ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 ПМС
Образ твору Предскажите мне исход
Вечной битвы тени с тенью -
Есть арбитр, да он не в счет -
Спит давно, сраженный ленью…

Напророчьте мне беду
(В счастье все равно не верю) –
Я надуюсь и уйду,
С наслажденьем хлопнув дверью.

Напишите мне стихи –
Я их выброшу в окошко…
Нет, стихи-то неплохи,
Вот и завидно немножко!

После чая до ворот
Вы меня не провожайте,
Поищите лучше йод
Да осколки собирайте…





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-02-06 20:03:39
Переглядів сторінки твору 8128
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.663 / 5.5  (4.891 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 4.606 / 5.5  (4.889 / 5.65)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.706
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.04.21 22:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 01:00:56 ]
Вибачайте шо офіціальний візіт роптовий і без церємоній
Така характерна штучка получилася...
Твоя...
З побажанням щастя
Люблю
Юля


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 01:22:44 ]
А ручки-то, ручки на фотці впізнала?! Ножик у лівій... Папараці - вони не дрімають ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 01:07:32 ]
Я б такий вірш у віконце не викинула. І не тому що не заздрісно, а тому, що зміст його буває близький. Під настрій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 01:29:20 ]
Заходьте, сідайте... Кави? Коньяку? Ой, пізно ж уже... Тоді - чаю м'ятного, еге? Щас...
Ох, ці жіночі настрої... Про них, власне, і вірш. Та й героїня нічого нікуди не викидала - так, пригрозила... тіпа хай шанується ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 01:36:40 ]
Ага, чаю можна, з лимоном. Тільки ніж відкладемо подалі, а то раптом настрої зміняться...;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 13:05:37 ]
Ножик був Юлін, то вона його вже забрала. Правда, разом з лимоном... але зате у нас тепер є коньяк. Причому у пластикових чарках - і схочеш розтрощити спересердя, то ніц не вийде... Так що нам ніякі перепади настрою вже не страшні! Беріть свою чарочку, сідайте ближче до вогню та грійтеся, бо ж надворі таке вже щось мете - жах... а в нас затишно, правда? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 13:01:41 ]
М-м-м
Коньячок тоді був ше той :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 13:08:27 ]
Цінителька... А я в ньому не розбираюся, в каву бовтнула - та й усе ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 13:20:44 ]
Ех-х.. не дійшов іще технічний прогрес до пригощання і цокання он-лайн. Чесно кажучи, не відмовилась би зараз від ароматного коньячку в такій компанії... А до коньячку ще кавусі чорної і шоколаду білого:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 21:54:07 ]
Не дійшов, кажете?.. (замислюється). Та, знаєте, прогрес - таке діло, зранку не дійшов, а вдень уже тут (ногою заштовхує подалі під стіл пляшку коньяку, одночасно запихаючи в шухяду банку "Neskafe Gold"), а увечері в двері стукає - наливай, мовляв, цокнемося онлайн! А наливати - нічого (під столом щось упало й покотилося, булькаючи), та й жакушувати, чешшшно кажучи, нічим (давиться рештками шоколаду і злодійкувато облизує липкі пальці). Отака халепа!
(Десь угорі починає миготіти червоним лампочка з написом "совість". Реакції - нуль. Вмикається сирена...)
- Ну, нє, якщо добре пошукати (досадливо морщиться і затикає вуха)... От зараза, просила ж відключити цю сигналізацію - дзуськи! Кажуть, передбачена в проекті, без неї вся система з ладу вийде...
Ой, коротше - знайдемо вже щось для гостей дорогих. Аби тихо було... ось як зараз ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 22:01:40 ]
білити. однозначно - білити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 18:56:35 ]
Драстуйте, Сергію. То, кажете, однозначно?.. (Милується щойно нарощеними акриловими нігтями). Та у мене ще стіни не скрізь поштукатурені, ви ж на фото гляньте... Чи, може, на цій фотці забагато мене? То я саму стінку можу зняти ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-15 23:45:25 ]
нє_нє_нє! не забагато! я всьо бачу й так (обережно заглядає за)
акрил з бльосткамі? чи зі смайликами? (розумом хоче смайликів, всім іншим - бльосток)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 12:57:12 ]
З бльостками?! (Презирливо пирхає). Бльостки – то вчорашній день і моветон… З лєпкою! Цвіточки-завиточки, такі, знаєте, білі з рожевим, а зверху – позолота…
Їздила вчора в село, то сусідська бабця як побачила цю красу – аж просльозилася від умілєнія. «Оце, - каже, - дитино, у нас точно таке зараз на цвинтарі на надгробки ліплять… Як прийду на проводи – прибрано скрізь, чисто, і надгробочки з ліпниною золотом виблискують – благолєпіє, аж в душі ангельські хори співають!»
Знала б вона, що мені цей акріл коштував стільки, скільки цілий надгробок…
...А у вас роздрай між розумом і всім іншим - то звичне явище чи чисто ситуативно?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-16 20:54:34 ]
дик, якраз тому що моветон - тому й хоче.
бльостки - це як ласковий май... ну, або міраж: практично класика. от в селі, наприклад, до сих пір (напевно) бльостками користуюцця. а село - це теж класика.
ніякого роздраю - вони завжди (перманентно) хочуть різного: так картина світу об"ємніша... я б сказав - цілісніша. так що явище ситуативно звичне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-18 17:27:16 ]
Да-а-а... Все-таки з версією про ребро щось не так. Ми безнадійно по-різному сконструйовані...
"Ласковый май" - це направо, до Юлі; а от село - в точку! А рвалася ж із нього щосили, а тепер оті килимки з оленями і лебедями на стінах сняться. І трава на бережку біля ставка - невисока, бо не встигає відростати - гуси з качками вискубують, а діти витоптують... Хто б там що не казав і як не іронізував про село, але це - справжнє, це - вічне. Отака я селючка міського типу... Розчарувала?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 13:20:29 ]
Це гарна вкладення грошей - в лепку! У "чорний день" продали шматочок "надгобка" з одного пальця - стінку побілили, продали з іншого - паркет замінили.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 13:43:16 ]
О! Хоч одна людина мене розуміє!
Скажу вам по секрету - взагалі-то я понарощувала пазурі як засіб самозахисту. Самі бачите, що тут часом коїться... А під столом сидіти, знаєте, набридає. Та й запаси коньячку поновити пора.
А лєпка - то маскування, шоб не зрозуміли, що це зброя... Ну то що, двинемо до Юлі валер'янку повертати? На бурячиху поміняємо - я з села привезла ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 14:01:36 ]
О, ні! Лео - не мисливець на диких ланей :) Ми із Зігмундом даруємо їй валеріанку. Нам і на мансарді непогано: і повітря більше, і небо ближче.