ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Рей Ікс /
Вірші
Неказочка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Неказочка
Епіграф
"Капитан, я пришел попрощаться с тобой,
С тобой и твоим кораблем."
Боцман сьогодні обслухався року.
Він обходить каюти востаннє,
і очі йому тривожні. Він заходить до кожного,
хто був йому добрим знайомим,
він заходить і говорить щось однакове,
настільки однакове, що думають,
що він бреше.
Він вивіряв курс,
ночами прислухаючись,
як гуде організм машини.
Він стежив, чи всюди прибрано.
Він знав, де незмащена деталь
і де найцінніший багаж,
і де неправильний баласт,
і де завелися миші.
На ранок він вибивав із люльки
об фальшборт
сірий тютюновий сурогат,
ховав у кишеню компас
і робив запис у окремому
корабельному журналі.
Часом звітував капітанові,
який ставив галочку
і відмахувався,
викладаючи на стіл
тижневу плату.
Він, напевно, обслухався року,
або позбувся глузду,
або піддався на вмовляння,
або боявся крові.
Але коли матроси підняли бунт,
він згадав, як придивлявся
і прислухався.
Він дещо знав.
Знання не дало йому їсти в той день.
Він знав,
що відхилення від курсу неможливе.
Це було безглуздя.
Це була примха капітана.
Матросам недодали зарплатні.
Помічник капітана
за кожним словом того
слухняно кивав,
бо був надто тупий,
щоб побачити небезпеку.
Він знав.
До того часу
він хотів лише вчепитися
за свою частку роботи,
за свою питому,
і нічого більше не знати,
нічого в світі.
Але коли курс
круто змінився
в бік поганої течії й рифів,
машина почала працювати з перебоями,
розхід палива збільшився вдвічі,
компас зшаленів,
а матроси, як на те,
підняли бунт,
домагаючись справедливості.
Капітана не обходила справедливість.
Не обходила також машина.
Він не читав корабельних журналів
і не прислухався ні до кого.
Він намагався придушити вже третій бунт.
Він побив їх старшого
просто на палубі,
а помічник на додачу висміяв,
хоч навіть до пуття не знав, за що.
Капітан шукав поплічників,
підмовляючи їх на вбивства
десь у трюмах, у темряві,
і боцман раптом зрозумів,
що начальнику десь був мотор,
покази компаса
та решта дрібних проблем,
що капітан просто божевільний,
що капітан уже давно божевільний,
поведений на темах параної,
манії величі,
моряцької слави,
найкращих жінок на березі,
найліпшого вина і ямайського рому,
всякої фігні,
щоб не бачити поточного моменту
і власної відповідальності.
Тому боцман вирішив забрати екіпаж і втекти…
(далі тут)
"Капитан, я пришел попрощаться с тобой,
С тобой и твоим кораблем."
Боцман сьогодні обслухався року.
Він обходить каюти востаннє,
і очі йому тривожні. Він заходить до кожного,
хто був йому добрим знайомим,
він заходить і говорить щось однакове,
настільки однакове, що думають,
що він бреше.
Він вивіряв курс,
ночами прислухаючись,
як гуде організм машини.
Він стежив, чи всюди прибрано.
Він знав, де незмащена деталь
і де найцінніший багаж,
і де неправильний баласт,
і де завелися миші.
На ранок він вибивав із люльки
об фальшборт
сірий тютюновий сурогат,
ховав у кишеню компас
і робив запис у окремому
корабельному журналі.
Часом звітував капітанові,
який ставив галочку
і відмахувався,
викладаючи на стіл
тижневу плату.
Він, напевно, обслухався року,
або позбувся глузду,
або піддався на вмовляння,
або боявся крові.
Але коли матроси підняли бунт,
він згадав, як придивлявся
і прислухався.
Він дещо знав.
Знання не дало йому їсти в той день.
Він знав,
що відхилення від курсу неможливе.
Це було безглуздя.
Це була примха капітана.
Матросам недодали зарплатні.
Помічник капітана
за кожним словом того
слухняно кивав,
бо був надто тупий,
щоб побачити небезпеку.
Він знав.
До того часу
він хотів лише вчепитися
за свою частку роботи,
за свою питому,
і нічого більше не знати,
нічого в світі.
Але коли курс
круто змінився
в бік поганої течії й рифів,
машина почала працювати з перебоями,
розхід палива збільшився вдвічі,
компас зшаленів,
а матроси, як на те,
підняли бунт,
домагаючись справедливості.
Капітана не обходила справедливість.
Не обходила також машина.
Він не читав корабельних журналів
і не прислухався ні до кого.
Він намагався придушити вже третій бунт.
Він побив їх старшого
просто на палубі,
а помічник на додачу висміяв,
хоч навіть до пуття не знав, за що.
Капітан шукав поплічників,
підмовляючи їх на вбивства
десь у трюмах, у темряві,
і боцман раптом зрозумів,
що начальнику десь був мотор,
покази компаса
та решта дрібних проблем,
що капітан просто божевільний,
що капітан уже давно божевільний,
поведений на темах параної,
манії величі,
моряцької слави,
найкращих жінок на березі,
найліпшого вина і ямайського рому,
всякої фігні,
щоб не бачити поточного моменту
і власної відповідальності.
Тому боцман вирішив забрати екіпаж і втекти…
(далі тут)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію