ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Блюзове
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
* * *
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Зубар (1956) / Вірші

 Спогад

...і я тебе прощу...

Оксана Лозова


...Була любов на світі.
Світ був добрий.
Зима покірно відпливла за обрій.
Вербову шутку
я приніс до хати
і жартома
почав тебе шмагати,
а на руці, оголеній по плічко,
червоний рубчик виринув, –
і швидко,
і пристрасно гоїв його губами...
Не вгамувати біль отой з роками.
З тих пір
весни ми разом не стрічали...
А я люблю тебе.
Такі ось чари.
2010

Контекст : http://maysterni.com/publication.php?id=20309


Найвища оцінка видалено видалено 5.5 Майстер-клас / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ярослав Чорногуз 5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-03-28 16:49:04
Переглядів сторінки твору 6765
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.571 / 5.4  (4.576 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 4.402 / 5.25  (4.480 / 5.35)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.08.01 16:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-03-28 17:21:02 ]
Чудово.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-28 17:38:00 ]
Дякую. шановна Зоряно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Чернець (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-28 21:32:05 ]
І так хочеться саме у вербну неділю чарами любов повернути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-04 21:34:02 ]
Егеж, шановний Богдане, інколи хочеться і чарів, але ж...
Вдячний за добрі слова.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-28 22:21:17 ]
А що таке "шутка" - пане Іване? Це, певно, закарпатська різка? То, може б, зноску слід зробити пояснюючу, особливо для читачів-східняків.
Думаю, після слова "здається" проситься крапка. І потім би речення почати з великої літери.
"Пристрасно гоЇв" - тут щось із наголосом не те. Усе ж таки "гОїв" треба. Чи це теж закарпатський діалектизм?
Цікавий, болючий за змістом вірш, а от кінцівка - мені здається, трішки не вистачило духу завершити розвиток образу. Я б зробив замість "а я люблю тебе, такі ось чари", так: "Я вирізав собі вербову шутку і з розпачу себе шмагаю "не на шутку". Було б логічне завершення образу, розпочатого в попередніх рядках.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-04 22:15:45 ]
Шановний пане Ярославе, дякую за увагу до моїх скромних творінь, за поради. Ви не пошкодували часу на такий розгорнутий коментар – це приємно, як і будь-якому автору.
Справді, слід би пояснити слово "шутка", не подумав, бо поспішав опублікувати – я дуже рідко маю нагоду бути на сайті. Отже, "шутка" – зовсім не закарпатська різка; це просто вербова гілка із котиками, яку несуть святити, а потім, згідно з прадавнім звичаєм, "б’ють" нею рідних, гадаю, Ви цей звичай знаєте, отож не варто було так уїдливо з нього насміхатися – не все на цьому світі надається до цинізму, правда? У всякому разі, хотілося б вірити...
Де Ви побачили слово "здається", після якого мала би бути крапка – може, десь у коментарі якомусь, бо в цьому вірші його нема наче.
Ідемо далі: наголос – очевидно, маєте правду, на мій сором, я ніколи не чув, аби говорили "гОїв" у недоконаному часі, але ж Ви як столична людина, більше обізнані з літературною мовою; таки доведеться це вважати діалектизмом, але не закарпатським, бо я мешканець карпатського сільця на вододілі, на перевалі, між Закарпаттям і Прикарпаттям, офіційно воно належить до Львівщини :)) Якщо чесно, у нас це слово вимовляють "гойИв" , ось такі справи.
А тепер, у це світле свято,
хотів би Вам з Вашого дозволу нагадати всім відоме: не забувайте, що гідність людини не допускає підлості, навіть дрібної – бо це може перед іншими застувати Ваші кращі якості.
Що стосується Вашої поради про кінцівку мого твору, то... Прикро таке читати. Я можу лиш одне сказати: не я Вам суддя...
Гарних Вам свят.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-04-05 18:27:41 ]
Шановний пане Іване! Справді, вибачте, слова "здається" у вірші немає. Я мав на увазі слово "шмагати".
Дякую, що роз"яснили значення слова "шутка". зовсім не мав наміру з цього чудового звичаю насміхатися, тим більше, що він походить іще з дохристиянських часів, які мені близькі. Просто мене тут, можливо, сприймають, як сатирика-пародиста, тому тлумачать мої слова сатирично.
Те ж саме стосується кінцівки. Вона є невдалою, на мою думку, таке враження, що не вистачило духу чи пороху для завершального акорду. Тому я запропонував свій варіант - його можна і без вербової гілки (шутки) розшифрувати так - мучуся від розлуки з тобою, і сам себе караю за це. слово "шутка" вжив для розвитку і завершення образу, оскільки вірш з цього образу починався.
От і все. А Ви говорите за якусь уїдливість і навіть підлість? Для мене це - дивно звучить, щонайменше. Я вперше дозволив собі прокоментувати Ваш твір, а от Ви, висловлюючись Вашою термінологією "уїдалися" в мої вірші добрий десяток разів, але там, де були слушні зауваги, я їх враховував. А на думку про те, що ХІХ столітті я міг би бути кріпаком, міг би я і образитися, бо Ви ж не знаєте, хто були мої предки. Серед них були знатні люди. Але я не образився, і не згадував про підлість. Я виправляв Ваші зауваження, а Ви мої - ні, хоч маєте статус "любителя", а я - "майстра". То хто ж "уїдливий", пане Іване? А може - самозакоханий і трохи заздрісний? Я голосовував за Вас у минулому півріччі, назвав Вас серед 40 кращих поетів "Майстерень". Хоч і не друг Ваш і не співпляшник, як кажуть. А просто симпатизую Вашій творчості.
Перш, ніж судити когось, треба починати із себе. Гарних і Вам свят, пане Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-04 16:08:02 ]
Шановний пане Ярославе, на жаль, так пізно доводиться відповідати Вам. Очевидно, ми обидва погарячкували, не зрозуміли один одного. Прошу вибачення, якщо мої слова були образливі. Але якщо робив зауваження до Ваших віршів – теж із симпатії, вірте, просто хочеться, щоб усе звучало бездоганно. Що ж до предків,і не думав, що кріпаки – це образливо, навпаки. Не буду наводити хрестоматійних прикладів :)
Щиро дякую Вам за увагу до моїх творів і за симпатію теж. Звісно, я тільки любитель, і сюди потрапив у пошуках однієї дуже дорогої для мене людини, а не з якоюсь марнославною метою
Тож прийміть запевнення у пошані і т. д.
З пошаною
Іван

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Соломійка Бехт (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-29 11:56:35 ]
пречудово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-04 21:36:18 ]
Соломійко, як багато іноді важить одне словечко в житті людини – Ваше "пречудово" грітиме моє серце вічно :)
Щиро дякую і бажаю пречудових радощів у всьому.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 22:51:06 ]
Дякую за вірш і за епіграф. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-04 21:38:07 ]
Шановна Оксано, цей вірш народився завдяки Вашій сторінці – Ви наче добра фея надихнули...
Спасибі Вам.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-10-10 21:23:27 ]
Добродушний Ви наш! Щастя, здоров'я(здоровля!): отакі ось чари! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-17 23:39:40 ]
Пане Михайле, щиро дякую за побажання.
Але я не такий вже і добродушний, як дехто уявляє :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-17 23:25:39 ]
Як шкода, що рубчик болю на серці від необачно мовленого слова так довго потім не гоїться... Мене полонили чари Вашої поезії. Сердечне дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-20 12:04:42 ]
Шановна Лесю, кланяюся Вам за серце, відкрите поетичним чарам.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь К (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-17 19:03:01 ]
"Була любов на світі. Світ був добрий" – таки це найпростіший і найскладніший рецепт, шановний пане Іване.
Із Вербною неділею Вас!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-11 15:31:32 ]
Саме так: любов і добро. Чи навпаки – добро і любов.
Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-08 15:59:05 ]
Верболіз, бий до сліз!
Не я б’ю, верба б’є,
будь здоровий, як вода,
а багатий, як земля...