ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
До миру
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Ціна вибору
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю...
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Коли в душі палає
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Песиголовець*
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Чайки
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-

Віктор Кучерук
2024.04.18 05:58
* * *
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
З голосу Езопа
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
З точністю до навпаки
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
(Спомину фрагмент)
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
Аромату бузкового казка (акровірш)
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить

Леся Горова
2024.04.17 07:58
Бузок зацвів
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.

Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари

Артур Курдіновський
2024.04.17 06:34
Гнів (сонет)
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?

Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,

Микола Соболь
2024.04.17 06:27
Перший дощ
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.

Віктор Кучерук
2024.04.17 05:37
* * *
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.

Гриць Янківська
2024.04.17 00:24
Аж раптом – ніч
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.

Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Александр Пушкин (1799 - 1837) / Вірші

 Выздоровление
Тебя ль я видел, милый друг?
Или неверное то было сновиденье,
Мечтанье смутное, и пламенный недуг
Обманом волновал мое воображенье?
В минуты мрачные болезни роковой
Ты ль, дева нежная, стояла надо мной
В одежде воина с неловкостью приятной?
Так, видел я тебя; мой тусклый взор узнал
Знакомые красы под сей одеждой ратной:
И слабым шопотом подругу я назвал...
Но вновь в уме моем стеснились мрачны грезы,
Я слабою рукой искал тебя во мгле...
И вдруг я чувствую твое дыханье, слезы
И влажный поцелуй на пламенном челе...
Бессмертные! с каким волненьем
Желанья, жизни огнь по сердцу пробежал!
Я закипел, затрепетал...
И скрылась ты прелестным привиденьем!
Жестокий друг! меня томишь ты упоеньем:
Приди, меня мертвит любовь!
В молчаньи благосклонной ночи
Явись, волшебница! пускай увижу вновь
Под грозным кивером твои небесны очи,
И плащ, и пояс боевой,
И бранной обувью украшенные ноги.
Не медли, поспешай, прелестный воин мой,
Приди, я жду тебя. Здоровья дар благой
Мне снова ниспослали боги,
А с ним и сладкие тревоги
Любви таинственной и шалости младой.

1818




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-12-07 14:14:38
Переглядів сторінки твору 6220
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (4.696 / 5.89)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.558 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.711
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.02.23 10:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-07 17:35:57 ]
При всём уважении к величайшему русскому поэту, это стихотворение - не из лучших.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-07 19:16:24 ]
Пане Олександре, так це і прекрасно - жива особистість перед нами, - відчуваємо глибшу спорідненість! :)

Це просто адміністрація додала пласт віршів юних літ Великого Поета. Так би мовити - для нашого загального розвитку.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-08 15:44:32 ]
Звісно,це добре - сприймати поета, як живу людину, а не як ідола:)
Але на Майстернях хотілось бачити, перш за все, твори, на яких можна вчитись, вдосконалюватись. Приведений вірш, НМСД, навряд, чи є таким взірцем.
Власне, для мене, було б вельми цікаво, аби адміністрація чи довірені особи, які виставляють не свої твори, додавали власні коментарі, акцентуючи увагу на найбільш вдалих моментах, образах, знахідках авторів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-08 16:07:30 ]
Олександре! Та ми тоді, як на мене, загонимо себе у повну безвихідь, коли станемо акцентувати тільки найкраще, та ще й від класиків. Бо це, по-перше, буде убивством усіх наших початківців, які ніколи відразу не напишуть шедеврів, а, по друге, буде не зовсім правдивою інформацією про творчість автора.
А так дивиться молодий автор, і каже собі, - нормально, ось воно поступове зростання, це раз, а два, - у молодого О.С. емоції то які бурхливі, далі все таки урівноважилося, порівняно...

Словом, Олександре, для нашого з вами удосконалення можна вже переходити на більш пізнього О.С. Пушкіна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-08 16:47:00 ]
Звісно, я не проти і таких, не самих досконалих віршів:) А з Вашого коменту виділю олин рядок:
"у молодого О.С. емоції то які бурхливі, далі все таки урівноважилося, порівняно"
Саме це я і хотів побачити, мовляв вірш написаний молодим, ще не досягшим вершин майстерності автором, але які ПОЧУТТЯ!
Після такого коменту відразу зрозуміло: на що саме звернути увагу, а на що - закрити очі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-08 17:16:28 ]
Ну уж ні! У кого-кого, а у Пушкіна бурхливість почуттів зберіглася до кінця днів. І ще раз повторюю: Пушкін і в 17 лет писал вже таке, що багато не напише і в 50.
А щодо рим - у нього взагалі рими прості. Секрет, мабуть, не в цьому :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-08 16:13:58 ]
Cашо! Повністю з тобою згодна. Тим паче, що більш достойний вірш, афішований, так і не з"явився на головній. Чомусь. "Друзьям" було написане на рік раніше від цього.
І думаю, що порівнювати "наших початківців" і Пушкіна, навіть юного. трішки ...еммм... як би це коректно сказати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-08 17:04:58 ]
Любо!
Приємно дійти з тобою згоди:)
Додам, що сучасні, особливо починаючі автори, читаючи цей вірш можуть самозаспокоїтись, мовляв: і рими спрощені, і розмір змінюється, і ..., забуваючи, що автор писав 191 рік тому.
Тому, вважаю доречним невеликі фахові коменти на вірші класиків і відомих поетів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-08 17:20:19 ]
Виділю з твого комента слова "фахові коменти". Їх, нмд, можуть давати тільки "фахівці", тобто у конкретному випадку - "пушкінознавці". А ми можемо лише залишати наші враження та емоцїї.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-08 17:31:18 ]
Звісно, я мав на увазі коменти тих ПМівців, які взяли на себе відповідальність знайомити всіх нас з творчістю того, чи іншого автора. Тобто, ті, хто обирає, який саме твір оприлюднити, могли б коротко пояснити: чому саме цей твір і що, на їхню дуику, найцінніше і найдосконаліше у данному творі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-09 12:42:06 ]
Напевно, під впливом нашої вчорашньої дискусії сьгодні вночі уві сні зустрівся я з Пушкіним. Він виявився таким приємним співрозмовником!:)
Я йому кажу, мовляв, Ваші ранні вірші помітно слабші, порівняно із написаними в Болдинську Осінь. А він посміхається і каже:"Я знаю. Вирішив залишити, як є, бо якби я їх коректував у зрілому віці, це вже була б неправда - це була б суміш юнацького запалу з досвідом. До того ж - часу не було. Треба було вибирати: або кректувати старе, або писато щрсь нове."
А ось про секрети, я йог не запитав.
А в тебе. Любо, є думки, що до секретів Пушкінської популярності?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-10 02:46:52 ]
Зараз загадаю бажання, знаходячись поміж двох Саш (чи трьох), а потім скажу...
Сашо, ну, ми можемо, звісно, поплескати Пушкіна по плічу, мовляв, мдааа, хлопче, недотягнув ти свої ранні вірші... Але потім ця морока з секундантами...
А якщо серйозно, то далеко не всі ранні, не треба так узагальнювати. Крім того, що значить "пушкінської популярності"? Це Вєрка Сердючка або Кузьма, або "Воплі Водоплясова" можуть бути "популярними". А щодо Пушкіна я би вживала поняття "слави".
А ось про секрети його слави дійсно може чудово розповісти Саша Комаров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-10 13:22:39 ]
Любо!
Не думаю, що хоч комусь з нинішніх, чи майбутніх поетів варто намагатись самозвеличитись, критикуючи твори Пушкіна. Навіть геніїї колись вимовляють перші слова, або складають перші "віршики". І не всі твори А.С. однаково вдалі. Це ж нормально - по-людські.
Слава робить із людини ідола. В цьому її мінус.
Що до популярності, я мав на увазі, що твори А.С. і досі читають із задоволенням, а не віддаючи шану його славі.
З нетерпінням чекаю думки О.Комарова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-09 13:30:32 ]
В Комарова є.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-09 14:22:57 ]
Вельми цікаво!
Може поділитесь?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-11 14:17:20 ]
Про секрети тут навряд що скажеш. Вірніше секрет один - бо Пушкін!
А про популярність (слово не зовсім доречне, скоріше живучість) поезії, та й незникаючий інтерес до самого автора як людини є деякі власні міркування. Але тільки власні.
Фактори різні. На один з них, не останній відповів сам Алєксандр Сєргєєвіч, на мою думку. "... чувства добрые я лирой пробуждал...". Поезія про саме "добрі почуття" сприймається в усі часи і для людей різного соціального стану чи віку, людей різних націй і національностей. Поезія про те що людину робить людиною, поезія про життя вважай. Один з радянських асів у ВВВ літав з томиком Пушкіна. Не тому що А.С. Пушкін, а тому що вірші по серцю. Про риси характеру Пушкіна його сучасники хай розповідають. Але про одну я скажу. Пушкін не був двуликим. Хто заперечить? Як думав, жив, страждав так і писав. Це і поставило його перед стволом пістолета на Чорній річці. Не перша його дуель, але остання. Коли вчергове прийшлося доказувати що слова, поезія Алєксандра Сєргєєвіча не розходяться з ділом він зробив це.
Але сама по собі поезія не викличе в душі чи серці, якщо хочете, нічого особливого, коли вона не буде саме поезією. Пушкін був не просто талантом, він був трудоголіком. Це важка праця складати вірші. Експромти бувають рідко вдалими і довершеними. Його слова "... хорошие стихи быстро не пишутся." Праця до останнього складу в рядку піднімає його поезію на порядок вище від віршів інших поетів. От прості рими здається, а читається!!! Сам стіх, довершеність слів і фраз роблять рядки з простими римами крилатими, проникають на рівні підсвідомості. Один такий рядок в поезії Пушкіна цілий вірш може витягти.
А звідки такий талант, така жива уява, чи кров предків африканських з кров'ю слов'янською змішалися і породили такий мозок чи вплив людей поряд так його розвинули чи розум сам розвинувся під збігом зовнішніх і внутрішніх чинників чи...
Приємно що Україна, наша земля зіграла велику роль в творчості поета, особливо ранній творчості.
Бо Пушкін!