ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
2024.03.28
22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Роса (1964) /
Проза
Гроза
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гроза
То була перша гроза, яку я пам’ятаю. Можливо, вона б і не залишилась у моїй пам’яті, якби не хвилювання дорослих. Бабуся з дідусем, наказавши мені сидіти в хаті, заклопотано заганяли та зачиняли качок та курей, переводили корову з-під навісу у хлів, прибирали все, чому міг зашкодити дощ. А я завмерла на порозі хати, не в змозі відірвати погляд від неба.
Такої величезної сизої хмари і такої чорної її тіні я більше ніколи в житті не бачила. Вони швидко насувались на село, підминаючи під себе тепло і спокій літньої днини. Все якось принишкло, здавалось, що навіть листя на деревах сторожко завмерло, прислухаючись до чогось невідомого. Спочатку хмара стиха загуркотіла, немов би попереджаючи, щоб усе слабке та немічне забиралось з її дороги. Потім, наче на її виклик, з місця рвонув вітер, піднімаючи над селом куряву і не по-літньому дихнувши холодом. Допоміг опасистій господині неба зробити останній крок і шанобливо стих, похитуючи верхів’ями дерев. Знову запала якась дивна тиша. Ясний день так швидко обернувся на сутінки, що можна було бачити, як вони на очах густіють, перетворюючись майже на нічну темряву. І у цих сутінках щось зашурхотіло. То, ледве помітні крізь присмерк, перші, ще рідкі величезні краплі шаруділи листям, стрибали на запилену доріжку і ховались у споришах. І раптом, розкішним блискучим корінням потяглась до землі блискавка. Яка ж вона була гарна! Спалахнула на півнеба і, коли згасла, ще якийсь час яскравим світлом залишалась у моїх очах. Вже крізь це сліпе світло я відчула, як здригнулось усе навкруги від грому, що з гуркотом посипався з хмари, наче невидимі кам’яні брили. І залопотіла листям, заторохтіла дахом, затанцювала по двору злива. Коли сяйво блискавки поступово зникло з моїх очей і крізь суцільну темряву, що прийшла йому на зміну, до мене почав повертатись зір, а побачила густі косі струмені суцільної стіни дощу. Стояла на порозі, вражена силою і красою усього , що побачила і відчула, чекала наступної блискавки і наступного грому. Віднині я була втаємничена у ці поняття: гроза, злива, блискавка, грім… Віднині я була зачарована цим дійством. І віднині я знала, що добро і зло нарізно існують тільки у людських душах, а у природі зливаються в єдине ціле, поєднуючи свою силу.
Такої величезної сизої хмари і такої чорної її тіні я більше ніколи в житті не бачила. Вони швидко насувались на село, підминаючи під себе тепло і спокій літньої днини. Все якось принишкло, здавалось, що навіть листя на деревах сторожко завмерло, прислухаючись до чогось невідомого. Спочатку хмара стиха загуркотіла, немов би попереджаючи, щоб усе слабке та немічне забиралось з її дороги. Потім, наче на її виклик, з місця рвонув вітер, піднімаючи над селом куряву і не по-літньому дихнувши холодом. Допоміг опасистій господині неба зробити останній крок і шанобливо стих, похитуючи верхів’ями дерев. Знову запала якась дивна тиша. Ясний день так швидко обернувся на сутінки, що можна було бачити, як вони на очах густіють, перетворюючись майже на нічну темряву. І у цих сутінках щось зашурхотіло. То, ледве помітні крізь присмерк, перші, ще рідкі величезні краплі шаруділи листям, стрибали на запилену доріжку і ховались у споришах. І раптом, розкішним блискучим корінням потяглась до землі блискавка. Яка ж вона була гарна! Спалахнула на півнеба і, коли згасла, ще якийсь час яскравим світлом залишалась у моїх очах. Вже крізь це сліпе світло я відчула, як здригнулось усе навкруги від грому, що з гуркотом посипався з хмари, наче невидимі кам’яні брили. І залопотіла листям, заторохтіла дахом, затанцювала по двору злива. Коли сяйво блискавки поступово зникло з моїх очей і крізь суцільну темряву, що прийшла йому на зміну, до мене почав повертатись зір, а побачила густі косі струмені суцільної стіни дощу. Стояла на порозі, вражена силою і красою усього , що побачила і відчула, чекала наступної блискавки і наступного грому. Віднині я була втаємничена у ці поняття: гроза, злива, блискавка, грім… Віднині я була зачарована цим дійством. І віднині я знала, що добро і зло нарізно існують тільки у людських душах, а у природі зливаються в єдине ціле, поєднуючи свою силу.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію