ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Сегеда /
Проза
Нагітатор і бабця
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нагітатор і бабця
Оце позавчера згобіду чую: хвіртка «рип!», і заходе до гобісця якийсь чоловічина, солідний такий, при галстуку, при костюмі спортівному, з папочкою бамажною… Думаю: це, видкося, прийшов якийсь нагітатор і хоче мене знагітірувати. А я ж саме стою раком в хліві і вигрібаю з-під курей… тего, як його…, яйця збираю, пораюся собі помаленько. А він кае до мене: «Доброздоровля, баушка! А чи підете на вибори?»
А я вам чесно скау, шо ті вибори мене вже за… тойго, заінтересували мене вже давно і сильно. Оце стою раком, вигрібаю і тільки-но й думаю, як би це кому оддати свій голос. То я зразу хтіла йому сказати якось некультурно, а тоді думаю: шо ж цей чоловічина виноватий, є же ж і над ним начальство, шо гонит його по людях нагітірувати. То я вже гобізвалася до нього культурніще: «А розтаку їхню матір трижди за ногу! Нема ж за кого голосувати, шоб їх мордою об дорогу голосувало!»
А він до мене кае: «Нє, баушка, ви в цьому ділі політично непідкована». Так і кае: «непідкована» – ну ти подумай, яка вже з мене кобила?! Говоре: «Облязатєльно тра голосувати, шоб вашим голосом ніхто не скористався». А я йому кау: «А сапою мею ніхто не хоче скористатися? Хай би прийшов та повигрібав котрийсь із тих ваших ган… як їх…, гандидатів. Ато вони все виступают, шоб їм на язиці пухирі повиступали!»
Тай цей чоловічина ше трохи помнявся, записав мою хвамілію, спитався, чи ше коло мене дід приписаний, чи вже в вишеньки виписався, а тоді знов кае до мене: «А якбе тако, баушка, чорт вас дьорнув на вибори прийти, то якому б ви гандідату оддали свою перевагу?» А я йому кау: «Це, синок, зависить од того, як по тілівізору будут дебати. Ми ше ж не бачили, хто як уміє дебати. А не дурно же ж є така приказка в народі: «Як дебає, так і робе». Як він не годен гарно дебати, то толку з нього не буде. От ми й подивимся: которий усіх харашо віддебає, за того і проголосуємо…»
А він кае мені, шо тра голосувати не серцьом, а гумом, і шо тра дивитися їхню програму. А я йому кау: «Чоловіче добрий, програму я дивлюся, в програмі в мене сєріал «Крамеліта», і хай вони всі вигорат синім пламенєм». А тут саме проснувся мій старий собака, то цей чоловічина тако задки-задки тай у хвіртку, але ше до мене кае: «Ви, баушка, добре подумайте про свій вибір, бо від цего буде залежати, шо ми лишим нащадкам». А я йому кау: «Чоловіче добрий, я то знаю, шо я лишу нащадкам. Я як випишуся в вишеньки, то гонукам лишу хату, пай земельний, садок, дванадцять подушок і швейну машинку «Цінгер». А ті гандидити і дупотати шо лишат? Вони ше й позабирают то, шо я лишу, шоб їх всіх вилами за ребра забрало…» Він ше шось мені хтів доказати, а я йому кау: «Йди ти, синок, лісом до Йосипової матері тай попробуй ше її, глуху, знагітірувати». Тай той нагітатор пішов, а вже стемніло, то так я й недовигрібала…
А я вам чесно скау, шо ті вибори мене вже за… тойго, заінтересували мене вже давно і сильно. Оце стою раком, вигрібаю і тільки-но й думаю, як би це кому оддати свій голос. То я зразу хтіла йому сказати якось некультурно, а тоді думаю: шо ж цей чоловічина виноватий, є же ж і над ним начальство, шо гонит його по людях нагітірувати. То я вже гобізвалася до нього культурніще: «А розтаку їхню матір трижди за ногу! Нема ж за кого голосувати, шоб їх мордою об дорогу голосувало!»
А він до мене кае: «Нє, баушка, ви в цьому ділі політично непідкована». Так і кае: «непідкована» – ну ти подумай, яка вже з мене кобила?! Говоре: «Облязатєльно тра голосувати, шоб вашим голосом ніхто не скористався». А я йому кау: «А сапою мею ніхто не хоче скористатися? Хай би прийшов та повигрібав котрийсь із тих ваших ган… як їх…, гандидатів. Ато вони все виступают, шоб їм на язиці пухирі повиступали!»
Тай цей чоловічина ше трохи помнявся, записав мою хвамілію, спитався, чи ше коло мене дід приписаний, чи вже в вишеньки виписався, а тоді знов кае до мене: «А якбе тако, баушка, чорт вас дьорнув на вибори прийти, то якому б ви гандідату оддали свою перевагу?» А я йому кау: «Це, синок, зависить од того, як по тілівізору будут дебати. Ми ше ж не бачили, хто як уміє дебати. А не дурно же ж є така приказка в народі: «Як дебає, так і робе». Як він не годен гарно дебати, то толку з нього не буде. От ми й подивимся: которий усіх харашо віддебає, за того і проголосуємо…»
А він кае мені, шо тра голосувати не серцьом, а гумом, і шо тра дивитися їхню програму. А я йому кау: «Чоловіче добрий, програму я дивлюся, в програмі в мене сєріал «Крамеліта», і хай вони всі вигорат синім пламенєм». А тут саме проснувся мій старий собака, то цей чоловічина тако задки-задки тай у хвіртку, але ше до мене кае: «Ви, баушка, добре подумайте про свій вибір, бо від цего буде залежати, шо ми лишим нащадкам». А я йому кау: «Чоловіче добрий, я то знаю, шо я лишу нащадкам. Я як випишуся в вишеньки, то гонукам лишу хату, пай земельний, садок, дванадцять подушок і швейну машинку «Цінгер». А ті гандидити і дупотати шо лишат? Вони ше й позабирают то, шо я лишу, шоб їх всіх вилами за ребра забрало…» Він ше шось мені хтів доказати, а я йому кау: «Йди ти, синок, лісом до Йосипової матері тай попробуй ше її, глуху, знагітірувати». Тай той нагітатор пішов, а вже стемніло, то так я й недовигрібала…
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію