ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
уся наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
уся наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана Базарник (1992) /
Проза
Цвинтар покинутих душ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цвинтар покинутих душ
Все ще захекана-зупинилась.Стояла,намагаючись побачити щось попереду.Сльози котились з блакитно-сірих,наче похмуре небо,очей.Я ледь стояла.Була надвичайно втомлена.
Все своє життя я бігла і нарешті зрозуміла, що можна зупинитись. Можна зупинитись або перевести дух; можна зупинитись, щоб помилуватись світом; можна зупинитись аби оглянутись і побачити за собою сотні людей, або не побачити нікого; можна зупинитись, щоб просто зупинитись, щоб продовжувати все в спокої і зрозуміти, що нікуди спішитись і врешті зупинитись аби виправити минуле
Я зупинилась. Не знаю, чесно кажучи чому, але це факт. Мене зупинило життя... Нічого не пояснюючи. Пройшов час і я зрозуміла. В мене був занадто швидкий темп життя. Такий швидкий, що я навіть не дивилась під ноги. Декілька разів зачепилась, один раз впала... і життя змінило темп.
Я не знала чим себе зайняти, адже до повільного не звикла. Котилась на дно. Та мене ненадовго підхопили... щоб потім кинути ще глибше. Лежала на дні самотня, зламана. Не знаю скільки. Хм, навіть не знаючи де. Мене турбувало інше. Як так сталось? Згадалась фраза: "Хто високо літає - глибоко падає". І ось я... На дні...
Але дно мене не знищило. Воно мене загартувало. По-тихеньку я вибралась звідти. Проте та реальність, в яку я увірвалася, була для мене суцільним божевіллям. Моє особисте божевілля. Але все поступово налагоджувалось. Стало радісно і безтурботно, але тривало це недовго. Сонячного, весняного дня в мою безтурботну душу закрався сумнів. І...
І от я стою захекана на старій вулиці такого ж старого міста. Сльози заповнили мої очі і попереду я бачила лише розпливчасті силуети. Знесилена, я впала на бруківку. Мені не було боляче, бо біль став мені рідним. Лежала скрученою в калачик. А повз мене проходило сотні людей і ніхто не звертав на мене уваги. Я кричала, але мене ніхто не чув. Сльози потекли рікою. Я зрозуміла, що за все своє життя мене ніхто й ніколи не чув. Мене обійняв сум. І я залишилась.
Я й досі лежу. Іноді, надіючись на краще, я ще прошу про допомогу. Люди кивають мені у відповідь, але чути - не чує ніхто. Мене охоплює розпач. Пролежавши стільки часу, я побачила біля себе багато людей, які лежать так само, як я. Минає час, а наша кількість лише збільшується. Ми претворюємось на цвинтар... На цвинтар покинутих душ.
Все своє життя я бігла і нарешті зрозуміла, що можна зупинитись. Можна зупинитись або перевести дух; можна зупинитись, щоб помилуватись світом; можна зупинитись аби оглянутись і побачити за собою сотні людей, або не побачити нікого; можна зупинитись, щоб просто зупинитись, щоб продовжувати все в спокої і зрозуміти, що нікуди спішитись і врешті зупинитись аби виправити минуле
Я зупинилась. Не знаю, чесно кажучи чому, але це факт. Мене зупинило життя... Нічого не пояснюючи. Пройшов час і я зрозуміла. В мене був занадто швидкий темп життя. Такий швидкий, що я навіть не дивилась під ноги. Декілька разів зачепилась, один раз впала... і життя змінило темп.
Я не знала чим себе зайняти, адже до повільного не звикла. Котилась на дно. Та мене ненадовго підхопили... щоб потім кинути ще глибше. Лежала на дні самотня, зламана. Не знаю скільки. Хм, навіть не знаючи де. Мене турбувало інше. Як так сталось? Згадалась фраза: "Хто високо літає - глибоко падає". І ось я... На дні...
Але дно мене не знищило. Воно мене загартувало. По-тихеньку я вибралась звідти. Проте та реальність, в яку я увірвалася, була для мене суцільним божевіллям. Моє особисте божевілля. Але все поступово налагоджувалось. Стало радісно і безтурботно, але тривало це недовго. Сонячного, весняного дня в мою безтурботну душу закрався сумнів. І...
І от я стою захекана на старій вулиці такого ж старого міста. Сльози заповнили мої очі і попереду я бачила лише розпливчасті силуети. Знесилена, я впала на бруківку. Мені не було боляче, бо біль став мені рідним. Лежала скрученою в калачик. А повз мене проходило сотні людей і ніхто не звертав на мене уваги. Я кричала, але мене ніхто не чув. Сльози потекли рікою. Я зрозуміла, що за все своє життя мене ніхто й ніколи не чув. Мене обійняв сум. І я залишилась.
Я й досі лежу. Іноді, надіючись на краще, я ще прошу про допомогу. Люди кивають мені у відповідь, але чути - не чує ніхто. Мене охоплює розпач. Пролежавши стільки часу, я побачила біля себе багато людей, які лежать так само, як я. Минає час, а наша кількість лише збільшується. Ми претворюємось на цвинтар... На цвинтар покинутих душ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію