ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Багрянцева
2018.09.25 21:13
А планети зійдуться і стане усе на місця.
І світанки нові вереснево засяють яскраво.
Купол правди здійметься над містом твоїм величаво.
І щасливо завершиться вкотре історія ця.

І широка ріка змиє втому поснулих людей.
Переможе добро. Ось побачиш, в

Адель Станіславська
2018.09.25 17:12
Про болі мовчи, говори лиш про щастя, сонце
Складай йому оди, та тільки не про своє...
І тихо моли свого янгола-охоронця,
Про те, щоб і він не казав, як на серці є.

Бо щирість лякає, і вершить тобі запону
від слів розуміння, що жити - то все, що є.

Тетяна Левицька
2018.09.25 14:05
Красива, сонячна,
лише б радіти.
Згубила в соняхах
картате літо,
зелені кульчики,
немов ліщина.
Сама ще дівчинка,
а Бог дав сина.

Анонім Я Саландяк
2018.09.25 10:54
Діалектика для фейсбука (з Канта) довге – актуальне речення... ... від Канта*: “Там де їхня спрощена логіка-свідомість (Wesen-суть,істота) , замість того зупиняє, власне стверджує, що це каверзні задуми розумників з метою, що найменше, похитнут

Ночі Вітер
2018.09.25 09:22
Все мине безжалісно, повільно,
Злиже час і відчай твій, і біль.
Усміхнеться в очі божевіллю, -
Не жалкуй, облиш вчорашній хміль.

До зими хвилина-дві – не більше.
Жменя снігу – вимір у життя.
Холодно. Тебе турбує інше?

Володимир Бойко
2018.09.25 08:58
А потім сталася війна
Межи нерідними братами,
Несамовита до нестями,
Осатаніла і брудна.

І правда в кожного своя,
Свої канони і резони,
І захищатимуть до скону

Оксана Рудич
2018.09.24 21:49
Це місто – п’яне, це місто – сонне.
І ти, і я – застигли в бетоні.
Між нас – ліхтарі, між нас антени
і сни, що чатують по закутках темних.

Асфальтні ріки, човни-маршрутки,
клумб - островів запорошене хутро.
І де шукати того хлопчину

Оксана Рудич
2018.09.24 21:45
Тобі й не снилось
як зорі серпневі згоряли до тла.
Мені лишилась
лише зола.
Листок золотий, що в долоні бринить,
вітер осінній гойдає.
В холодній блакиті він зникне за мить.
І я його відпускаю.

Анонім Я Саландяк
2018.09.24 18:23
наче про фейсбук Кант* сказав: ... таким чином йдеться не про різноманітність в мисленні, а уперто (зводиться до логіки Я) іде лише (blo-голо) про поняття Я, котре є простим (einfach-одно-разове-кратне) і до котрого (одного Я) все мислення, зр

Олександр Сушко
2018.09.24 17:52
Без клепки в голові неважко жити,
Поспав, поїв, помацав жінчин таз.
Весь вік думками тільки у кориті,
А генії звойовують Парнас.

А там - війна! Брикаються коняки,
Митці в боях розплющують носи.
Мені також порвали збоку плавки,

Світлана Мельничук
2018.09.24 16:47
Усе в тебе є:
і синиця у жмені,
і тінь журавля,
і прихований туз...
А серце твоє
у нагрудній кишені
(моїй) так давно
поселилось чомусь.

Іван Потьомкін
2018.09.24 15:27
З полону викупили кількох дівчат. Привезли в Нехардію і дали притулок на горищі в домі благочестивого рабі Амрама. Наніч прибрали драбину, що вела нагору. Котрась із дівчат пройшлась і промінь місяця вихопив її миловиду постать. Побачив це рабі і спал

Світлана Майя Залізняк
2018.09.24 13:21
Стомлені, замилені очі Доброти.
Релаксуй - муркочуть пуми і коти.
Синові - "добраніч", мамі - "почекай".
Лаштувала кладочку... віддалився рай.

Камінь із каблучки випав - на пісок.
Був у мене Голос.
Хвалять голосок.

Ярослав Чорногуз
2018.09.23 23:33
Осіння днина випита до дна,
Лягли навколо тіні присмеркові,
Лиш у саду, в любовному алькові
Літає сміху голосна луна.

Комусь вона, можливо, не до речі –
Збива ліричну хвилю у душі…
Ще хтось когось – дивуюся – смішить,

Олександр Сушко
2018.09.23 19:32
Тут був Едем. Шумів зелений ліс,
Стрибала білорибиця на плесі...
Тепер його нема. Є купи гільз,
Гниють у вирвах знищені берези.

Я знав - не можна вірити "братам",
Вони - раби, а я дитя свободи.
Сюди прийшла за здобиччю орда,

Нінель Новікова
2018.09.23 19:21
Світлий сум осінньої краси...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23

Надія Коваль
2018.09.07

Кець Валерій Кець Валерій
2018.09.07

Костянтин Головко
2018.09.05

Неоніла Ковальська Гуменюк
2018.08.31

Ірина Козун
2018.08.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вероніка Новікова / Вірші

 пташині сни
Образ твору [не вірю]

Станція
в танці пил і вокзальні лиця
верхня чи нижня буде її полиця
вікна завжди виходитимуть на захід
колії мертві їх переїхав двічі
вицвілий потяг холод-деінде-рахів

серпень незмінно вилиняє у січень
біле незмінно зіллється в блідо-сіре
чуєш у мерзлу землю зарита птахо
я у тебе не вірю.

[вірю]

місяць – те ж саме сонце /з більмом на оці/
січень – той самий липень /пусте, що мертвий/
добрі – ті ж самі злі /й усього – що терплять/
холодно буде довше /ніж буде досить/

[немає]

ти дрімаєш
німа на моїх колінах
майже рідна неначе чужа мати
ти настільки свіжа іще картина…
я боюся тебе
торкатись.

[є]

станція станція
вже проводжати запізно
б'ються на смерть колеса вищить залізо
хтось пуповину снам її перерізав
хтось переплутав дні у розмитих вікнах
сніг поміж двох фіранок собі
радий

скільки не мерзни
мерзнути ти не звикнеш
птахо в землі
як тобі там
літати?

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-27 19:32:43
Переглядів сторінки твору 2900
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.893 / 5.5  (5.253 / 5.66)
* Рейтинг "Майстерень" 4.865 / 5.5  (5.169 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.08.31 16:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 19:44:33 ]
Шукаю слів, щоб передати враження і відчуття прочитаного. Знаходжу, гублю, знов шукаю. Не знаходжу( Вірш просто неймовірний. Ніби я їхав поруч, на сусідній полиці і заглядав так само під землю.
"Вищить"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 22:39:11 ]
даа, вищить) дякую.
рада, що заімпонувало.

щиро,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Долотовський (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 19:51:12 ]
не скажу, що Ваша оця поезія пуста чи бездарна, тут відчувається інтелект і естетизм, але інфернальна вона, я би сказав некрофільна, така що ґенерує сьюіцидні настрої...Знаєте є поезія життя, а є поезія задзеркалля життя. От Ваш текст саме таким видається.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-27 20:49:30 ]
дозвольте не погодитися, шановний "Віссаріоне" :)
є вживання в емоцію (хай негативну), є вагання, сумнів (вірю-не вірю-немає-є), більше того - є невіра в те, що під землею неможна літати. Яка ж це некрофілія і - тим паче - "сьюіцидні настрої..."?

ПиСи. А прізвище у Вас гарне. Особливо його семантична наповненість :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-27 20:50:33 ]
sorry, невіра в те, що під землею МОЖНА літати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Долотовський (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 23:16:36 ]
я подав свій холістичний фід-бек щодо цього тексту, люба ЧорЖі, а всі ці Ваші "є невіра в те, що під землею неможна літати. Яка ж це некрофілія " то від лукавого :-)))
Мені також подобається моє назвисько, шкода що в роду не було Молотових. Уявляєте Долотовський-Молотов? :-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-27 23:50:16 ]
моє "від лукавого", не менш любий РомДоле, - це фіт-бек на Ваш фіт-бек, і ще невідомо, хто з них холістичніший :))

а назвисько - да, знатне було б. Хоча Нємірович-Данченко краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 22:41:42 ]
інфернальна...брррр...у цього поняття таке значення, що я його не те, що до текстів приміняти, і не вимовляла би зайвий раз проти ночі :)
а от суїцидальні настрої - то погано. дуже.
змушуєте зе Вас хвилюватись, Романе...
(тремтячим голосом) Ви живі-і-і?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Долотовський (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 23:18:17 ]
живєє всєх живих :-))) за Вас, паняночко, хвилююся! досить киснути в декаденстві, дайош жичестверджувальне!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 23:22:53 ]
даю!!

мовчки страшно відбиває чочотку
улибаєцця


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Долотовський (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 23:33:55 ]
це вже ліпше! а то бліді ланіти, тіні в дзеркалах, птахи Хічкока на шляху в палату №6...
:-) чекатиму з нетерпінням чогось пампушно-часникового з перцівочкою :-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 20:07:23 ]
у задзеркаллі зелений заяць
і гонський ровер алмазним небом
серпневий квітень. ніщо вокзальне
і сині птахи у китайських кедах


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 22:46:48 ]
у дзеркалі ли-це
це
я
ні
хто
не
зна
є
я
є
чи
ні
і котра з нас
справжня
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 20:15:03 ]
Троха "відійшов". Зі скатами якось не зовсім ясно, хіба коли мати на увазі електро-скатів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 22:39:41 ]
да, урочисто і торжествєнно - саме вони :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-11-28 16:41:06 ]
там, де півправди зжерла сліпа полуда,
де на півока совість пасе брехню...
хто не осудить, той несудимий буде...
як не ховайся, світ тебе знайде всюди,
будь хоч як кокон, або ж відверто ню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-30 11:23:15 ]
хто не забуде сам, того не забудуть,
хто не осудить, той залишиться жити;
хто залишиться, зіжне у серпні жито,
хліба спече і сяде до січня шити
першу свою броню...

кокон як кокон.
зовні - сніги і люди.
в коконі - тихо,
біло, й відверто ню...

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 11:54:06 ]
"даю!!

мовчки страшно відбиває чочотку
улибаєцця" -

каже Ніка.

Ай да маладєц!
Красавіца-умніца - каже моє селянсько-лицарське серце - і закохано присвячує витонченій вогненній танцівниці щось... все.
не перевилися іще музчини-романтики, Нікусю, не перевалилися, здатні усе божественне оцінити і...

...Заковується в залізний панцир, бере в одну руку меч, а в іншу троянду - і намагається вилізти на білого коня, який так само обалділо заворожений болюче красивою внутрішньою музикою Дами-Поета!..
Ех... :)
І варто жити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-12-01 21:47:25 ]
бере в зуби троянду,
годує нею обалділого коня,
ні на мить не припиняючи відбивати чочотку.

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-12-01 22:07:27 ]
ну, ну, ну, не лякайте білу коняку переваленими музчинами і дрібним степом :))
та ше й з внутрішніми колючками –
а де кокон із ню поділи?
ачей у землю зарили:(