено на найвищому рівні. Ото ж давайте викреслюйте свого Тараса і швиденько усе переробляйте! Занотували? Тоді гайда у супермаркет за могоричем. І не жлобтеся, пане Гоголь, не жлобтеся…
P.S. Всеньку ніч не спав Микола Васильович: все милувався – як апетитно ласує аркушами «Полного собрания сочинений» вічно несите полум’я. «На десерт» ще лишався рукопис другого тому «Мертвих душ».
Від другого тому «Мертвих душ» Миколу Васильовича відірвало деренчання мобільного.
- Гоголь? – владно спитав на тому кінці незнайомий чоловічий голос.
- Да, это я.
- Хе-хе-хе! Ось вас мені і треба, шановний, як вас там по-батькові! – вибухнув радістю динамік, - Ну, що, дорогенький ви мій, біжить у супер за могоричем! Та не жолобтесь: дві пляшки «Хеннесі» в самий раз буде! Ой і погуляємо ми з вами, ой і погуляємо!!!
- Простите, сударь, с кем имею честь?
- Та ви що?! – обурився невідомий. – Шкурою треба відчувати, коли вам сам Зачепинога телефонує. Невже не чули? Нічого, щє почуєте! Про мене щє весь світ почує і здригнеться від заздрощів!!!
- Прошу прощения, сударь. Чем, собственно говоря, могу быть полезен?
- Полезен, не те слівце! Чого б я ото гроші зі свого мобільного на вас переводив. Добре, ближче до справи. Ви російського «Тараса Бульбу» дивилися? Ясно, не бачили. Ну, воно і добре - фігня кіношка. Отож, наша Національна рада з питань всього-усього на державному рівні вирішила: будемо знімати власний український, патріотичний «наш ответ Чемберлену»… тобто Бортку і усім москалям. Кризи не лякайтеся - гроші з бюджету нашкребуть. Усім вистачить: і нацраді, і мені на квартирку, і вам на гонорар, ще й акторам дещо залишиться. Але наші патрони там «на горі» цілком слушно вимагають переробити сюжет. Та не лякайтеся ви, не суттєво: трохи відріжемо, трішки добавимо – і буде такий екшен трилеру, що Голівуд розплачеться. Ото ж, діставайте папірця та пишіть, бо після могоричу в мене усе геніальне з голови повилітає.
Микола Васильович розгублено мовчали.
- По-перше, - пішов в атаку загадковий Зачепи нога. – Чого це у вас усі від козаків до жидів недержавною мовою розмовляють. Ви батенька определитесь, чей ви видатний письменник: наш, чи російський? І давайте там определяйтесь швиденько, бо хто не з нами – той що? Зрозуміли. Геть усе перекласти державною і щоб ніякої там «русской земли». Занотували? Пройдемося по сюжету.
Одразу ж кажу: початок млявий. Тому обійдемося без вашого «а поворотись-ка синку». Чого там цікавого може бути на хуторі в Тараса: сіно, кури, свіні? Зекономимо гроші і час глядача – викреслюйте. Почнемо з подорожі на Січ. Зеленіючим степом їдуть три козаки – це старий Тарас Бульба, бонусом за гарне навчання в бурсі, влаштував своїм хлопцям екскурсію на Хортицю. Ідуть вони собі, пісень співають, горілочкою потроху частуються. Тарасу и Остапу хороше. А от Андрій смутний, та все згадує оту сексапільну кралю з якою здибався у Києві.
- Ляшку…
- За неї ми потім поговоримо. Доречи, в мене тільки-но каламбурчик нарисувався. «Запорожець ляшку ухопив за ляж…»… Гм… Не будемо відволікатись. Приїхали наші хлопці на Січ: пьють - гуляють, з самопалів самопалять. Нехай брати обов’язково по хороводять бойового гопака. Кола три… не менше. Але хороводять так, щоб сам Брюс Лі нервно курив в сторонке. Потанцювали і тут – бац!!! Треба в похід збиратися на цих, як його…
- Ляхів…
- Які до біса ляхи, Микола ви мій, Батьковичу?! Що ви ото понавидумували, містифікатор ви наш? Ляхи – поляки. Поляки де живуть? У Польщі! А ця країна наш стратегічний партнер. Ви хочете щоб там образилися, завалили МЗС нотами, а нашим заробітчанам дулю піднесли. Політкоректніше треба. Ніяких ляхів. Хай чешуть турків під Стамбул бити… Хоча, стривайте, Туреччина може образитися – на курорти не пустить. От дідько, куди ж ваших хуліганів з шаблюками загнати?!
- В Америку.
- А це ідея!!! Проте, далеку ва-то все ж таки. О-о-о!!! Придумав, нехай пхаються до Персії (такої країни вже нема, то ж ніхто не образиться).
- В Персию?
- Туди саме. А далі все майже по вашому сюжету. Налетіли вони месниками. У день персів ріжуть, а вночі марять персами прекрасних персіянок. А більш за всіх наш Андрій, бо під час невдалого штурму гарему якогось-там падішаха випадково побачив ту саму кралю, за якою у Києві валандався.
- В Киеве? Персиянку?
- Ну й що з того? Може вона, та персіянка персиками на Бесарабському торгувала? Це не головне. Головне що? Мовчите. Тут головне еротики по більше. Красивої, відвертої, що в усіх глядачів – ух!!! Ну, цього меду ми й без вас добавимо. В Німеччині такі кіномитці в цій темі працюють. Ми вже одного з тамтешніх режисерів запросили – буде власноруч сцени у ліжку ставити. А ви тим часом, зоставте нам живого Андрія.
- Что?
- Не вбивайте, кажу прямим текстом. Що це за дурня: наш славний запорожець, оборонець віри через якусь дівку товаришів зраджує! Не порядок батенька. Хай собі кохає ту персіянку, але у вільний від основної роботи час. Зробимо так: Андрій розривається між бойовищем та гаремом. Остапу це не до вподоби. Хлопці, звісна річ, чубляться. Та коли козаки беруть нарешті те кляте місто, Андрій сам за косу притягує ту дівку і на очах брата відрубує їй голову. Ця сцена в нас символізуватиме апогей братньої любові та жертовності. А дівка – навіщо вона йому взагалі потрібно. Не везти ж її з собою? На Січ з таким крамом все одно не пустять. На чому я зупинився? А-а-а, відрубає голову, брати слізно обнімаються, клянуться у вірності один одному та Україні. Потім забирають трофеї і під козацький марш рушають додому. Все! Далі титри і подяка спонсорам! Ну, як вам? Геніально?!
- Прошу прощения, а как же Тарас Бульба?
Динамік зітхнув наче потомлений Сизіф.
- Пане Гоголю, буду з вами відвертий. Отой ваш Тарас, мені як кістка в горлі. Навіщо взагалі було виписувати цього персонажа? Не ображайтеся, але вашому Бульбі не вистачає переконливості. Він нам увесь геніальний задум псує. Доречи, що це прізвищє – Бульба? Він у вас білорус, чи що? Добре, перекладемо нашою мовою. Що вийде? Тарас Бараболя, Тарас Картопля! Ні, все вже вирішено й затверджено на найвищому рівні. Ото ж давайте викреслюйте свого Тараса і швиденько усе переробляйте! Занотували? Тоді гайда у супермаркет за могоричем. І не жлобтеся, пане Гоголь, не жлобтеся…
P.S. Всеньку ніч не спав Микола Васильович: все милувався – як апетитно ласує аркушами «Полного собрания сочинений» вічно несите полум’я. «На десерт» ще лишався рукопис другого тому «Мертвих душ».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію