ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
2010.09.09
23:37
О панночко, дозвольте почекати,
Коли зійдуть зірки на небі вночі,
Дозвольте попрохати й Ваші очі
До згоди тихої стежину пошукати.
О панно, мені сумно одному,
О панно, одному студено.
Про Вас одну я думаю щоденно,
Коли зійдуть зірки на небі вночі,
Дозвольте попрохати й Ваші очі
До згоди тихої стежину пошукати.
О панно, мені сумно одному,
О панно, одному студено.
Про Вас одну я думаю щоденно,
2010.09.09
22:58
Колише вітер долю журавлину,
Наспівує загублені пісні,
І хилиться зажурено калина,
убравши в осінь кетяги рясні.
Колише вітер сум під зимним небом,
Наспівує загублені пісні,
І хилиться зажурено калина,
убравши в осінь кетяги рясні.
Колише вітер сум під зимним небом,
2010.09.09
20:55
а вона біжить за тобою
біжить падає збиває коліна
об хмари гіпсові
ями повітряні
небо синє
їй би хоч раз торкнутись подолу твоєї мантії
бути твоєю жертвою в темній тюремній кімнаті
в одній павутині
біжить падає збиває коліна
об хмари гіпсові
ями повітряні
небо синє
їй би хоч раз торкнутись подолу твоєї мантії
бути твоєю жертвою в темній тюремній кімнаті
в одній павутині
2010.09.09
19:25
Завжди доводиться кудись поспішати. Та чи й цікавило б тебе розмірене спокійне життя? І навіть зараз серед похмурого безбарвного мокрого асфальту та почуття суцільної самотності, яка проникає у всі клітини, ти поспішаєш туди,
2010.09.09
18:04
Посаджу тебе перед хатою
І дощиком поливатиму,
І сонечком цілуватиму,
І вранці питиму чай,
На тебе красну милуючись,
На тебе рясну дивуючись,
І пісню тобі складаючи –
І дощиком поливатиму,
І сонечком цілуватиму,
І вранці питиму чай,
На тебе красну милуючись,
На тебе рясну дивуючись,
І пісню тобі складаючи –
2010.09.09
16:33
Цілую руки ті, що зберегли
В мені народження людини.
Круті, високі береги
І даль безмежно-синю.
Бажання в небо прорости
Лишив в землі коріння.
Цілую велич висоти
В мені народження людини.
Круті, високі береги
І даль безмежно-синю.
Бажання в небо прорости
Лишив в землі коріння.
Цілую велич висоти
2010.09.09
16:31
На квітку небо падає - до світла;
ніч не дає ні персня, ні човна...
Старині - білі маки. То сокирка,
убрана в лезо кольору, сумна.
То з дому доля нібито дводольна;
васильки - зодчі поля, - як і ти, -
апокрифи. А поки біля слова...
Як бонни,
ніч не дає ні персня, ні човна...
Старині - білі маки. То сокирка,
убрана в лезо кольору, сумна.
То з дому доля нібито дводольна;
васильки - зодчі поля, - як і ти, -
апокрифи. А поки біля слова...
Як бонни,
2010.09.09
16:12
А що таке старість? – Ілюзія,
сотворена нами віками
за чашкою кави із друзями.
Закладена в серце мов камінь.
Вкорінена в нашій свідомості
в найдальших глибинах віддавна.
Наділена болем і втомою,
нами приручена тайна.
сотворена нами віками
за чашкою кави із друзями.
Закладена в серце мов камінь.
Вкорінена в нашій свідомості
в найдальших глибинах віддавна.
Наділена болем і втомою,
нами приручена тайна.
2010.09.09
15:59
В це місто знову вселилась осінь, -
І хоч відхрещуй, хоч пій "Воскрєсє"...
Сліпого неба колишня просинь
Уже не вабить цнотливих весен.
Тут між обдертими вщерть гілками
Гуляє вітер бенкет з розмахом,
І замикає небесну браму
І хоч відхрещуй, хоч пій "Воскрєсє"...
Сліпого неба колишня просинь
Уже не вабить цнотливих весен.
Тут між обдертими вщерть гілками
Гуляє вітер бенкет з розмахом,
І замикає небесну браму
2010.09.09
15:39
За пультом - осени фантом.
Стихает листьев медь,
Ему внимая. Я готов
За ними и запеть -
О чем поется, и о том,
Что любо посмотреть.
А чудной осени синдром
Пленит, как будто клеть.
Стихает листьев медь,
Ему внимая. Я готов
За ними и запеть -
О чем поется, и о том,
Что любо посмотреть.
А чудной осени синдром
Пленит, как будто клеть.
2010.09.09
15:38
В кімнаті цій давно вже не живуть.
Тепер вона - притулок для любові,
Якій є місце тільки в вірша слові,
Що більшить рану в серці ножову.
В кімнаті цій, даровані ночам,
Були б, напевне, разом ми щасливі.
Заходили б до нас під вечір зливи,
І сніг щор
Тепер вона - притулок для любові,
Якій є місце тільки в вірша слові,
Що більшить рану в серці ножову.
В кімнаті цій, даровані ночам,
Були б, напевне, разом ми щасливі.
Заходили б до нас під вечір зливи,
І сніг щор
2010.09.09
13:58
Каштанопавутинна,
черленоока Осінь -
іржавоавангардне,
носикокленове диво.
Змішала вересневу фарбу
і серпнепалітру
й на літню зелень
вилила сміливо.
черленоока Осінь -
іржавоавангардне,
носикокленове диво.
Змішала вересневу фарбу
і серпнепалітру
й на літню зелень
вилила сміливо.
2010.09.09
13:15
Зніму каблучку з лівої руки.
Правицею змахну сльозу печалі...
А в неї все достоту навпаки -
У жінки, що існує в задзеркаллі.
Всміхнуся їй. Не личить нам, жінкам,
Обходити свічадо стороною.
Вона - як я. Живе не тим життям.
Правицею змахну сльозу печалі...
А в неї все достоту навпаки -
У жінки, що існує в задзеркаллі.
Всміхнуся їй. Не личить нам, жінкам,
Обходити свічадо стороною.
Вона - як я. Живе не тим життям.
2010.09.09
12:31
кылмотреЧ в зеркале заднего вида,
Полюбуйся степью и позавидуй,
За чертою этой жили татары,
И пасли коней и овец отары.
Но пришли казаки, отчертили млык
Где дымит в карьере теперь грузовик,
Шаровары широкие враз одели,
Полюбуйся степью и позавидуй,
За чертою этой жили татары,
И пасли коней и овец отары.
Но пришли казаки, отчертили млык
Где дымит в карьере теперь грузовик,
Шаровары широкие враз одели,
2010.09.09
09:57
Как в песне, по дороге кочевой
качается вагончик голубой,
стерня от солнца делается желтой.
А в окнах мечутся туда-сюда
названия соседних государств
с припиской мелким шрифтом: «Да пошел ты».
качается вагончик голубой,
стерня от солнца делается желтой.
А в окнах мечутся туда-сюда
названия соседних государств
с припиской мелким шрифтом: «Да пошел ты».
2010.09.09
09:26
Дослухати тиждень, зібратися з силою. Доста.
До ста рахувати, бо завтра рухомість стремен
Зруйнує кордони . Бентежно крадуться морози,
Та осінь атласна, одягнена в сукню дорослу,
На атласі миру журавликом бігма сягне.
Крізь шкіру будинків і пла
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До ста рахувати, бо завтра рухомість стремен
Зруйнує кордони . Бентежно крадуться морози,
Та осінь атласна, одягнена в сукню дорослу,
На атласі миру журавликом бігма сягне.
Крізь шкіру будинків і пла
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2010.08.30
2010.08.29
2010.08.25
2010.08.25
2010.08.10
2010.08.07
2010.08.06
• Усі Словники •
Автори /
Оля Сопрано (1981) /
Інша поезія
Хліб
Хліб
Виплескує думка нервово
на стіл
слова
Визбирую, пальцями чіпляючи,
крихти
і намагаюсь зліпити
скибочку хліба
Так хочеться їсти...
По-справжньому, а не їжу
Зайва вага осіла
довкола,
але так і не захистила від себе
А крихти не ліпляться в скибку
Я гонорова - і висипаю їх птаству.
За вікно.
І знову у хаті чисто
і... пусто.
2010
на стіл
слова
Визбирую, пальцями чіпляючи,
крихти
і намагаюсь зліпити
скибочку хліба
Так хочеться їсти...
По-справжньому, а не їжу
Зайва вага осіла
довкола,
але так і не захистила від себе
А крихти не ліпляться в скибку
Я гонорова - і висипаю їх птаству.
За вікно.
І знову у хаті чисто
і... пусто.
2010
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2658 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2658 seconds