ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україна мила –
країно моя,
люблю тебе щиро,
рідная земля!
Ліси, степи, луки
і Дніпро реве.
Ні за які муки
не віддам тебе.

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Дяченко (1955 - 2013) / Вірші

 Мої терцини
Мій рідний дідусь парубкує донині -
Ймовірно, настої живлюще-міцні
На травах солодких, гіркій горобині,

Підтримують тонус. А звик на війні
Старий до вживання технічного спирту
В наркомівських нормах. Велів і мені

Серйозно сприйняти пораду нехитру –
Приймати цю дивну мікстуру атак,
Як він у піхоті. Я вчився у КВІРТУ,

І збив на маневрах вантажний літак,
Хоча й помилково. Фатальна гонитва…
То й вигнали звідти… Під куприк – отак.

Жаліє дідусь – і п’ємо ми обидва
Без тостів і чокань - за той екіпаж,
А потім до неба злітає молитва,

Яку ми завчили, немов «Отче наш».
Надвечір – на танцях з’являємось в клубі,
Немов королі, що шукають мар’яж.

Чекайте і млійте, дівчатонька любі,
Закусимо тільки - і будемо йти.
Чи їдьте сюди - заночуємо вкупі,

Аби не зморили б до ранку спирти.

Остаточна версія - 2010
КВІРТУ - Київське Вище Інженерне РадіоТехнічне Училище
імені маршала авіації Покришкіна.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-01-20 15:24:12
Переглядів сторінки твору 2761
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.943 / 5.5  (5.016 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 4.509 / 5.5  (4.518 / 5.47)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.11.01 22:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-20 15:54:49 ]
Ви, шановний Олександре, так гарно – так жартівливо і тепло про дідуся написали :)
Це я приміряюся, бо нещодавно сам отримав це почесне звання :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:03:02 ]
Дякую, шановний Іване.
Я саме кілька хвилин тому читав Ваш вірш, бо бачив написані Вами коментарі біля іншого твору, який має страшну назву з цифрою. Хотілось мені як пересічному громадянину внести ясність, але пішов на Вашу сторінку.
Зараз завітаю вдруге.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-20 16:20:51 ]
Молоток зенітчик! Ех не цінують в нас героїв. Збив натовський "геркулес" а його взашию. Але з таким дідом не пропаде. Хороший дід. Воєнний дід.
А зенітному училищу присвоїти ім'я льтчика-аса... в цьому є щось символічне.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:28:36 ]
Треба було "завалити" учбовий. Пластиліновою ракетою. На набреханій карті.
Але п'яному море... Самі знаєте, якої глибини. А око яке... Як у орла. А техніка - гарна. Не підводить, якщо нею вміло володіти :)))
Дякую.
Творчих успіхів, гарного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:27:53 ]
Та ми й чекаємо...
Коли будете?
:о)))
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:34:32 ]
Щовечора о шостій. Як у назві кіно. Початок також о шостій, але ранку. Дворазово по сто грамів, як дід звик. А вже - і ліричний герой цього вірша. Обід о другій. Три рази по сто. Нормальний розклад. Здоров'я - нівроку.
Справа в генетиці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:46:23 ]
Олесю, якщо дід ще в "йордань річну" скаче, тоді зі здоров"ям у нього дійсно все гаразд.
На тому ж місці, в той же ж час?
:о)))
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:58:22 ]
Взагалі ліричний герой попереднього твору збирався плигнути у йордань річну з попівною.
Та в мені як в авторі і людині живе суворий цензор. Він і вплинув на остаточний вибір. А то молилась би попівна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 22:07:45 ]
Попівна би молилася, як Дездемона? :о)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 22:22:00 ]
Це асоціативне мислення Вам підказує Дездемону.
Все було б по-людськи.
Все живе вийшло з води - спочатку живши в ній рибами та іншими високоінтелектуальними організмами, поки на Землі було гаряче. Потім стало зимніше. Мерзляки вийшли на сушу, а ті, кому не вдалось і кому було комфортно, залишились. Принаймні, в цю гіпотезу легше повірити, ніж в інші. Дитина підходить до води і хоче в неї налюрити. П'яниця хоче йти. Мій герой - купатись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-20 21:53:57 ]
... Селендже на практиці в КВІРТУ...
Давайте ще!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 22:25:41 ]
Цей серіал доведеться призупинити.
Я відчуваю, що він не є взірцем високої поезії, бо я не вигадую нісенітниць, а змальовую пережите - хай навіть в трішки зміненій формі.
Дякую, шановний Костянтине.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-01-20 23:10:05 ]
"І вчився я КВІРТУ, І збив..." - можливо так веселіше, і красивіше, Олександре, та і в стилі, ніби, вашому, суто вашому.
"Аби не зморили до ранку спирти..." - теж ніби активніше, акцентованіше?

Ви знаєте, Олександре Дяченко, я би вас назвав найбільш незвичнім автором не лише "Майстерень", а взагалі всієї відомої мені української поезії. Бо так у нас, схоже, таки ніхто не в'яже, не тче полотна всесвіту, як ви.
Бо лише у вас відчувається отой потужний надчасовий зв'язок із усім проминулим, тими ось аріями, від яких, напевно і дід - один із лір.героїв, тут застряг, та й внук теж. Тою предвічною, максимально втихомиреною, беземоційною енергетикою дихає у вас усе, вищим спокоєм часу, що давно вже все розклав по своїх місцях...

Не покидайте цієї ріки, бо іншого такого перевізника тут ще довго не буде.

А щодо збивання літаків, то розповідав мені мій тесть, як під Тамбовом пили вони самогонку в полі, а кукурудзяник обробляв тим часом околиці - літав низько, діловито, і збили його порожньою пляшкою, поціливши в заздрісну і беззахисну перед вічною чоловічою спрагою голову. І це не жарт...
Словом, люблю толкову поезію, і нікуди від цього не дітися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-21 13:19:04 ]
Ось такі, як мені здається, обміни думками сприяють взаєморозумінню і формуванню уяви про те, що окремо взятий автор власних віршів робить в світі Поезії взагалі і яким є його крихітний внесок до скарбниць української поезії.
Моя незвичність може полягати в непослідовності чи нелогічності моїх вчинків, якщо їх розглядати прагматично.
Про "арії" я спочатку не вкумекав. Міцна гіпербола :))
Дякую.