ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2019.10.20 00:00
Знову яв уві сні...
Дуже близько знайоме обличчя...
...зорі сіяла ніч
У колиску лісів таємничу...

Ефімерно світив
Половиною лагідно місяць,
І пили я і ти

Іван Потьомкін
2019.10.19 19:25
Хвала усім, хто встав поперед мене.
Знаю по собі – нелегко це зробить.
Ще не застелене ліжко так манить...
Непросто встать і переступить поріг...
Але наважишся і в інший світ поринув.
Хвала усім, хто на день робочий досвіт перетворив :
Веде

Микола Дудар
2019.10.19 17:42
…таке буває - не зрослося…
Поліціянти тут як тут
Приблизно десь опів на восьму
Спіткнувся раптом - глухий кут
… ці стіни бачили та-ко-го…
Тут Смерть вважалась за Життя
І судді тут - Єдинороги
І все вперед... без вороття

Сергій Губерначук
2019.10.19 13:03
Мавка моя лі,
ось аж де ти заховалася…
Чом же ти не озивалася?
Я вже всей світ облітав…
Мавко моя лі,
чом ти така засмучена?
В мене з весною заручини –
в тебе осінні слова…

Лілія Ніколаєнко
2019.10.19 12:27
Вінок 13. Римовані митарства

1.
Коли творіння, чисте і глибинне,
Розпалює снагу палких звитяг,
Небесну мудрість пізнає людина
І лаври похвалу їй шелестять.

Ярослав Чорногуз
2019.10.19 11:23
Нехай впаду, камінням люто битий,
Забудеться колись моє ім'я...
Та до останку буду я любити,
І про любов співати буду я.

"Ти не громадянин. Простого люду
Біда тебе не мучить кожну мить!" -
Хай кажуть. Я своє робити буду,

Олександр Сушко
2019.10.19 07:58
На опалому листі вчаїлися краплі жури,
Підфарбовує охру багрянисту паморозь неба.
Я програю красуні осінній любовне парі,
Залишилася вірною тільки цнотлива Евтерпа.

Все минулося - захват, цілунки, жагота, екстаз,
Буде інший палкий кавалер дарувати

Семен Санніков
2019.10.19 07:35
Щоденного неба нічні вітражі
До заходу сунуть, звичайно, зі сходу.
Сузір'я знайомі, далекі й чужі
Засвідчать собою безхмарну погоду.

Купається Місяць в небесній діжі.
Космічні уламки каміння та льоду
До нього летять у купіль повноводу.

Олена Побийголод
2019.10.19 06:30
Із Миколи Некрасова

Ти і зубожена, ти й нагромаджена,
ти і незміряна, ти і зневажена,
матінко Русь!

В рабстві розрівняне поле прополоте, -
серце простолюду, кажуть, - як золото!

Сонце Місяць
2019.10.18 22:11
хмари забуті так навздогін
анексовані круком зрідка
відлабує партію скрипка
вічно блукав один


у яві позмінній чому б його ні
маринарка небесна свитка

Серго Сокольник
2019.10.18 21:58
Друзі) Маю сповістити, що 12 жовтня у славному древлянському місті Коростень було урочисто проведено нагородження Лауреатів літературної премії ім. Василя Юхимовича, що надається згідно статуту, за значний внесок у розвиток української літератури. Я мав ч

Олена Малєєва
2019.10.18 14:29
Цей Бог не любить носити краватки.
І надто багато, напевно, палить,
А ще Мефістофеля в нього задатки:
Він поглядом ріже і словом жалить.

Коли він ступає - вступаються люди.
Коли багровіє - чекати лиха.
Проте повсякденно нечемним не буде,

Вікторія Лимарівна
2019.10.18 13:45
Пригортаюсь думками до тебе:
Чую голос знайомий крізь сон,
Що порушив залізний кордон
Затяжної для мене розлуки.
Сонце щиро всміхнулось на Небі.
І на крилах пташиних пісень
Надсилає осяяний день,
Зігріваючи стомлені руки.

Матвій Смірнов
2019.10.18 13:44
Тут доволі тепло, в широтах наших.
Ми навчились як, та забули нащо
Ми осіли тут, на оцих вологих
Островах, навіщо мочили ноги
По коліно в теплій воді Гольфстріму?
Але - клімат лагідний, без екстриму,
Ані гір, ні хащ, ні глухих безодень
На фізичних

Сергій Губерначук
2019.10.18 12:26
Київ. Неділя. 27 липня 1969 року. Кінотеатр імені Т.Г. Шевченка. Молода подружня пара дивиться кіно. Яке – мені невідомо. Потім сонце. Морозиво. Ще один кінотеатр. "Дорвалися," – як то кажуть. Мабуть, молоді філологи не знаходили слів під враженнями літ

Лілія Ніколаєнко
2019.10.18 11:04
Вінок 12. Прокляття Афродіти

1.
Одвічністю стає прекрасна мить –
То знову Афродіта сни тривожить.
Жагою у сонетах палахтить
Її велична і сліпуча розкіш.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Осінь
2019.09.28

Наталія Шандра
2019.09.27

Ірина Стасюк
2019.09.26

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Сергій Негода
2019.08.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2019) / Вірші

 Час ранкової зорі (рондель)
Час ранкової зорі,
Ночі міміка похмура
Тане в посмішці Авгура.
Люди моляться старі.

Бо радіють цій порі,
Кожен ранок – як мікстура.
Час ранкової зорі,
Ночі міміка похмура.

Трублять янголи вгорі.
Я прислухавсь – не халтура,
Давить серденько зажура,
Лізуть в землю упирі...
Час ранкової зорі.

(АВbа аbАВ аbbаА)
21.06.2010

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-21 14:29:47
Переглядів сторінки твору 3229
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.162 / 5.5  (5.139 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 5.019 / 5.5  (5.036 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.10.08 19:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-06-21 16:40:36 ]
О, Гаррі, Ви вже віртуоз ронделю й тріолету. Вже строфи й образи такі відгранені і картина ранкової зорі чітко уявляється і свіжо подана.
Вітаю!

В землю лізуть упирі,
Не кусають комарі,
В час ранкової зорі,
Справді - ранок як мікстура,
Ну і вірш цей - не халтура,
Він у майстра на пері
В час ранкової зорі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-22 08:29:18 ]
Дякую, шановний Ярославе.
Хто не любить ранків, хто їх не чекає? Мабуть, одна-дві категорії. Злодії, які знають, чого бояться, пияки, якім може бути гірше, ніж було напередодні...
О, і вупирі. Вони саме в цей час повертаються до своїх сховищ.
Але не про них мова.
І взагалі її не буде.
Я порадію своїм вельми скромним успіхам - і знову в дорогу. За враженнями прийдешнього дня.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-06-22 01:03:01 ]
Гаснуть ночі ліхтарі.
Тисне серденько зажура.
Поцілунок твій - мікстура
В час ранкової зорі.

Вже куняють звіздарі.
Ще дрімає кицька Мура.
Ми з тобою - трударі,
Зачекалася халтура.

О ранковій цій порі
Не дивися так похмуро.
Поцілунок мій - мікстура.
Сяє сонечко вгорі.
Згасли ночі ліхтарі.

Шановний Гаррі! Прошу не сердитися за моє каламбурство. Дуже захотілося спробувати. Таким мені уявився "час ранкової зорі" о 1 год. ночі.:)))
Натхнення Вам і насолоди від творчості! А принагідно - і Вашим читачам.










Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-22 08:23:15 ]
Я тільки ЗА. За каламбури, ЗА творче спілкування, ЗА пропозиції, ЗА дружні і доречні зауваження.
Також не проти надходжень нових рим. Їхня різноманітність відкриває шлях до наступних ронделів і рондо в цілому. Я в деякій мірі графоман. Для мене слово відіграє неабияку роль. Велику увагу приділяю синтаксису. А можна було б робити навпаки. Тобто, починати з будь-чого, що викликає в тобі емоції - і хай воно лягає на вірші, а потім давати йому ладу. Як графоману мені приємно бачити нові рими, а як людині, що віршує, теплі відгуки на свою творчість.

З посмішкою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-06-22 09:43:09 ]
Якось ми з подругою складали віршовані загадки до студ. газети. Вона починала з рими і доточувала зміст, а я - з точністю до навпаки. Хто з нас правий? Просто різний тип мислення. А віршики вийшли кумедні :)))

Щодо зауважень... Мені одного разу після серйозних зауважень серйозної людини інша, дуже серйозна людина, написала, що "завжди знайдеться хтось, кому щось не подобається". Тому я краще шукаю те, що подобається (мені здається, що дорікати людям більше до вподоби, аніж хвалити, як Ви гадаєте?). А робити зауваження будь-кому я не доросла. Вибачте, що розговорилася.
Гарного Вам дня!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-22 14:15:31 ]
І Вам також :))
Почну без вступів (для економії часу).
Коли я щось називаю зауваженнями, то воно є не стільки зауваженнями, як малесенькими поправками до того, що вже існує і якому саме якоїсь дрібнички не вистачає - наприклад, коми чи уникання якихось там збігів приголосних або занадто прозорих рим.
Відповідаючи на Ваше питання, я хотів би сказати, що мені приємніше привітати автора з новим твором, ніж сказати, що, мовляв, гарно, АЛЕ... І почати розповідати про прояви цього самого "але". Та так виходить, що якась дрібничка, а вимальовується. І я про неї кажу. А міг би не казати, але вітання-поздоровлення було б в деякій мірі формальним. Бо якщо те, що, ІМХО, існує не на користь твору, а я про нього мовчу, то це я настільки неуважний? Чи нещирий? Чи мудрий? Чи банальний у віковій премудрості, яка каже про те, що всім не догодиш?
І я не кажу про те, що треба догоджати. Не треба. Я на цю тему взагалі нічого не кажу, бо та істина-премудрість є загальновідомою. А ідеальні речі існують. Треба тільки розуміти те, в чому полягає їхня ідеальність. Можу пояснити на прикладі, скажімо, коханої жінки. Або кількох. Існують ідеальні речі. Хай вибачать жінки мені цей іменник. Світанки ідеальні, бо вони є такими, якими є. Їх можна зробити тільки гіршими. Або той самий Місяць. Чи океан...
.............
Як Ви розумієте, я писав про зауваження взагалі як про про явище.
Якщо мені вірші нецікаві, якщо я не впепевнений, що автори мене правильно розуміють, якщо моя увага нецікава автору, то краще мовчати. Ходити собі, читати. І забувати. Буває і так. А буває просто ліньки починати будь-що. А з головою поринати в творчість. Або туди, де без мене - ніяк.
......
Як оце Вам сьогодні :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-06-22 11:31:25 ]
Шо???
Опять?!
Ой, Гаррі, Гаррі...
Все складаєте слова і рядочки. як ті кубики. чи пазли. Тріолети, рондо, ронделі такі, ронделі сякі...
Мабуть вже ніхто на ПМ не сумнівається у Вашій майстерності. Але все це, переважно, техніка.
Багато музикантів технічно можуть виконати твори Паганніні, але щоб зрівнятись з майстром - цього замало. Треба вкласти душу, біль, страждання, любов. Лише тоді у слухача (читача) перехопить горло, стиснеться серце, мороз по шкірі...
А Ви могли б написати щось таке.
Принаймні, я ще сподіваюсь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-22 13:37:39 ]
Вітаю Вас, Олександре.
Мушу погодитись з висновком стосовно браку пікової амплітуди авторського емоційного внеску.
Без нього вірш може бути примітним взірцем технічної досконалості – і тільки ним. Ще він може бути глибоко філософським твором, якщо крім об’єкта розгляду існують глибокі думки та серйозні умовиводи. Ще він може бути панно, на якому сходить чи заходить сонце, чи натюрмортом, на полотнині якого зображено відповідні предмети художнього оздоблення.
Так, мушу погодитись, але частково. Існує така річ як метафізика. Може, їй не місце в царині (я скромно маю на увазі хоча би задвірки) поезії?
В даному випадку у цьому ронделі (і це я не сперечаюсь, а ділюсь роздумами та інформацією) якраз присутня метафізика. В ньому фіксується те, що ніч – це ніч, а ранок – це ранок. А посмішка Авгура свідчить як про секрети, які відомі ночі, так і про те, що ніяких особливо цікавих секретів немає. Одним людям дано спати, другим – чергувати-вартувати-чатувати, третім – вилазити з могил, четвертим – всього потроху. П’ятим – ще щось, притаманне їхньому укладу-устрою життя.
Метафізика проявляється не тільки у висвітленні незмінних начал світу, але в деякій абстрактності при висвітленні теми вірша. Так, у ньому немає мене як автора - не намалювався або повністю відсутній. Тобто, погано відчувається, наскільки саме я радію ранку чи як мене тривожать янголи, які трублять про те, що їм відомо, а мені – ще ні.
Одним словом чи трьома, а йдеться про відсутність ліричної складової.
Я Вас розумію правильно. Вона не пронизує вірш.
Та я не дівчина з пансіонату інститутських дівиць, а людина чоловічої статі, яка може бути не настільки емоційно відкритою, як хто-небудь з них – дівчат чи жіночок бальзаківського віку. Я сам в собі. А зрідка – відкриваюсь. Та не всюди. У віршах – майже ні. Якщо не абсолютно. Але це не означає, що його не буде. Можливо, знайдеться щось, що мене схвилює настільки, що я віршуватиму і віршуватиму – досконало чи криво-косо, але вивільняючись від емоцій. Не знаю. Мені здається, що таких віршів на літературному ресурсі, на якому маємо щастя в можливості їх розміщувати, достатньо.
Може, дійсно, не вистачає тільки моїх?
А метафізика, про яку я писав, є уявною?
Жартівливою, штучною, іронічною, несерйозною, якщо не квазіпоетичною?
Все може бути.
Починаючи з якого-небудь ранку :))
Я маю на увазі те, чого бракує.
Дякую за коментар.
Як Ви зрозуміли, я не сперечався.
Ми обмінялись думками.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-06-22 13:58:29 ]
Ви, Гаррі, напрочуд тактовна людина:)
Звісно, кожному своє: комусь надрив нервів, а комусь - метафізика.
Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Зубрій (Л.П./М.К.) [ 2010-06-23 08:13:20 ]
Доброго ранку!
:-)
Гарно.
З повагою...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-23 13:37:49 ]
"Я прислухавсь – не халтура,
Давить серденько зажура," - і це ви називаєте "немає мене", Гаррі? Для такої досить короткої речі ще й як відчувається! Спокійний, трошки лінькуватий, але відкритий усьому світові,моментально переймається настроєм моменту отой Ваш "Я" із цього ронделю, Гаррі.Мені сподобалось:трошки казково, трошки романтично, трошки сумно, але за всим цим десь там, в глибині, ледь помітна посмішка очикування доброго дня.Успіхів, щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-23 22:37:04 ]
Не можу не погодитись з Вами.
І в питанні очікування доброго дня - також.

Дякую, щиро.