ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі, а душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю б вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що

Віктор Кучерук
2019.08.18 07:53
Г. С...
Надихни і силою наповни,
Від нудьги й мовчазності – зціли!..
Стань мені світінням негріховним
І видінням щастя будь-коли.
Будь завжди оздобою легкою
І новою радістю струми, –
Полони осінньою красою

Матвій Смірнов
2019.08.18 01:19
Мій сусід щодня носить діряві штани,
Ні віслюка не має, ні вола, ні жони,
І, здається, й не хоче нічого такого мати.
На долонях у нього - бридкі червоні стигмати,
І ще одна - у самому центрі чола.
Він живе на околиці міста (точніше, села)
У сіро-зел

Володимир Бойко
2019.08.17 23:38
Я пам'ятаю тоскні муки:
Ніч дотлівала край вікна;
Її заламувані руки
Ледь мріли при світанку дня.

Усе життя, дарма прожите,
Принижувало і пекло;
А там, зростаючи щомиті,

Іван Потьомкін
2019.08.17 21:29
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Тим, хто не знав доносів і на плаху
Не сходив безневинним чи на дим
Із газових печей у небеса полинув...
Хто не вставав з молитвою єдиною:
«Спасибі батьку Сталіну за те,
Що жи

Тетяна Левицька
2019.08.17 08:09
Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
Подарую тобі перламутрову моря перлину
і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
Напою чебрецем

Лесь Українець
2019.08.16 18:50
Був на світі сирота –
Вподобав дівчину,
Наступила середа –
Надів сорочину,

Підперезався паском,
Скуйовдив чуприну,
Та на конику баскому

Серго Сокольник
2019.08.16 13:30
***маленька поема. оригінальна авторська ідея***

Ми летимо. Ми не бачимо сонця.
Ми усередині. У оболонці.
Стиснені вмістом. Ні сісти. Ні стати.
Ми усередині аеростату.
Втім, летимо. Чи до пекла? У вирій?..
Ми обирали собі командира,

Сергій Губерначук
2019.08.16 12:14
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
а всі думки мої, мов землі орні,
осяй-осій зерном густо-густим!

Прокинься, люба мріє ясночола,
сльозою світлою до поцілунку з вуст!
Не згадуй вічні вчора й позавчора!

Ніна Виноградська
2019.08.16 11:25
Спасибі вам за ваші добрі очі,
За теплий погляд і ласкаву річ.
Хоча над містом висне хмари клоччя,
І накрапає дощ, заходить ніч.

І все навкруг засохло і не квітне,
Бо це вже осінь узяла права.
Жалкую я, що не зустріла квітень

Олександр Сушко
2019.08.16 09:42
Святкують безголів'я власне дурні,
Накрив державу блазенський ковпак.
Зламалась вісь у колесі фортуни,
Візничий лиш кривлятися мастак.

Від патріотики немає толку,
"Ганьба!" і "Гей!" грошви не принесе.
Міняю оселедця на ярмолку -

Віктор Кучерук
2019.08.16 06:32
Г. С...
Захлинався, скрикував, не дихав,
У нерівних сутичках всього, –
Щоби тільки не почуло лихо
Голосу щасливого мого.
Воював достойно в теплих пущах
Найсолодших радощів і мук,
Раз любов живлюща і цілюща

Ярослав Чорногуз
2019.08.16 00:33
Так хочеться любові і жури,
Так хочеться печалі й просвітління.
Ти говори зі мною, говори –
Я ладен слухати до оніміння.

Ти говори, а я – враз уявлю,
Як лагідно рука мене торкає.
І щось затисне груди від жалю…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04

Аврора Милосская
2019.08.01

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Дяченко (1955 - 2013) / Вірші

 Мої терцини
Мій рідний дідусь парубкує донині -
Ймовірно, настої живлюще-міцні
На травах солодких, гіркій горобині,

Підтримують тонус. А звик на війні
Старий до вживання технічного спирту
В наркомівських нормах. Велів і мені

Серйозно сприйняти пораду нехитру –
Приймати цю дивну мікстуру атак,
Як він у піхоті. Я вчився у КВІРТУ,

І збив на маневрах вантажний літак,
Хоча й помилково. Фатальна гонитва…
То й вигнали звідти… Під куприк – отак.

Жаліє дідусь – і п’ємо ми обидва
Без тостів і чокань - за той екіпаж,
А потім до неба злітає молитва,

Яку ми завчили, немов «Отче наш».
Надвечір – на танцях з’являємось в клубі,
Немов королі, що шукають мар’яж.

Чекайте і млійте, дівчатонька любі,
Закусимо тільки - і будемо йти.
Чи їдьте сюди - заночуємо вкупі,

Аби не зморили б до ранку спирти.

Остаточна версія - 2010
КВІРТУ - Київське Вище Інженерне РадіоТехнічне Училище
імені маршала авіації Покришкіна.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-01-20 15:24:12
Переглядів сторінки твору 2692
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.943 / 5.5  (5.016 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 4.509 / 5.5  (4.518 / 5.47)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.11.01 22:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-20 15:54:49 ]
Ви, шановний Олександре, так гарно – так жартівливо і тепло про дідуся написали :)
Це я приміряюся, бо нещодавно сам отримав це почесне звання :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:03:02 ]
Дякую, шановний Іване.
Я саме кілька хвилин тому читав Ваш вірш, бо бачив написані Вами коментарі біля іншого твору, який має страшну назву з цифрою. Хотілось мені як пересічному громадянину внести ясність, але пішов на Вашу сторінку.
Зараз завітаю вдруге.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-20 16:20:51 ]
Молоток зенітчик! Ех не цінують в нас героїв. Збив натовський "геркулес" а його взашию. Але з таким дідом не пропаде. Хороший дід. Воєнний дід.
А зенітному училищу присвоїти ім'я льтчика-аса... в цьому є щось символічне.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:28:36 ]
Треба було "завалити" учбовий. Пластиліновою ракетою. На набреханій карті.
Але п'яному море... Самі знаєте, якої глибини. А око яке... Як у орла. А техніка - гарна. Не підводить, якщо нею вміло володіти :)))
Дякую.
Творчих успіхів, гарного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:27:53 ]
Та ми й чекаємо...
Коли будете?
:о)))
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:34:32 ]
Щовечора о шостій. Як у назві кіно. Початок також о шостій, але ранку. Дворазово по сто грамів, як дід звик. А вже - і ліричний герой цього вірша. Обід о другій. Три рази по сто. Нормальний розклад. Здоров'я - нівроку.
Справа в генетиці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:46:23 ]
Олесю, якщо дід ще в "йордань річну" скаче, тоді зі здоров"ям у нього дійсно все гаразд.
На тому ж місці, в той же ж час?
:о)))
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:58:22 ]
Взагалі ліричний герой попереднього твору збирався плигнути у йордань річну з попівною.
Та в мені як в авторі і людині живе суворий цензор. Він і вплинув на остаточний вибір. А то молилась би попівна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 22:07:45 ]
Попівна би молилася, як Дездемона? :о)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 22:22:00 ]
Це асоціативне мислення Вам підказує Дездемону.
Все було б по-людськи.
Все живе вийшло з води - спочатку живши в ній рибами та іншими високоінтелектуальними організмами, поки на Землі було гаряче. Потім стало зимніше. Мерзляки вийшли на сушу, а ті, кому не вдалось і кому було комфортно, залишились. Принаймні, в цю гіпотезу легше повірити, ніж в інші. Дитина підходить до води і хоче в неї налюрити. П'яниця хоче йти. Мій герой - купатись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-20 21:53:57 ]
... Селендже на практиці в КВІРТУ...
Давайте ще!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 22:25:41 ]
Цей серіал доведеться призупинити.
Я відчуваю, що він не є взірцем високої поезії, бо я не вигадую нісенітниць, а змальовую пережите - хай навіть в трішки зміненій формі.
Дякую, шановний Костянтине.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-01-20 23:10:05 ]
"І вчився я КВІРТУ, І збив..." - можливо так веселіше, і красивіше, Олександре, та і в стилі, ніби, вашому, суто вашому.
"Аби не зморили до ранку спирти..." - теж ніби активніше, акцентованіше?

Ви знаєте, Олександре Дяченко, я би вас назвав найбільш незвичнім автором не лише "Майстерень", а взагалі всієї відомої мені української поезії. Бо так у нас, схоже, таки ніхто не в'яже, не тче полотна всесвіту, як ви.
Бо лише у вас відчувається отой потужний надчасовий зв'язок із усім проминулим, тими ось аріями, від яких, напевно і дід - один із лір.героїв, тут застряг, та й внук теж. Тою предвічною, максимально втихомиреною, беземоційною енергетикою дихає у вас усе, вищим спокоєм часу, що давно вже все розклав по своїх місцях...

Не покидайте цієї ріки, бо іншого такого перевізника тут ще довго не буде.

А щодо збивання літаків, то розповідав мені мій тесть, як під Тамбовом пили вони самогонку в полі, а кукурудзяник обробляв тим часом околиці - літав низько, діловито, і збили його порожньою пляшкою, поціливши в заздрісну і беззахисну перед вічною чоловічою спрагою голову. І це не жарт...
Словом, люблю толкову поезію, і нікуди від цього не дітися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-21 13:19:04 ]
Ось такі, як мені здається, обміни думками сприяють взаєморозумінню і формуванню уяви про те, що окремо взятий автор власних віршів робить в світі Поезії взагалі і яким є його крихітний внесок до скарбниць української поезії.
Моя незвичність може полягати в непослідовності чи нелогічності моїх вчинків, якщо їх розглядати прагматично.
Про "арії" я спочатку не вкумекав. Міцна гіпербола :))
Дякую.