ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віта Парфенович
2018.06.25 14:32
Я прийшла у цей світ не випадково. Як і народилася не сином, а донею. Жіноча стать була мені надана для того, щоб осягнути, усвідомити – діти не з’являються просто так. Душі, послані на землю, заради того, щоб у тілесному втіленні відчути на власній шкір

Сонце Місяць
2018.06.25 04:02
Бачу, на сході темний місяць
Навстріч нам біда йде
Бачу, трус землі й зірниці
Бачу, є & буде зле

Не ходи ніде
Загибель жде тебе
Місяць темний сходить ген

Ярослав Чорногуз
2018.06.25 00:25
Купальський вечір холодом війнув
І всю природу трохи запечалив…
Лише далеку хмару осяйну
Лишив світити усміхом опалу.

А буйнотрав`я обійма навкруг
В оцих місцях, красою осіянних.
І сонце вже завершує свій круг,

Анастасія Поліщук
2018.06.24 22:19
Не дивись, що небо непокоїться,
І не думай - не твої гріхи
Змушують і блискавки, і рокоти
Грозове полотнище прясти
Без перерви.
Ти не перший вигадав
Крок за грань, у простори без меж,
Де немає правил - там невидано,

Володимир Бойко
2018.06.24 19:08
Владарюють наддержави,
Світ провадять до могили,
Де немає сили права,
Домінує право сили.

Олександр Сушко
2018.06.24 16:33
Пегас над сажем описав криву
Й чкурнув зі мною в небо як ракета.
Вдягну смирення каптур на главу,
Відстану від "блискучого" поета.

Для тонусу зробив йому укол,
Але сатира сказ не поборола:
Із вим'я вже не крапле молоко,

Олена Лоза
2018.06.24 13:21
Ми були в селі у діда.
В літній полудень жаркий,
Чи то пак, перед обідом
Прилетів на липу рій...
В діда часто гостювали
І, коли не мали справ,
Завжди ми спостерігали,
Як дідусь наш працював.

Олена Лоза
2018.06.24 13:19
На Свят - вечір
У душах поселяться
Спокій і мир,
І любов переможе,
Загояться давні рани.
У будинках сільських
І мільйонах звичайних квартир
Однією надією світлою

Микола Дудар
2018.06.24 11:21
Коли я віз ЇЇ в лікарню
Посеред вимушеного страху
Мені нашіптували: - Марно…
Ні, вам не сюди, це - Божа птаха
І я повіз ЇЇ на цвинтар
Відносно дозволу релігії
Мені сказали: - Ось вам бритва
Пройдіться трохи понад віями…

Олександра Камінчанська
2018.06.24 00:45
шалений вік летовищ і торговища –
кудись летять, крамують, десь крадуть.
між молитов набожника і покруча,
немов гриби, святилища ростуть.
і невідомо Боже чи не Богове,
оте усе в золочених вбраннях.
то лиш до свят – поезіями, догмами,
а далі: хто ку

Ярослав Чорногуз
2018.06.24 00:31
Неначе в задницю оса,
Вкусила, мовби хмар омана.
Поблякли раптом небеса,
Немовби очі в графомана.

Йому неначе, мовби, мов
І наче стало - ніби мати...
Збагнув - дурницю він впоров -

Ігор Шоха
2018.06.23 21:28
Я уночі чатую площу.
А ти сльозу мою утри,
коли дощі мене полощуть
і не висушують вітри.
                                    Кого,
кого побачу на світанні,
коли твої розтанули сліди?
                                    Чого,

Володимир Бойко
2018.06.23 20:42
Хазяїн мій мене на шанував,
Не чув, не бачив, не хотів і знати,
Проте мене він, як вогню, боявсь,
Ненавидів похмуро і затято.

Як перед ним я голову схиляв,
Йому здавалось: посмішку ховаю,
Як плакати мене він спонукав,

Микола Дудар
2018.06.23 20:20
Не жури і пробач, що проліз крізь затвірок
Екскурсійний заплив на столичну красу
Хай загнали у стрій і водили як звіра
Хай крутили по колу наче літо осу…
Ти гнучкий як і батько, як мати, як Травень…
Свій окремий підручник… і свій Поводир
Ти злітаєш

Леся Геник
2018.06.23 16:55
Цей дощ затягнувся надовго.
Небесний розгойдано дзвін.
Втонула в калюжах дорога.
І річка набрала розгін.

Вдягнулися гори в корону
важких нерозчесаних хмар.
З горішнього стиглого лона

Олександр Сушко
2018.06.23 15:02
Кохану муха укусили,
Чи, гейби, зголоднілий гедзь.
Од гніву стала синя мила!
Вже думав, що ухопить грець.

Сказав: - Дружино, годі, пробі!
Не варто брать пера до рук!
Немовби, начебто і мовби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Зоріна Головатюк
2018.06.14

Наталія Навроцька
2018.06.13

Готра Ян
2018.06.12

Оксана Мишанич
2018.06.08

сергій порицький
2018.06.07

Софія Мацькович
2018.06.03

Аліна Ластович
2018.05.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вероніка Новікова / Вірші

 пташині сни
Образ твору [не вірю]

Станція
в танці пил і вокзальні лиця
верхня чи нижня буде її полиця
вікна завжди виходитимуть на захід
колії мертві їх переїхав двічі
вицвілий потяг холод-деінде-рахів

серпень незмінно вилиняє у січень
біле незмінно зіллється в блідо-сіре
чуєш у мерзлу землю зарита птахо
я у тебе не вірю.

[вірю]

місяць – те ж саме сонце /з більмом на оці/
січень – той самий липень /пусте, що мертвий/
добрі – ті ж самі злі /й усього – що терплять/
холодно буде довше /ніж буде досить/

[немає]

ти дрімаєш
німа на моїх колінах
майже рідна неначе чужа мати
ти настільки свіжа іще картина…
я боюся тебе
торкатись.

[є]

станція станція
вже проводжати запізно
б'ються на смерть колеса вищить залізо
хтось пуповину снам її перерізав
хтось переплутав дні у розмитих вікнах
сніг поміж двох фіранок собі
радий

скільки не мерзни
мерзнути ти не звикнеш
птахо в землі
як тобі там
літати?

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-27 19:32:43
Переглядів сторінки твору 2815
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.893 / 5.5  (5.259 / 5.66)
* Рейтинг "Майстерень" 4.865 / 5.5  (5.174 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.05.26 22:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 19:44:33 ]
Шукаю слів, щоб передати враження і відчуття прочитаного. Знаходжу, гублю, знов шукаю. Не знаходжу( Вірш просто неймовірний. Ніби я їхав поруч, на сусідній полиці і заглядав так само під землю.
"Вищить"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 22:39:11 ]
даа, вищить) дякую.
рада, що заімпонувало.

щиро,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Долотовський (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 19:51:12 ]
не скажу, що Ваша оця поезія пуста чи бездарна, тут відчувається інтелект і естетизм, але інфернальна вона, я би сказав некрофільна, така що ґенерує сьюіцидні настрої...Знаєте є поезія життя, а є поезія задзеркалля життя. От Ваш текст саме таким видається.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-27 20:49:30 ]
дозвольте не погодитися, шановний "Віссаріоне" :)
є вживання в емоцію (хай негативну), є вагання, сумнів (вірю-не вірю-немає-є), більше того - є невіра в те, що під землею неможна літати. Яка ж це некрофілія і - тим паче - "сьюіцидні настрої..."?

ПиСи. А прізвище у Вас гарне. Особливо його семантична наповненість :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-27 20:50:33 ]
sorry, невіра в те, що під землею МОЖНА літати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Долотовський (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 23:16:36 ]
я подав свій холістичний фід-бек щодо цього тексту, люба ЧорЖі, а всі ці Ваші "є невіра в те, що під землею неможна літати. Яка ж це некрофілія " то від лукавого :-)))
Мені також подобається моє назвисько, шкода що в роду не було Молотових. Уявляєте Долотовський-Молотов? :-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-27 23:50:16 ]
моє "від лукавого", не менш любий РомДоле, - це фіт-бек на Ваш фіт-бек, і ще невідомо, хто з них холістичніший :))

а назвисько - да, знатне було б. Хоча Нємірович-Данченко краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 22:41:42 ]
інфернальна...брррр...у цього поняття таке значення, що я його не те, що до текстів приміняти, і не вимовляла би зайвий раз проти ночі :)
а от суїцидальні настрої - то погано. дуже.
змушуєте зе Вас хвилюватись, Романе...
(тремтячим голосом) Ви живі-і-і?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Долотовський (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 23:18:17 ]
живєє всєх живих :-))) за Вас, паняночко, хвилююся! досить киснути в декаденстві, дайош жичестверджувальне!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 23:22:53 ]
даю!!

мовчки страшно відбиває чочотку
улибаєцця


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Долотовський (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 23:33:55 ]
це вже ліпше! а то бліді ланіти, тіні в дзеркалах, птахи Хічкока на шляху в палату №6...
:-) чекатиму з нетерпінням чогось пампушно-часникового з перцівочкою :-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 20:07:23 ]
у задзеркаллі зелений заяць
і гонський ровер алмазним небом
серпневий квітень. ніщо вокзальне
і сині птахи у китайських кедах


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 22:46:48 ]
у дзеркалі ли-це
це
я
ні
хто
не
зна
є
я
є
чи
ні
і котра з нас
справжня
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-27 20:15:03 ]
Троха "відійшов". Зі скатами якось не зовсім ясно, хіба коли мати на увазі електро-скатів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 22:39:41 ]
да, урочисто і торжествєнно - саме вони :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-11-28 16:41:06 ]
там, де півправди зжерла сліпа полуда,
де на півока совість пасе брехню...
хто не осудить, той несудимий буде...
як не ховайся, світ тебе знайде всюди,
будь хоч як кокон, або ж відверто ню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-30 11:23:15 ]
хто не забуде сам, того не забудуть,
хто не осудить, той залишиться жити;
хто залишиться, зіжне у серпні жито,
хліба спече і сяде до січня шити
першу свою броню...

кокон як кокон.
зовні - сніги і люди.
в коконі - тихо,
біло, й відверто ню...

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 11:54:06 ]
"даю!!

мовчки страшно відбиває чочотку
улибаєцця" -

каже Ніка.

Ай да маладєц!
Красавіца-умніца - каже моє селянсько-лицарське серце - і закохано присвячує витонченій вогненній танцівниці щось... все.
не перевилися іще музчини-романтики, Нікусю, не перевалилися, здатні усе божественне оцінити і...

...Заковується в залізний панцир, бере в одну руку меч, а в іншу троянду - і намагається вилізти на білого коня, який так само обалділо заворожений болюче красивою внутрішньою музикою Дами-Поета!..
Ех... :)
І варто жити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-12-01 21:47:25 ]
бере в зуби троянду,
годує нею обалділого коня,
ні на мить не припиняючи відбивати чочотку.

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-12-01 22:07:27 ]
ну, ну, ну, не лякайте білу коняку переваленими музчинами і дрібним степом :))
та ше й з внутрішніми колючками –
а де кокон із ню поділи?
ачей у землю зарили:(