ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Журналіст Чесний (1941) /
Публіцистика
Чи зрозуміє ситий голодного?
Контекст : Українська Правда
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чи зрозуміє ситий голодного?
Богдан Орлик, для УП
Росіяни питають, чому україномовні українці не люблять Януковича (досить подивитися, скільки він набрав в україномовних областях). Скажу просто: уявімо президента Росії, який говорить не російською мовою, а, скажімо, англійською.
Який хоче англійську зробити "другою державною". Чиї батько і мати були англомовними. Яких завезли (якщо не батьків, то дідів) з США. Тобто у нього немає жодного російського коріння.
Чи не час подивитися на ситуацію, в якій знову опинилася розідрана на два табори Україна, глибше?
Ми всі сповідуємо статус-кво. Але то хіба статус-кво, коли в хату прийшли чужі люди, зі своєю мовою, поняттями, поселилися і швидко забули, що вони гості - і стали патякувати про демократію, про те, що і вони мають таке же право на цю хату. А господарі - знайте своє місце в кутку, бо тепер наша мова і наші поняття будуть тут основними.
Ми тут господарі, бо ми зі своїх вибрали собі - і вам заодно - главу обійстя. Ви проти демократії чи що? А якщо почнете свою мову і своє поняття вивищувати як пануючі в домі - то ми вас назвемо фашистами!
Чи ситий голодного зрозуміє? Щось давно вже не чутно правди про русифікацію України протягом століть (невже цензура повернулася?).
Про те, звідки в Україні в такій кількості взялися не україномовні громадяни і, відповідно, не зрощений українською культурою і українською ментальністю кандидат в президенти (а вже і майже президент).
Про заборону української мови російськими царями, про перетворення цієї мови в другорядну радянською системою, про надання цією системою російській мові статусу державної.
Про випікання вогнем українського патріотизму, про безкінечні кампанії - з розстрілами і ув'язненнями українських діячів культури - проти так званого "українського націоналізму" (натомість нав'язування російської мови "російським шовінізмом" ніхто не смів назвати).
Хоча Янукович мені особисто не симпатичний, але не в ньому корінь зла. Не він, так інший. Зло було закладено давно, дуже давно. Все, що з'являється, з'являється не на порожньому місці - з якогось ґрунту.
Цей ґрунт створювався століттями. В часи Сталіна, Хрущова і Брежнєва в Україну завозили мільйони росіян. В основному на Схід і Південь (але потрохи кругом). Люди (їх найчастіше перекидали, а не вони за своєю волею їхали) народжували дітей, а ті своїх дітей. І їх ставало ще більше.
То що ж дивуватися, що вони вибирають свого російськомовного президента, а не україномовного українця (він же їм органічно чужий!). Що вони не плачуть, коли читають вірші Шевченка чи Лесі Українки...
Ще більше мільйонів манкуртів було створено з самих споконвічних українців шляхом витравлення національної свідомості, залякуванням і пропагандою, нав'язування їм російської мови в якості мови щоденного спілкування.
В радянські часи українську мову в Києві можна було почути лише на базарах і в Спілці письменників. Хоч один представник української комуністичної влади говорив українською (навіть якщо це була його материнська мова)?
У мого брата - російськомовна жінка. Її мати також російськомовна. Але матір цієї матері, як і батько, - жителі полтавського села. Вони не могли двох слів зв'язати російською.
Однак послали дочку вчитися в Київ на лікаря, а там вибору не було: або говори російською, або прощавай вища освіта, робота лікаря. Бо в медінституті, а потім в поліклініці всі говорили лише російською.
Говоритимеш українською - будеш "білою вороною". А до того ж дуже швидко про тебе складуть думку як про "українського націоналіста" і не лише твоя кар'єра, а і життя будуть загублені.
Тому я не засуджую тещу мого брата, яка не лише сама стала російськомовною (та сама історія - і з тестем), а і дочку змалку навчила російської. На всяк випадок. Бо знала, що це облегшить їй шлях в житті.
І тепер жінка мого брата продовжує говорити російською - і не лише на вулиці, на роботі, а і уже зі своїми дітьми.
Добре, що вона живе в Києві - а Київ проти Януковича. Але якби вона жила трохи далі на Схід, російськомовність президента стала би для неї значущою.
Ми говоримо про демократію. Мовляв, російськомовні громадяни України мають таке ж право вибирати президента, як і україномовні. І мають право нав'язати українцям російськомовного керівника держави.
Статус-кво - вище всього. Про це особливо кричать в Росії, ратуючи за демократію в Україні.
Але уявімо: німці перемогли і навезли в Росію мільйони німців, онімечили Росію, а тепер навезені німці і онімечені росіяни, які вже зі своїми дітьми і навіть онуками говорять лише німецькою, вибирають президента Росії: звичайно, зі своїх рядів - німця!
Але кажуть - ми не німці, ми - росіяни. Просто не збираємося говорити вашою смішною російською мовою. Вчити вашого дурного Пушкіна. І "розглагольствують" про "російських націоналістів", які, бачиш, зациклилися на якійсь своїй смішній російськості і не хочуть, щоби німецькомовний президент Росії ввів німецьку в якості державної мови Росії.
Хіба це не фашизм - не визнавати за німецькомовною меншістю права не володіти російською, говорити по всій країні лише німецькою і вибирати зі своїх рядів президента Росії?
Скажете - що за марення сивої кобили. Як таке можливе в Росії? В Росії це неможливе - але в Україні це не лише можливе. В Україні це вже стало реальністю. То ж чи зрозуміє ситий голодного?
Богдан Орлик, політолог, для УП
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/12/4758970/
Росіяни питають, чому україномовні українці не люблять Януковича (досить подивитися, скільки він набрав в україномовних областях). Скажу просто: уявімо президента Росії, який говорить не російською мовою, а, скажімо, англійською.
Який хоче англійську зробити "другою державною". Чиї батько і мати були англомовними. Яких завезли (якщо не батьків, то дідів) з США. Тобто у нього немає жодного російського коріння.
Чи не час подивитися на ситуацію, в якій знову опинилася розідрана на два табори Україна, глибше?
Ми всі сповідуємо статус-кво. Але то хіба статус-кво, коли в хату прийшли чужі люди, зі своєю мовою, поняттями, поселилися і швидко забули, що вони гості - і стали патякувати про демократію, про те, що і вони мають таке же право на цю хату. А господарі - знайте своє місце в кутку, бо тепер наша мова і наші поняття будуть тут основними.
Ми тут господарі, бо ми зі своїх вибрали собі - і вам заодно - главу обійстя. Ви проти демократії чи що? А якщо почнете свою мову і своє поняття вивищувати як пануючі в домі - то ми вас назвемо фашистами!
Чи ситий голодного зрозуміє? Щось давно вже не чутно правди про русифікацію України протягом століть (невже цензура повернулася?).
Про те, звідки в Україні в такій кількості взялися не україномовні громадяни і, відповідно, не зрощений українською культурою і українською ментальністю кандидат в президенти (а вже і майже президент).
Про заборону української мови російськими царями, про перетворення цієї мови в другорядну радянською системою, про надання цією системою російській мові статусу державної.
Про випікання вогнем українського патріотизму, про безкінечні кампанії - з розстрілами і ув'язненнями українських діячів культури - проти так званого "українського націоналізму" (натомість нав'язування російської мови "російським шовінізмом" ніхто не смів назвати).
Хоча Янукович мені особисто не симпатичний, але не в ньому корінь зла. Не він, так інший. Зло було закладено давно, дуже давно. Все, що з'являється, з'являється не на порожньому місці - з якогось ґрунту.
Цей ґрунт створювався століттями. В часи Сталіна, Хрущова і Брежнєва в Україну завозили мільйони росіян. В основному на Схід і Південь (але потрохи кругом). Люди (їх найчастіше перекидали, а не вони за своєю волею їхали) народжували дітей, а ті своїх дітей. І їх ставало ще більше.
То що ж дивуватися, що вони вибирають свого російськомовного президента, а не україномовного українця (він же їм органічно чужий!). Що вони не плачуть, коли читають вірші Шевченка чи Лесі Українки...
Ще більше мільйонів манкуртів було створено з самих споконвічних українців шляхом витравлення національної свідомості, залякуванням і пропагандою, нав'язування їм російської мови в якості мови щоденного спілкування.
В радянські часи українську мову в Києві можна було почути лише на базарах і в Спілці письменників. Хоч один представник української комуністичної влади говорив українською (навіть якщо це була його материнська мова)?
У мого брата - російськомовна жінка. Її мати також російськомовна. Але матір цієї матері, як і батько, - жителі полтавського села. Вони не могли двох слів зв'язати російською.
Однак послали дочку вчитися в Київ на лікаря, а там вибору не було: або говори російською, або прощавай вища освіта, робота лікаря. Бо в медінституті, а потім в поліклініці всі говорили лише російською.
Говоритимеш українською - будеш "білою вороною". А до того ж дуже швидко про тебе складуть думку як про "українського націоналіста" і не лише твоя кар'єра, а і життя будуть загублені.
Тому я не засуджую тещу мого брата, яка не лише сама стала російськомовною (та сама історія - і з тестем), а і дочку змалку навчила російської. На всяк випадок. Бо знала, що це облегшить їй шлях в житті.
І тепер жінка мого брата продовжує говорити російською - і не лише на вулиці, на роботі, а і уже зі своїми дітьми.
Добре, що вона живе в Києві - а Київ проти Януковича. Але якби вона жила трохи далі на Схід, російськомовність президента стала би для неї значущою.
Ми говоримо про демократію. Мовляв, російськомовні громадяни України мають таке ж право вибирати президента, як і україномовні. І мають право нав'язати українцям російськомовного керівника держави.
Статус-кво - вище всього. Про це особливо кричать в Росії, ратуючи за демократію в Україні.
Але уявімо: німці перемогли і навезли в Росію мільйони німців, онімечили Росію, а тепер навезені німці і онімечені росіяни, які вже зі своїми дітьми і навіть онуками говорять лише німецькою, вибирають президента Росії: звичайно, зі своїх рядів - німця!
Але кажуть - ми не німці, ми - росіяни. Просто не збираємося говорити вашою смішною російською мовою. Вчити вашого дурного Пушкіна. І "розглагольствують" про "російських націоналістів", які, бачиш, зациклилися на якійсь своїй смішній російськості і не хочуть, щоби німецькомовний президент Росії ввів німецьку в якості державної мови Росії.
Хіба це не фашизм - не визнавати за німецькомовною меншістю права не володіти російською, говорити по всій країні лише німецькою і вибирати зі своїх рядів президента Росії?
Скажете - що за марення сивої кобили. Як таке можливе в Росії? В Росії це неможливе - але в Україні це не лише можливе. В Україні це вже стало реальністю. То ж чи зрозуміє ситий голодного?
Богдан Орлик, політолог, для УП
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/12/4758970/
Контекст : Українська Правда
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Інтелектуал Ющенко і його "любі друзі""
• Перейти на сторінку •
"Народное творчество. Автор неизвестный"
• Перейти на сторінку •
"Народное творчество. Автор неизвестный"
Про публікацію