ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2019.08.17 08:09
Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
Подарую тобі перламутрову моря перлину
і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
Милий мій не сумуй, витру тугу цілунком шовковим.
Напою чебрецем

Лесь Українець
2019.08.16 18:50
Був на світі сирота –
Вподобав дівчину,
Наступила середа –
Надів сорочину,

Підперезався паском,
Скуйовдив чуприну,
Та на конику баскому

Серго Сокольник
2019.08.16 13:30
***маленька поема. оригінальна авторська ідея***

Ми летимо. Ми не бачимо сонця.
Ми усередині. У оболонці.
Стиснені вмістом. Ні сісти. Ні стати.
Ми усередині аеростату.
Втім, летимо. Чи до пекла? У вирій?..
Ми обирали собі командира,

Сергій Губерначук
2019.08.16 12:14
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
а всі думки мої, мов землі орні,
осяй-осій зерном густо-густим!

Прокинься, люба мріє ясночола,
сльозою світлою до поцілунку з вуст!
Не згадуй вічні вчора й позавчора!

Ніна Виноградська
2019.08.16 11:25
Спасибі вам за ваші добрі очі,
За теплий погляд і ласкаву річ.
Хоча над містом висне хмари клоччя,
І накрапає дощ, заходить ніч.

І все навкруг засохло і не квітне,
Бо це вже осінь узяла права.
Жалкую я, що не зустріла квітень

Олександр Сушко
2019.08.16 09:42
Святкують безголів'я власне дурні,
Накрив державу блазенський ковпак.
Зламалась вісь у колесі фортуни,
Візничий лиш кривлятися мастак.

Від патріотики немає толку,
"Ганьба!" і "Гей!" грошви не принесе.
Міняю оселедця на ярмолку -

Віктор Кучерук
2019.08.16 06:32
Г. С...
Захлинався, скрикував, не дихав,
У нерівних сутичках всього, –
Щоби тільки не почуло лихо
Голосу щасливого мого.
Воював достойно в теплих пущах
Найсолодших радощів і мук,
Раз любов живлюща і цілюща

Ярослав Чорногуз
2019.08.16 00:33
Так хочеться любові і жури,
Так хочеться печалі й просвітління.
Ти говори зі мною, говори –
Я ладен слухати до оніміння.

Ти говори, а я – враз уявлю,
Як лагідно рука мене торкає.
І щось затисне груди від жалю…

Іван Потьомкін
2019.08.15 21:51
Бувало, як перетнеш із козами провалля,
Опинишся у царстві конюшини.
Там якось натрапив я на сонне зайченятко.
Хотів спіймать, та лиш заросився.
...Давноминулі спогади післявоєнного дитинства
Налинули, як конюшину стрів в Єрусалимі.
«Як ти сюди доб

Олександр Сушко
2019.08.15 15:18
Потрібне вухо. Хоч одне, лапате,
Бо чути перестав палких богинь.
У цій біді кохання винувате -
Жона відгризла в приступі жаги.

Щоб не кричав - панчохою мій ротик
Заткнула благовірна й каже: - Ша!
Лежать у ліжках діви, мов колоди,

Юлія Радченко
2019.08.15 13:57
Рідненька дівчинко! Веснянко сонячна!
Ти стала вічністю. Тобі там зоряно?
На небі виросли блакитні соняхи -
Очима дивляться на світ прозорими.

Я хочу тішитись твоєю силою,
До тебе линути думками-зграями.
А осінь - в золоті. А весни - сивіють.

Світлана Майя Залізняк
2019.08.15 13:34
Богдан Ковальчук 2 год Зараз я редагую відверто недолугий текст про війну. Погане в ньому, далебі, все, що тільки може бути: картонні, нереалістичні, максимально мерісьюшні персонажі з абсолютно тупорилими репліками й повною відсутністю мотивації у діях

Тетяна Левицька
2019.08.15 13:24
Не діли мене, мій щедрий, з вітром буйним,
з океаном, сонцем, смерчем, не діли.
Лиш тобі я постелю шовкові руни
у пустім степу шорсткої ковили.
Не діли мене, мій щедрий, не діли!

Не розказуй, мій відвертий, що калина
на губах солодких болем не щем

Олена Побийголод
2019.08.15 12:38
Із Зінаїди Гіппіус

Це - невідновно. Та непоправно.
Хоч мий водою, хоч бий поклони.
По нас проїхав - навмисно явно -
дебелий вершник, чий кінь - червоний.

У твані в’язнуть його копита,

Ніна Виноградська
2019.08.15 11:32
Життя мойого надвечір'я -
До вікон схилена верба.
Гіркої долі недовір'я
І десь в душі взялась журба.

Погасли літні блискавиці
І прогриміли всі громи.
Любов пили немов з криниці,

Володимир Бойко
2019.08.15 10:55
Хоче крихітний ведмедик
Крихітний велосипедик,

А маленький бегемотик –
Чималенький вертольотик.

А зелений крокодильчик –
Дорогий автомобільчик.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Бліхар (1988) / Проза

 The prayer of violin

Matthew walked quickly along the street. Expression of his face signified that he didn’t care where he went exactly,-he wanted only to be alone. An easy frost dried up an asphalt and it became slippery, that’s why the boy ticked by the sneakers as if heels were hooked on to them. Leaves from greek nuts(although still green) fell off already. They fell down on to his head, shoulders…
The air was fresh, clean with the aroma of those nuts.
Matthew even felt cold a little as far as he was dressed in one velveteen shirt. On the shoulders he had a backpack with which he was going to boarding-school. His fingers were easily penetrated into by cold and that is why the boy from time to time holded them in fists and raised them to lips, blew on them. But then he hid them in the pockets of jeans.
Young man quickly passed from a street to street, lost in crowd and “came up” where less people were. It seemed that he was like other, but…
Passing through a park Matthew slowed the step and walked up to one of free bench, by which pigeons walked cooing. These sounds reminded the cat’s purring. The fellow began to look on that, how birds as though pushing off from each other found some seeds. Not far away some not young woman was walking with her dog. Dark glasses on her face signified that she was blind. The two lovers were nearby. A boy whispered something to the girl’s ear and she smiled at him in reply. Yes, she was happy.
On other bench a young mother set with her little daughter and plaited her gold hair. The girl asked something and the mother, satisfied with her, answer her in adult way.
Matthew was lonely . The boy felt, as though in other world separate from these people. He wanted to shout to their world but couldn’t. Matthew was mute. The boy looked around again. He could never call a dog, shout on it or to praise it. The dog will not understand his sings. He never would be able to say the girl the words of love, not able to pour out to her his soul and he would not be able to read fairy-tale for his own child befor sleep.
Matthew looked on the sky. Grey , gloomy clouds moved on it. His eyes were filled with tears. Why was it so hard to him to live in this world? Why so hard?
A hot tear rolled down his cold face. The boy took a scarf from his neck and wiped his eyes with it. This scarf… That was his mother’s scarf. He didn’t remember when she came to him in boarding-school, then she brought him some things. Among them was this scarf. He still smelled her perfume. The boy tried to keep this smell. Matthew didn’t remember how his mother looked, but he knew that she will come again. She must come…
Young man took off backpack and took out the violin, and played it. Faint, sweet and sad melody spread around the park. It flowed in frozen air and as if flying up in the sky. It seemed, the people, who always hurried somewhere suddenly started walking slower, listening to music. In these moments Matthew didn’t think about anything, he simply didn’t exist. He was completely devoted to playing. It seemed that his soul moved into his violin. The melody filled out the whole alley, park, town… The doves moved faster, turned around like tops. Matthew played and played without stopping.
Suddenly the birds frightened flew up. The young man stoped playing.
- Sharik, Sharik?! – called woman, who walked the dog, she stood looking around for her favourite animal.
Matthew put down the violin on the bench and ran after the dog. In a minute he was tying the scarf around its neck. The boy tooked him to woman, who still was calling her dog. Matthew simply handed her scarf and wanted to go but woman stoped him.
-Are you this boy, who played the violin so skillfully? –she asked and kept silent expecting an answer. Matthew didn’t know what to do. He couldn’t answer, because he was numb, could’t nod, because knew that she was blind. They were quite for some minutes and this time seemed endless.
- If this is you, please, play again,- woman said finally.
Mathew rushed to the violin and began to played. The woman walked up and sat down alongside. But in minute she stopped him, touching his shoulder.
- At home I have the same violin. Can you go with me and play the music together?
And not waiting for an answer, she stood up and went down an alley leading the dog alongside. The boy took his packback and followed her. They walked silently. Woman time from time pulled scarf and shouted at the dog. The young man walked next to her and thought: why he agreed to go with this woman and how he would reply when she ask him something again. They
walked up to old five-storied building, which was not far from the park. Matthew noticed that the staircase was dirty. Old, wooden steps creaked and it seemed that they can fall down any moment. It stinked with pharmaceutical stuff there. The dog stopped in front of one door and barked.
- Just a second,- woman calmed down the dog, took the keys out and opend the door. Matthew was surprised that the flat was clean, air was fresh and smelled with known perfume.
The woman closed the door, let the dog go and it disappeared in the next room. The boy walked and looked around hoping to see somebody else.
- I live alone, - said woman as if reading his thoughts, - Yes, I am completely alone. I have a son, but he lives separately.
The woman walked up to the сloset that stood in corridor and took out the violin. She started to play.
It was something undescribable! Matthew had never heard such a great play. As if was not an old, blind woman, who played, but skillful master. The woman stopped playing.
- Why don’t you play? – she asked and touched strings with fiddlestick. The young man played obidiently. Their violins merged as if two big waterfalls merge into one vigorous river. Its water was clean, warm and sweet ready to break free and flow into boundless ocean fellings. Time stopped, only music continued to sound. They played till the evening.
Matthew was surprised, why this woman doesn’t ask him anything , she even doesn’t try to hear something, as if she knows everything about him.
- You play well, - she only said, - but in your playing there is so pain and sorrow. I know, it can be one method to get rid of pain, but it is not the way out. I so tired of that too, but I understood at last the following. Even, when I ask: “ Oh, my God, why it is so hard? “ , He continues to love me. Do you understand? It is wonderful to know that you are necessary for someone, that someone loves you, that you are loved by God! He is alongside…always… I cannot see him as cannot see you, but I feel you with my heart. I can talk with Him always, even when I play on the violin. I love Him.
Woman brought the Matthew’s scarf to the her mouth. Yes, those were her parfume.
The fellow went out on the street and breathed in clean, frosty air. It smelled with the leaves of greek nuts. He looked on the sky and smiled. There were many bright stars. The familiar music trembled in the air.
The violin played through the opened window…











Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-03 13:08:27
Переглядів сторінки твору 1226
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.578
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іншомовна проза (крім російської)
Автор востаннє на сайті 2013.10.16 22:17
Автор у цю хвилину відсутній