ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Бліхар (1988) / Проза

 The nail

Holding the new issue of newspaper “Life, as it is” in the hand, Oleg trudged slowly on an autumn alley. Sometimes he looked around as if expecting someone, but nobody noticed him. The boy sat down on a bench but suddenly he sprang from it. As though something picked him into a leg. Slowly conducting fingers under a knee, he found a small hole. And only now, Oleg noticed grey-bluish nail on the bench. He breathed hard, sat down on the other side of bench and looked on this hostile chunk of iron.
The nail was content with itself. It proudly stuck out from bench as if saying: “What a fine fellow I am!” the boy was sure that it is that nail, whose great-grandfather was stuck in the innocent body of Christ. Now it harms anybody who tries to cover him from the world.
“Frigging nail,”- Oleg thought angrily and spread the newspaper. Quickly looking through titles and considering pictures he stopped on a horoscope. Found a column which was intended for Capricorns, began to read: “Don’t worry through unpleasant knick-knackeries, in fact stars prepared for you, what you have expected for a long time!”
Oleg’s lips spread in a satisfied smile. From this pleasure he read all horoscopes and decided that stars portended the truth only for him. Suddenly the boy felt that somebody had sat down on his bench. He laid the newspaper on the knees. A beautiful girl sat next to him. Her white, curly hair fell elegantly on fragile shoulders. The tender lines of her face reminded the doll Barbie, with which he played in childhood. Her eye-lashes were as fluffy as feathers and clean blue eyes were…
Suddenly the girl looked at him. Oleg pretended reading the newspaper, at once. He was surprised, why he wasn’t able to smile to this magic fairy. The boy slowly picked up the newspaper higher and glanced on her legs in the transparent stockings. The legs were simply remarkable! The girl as if felt that he stared at her. She rose. The thin stockings stuck to the bench and as if tried to retain her.
- Oh, wait! – the boy rushed to her, - There is a nail!
His hand touched her knee and sprang away at once. He untied her stockings from the bench, but fragile cloth (if it is possible to be called “cloth”, in general) already was torn.
- What a pity! – the boy whispered disappointedly.
- Don’t worry. It’s nothing, - the girl calmed and waved hand indifferently – It’s not first time.
Oleg showed her a hole on pants.
- Do you see? You and me are alike. I was cough also,-he smiled.
- Frigging nail! – the girl said and smile to him in reply.
- But why “frigging”?
Oleg grasped for the nail and pulled it onto himself, but it only began to swing. However the nail leaned after a few such attempts a boy heaved it up as a sing of victory:
- Yahoo!
The girl began to laugh and her laughter filled all his heart at once. He heard before that laughter is compared to sound of bells, but only now he understood that it’s true. Oleg wanted to tell her about everything: about horoscope, about Barbie, and about the fact, that they creating for each other.
- What is your name? – He asked finally.
The girl looked down and answered quietly:
- Olya.
- Oh, you see- it’s fate! – Oleg said, - even ours names… they… they are alike!
The girl began to laugh again. Presumably, it was pleasant for her to heart it. Oleg continues:
- I’ll save this nail to the end of my life, - he put it in pocket on the breasts and breathed barely. Olya smiled silently. Some sly light was sparkling in her eyes.
- We met so… met so… - Oleg walked up nearer and took her hand. Sudenly he felt that there was a wedding ring on the finger of right arm!
The boy released her disappointedly.
- Please, don’t worry, - girl calmed him, - You will find your sweet-heart. I am sure. Because you still have a happy nail, don’t you?
She turned around and went away.
Oleg sat down on the bench and looked as beautiful legs in the torn stockings disappeared forever from his life. He got from the pocket the nail which has already twice spoiled his life and quietly whispered a word “frigging” with might and main threw it in a bush.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-03 13:10:17
Переглядів сторінки твору 1643
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.586
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іншомовна проза (крім російської)
Автор востаннє на сайті 2013.10.16 22:17
Автор у цю хвилину відсутній