ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ліна Федорченко (1975) /
Проза
Семантика по-одесски
Когда Ваш ребёнок спросит: «Что такое фасад?», Вы, конечно, можете, открыв толковый словарь, сказать: «Это передняя стена дома».
Но тогда он задаст вполне резонный вопрос: «Какую именно стену надо считать передней, какую – задней? (Ведь это ещё с какой стороны посмотреть…)»
И не пытайтесь ответить: «Смотреть правильно только с этой», потому что Вы и сами прекрасно знаете, что «на одной стороне больше 60% правды не бывает», а он знает, что дом – не кавалер, и указания типа «там, где галстук там - перёд» в данном случае не проходят.
Надеетесь, что Вам не попадётся такой умный ребёнок? Попадётся. Дети все гении, а Ваш – самый гениальный (правда, после моего… Но этого я Вам не скажу).
И вот Вы зашли в тупик, и на его «Почему?» скажете: «А я знаю? Я не тот, чьё имя не поминают всуе. Азохн-вей...»
Только удовлетворится ли ребёнок таким ответом?
Правда, можно ответить и по-другому.
К примеру, так: «Представь себе, идёшь ты мимо синагоги (это такое место, где Бог имеет свой гешефт). Выходишь на Пушкинскую и видишь дом, допустим № 24. Ну да, да - тот, в котором живёт мой конкурент Сёма (что б ему всё жизнь работать так как в пятницу, а есть как в субботу!) И дом этот лазурного цвета (как небо… и бусы, которые я подарил твоей маме, когда ты родился... хотя собирался подарить их совсем другой тёте и по другому поводу, но Бог мудрее нас, не сложилось).
Дверь парадного подъезда огромна, как сумма наших долгов, и всегда закрыта, как кредит в банке. Башенки, балкончики, окна формы загадочной, как декольте нашей соседки снизу (Не смотрел? Ну и правильно, мал ещё), а также колонны, кариатиды и прочие архитектурные излишества.
И ты думаешь, что снаружи – то и внутри? Нет… Жизнь, так же как портмоне и сердце, имеет как минимум три подкладки…
Так что пройди через проём, на одной стене которого наискосок размашисто мелом: «Будьте счастливы люди!!!», а на другой – мелко печатно краской: «Туалета нет», пройди – и ты попадёшь во дворик, не белёный, видимо со времён Дюка. Здесь окна напоминают скорее прорехи на старом платье, а двери не закрываются, как рот у твоей мамы. (Но это так, мысли вслух).
Ночью на каждой крыше сидит чёрный кот, и они поют, словно скрипки в «Гамбринусе», а днём на каждом балкончике тётя Рая, Роза, Рива, и через весь двор – верёвки, запахи и вопли…
- Отойди от колонки, хулиган!
Чтоб твоя голова провалилась в грудь,
и ты выглядывал сквозь рёбра, как вор сквозь решётку!
(Да не сбудутся эти слова)!
- Шимон, когда тебя нет дома, твои соседи говорят о тебе гадости.
- Ха! Когда меня нет дома, пускай они меня даже бьют.
- Но это ещё не всё! У твоей Талы есть любовник.
- Знаешь, я считаю, что лучше, как я, иметь 50% в хорошем деле,
чем, как ты, тоже 50 - но в плохом.
- Ой вейзмир! Такое моё еврейское счастье…
- Сара, и чего вы так кричите?
- Мой Абраша опять пьёт.
- Я же не алкоголик, я топлю в вине свои цорес.
- И что?
- … они умеют плавать.
- Милочка, вы имеете сегодня свободный вечер?
- А что?
- Я хотел пригласить вас в ресторан.
- Ну тогда имею.
- Моня!
- Да?
- Да я не тебя зову, а кота!
- Зачем коту давать человеческое имя, неужели нельзя было
назвать Василием?
- Знаешь, Шуламифь, иногда мне кажется,
что лестница в небо находится именно в нашем дворе…
Так вот, майн либн кинд, то, что снаружи – то фасад, а то что внутри – то Одесса».
И знаете, дети обычно понимают…
1992
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Семантика по-одесски
Когда Ваш ребёнок спросит: «Что такое фасад?», Вы, конечно, можете, открыв толковый словарь, сказать: «Это передняя стена дома».
Но тогда он задаст вполне резонный вопрос: «Какую именно стену надо считать передней, какую – задней? (Ведь это ещё с какой стороны посмотреть…)»
И не пытайтесь ответить: «Смотреть правильно только с этой», потому что Вы и сами прекрасно знаете, что «на одной стороне больше 60% правды не бывает», а он знает, что дом – не кавалер, и указания типа «там, где галстук там - перёд» в данном случае не проходят.
Надеетесь, что Вам не попадётся такой умный ребёнок? Попадётся. Дети все гении, а Ваш – самый гениальный (правда, после моего… Но этого я Вам не скажу).
И вот Вы зашли в тупик, и на его «Почему?» скажете: «А я знаю? Я не тот, чьё имя не поминают всуе. Азохн-вей...»
Только удовлетворится ли ребёнок таким ответом?
Правда, можно ответить и по-другому.
К примеру, так: «Представь себе, идёшь ты мимо синагоги (это такое место, где Бог имеет свой гешефт). Выходишь на Пушкинскую и видишь дом, допустим № 24. Ну да, да - тот, в котором живёт мой конкурент Сёма (что б ему всё жизнь работать так как в пятницу, а есть как в субботу!) И дом этот лазурного цвета (как небо… и бусы, которые я подарил твоей маме, когда ты родился... хотя собирался подарить их совсем другой тёте и по другому поводу, но Бог мудрее нас, не сложилось).
Дверь парадного подъезда огромна, как сумма наших долгов, и всегда закрыта, как кредит в банке. Башенки, балкончики, окна формы загадочной, как декольте нашей соседки снизу (Не смотрел? Ну и правильно, мал ещё), а также колонны, кариатиды и прочие архитектурные излишества.
И ты думаешь, что снаружи – то и внутри? Нет… Жизнь, так же как портмоне и сердце, имеет как минимум три подкладки…
Так что пройди через проём, на одной стене которого наискосок размашисто мелом: «Будьте счастливы люди!!!», а на другой – мелко печатно краской: «Туалета нет», пройди – и ты попадёшь во дворик, не белёный, видимо со времён Дюка. Здесь окна напоминают скорее прорехи на старом платье, а двери не закрываются, как рот у твоей мамы. (Но это так, мысли вслух).
Ночью на каждой крыше сидит чёрный кот, и они поют, словно скрипки в «Гамбринусе», а днём на каждом балкончике тётя Рая, Роза, Рива, и через весь двор – верёвки, запахи и вопли…
- Отойди от колонки, хулиган!
Чтоб твоя голова провалилась в грудь,
и ты выглядывал сквозь рёбра, как вор сквозь решётку!
(Да не сбудутся эти слова)!
- Шимон, когда тебя нет дома, твои соседи говорят о тебе гадости.
- Ха! Когда меня нет дома, пускай они меня даже бьют.
- Но это ещё не всё! У твоей Талы есть любовник.
- Знаешь, я считаю, что лучше, как я, иметь 50% в хорошем деле,
чем, как ты, тоже 50 - но в плохом.
- Ой вейзмир! Такое моё еврейское счастье…
- Сара, и чего вы так кричите?
- Мой Абраша опять пьёт.
- Я же не алкоголик, я топлю в вине свои цорес.
- И что?
- … они умеют плавать.
- Милочка, вы имеете сегодня свободный вечер?
- А что?
- Я хотел пригласить вас в ресторан.
- Ну тогда имею.
- Моня!
- Да?
- Да я не тебя зову, а кота!
- Зачем коту давать человеческое имя, неужели нельзя было
назвать Василием?
- Знаешь, Шуламифь, иногда мне кажется,
что лестница в небо находится именно в нашем дворе…
Так вот, майн либн кинд, то, что снаружи – то фасад, а то что внутри – то Одесса».
И знаете, дети обычно понимают…
1992
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію